Рішення № 109400478, 06.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року Справа № 160/785/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № 047250008797 від 22.06.2022;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 29.09.1986 по 02.03.1987, а також з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012 в ООО «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013, з 02.04.2014 по 31.12.2014 в ООО «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016 в ООО «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020 в ООО «Днепр-Голд» з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні заробітної плати з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012, відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 30 від 04.05.2020, виданої ООО «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013, відповідно до довідки від 20.05.2021, виданої ООО «T-Цемент», з 02.04.2014 по 31.12.2014, відповідно до довідки від 20.05.2021, виданої ООО «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016, відповідно до довідки № б/н від 03.04.2020, виданої ООО «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020, відповідно до довідки № 138 від 23.10.2020, виданої ООО «Днепр-Голд», виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періодів роботи з 29.09.1986 по 02.03.1987, а також з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012 в ООО «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013, з 02.04.2014 по 31.12.2014 в ООО «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016 в ООО «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020 в ООО «Днепр-Голд» з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 заробітну плату з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012, відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 30 від 04.05.2020, виданої ООО «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013, відповідно до довідки від 20.05.2021, виданої ООО «T-Цемент», з 02.04.2014 по 31.12.2014, відповідно до довідки від 20.05.2021, виданої ООО «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016, відповідно до довідки № б/н від 03.04.2020, виданої ООО «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020, відповідно до довідки № 138 від 23.10.2020, виданої ООО «Днепр-Голд», виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 14.06.2022 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1076 грн 60 коп (одна тисяча сімдесят шість) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у термін, що встановлений для подання відзиву на позовну заяву, належним чином засвідчену копію рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № 047250008797 від 22.06.2022 у вигляді придатному для сприйняття, з чітким зображенням тексту документа та його реквізитів (печаток, штампів тощо).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач у позовних вимогах просив відмовити в повному обсязі та наголосив на дискреційних повноваженнях пенсійного органу щодо призначення пенсій.

У наданому відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначило, що, приймаючи оскаржуване рішення № 0472500008797 від 22.06.2022, діяло у спосіб та в межах наданих повноважень та підстав для його скасування немає. Розгляд справи просив здійснити в судовому засіданні з викликом сторін в режимі відеоконференції.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з відзивом надало клопотання про залишення позовних вимог без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у задоволенні клопотань про розгляд справи № 160/785/23 в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції та залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 14.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 047250008797 від 22.06.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

В обґрунтування вказаного рішення відповідачем зазначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про

загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список № 2), становить 55 років, вік заявника 56 років 11 місяців.

Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 28 років.

Страховий стаж особи становить 23 роки 11 місяців 21 день.

Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про

загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список № 2) 12 років 6 місяців.

Пільговий стаж особи становить 15 років 9 місяців.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період з 29.09.1986 по 02.03.1987, оскільки у заголовку запису про прийняття на роботу відсутня назва організації, яка здійснювала запис;

періоди з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14,03.2012 по 10.10.2012, з 28.04.2013 по 31.12,2013, з по 31.12.2014, з 27.04.2016 по 11.11.2016, з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10,07,2020 по 21.10.2020, оскільки відсутнє підтвердження про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду держави-учасниці СНД, крім того довідки про заробітну плату від 20.05.2021 не підтвердженні первинними документами.

Для зарахування:

періоду з 29.09Д986 по 02.03.1987, необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів за час виконання робіт;

періодів з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012, з 28.04.2013 по 31.12.2013, з по 31.12.2014, з 27.04.2016 по 11.11.2016, з 22,05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020, необхідно надати підтвердження про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду держави-учасниці СНД, а органам Пенсійного фонду ініціювати запит на зустрічну перевірку достовірності видачі довідок від 20.05.2021.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату 09.06.2024.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, держави - учасниці уклали Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана Україною 13 березня 1992 року (надалі також - Угода).

На вказану Угоду у наданому до суду відзиві посилалось Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди передбачено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до положень частин другої-третьої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої із цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, що приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Практика щодо застосування цієї Угоди сформована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 808/7287/14 та від 14 травня 2020 року у справі № 678/522/17.

Разом з цим, суд наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Уряд постановив вийти з Угоди та повідомити депозитарію про вихід з Угоди, проте, пенсійні права позивача, що виникли, відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили відповідно до положень частини другої статті 13 Угоди.

Суд також звертає увагу, що пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 29.09.1986 по 02.03.1987 у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці в заголовку запису про прийняття на роботу назви організації суд зазначає наступне.

За приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

При цьому, відповідно до пункту 18, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Суд зазначає, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач був зайнятий у наступних спірних періодах:

- 29.09.1986 прийнято на роботу водієм (наказ № 63-к від 29.09.1986);

- 02.03.1987 звільнено на підставі ст. 31 КЗпП РСФСР за власним бажанням (наказ № 12-к від 02.03.1987);

- 08.06.2010 прийнято водієм автомобіля на ТОВ «Конго» (наказ № 152-тк від 08.06.2010);

- 04.10.2010 звільнено за ініціативою працівника (власне бажання) ст. 77 ТК РФ ч.1 п.3 (наказ № 63-ув від 04.10.2020);

- 14.03.2012 прийнято водієм автомобіля на ТОВ «Конго» (наказ № 33-тд від 14.03.2012);

- 10.10.2012 звільнено за ініціативою працівника (власне бажання) ст. 77 ТК РФ ч.1 п.3 (наказ № 43-ув від 10.10.2012).

Вкладиш НОМЕР_2 до трудової книжки:

- 28.04.2013 прийнято на ТОВ «Т-цемент» водієм автомобіля на ділянку відкритих горних роботах «Ручей Глухариній» Середньоканського району Магаданської області на період дії дозволу на роботу іноземному громадянину. Робота виконується в польових умовах (наказ № 163к від 10.04.2013);

- 31.12.2013 звільнено по п. 3 ч. 1 ст. 77 ТК РФ за власним бажанням (наказ № 159-у від 14.10.2013);

- 02.04.2014 прийнято на ТОВ «Т-цемент» водієм автомобіля на ділянку відкритих горних роботах «Ручей Глухариній» Середньоканського району Магаданської області на період дії дозволу на роботу іноземному громадянину. Робота виконується в польових умовах (наказ № 70к від 14.03.2014);

- 31.12.2014 звільнено по п. 3 ч. 1 ст. 77 ТК РФ за власним бажанням (наказ № 109-у від 12.11.2014);

- 27.04.2016 прийнято на посаду водія автомобіля на ТОВ «Сияние» (наказ №26/6-к від 27.04.2016);

- 11.11.2016 звільнено по п. 3 ст. 77 ТК РФ за власним бажанням (наказ № 86/2-к від 11.11.2016);

- 22.05.2018 прийнято водієм автомобіля до основного виробництва на ділянку відкритих горних робіт на ТОВ «Днепр-Голд» (наказ № 149/к від 22.05.2018);

- 25.09.2018 звільнено за закінченням промивного сезону, п. 2 ч. 1 ст. 77 ТК РФ (наказ № 230/к від 25.09.2018);

- 30.04.2019 прийнято водієм автомобіля на ділянку відкритих горних робіт на ТОВ «Днепр-Голд» (наказ № 115 від 30.04.2019);

- 14.10.2019 звільнено за закінченням промивного сезону, п. 2 ч. 1 ст. 77 ТК РФ (наказ № 73 від 14.10.2019);

- 10.07.2020 прийнято водієм автомобіля на ділянку відкритих горних робіт на ТОВ «Днепр-Голд» (наказ № 166 від 10.07.2020);

- 21.10.2020 звільнено за закінченням промивного сезону, п. 2 ч. 1 ст. 77 ТК РФ (наказ № 66 від 21.10.2020).

Відповідач у оскаржуваному рішенні вказав на те, що період роботи з 29.09.1986 по 02.03.1987 не враховано у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці в заголовку запису про прийняття на роботу назви організації.

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.

Помилки в заповненні трудової книжки не можуть нівелювати відомості трудової діяльності та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою правильності заповнення довідок про заробітну плату та належне зберігання архівної документації, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами довідок про заробітну плату, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку їх заповнення.

При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Також варто зазначити, що як трудовим законодавством України так і нормативними актами, що діяли на час роботи працівника у вказаний період не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Зазначене обумовлює протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.09.1986 по 02.03.1987.

Щодо відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача на території російської федерації з 08.06.2010 по 04.10.2010 , з 14.03.2011 по 10.10.2012 в ТОВ «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013, з 02.04.2014 по 31.12.2014 ТОВ «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016 в ТОВ «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020 в ТОВ «Днепр-Голд» у зв`язку з відсутністю підтвердження про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду держави-учасниці СНД суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Так, судом встановлено, що страховий стаж за вказані спірні періоди роботи позивач набув працюючи на території російської федерації, вказане підтверджується записами в трудовій книжці, долученими довідками про заробітну плату, довідками уточнюючими особливий характер роботи або умов праці, довідкою про підтвердження трудового стажу.

Дослідивши трудову книжку позивача, суд зазначає, що записи трудової книжки щодо спірних періодів виконано акуратно і послідовно, вони містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та дат їх видачі, достовірність зроблених записів сумніву не викликає. Водночас, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача за вказані періоди.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що у спірні періоди позивач працював з 08.06.2010 по 04.10.2010 (3 місяці 26 днів), з 14.03.2011 по 10.10.2012 (6 місяців 26 днів) в ТОВ «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013 (8 місяців 3 дні), з 02.04.2014 по 31.12.2014 (8 місяців 29 днів) ТОВ «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016 (6 місяців 15 днів) в ТОВ «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018 (4 місяці 3 дні), з 30.04.2019 по 14.10.2019 (5 місяців 14 днів), з 10.07.2020 по 21.10.2020 (3 місяці 11 днів) в ТОВ «Днепр-Голд».

