Рішення № 109400619, 20.02.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2023 року Справа№200/19467/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Донецької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до суду з позовом до Донецької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/100001/1 від 15.07.2021року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00036 від 15.07.2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що, незважаючи на наявність належним чином оформленого пакету документів, що є достатнім для визначення митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA700100/2021/100001/1 від 15.07.2021 та оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00036 від 15.07.2021, після чого товар був випущений у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом.

Митниця застосувала метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно з вимогами статті 60 Митного кодексу України. Відповідач визначив митну вартість товару за ціною 21,17 дол. США/тн, про що зазначив у рішенні про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає зазначені дії порушенням вимог Митного кодексу України, оскільки митний орган виходячи із наданих позивачем документів повинен був визначити митну вартість товару виключно за ціною контракту за першим (основним) методом на підставі п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України. Крім того посилається на те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, жодним чином не визначив конкретних обставин, які викликали сумніви щодо заявленої митної вартості на підставі наданих позивачем документів. Зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем необґрунтованого та такого, що не відповідає вимогам закону, рішення про коригування митної вартості, сума обов`язкових платежів, сплачених позивачем на підставі митної декларації є більшою, ніж якби позивач сплачував ці суми на підставі митної вартості товару, встановленої за основним методом визначення митної вартості.

У зв`язку з наведеним позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/100001/1 від 15.07.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00036 від 15.07.2021 року.

Ухвалою від 04 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при здійсненні митних формальностей за поданою позивачем митною декларацією спрацював профіль ризику за ознакою контроль правильності визначення митної вартості товарів через наявність рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству.

Зокрема, відповідач вказав, що спірні правовідносини стосуються митного оформлення товару «Вапняк флюсовий подрібнений, фракції 50-100 мм», який надійшов на адресу позивача на умовах поставки CIF (Маріуполь) в рамках виконання «непрямого» зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2019 № MISA-ILYICH 05-19-AYD та специфікації від 14.06.2021 №37, укладених між ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Україна) - покупець та фірмою «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія) -продавець.

13.07.2021 уповноваженою особою позивача - декларантом ТОВ «Метінвест-Шіппінг» вказаний товар було задекларовано в митному режимі імпорт за митною декларацією (далі МД) UA700100/2021/100152.

З відомостей, наведених у декларації, випливає, що продавець та покупець є пов`язаними особами. Для встановлення відсутності впливу взаємовідносин між такими особами на рівень цін наданих позивачем документів було недостатньо, у зв`язку з чим митний орган запитав додаткові документи. Проте, належних документів позивач не надав. У зв`язку з цим митним органом для визначення митної вартості товару застосовано другорядний метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

На думку відповідача, він діяв відповідно до вимог закону, через що просив відмовити у задоволенні позову.

03 лютого 2022 року підготовче засідання відкладено на 03 березня 2022 р. у зв`язку з неявкою сторін.

Підготовче засідання у справі 03 березня 2022 р. не відбулось через обставини збройної агресії проти України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2022 року змінений склад суду.

Ухвалою суду від 20 січня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10 лютого 2023 року.

До початку розгляду справи по суті представником позивача заявлене клопотання про передачу матеріалів справи № 200/19467/21 Господарському суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/2465/22 про банкрутство ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».

В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача зазначив, що вимоги у цій справі є пов`язаними з майновими, оскільки за наслідком її розгляду в контролюючого органу може виникнути право на стягнення з позивача певної грошової суми, тому спір має бути переданий Господарському суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/2465/22 про банкрутство ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА», послався на статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року № 2597-VIII та правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 у справі №905/2030/19.

На думку представника позивача, зміна законодавства в частині визначення підсудності спорів, що мала місце вже після відкриття провадження у справі, не може тлумачитися як така, що вимагає закриття провадження у справі. Кодекс України з процедур банкрутства не передбачав (не передбачає) необхідності закриття провадження у справах, які порушенні у межах іншого судочинства, аніж господарського, до набрання чинності цим Кодексом. В межах цієї справи позивачем заявлені вимоги до Донецької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, які в подальшому можуть вплинути на майновий стан ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».

