Вирок № 109407546, 07.03.2023, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/131/23

Провадження № 1-кп/172/13/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Васильківка обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12022041420000237 від 29.12.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, який народився в с. Новомажарово Зачепилівського району, Харківської області, не працює, не одружений, на утриманні нікого не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий останній раз:

- 20.09.2018 року Лисичанським міським судом Луганської області, за ч. 3 ст. 186 ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 6 років 3 місяці позбавлення волі. Звільнений 01.08.2019 року за відбуттям покарання

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 раніше засуджений 20.09.2018 року Лисичанським міським судом Луганської області, за ч. 3 ст. 186 КК України, позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання призначеного покарання по призначеному вироку Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 04.04.2018 року кінцевий строк покарання: 6 років 3 місяці позбавлення волі, звільнившись з місць позбавлення волі 01.08.2019 року за відбуттям строку покарання, на шлях виправлення не став та знову, повторно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, ОСОБА_4 , 27 грудня 2022 року, у вечірній час доби, більш точного часу встановити не виявилося за можливе, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , разом з раніше знайомими ОСОБА_6 , 1987 року народження та ОСОБА_7 , 1973 року народження, з якими він того ж дня спільно розпивав алкогольні напої, помітив у коридорі бензопилу марки "Беларусь" модель БП65-М, яка належна ОСОБА_8 . Після чого, у ОСОБА_4 виник злочинний корисливий намір на скоєння крадіжки чужого майна та обернення його на свою користь.

Так, того ж дня, близько 20.00 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пішли до місця проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , де продовжили розпивати спиртні напої.

Після того як ОСОБА_6 ліг спати в помешканні ОСОБА_4 , останній ігноруючи Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", близько 22.00 год. повернувся до будинку АДРЕСА_2 та реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, достовірно усвідомлюючи, що його дії носять злочинний характер, діючи умисно з корисливою метою, повторно, таємно проник до будинку через вхідні двері та викрав бензопилу марки "Беларусь" модель БП65-М, що належить ОСОБА_8 та знаходилася у коридорі вищевказаного будинку.

Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріального збитку ОСОБА_8 на загальну суму 2554,20 грн.

27 січня 2023 року між прокурором Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 і підозрюваним ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 472 КПК України.

Відповідно до даної угоди прокурор ОСОБА_3 і підозрюваний ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваногоза ч. 4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести обвинувачений у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а саме обмеження права оскарження вироку згідно зі ст.ст. 394, 424 КПК України.

Обвинувачений розуміє зміст положення абз. 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має таке право: допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Обвинувачений розуміє вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Сторони розуміють наслідки невиконання цієї угоди, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор та захисник вважали за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.

Потерпілий надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні, а також надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, покарання просив призначити на розсуд суду.

Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнає повністю.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Потерпілий у письмовій заяві зазначив, що згоден на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, а також просив призначити покарання на розсуд суду.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, вид і строк покарання, узгоджений прокурором і обвинуваченим, визначені в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а тому не суперечать інтересам суспільства. Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

При цьому суд враховує, що звільнення особи від покарання з випробовуванням є виключним дискреційним повноваженням суду та приймається з урахуванням обставин справи і особи винного. Вивчивши матеріали справи та особу ОСОБА_4 суд не вбачає можливості звільнити обвинуваченого від покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення маючи не погашену та не зняту судимість за злочини проти власності за які реально відбував покарання у вигляді позбавлення волі. За місцем проживання характеризується незадовільно оскільки ніде не працює та зловживає алкогольними напоями.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.

На досудовому розслідуванні проведено судову експертизу, витрати на яку підлягають стягненню з обвинуваченого. Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 373-374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12022041420000237 від 29.12.2022 року відносно ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово покидати місце мешкання: АДРЕСА_1 за виключенням обставин, що загрожують життю чи здоров`ю особи.

Контроль за додержанням ОСОБА_4 у частині виконання домашнього арешту покласти на ВП № 1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Речові докази:

- бензопилу марки "Беларусь" повернути потерпілому за належністю.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на залучення експерта на досудовому розслідуванні в сумі 220 (двісті двадцять) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення обвинуваченим, захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1