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про заробітну плату, довідок уточнюючих особливий характер роботи або умов праці, довідки про підтвердження трудового стажу (ТОВ «Сияние №б/н від 03.04.2020, №499 від 16.12.2020, ТОВ «Конго» - № 30 від 04.05.2020, ТОВ «Днепр-Голд» - № 138 від 23.10.2020, № 164 від 25.09.2018, № 191 від 14.10.2019, ТОВ «T-Цемент» - б/н від 28.05.2021 (2 довідки), від 20.05.2021 (2 довідки) позивачу у вказані спірні періоди нараховувалась та виплачувалась заробітна плата. Крім того, у деяких довідках зазначено про відрахування до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування страхових внесків.

Також, пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону;

Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховим стажем, у розумінні абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV, є період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Аналіз вищенаведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Аналогічний висновок наведено й у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.

У вищенаведеній правозастосовній практиці Верховного Суду зазначено й про те, що невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду позбавляє особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Застрахована особа не може нести відповідальність за невиконання страхувальниками своїх обов`язків стосовно сплати внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Такі обставини не можуть позбавляти гарантованого Конституцією і законами України права громадянина на соціальний захист та по суті перекладати відповідальність на працівника за неналежне виконання своїх обов`язків роботодавцем.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 28 травня 2021 року у справі № 591/3839/16-а та від 30 грудня 2021 року у справі № 348/1249/17.

З огляду на викладене позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальниками свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність інформації про сплату страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача.

Разом з цим, у рішенні про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган зазначив про необхідність органам Пенсійного фонду ініціювати запит на зустрічну перевірку достовірності видачі довідок від 20.05.2021 (довідки ТОВ «Т-Цемент» про заробітну плату за 2013, 2014 рік), проте, жодних доказів щодо надіслання таких запитів та отримання на них відповідей до суду не надав.

Таким чином, вищевикладене свідчить, що спірні періоди роботи позивача з 08.06.2010 по 04.10.2010 (3 місяці 26 днів), з 14.03.2011 по 10.10.2012 (6 місяців 26 днів) в ТОВ «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013 (8 місяців 3 дні), з 02.04.2014 по 31.12.2014 (8 місяців 29 днів) ТОВ «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016 (6 місяців 15 днів) в ТОВ «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018 (4 місяці 3 дні), з 30.04.2019 по 14.10.2019 (5 місяців 14 днів), з 10.07.2020 по 21.10.2020 (3 місяці 11 днів) в ТОВ «Днепр-Голд» протиправно не зараховано Головним управлінням Пенсійного фонду України до страхового стажу позивача, а тому відповідач має врахувати відомості про отримані позивачем доходи (заробітну плату) зазначені у довідках ТОВ «Сияние» №б/н від 03.04.2020, №499 від 16.12.2020, ТОВ «Конго» - № 30 від 04.05.2020, ТОВ «Днепр-Голд» - № 138 від 23.10.2020, № 164 від 25.09.2018, № 191 від 14.10.2019, ТОВ «T-Цемент» - б/н від 28.05.2021 (2 довідки), від 20.05.2021 (2 довідки).

Щодо вимог про зарахування до загального страхового стажу періодів роботи в місцевостях Крайньої Півночі в кратному розмірі з розрахунку 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців стажу суд зазначає наступне.

Пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (зі змінами внесеними постановою Ради Міністрів СРСР від 3 січня 1983 року № 12), Магаданську область та Чукотський автономний округ віднесено до районів Крайньої Півночі.

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про упорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960 визначено, що працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Стаття 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 №1908-VІІ. Скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п`яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення трудових договорів на строк в три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Абзацем 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28. Пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 та статтею 3 Указу від 26.09.1967 надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місця, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах, місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Крім того, Верховний суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 459/2778/16-а наголосив, що у пункті 2 Розділу Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Про це також зазначав Верховний Суд й у постанові від 22.02.2021 у справі №266/258/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За встановлених фактичних обставин період роботи позивача з 29.09.1986 по 02.03.1987 в районах Крайньої Півночі не підтверджується матеріалами справи, оскільки записи трудової книжки не свідчать про місцевість, в якій знаходилось місце роботи позивача в цей період, а інші документи (довідки) щодо підтвердження даного факту позивачем не надано.

Разом з цим, періоди роботи з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012, з 28.04.2013 по 31.12.2013, з 02.04.2014 по 31.12.2014, з 27.04.2016 по 11.11.2016, з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020 в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, а, також, довідками, виданими за місцем роботи, у яких містяться відомості, зокрема, про періоди його роботи у цих районах, заробітну плату і про передбачені законом пільги.