З приводу зазначеного клопотання суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства не передбачено можливості передачі адміністративної справи, провадження у якій розпочате, на розгляд суду іншої юрисдикції.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві.

Додана до клопотання судова практика також стосується податкових спорів.

Враховуючи наведене заявником обґрунтування, суд вказує, що предметом адміністративного позову у цій адміністративній справі № 200/19467/21 є виключно визнання протиправним та скасування індивідуального акта митного органу. Відповідно до обставин справи та характеру спірних правовідносин, незважаючи на майновий характер спору, його вирішення безпосередньо (шляхом виконання судового рішення) не впливає на обсяг майнових активів позивача, на відміну від справи №905/2030/19, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду.

Зокрема, у справі №905/2030/19 боржник самостійно звернувся до господарського суду з вимогами про оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідками якого безпосередньо змінюється обсяг податкових зобов`язань цього боржника, а отже, і обсяг його майнових активів.

Натомість, у цій адміністративній справі № 200/19467/21 представником позивача стверджується, що за наслідками розгляду цієї справи у контролюючого органу може виникнути право на стягнення з позивача певної грошової суми, тобто у майбутньому. Тому суд зауважує, що саме такі вимоги контролюючого органу до боржника будуть підлягати розгляду у господарському суді під час розгляду справи про банкрутство.

Також суд звертає увагу, що на відміну від визначення загальної юрисдикції майнових спорів за участі боржника у частині 2 статті 7 КУзПБ, частина 3 цієї ж статті містить більш звужену імперативну норму про підстави передачі матеріалів справ:

«матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи».

Оскільки за предметом позову адміністративна справа № 200/19467/21 не містить вимог до боржника та його майна, підстави для передачі матеріалів цієї справи до господарського суду відсутні.

З огляду на наведене суд не знайшов підстав для передачі справи до господарського суду та розглянув її по суті заявленого позову.

До судового засідання 10 лютого 2023 року учасники справи не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представником позивача була надана заява про розгляд справи за його відсутністю.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Тому, відповідно до наведених норм, справа розглянута в письмовому провадженні впродовж розумного строку, враховуючи зміну складу суду та обставини збройної агресії проти України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ: 00191129), зареєстровано 30.12.1996 року, про що внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 12741200000000679 від 05.11.2004 року.

16.05.2019 між METINVEST INTERNATIONAL SA, як продавцем, та ПРАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», як покупцем, укладений контракт №ILYICH 05-19-AYD на постачання продукції, яка використовується як флюс у сталеплавильному виробництві, за умовами якого кількість, умови та строки постачання зазначаються в додатках.

Змінами до вказаного контракту строк його дії було продовжено

14.06.2021 року було укладено Додаток № 37 до Контракту, згідно якого Покупець (Позивач) зобов`язувався оплатити та прийняти, а Постачальник поставити в червні 2021 року наступний Товар: - вапняк флюсовий подрібнений фракція 50-100 мм, в кількості 16 200,00 МТ (+/- 10% в опціоні). Умови поставки: CIF FO Маріуполь, Україна, Incoterms 2010. Вартість за 1 МТ 17,47 доларів США, загальна вартість 283 014,00 доларів США. Дата навантаження з 14.06.2021 по 17.06.2021 р. Умови оплати: не пізніше, ніж через 60 днів від дати коносамента.

Згідно з інформацією, яка міститься в МД:

відправником (експортером) товару виступає компанія «AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI.» (Туреччина) (графа 2)

одержувачем (імпортером) товару виступає ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» (Україна) (гр. 8)

код товару за УКТ ЗЕД 25210000 (графа 33);

країна походження - Туреччина (графа 34);

вага товару 16 200 000 кг (16 200, 00 метричних тон, МТ) (графи 35,38);

митна вартість 17,47 доларів США за 1 МТ (загальна митна вартість за поставкою 283 014,00 дол. США (що за офіційним курсом на день подання МД складає 7 772 565,27 грн.) (графи 42,45);

заявлений метод визначення митної вартості 1 (за ціною угоди) (графа 43).

