Рішення № 10941290, 09.08.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2010 року справа № 2-755-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.,

при секретарі Дячук І.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Зектер О.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням, суд, -

встановив:

07 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за час тривалої роботи в шкідливих підземних умовах праці на шахті № 1 «НВ», де позивач пропрацював підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток у нього виникло професійне захворювання пневмоконіоз, хронічна попереково-крижова радікулопатія. Моральна шкода внаслідок профзахворювання ОСОБА_1 не виплачувалась.

15 травня 2002 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, комісією, яка проводила розслідування основною причиною виникнення професійного захворювання зумовлене довготривалою роботою в шкідливих підземних умовах праці при концентрації пилу значно перевищуючих гранично допустимі норми.

За висновком Нововолинської МСЕК від 07 травня 1999 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання хронічною попереково-крижовою радікулопатією, та визнано інвалідом третьої групи від профзахворювання.

Заключенням МСЕК від 31 травня 2002 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання хронічною попереково-крижовою радікулопатією, в тому числі 45% по радікулопатії та 20% по пневмоконіозу було встановлено вперше.

Вважає, що Фонд соціального страхування зобовязаний у встановленому законом порядку відшкодувати йому як потерпілому грошову суму за моральну шкоду, заподіяну внаслідок професійного захворювання, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Представник відповідача Зектер О.М. позов не визнала, посилаючись на Закон України № 717-У (717-16) де виключено частину третю статті 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ». Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Також ствердила про те, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому вважає, що таку шкоду позивачу має відшкодовувати роботодавець, згідно ст. 237-1 КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в звязку з наступним.

З акту розслідування хронічного професійного захворювання від 15 травня 2002 року вбачається, що причиною професійного захворювання є довготривала робота в підземних умовах при перевищенні пилу, який міститься в шахтній атмосфері в 43,4 вище ГДР, і значно перевищували гранично-допустиму норму (а.с.4-5).

Внаслідок тривалої роботи в шкідливих підземних умовах праці за висновком Нововолинської МСЕК від 07 травня 1999 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання хронічною попереково-крижовою радікулопатією, та визнано інвалідом третьої групи від профзахворювання.

Заключенням МСЕК від 31 травня 2002 року ОСОБА_1 встановлено 65% втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання хронічною попереково-крижовою радікулопатією, в тому числі 45% по радікулопатії та 20% по пневмоконіозу було встановлено вперше. (а.с.14).

Крім того судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 періодично звертається за медичною допомогою та перебуває на стаціонарному та абмулаторному лікуванні для покращення стану свого здоровя, оскільки отримане професійне захворювання постійно нагадує про себе, весь час утруднене дихання. Дана обставина підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого. (а.с.16-17), виписками із медичних установ про лікування ОСОБА_1 (а.с.8, 9, 10, 11, 12, 13).

Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоровя у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача, заперечуючи позов, покликається на ЗУ “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень ЗУ від 23 лютого 2007 року №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникає з моменту встановлення йому вперше з 07.05.1999 року 60% втрати працездатності внаслідок профзахворювання хронічна попереково-крижова радікулопатія. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення дії норм Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди. Це не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії закон в часі не має.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем відділенням виконавчої дирекції ФСНВ в м.Нововолинську моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 професійним захворюванням пневмоконіоз, встановленими згідно висновку Нововолинської МСЕК 31.05.2002 року.

Відповідно до розяснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, те, що позивач отримавши професійне захворювання пневмоконіоз, постійно звертається за медичною допомогою та проходить лікування. Позивач є інвалідом третьої групи від професійного захворювання, втратив 65% працездатності, в тому числі по пневмоконіозу 20%. Втрата здоровя призвела до втрати нормальних життєвих звязків, незручностей у побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 3000 гривень на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання пневмоконіоз.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 15 (пятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ, код 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М. Ушаков