Разом з цим, відповідно до статті 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року, при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодовують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення, згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

З наведеного вбачається, що вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 затверджено вихід України з вказаної Угоди), не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01 січня 1991 року й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Правову позицію аналогічного змісту викладено Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі №676/7065/14-а, від 18 листопада 2021 року у справі №348/1366/17, від 08 липня 2021 року у справі №459/2778/16-а, від 30 травня 2019 року у справі №348/2974/14-а, від 28 листопада 2019 року у справі №348/400/17 та підтримано Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 у справі № 211/1910/17 (провадження 2-а/211/16/18).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування в пільговому обчисленні з розрахунку 1 рік за 1 рік та 6 місяців стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі після 01 січня 1991 року.

Щодо вимоги про зарахування заробітної плати за наданими довідками виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії суд виходить з наступного.

Суд вважає, що зазначена вимога заявлена позивачем передчасно, адже, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, відповідно, розрахунок пенсійної виплати відповідачем не складався, розмір пенсії не визначався. А тому, станом на момент звернення до суду з такою вимогою право позивача щодо визначення при розрахунку пенсійної виплати встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії не порушено. Тому, у задоволенні наведеної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо доводів позивача про протиправність відмови у призначенні пенсії з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) суд зазначає наступне.

Так, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».

За приписами п. б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ страховий стаж набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, чоловікам з 25 років до 30 років.

У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, оскільки норми вищевказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За вказаних обставин у справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Відповідно до встановлених судом обставин, станом на 14.06.2022 (дата звернення до пенсійного органу) позивач досяг 57 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тоді як в рішенні пенсійного органу зазначено 56 років 11 місяців, мав страховий стаж роботи понад 25 років (з урахуванням висновків суду в даному рішенні щодо протиправності незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу), у тому числі пільгового стажу (роботи за Списком № 2) зарахованих пенсійним органом 15 років 9 днів.

З огляду на викладене, відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року, суд дійшов висновку, що на дату звернення до пенсійного органу позивач мав право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Встановлені судом під час розгляду справи обставини, дають підстави для висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 047250008797 від 22.06.2022 щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Зазначене є достатнім та таким, що відновить порушене право позивача на захист його соціальних прав, а заявлені позовні вимоги щодо визнання дій ГУ ПФУ у Хмельницькій області щодо відмови у зарахування до страхового стажу періодів роботи та відмови у зарахуванні заробітної плати згідно наданих довідок, яким (діям) надавалась фактична та правова оцінка судом під час розгляду даної справи, охоплюються прийнятим відповідачем -1 рішенням, а тому процесуальної необхідності визнавати їх протиправними не має.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків суду, а також ефективності захисту прав позивача, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 047250008797 від 22.06.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , зобов`язати його зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 29.09.1986 по 02.03.1987, а також з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012 в ТОВ «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013, з 02.04.2014 по 31.12.2014 в ТОВ «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016 в ТОВ «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020 в ТОВ «Днепр-Голд» та зобов`язати призначити з 14.06.2022 (дати звернення із заявою про призначення пенсії) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з врахуванням заробітної плати з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012 відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 30 від 04.05.2020, виданої ТОВ «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013 та з 02.04.2014 по 31.12.2014 відповідно до довідок від 20.05.2021, виданих ТОВ «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016,відповідно до довідки № б/н від 03.04.2020, виданої ТОВ «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020, відповідно до довідки № 138 від 23.10.2020, виданої ТОВ «Днепр-Голд», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та висновків, наведених у мотивувальній частині даного рішення.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 047250008797 від 22.06.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 29.09.1986 по 02.03.1987, а також з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012 в ТОВ «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013, з 02.04.2014 по 31.12.2014 в ТОВ «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016 в ТОВ «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020 в ТОВ «Днепр-Голд».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 14.06.2022 (дати звернення із заявою про призначення пенсії) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з врахуванням заробітної плати з 08.06.2010 по 04.10.2010, з 14.03.2012 по 10.10.2012, відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 30 від 04.05.2020 виданої ТОВ «Конго», з 28.04.2013 по 31.12.2013 та з 02.04.2014 по 31.12.2014, відповідно до довідок від 20.05.2021 виданих ТОВ «T-Цемент», з 27.04.2016 по 11.11.2016, відповідно до довідки № б/н від 03.04.2020 виданої ТОВ «Сияние», з 22.05.2018 по 25.09.2018, з 30.04.2019 по 14.10.2019, з 10.07.2020 по 21.10.2020, відповідно до довідки № 138 від 23.10.2020 виданої ТОВ «Днепр-Голд», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та висновків, наведених у мотивувальній частині даного рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 06 березня 2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна