Ухвала суду № 10940883, 30.07.2010, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Верховного Суду України Жайворонок Т.Є., розглянувши 30 липня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2010 року та ухвалу судді апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовлено.

Ухвалою судді апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2010 року та ухвалу судді апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2010 року не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Відповідно до статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2010 року не може бути прийнята до провадження, оскільки зазначене судове рішення в апеляційному порядку не переглядалося.

Разом з тим, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу судді апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2010 року не може бути прийнята до розгляду касаційним судом, оскільки не сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 323 ЦПК України Верховний Суд України є судом касаційної інстанції, який перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи, що Верховний Суд України переглядає судові рішення, які набрали законної сили, вимоги ч. 3 ст. 81 ЦПК України про покладення на сторони витрат зі сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи після розгляду справи не можуть бути застосовані судом касаційної інстанції, а тому сторона, яка подає касаційну скаргу, не звільняється від сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Таким чином, відповідно до п.10 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258, за касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після перегляду його в апеляційному порядку, касаційну скаргу на рішення апеляційного суду у цивільних справах витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву, заяву, клопотання до суду першої інстанції.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з урахуванням категорії справи передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258» та становить 120 грн.

Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у Верховному Суді України з 21 червня 2010 року повинна бути внесена або перерахована на спеціальний реєстраційний рахунок Верховного Суду України, реквізити якого наступні: одержувач – ГУ ДКУ у м. Києві, банк одержувача – ГУ ДКУ у м. Києві, р/р 31217265700001 , код платежу – 22050004, МФО – 820019, код ЄДРПОУ –24262621. У графі платіжного доручення “Призначення платежу” зазначається: “Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах (060 Верховний Суд України)”.

На підтвердження оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до Верховного Суду України необхідно надіслати оригінал квитанції про оплату.

Крім того, касаційна скарга не в повному обсязі відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України, а саме: не зазначено ОСОБА_2 та його місце проживання або місцезнаходження; не додано копії скарги з додатками відповідно до кількості усіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 2 ст. 327 ЦПК України у разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, встановлених статтею 326 цього Кодексу, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, вона залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.121, 327 та п. 2 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2010 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали судді апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2010 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк до 28 вересня 2010 року для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання вимог суду касаційна скарга буде визнана неподаною й повернута скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України Т.Є. Жайворонок