Разом із митною декларацією декларантом (уповноваженою особою) ТОВ «Метінвест-Шіппінг» були подані наступні документи (копії додані позивачем до позову):

- декларація митної вартості (в рамках вимог пункту 3) частини 5 статті 52 Митного

кодексу України);

- зовнішньоекономічний контракт від 16.05.2019 № MISA-ILYICH 05-19-AYD із змінами від 01.07.2019 №1, від 28.04.2021 №4;

- специфікація до зовнішньоекономічного контракту від 14.06.2021 №37;

- сертифікат кількості від 29.06.2021 № UAMMTJ21001793;

- сертифікат якості від 26.06.2021 № 2106260286;

- сертифікат якості від 29.06.2021 № UAMMTJ21001793;

- страховий поліс (Certificate of insurance) від 17.06.2021 № ТС 9918;

- рахунок-фактура (Commercial invoice) від 17.06.2021 № 93975281;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) від 17.06.2021 № 93975281;

- Коносамент (Bill of lading) від 17.06.2021 №1;

- Вантажний маніфест (Cargo Manifest) від 17.06.2021 б/н;

- розрахунок вартості продукту (калькуляція) від 18.06.2021 б/н фірми «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія);

- договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, від 05.05.2021 № PMI 4501263597 між фірмою «AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI.» (Туреччина) та фірмою «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія);

- рахунок із третіми особами від 14.06.2021 № IHR2021000000061 фірми «AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI.» (Туреччина) фірмі «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія);

- митна декларація країни відправлення від 15.06.2021 № 21160400EX064701;

- лист ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 25.06.2021 №05/3994 про взаємопов`язаність продавця та покупця;

- лист виробника AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI.» (Туреччина) від 13.11.2019 № 001 про відсутність каталогів продукції

Декларант повідомив, що продавець і покупець пов`язані, але ця взаємозалежність не вплинула на ціну товару.

13.07.2021 року на адресу позивача від відповідача надійшло електронне повідомлення згідно якого, як зазначив відповідач, документи, що були подані для митного оформлення містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: постава товару здійснюється за непрямим контрактом, стороною в якому виступає посередник, тобто не виробником товару. Отже з метою мінімізації ризиків заниження митної вартості в умовах поставки за «непрямим» контрактом, посадова особа митниці має право дослідити документи, на підставі яких сформовано кінцеву вартість імпортованого товару, аби пересвідчитись, що така вартість не є заниженою. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № MISA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019 р., Додаток № 37 (специфікація) від 14.06.2021 р. та комерційний рахунок № 93975281 від 17.06.2021 р. засвідчені різними підписами та печатками уповноважених осіб. Наданий контракт між третіми особами від 05.05.2021 № PMI 4501263597 між METINVEST INTERNATIONAL SA (Швейцарія) та AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI. (Туреччина), інвойс № IHR2021000000061 від 14.06.2021 р. підписані різними особами від компанії AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI. (Туреччина). Виникає питання щодо повноважень вказаних осіб на підпис відповідних документів. Відповідно до даних графи 9 (а) декларації митної вартості № 4742 від 16.07.2021 р. зазначено, що покупець ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» та продавець товару METINVEST INTERNATIONAL SA (Швейцарія) є пов`язаними особами.

Враховуючі викладене, відповідач вимагав протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи, а саме:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- специфікації, прейскуранти виробника товару;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товаром;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- переклад МД країни відправлення.

На вимогу відповідача позивачем були надіслані такі документи та надані пояснення для підтвердження митної вартості товару:

- прибутковий ордер від 17.06.2021;

- цінова довідка видана відділенням у м. Маріуполь Донецької ТПП № Э-120 від 30.06.2021;

- лист компанії AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI. б\н від 15.02.2021;

- меморандум ТОВ «Делойт енд Туш ЮСК» від 13.04.2020;

- меморандум ТОВ «Делойт енд Туш ЮСК» від 12.03..2021.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA 700100/2021/100001/1 від 15.07.2021 та оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 700100/2021/00036 від 15.07.2021, після чого, відповідно до статті 55 МК України товар був випущений у вільний обіг за МД № UA700100/2021/100283 від 16.07.2021 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Спірні правовідносини виникли з приводу підстав та правильності визначення митної вартості товару.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням встановлених обставин справи, суд зазначає про таке.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім цього, відповідно до частини 4 статті 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому, основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України).

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частини четверта та п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 12-14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Частинами 18 та 19 статті 58 Митного кодексу України визначено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відмовою у митному оформленні є письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (ст. 256 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 2.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації) робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, зокрема, шляхом, перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

При здійсненні заходів, зазначених у попередньому пункті, дозволяється змінювати їх послідовність та обсяг залежно від характеру зовнішньоекономічної операції та результатів аналізу, виявлення та оцінки ризиків за вже проведеними заходами. За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу (пункти 3, 4 Розділу 2 Методичних рекомендацій).

Пунктом 3 Розділу 3 Рекомендацій передбачено, що посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі. При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об`єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатку (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту).

При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків на підставі сировинних складових ураховуються дані про вміст сировини, що використовується для виготовлення цього товару.

За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару.

Розділом 5 рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

За змістом оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підставою їх прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості.

Верховний Суд в постанові у справі №825/1973/17 від 04 грудня 2018 року зауважив, що частиною вісімнадцятою статті 58 Митного кодексу чітко передбачено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, у тому разі, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У постанові від 28.02.2020 у справі №825/3763/15-а Верховний Суд зазначив, що «саме на декларанта покладено обов`язок довести митному органу, що хоча продавець та покупець пов`язані між собою особи, однак такі відносини не вплинули на ціну імпортованих товарів.

Тобто позивач, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору, мав би при декларуванні такого товару надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.».

Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 825/1973/17 та від 14 листопада 2019 року у справі №825/3799/15-а, від 17 грудня 2019 року у справі № 826/5560/16 , від 20 вересня 2019 року у справі №826/23039/15, від 5 лютого 2019 року у справі №826/1494/16 від 12 березня 2019 року у справі №826/1857/16 та від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16.

Проте, суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Так, у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 825/298/16 колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що «наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 826/4829/16 зазначив: «також не є обґрунтованими доводи заявника касаційної скарги, які є аналогічні висновкам спірного у даній справі рішення про пов`язаність позивача та його контрагента згідно Контракту СТ20-001/1501 від 13.01.2015, так як у відповідності до частини п`ятнадцятої статті 58 МК України передбачено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов`язок».

Також Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 826/1497/16 зазначив: «згідно з частиною дванадцятою статті 58 МК той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд визнає, що відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, в порушення вимог МК України не давши належної оцінки можливості визначення митної вартості за наданими позивачем документами з використанням основного методу, звернувшись до пункту 4 статті 53 МК України без наявності відповідних підстав, одразу запросив у позивача повідомленням від 13.07.2021 додаткові документи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачу було надано необхідні документи, обов`язковість яких передбачена частиною 2 статті 53 МК України, а надані позивачем при митному оформленні документи не містять суперечностей чи ознак підробки, а також кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірного рішення, тому заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 132 КАС України, яка передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу в орієнтовній сумі 26166,33 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані копії договору № 845 від 30.03.2018 р. про надання юридичних послуг (правової допомоги) з додатками щодо пролонгації дії цього договору. Посилань на допомогу при розгляді цієї адміністративної справи надані документи не містять. Розрахунку остаточних витрат на правову допомогу позивачем не надано.

За приписами статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

До правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана правова позиція щодо визначення витрат на правову допомогу в адміністративному судочинстві викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Всупереч наведеним приписам статті 134 та частини 9 статті 139 КАС України позивачем не надані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також докази, що послуги адвоката пов`язані з розглядом цієї справи №200/19467/21. За таких обставин надані документи не дозволяють встановити вартість правової допомоги адвоката при розгляді цієї справи в Донецькому окружному адміністративному суді.

Відповідно до частини 1 статі 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума сплаченого позивачем судового збору 13496,79 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) до Донецької митниці (87510, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Луніна, 1, код ЄДРПОУ 44029605) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA700100/2021/100001/1 від 15.07.2021року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00036 від 15.07.2021 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA700100/2021/100001/1 від 15.07.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00036 від 15.07.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької митниці (87510, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Луніна, 1, код ЄДРПОУ 44029605) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) судовий збір у сумі 13496 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 79 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/) відповідно до наявних умов функціонування програмного забезпечення через обставини збройної агресії проти України.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г.А. Чекменьов