Вирок № 109397220, 06.03.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/24561/21

пр. № 1-кп/759/353/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12020100080001774 від 05.04.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, гр-н України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:

- 05.11.2015 року Солом"янським райсудом м.Києва за ч.2 ст. 186, ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з випробуванням, іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 01.03.2017 року Святошинським райсудом м.Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з випробуваннмя, іспитовим строком на 2 роки;

- 23.08.2018 року Шевченківським райсудом м.Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням, іспитовим строком на 2 роки, ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року вирок змінено та призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком на два роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України

сторони кримінального провадження:

прокурор: ОСОБА_4 ,

потерпіла: ОСОБА_5 ,

захисник: ОСОБА_6 ,

обвинувачений: ОСОБА_3 ,-

встановив:

ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово засудженим, маючи не зняту та не погашену у встановленому Законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову скоїв умисний злочин.

Так, ОСОБА_3 27.03.2020 приблизно о 02:30, знаходячись на площадці першого поверху четвертого під`їзду будинку АДРЕСА_3 , повторно відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_5 , спричинивши потерпілій майнову шкоду.

При цьому, ОСОБА_3 , 27.03.2020 у нічний час, знаходячись неподалік будинку АДРЕСА_3 , маючи досвід вчинення злочинів, з метою покращення свого матеріального становища, вирішив відкрито викрасти майно своєї знайомої ОСОБА_5 , проживаючої у вказаному вище будинку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 27.03.2020 приблизно о 02:00, зателефонував своїй знайомій ОСОБА_5 та під вигаданим приводом термінової розмови, попросив потерпілу вийти з квартири до під`їзду, на що остання погодилась та вийшла зі своєї квартири АДРЕСА_4 , де зустрілась із ОСОБА_3 .

Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_3 , приблизно о 02:30 цієї з ночі, під приводом зателефонувати, попросив у ОСОБА_5 її мобільний телефон, на що потерпіла, не підозрюючи про дійсні злочинні наміри ОСОБА_3 , погодилась та передала останньому свій мобільний телефон "XiomiRedmiGo", вартістю 1400 гривень, в якому знаходилась сім- картка оператора мобільного зв`язку «Lifcell», вартістю 100 гривень, на рахунку якої грошових коштів не було. Отримавши в такий спосіб доступ до майна ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , з метою остаточного доведення злочину до кінця, направився до виходу з під`їзду будинку, незважаючи на усні вимоги потерпілої ОСОБА_5 повернути їй мобільний телефон.

Заволодівши таким способом чужим майном ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, спричинивши своїми умисними діями потерпілій майнову шкоду на загальну суму 1500 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав частково, не заперечив дату та час даної події та пояснив, що він з потерпілою ОСОБА_5 раніше зустрічались. В той день вони з потерпілою спілкувались і він попросив у неї телефон покористуватись, вона відмовила спочатку, а потім передала йому телефон. В той момент вони посварились з нею. Телефон був у нього в руках з яким він пішов, а згодом продав телефон. У вчиненому розкаюється.

Не дивлячись на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість в судовому засіданні повністю доведена показами потерпілої, свідків та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, які не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а у своєму взаємозв`язку є достатніми для того, щоб вважати обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом.

Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що 27.03.2020 приблизно о 02:30, вони зутрілись з обвинуваченим ОСОБА_3 на майданчику першого поверху четвертого під`їзду будинку АДРЕСА_3 , в якому вона проживає. Зустрілись, щоб з"ясувати ситуацію щодо їх майбутніх стосунках. Він попросив її передати йому телефон, щоб зателефонувати, і вона передала йому свій телефон "XiomiRedmiGo", який він взяв і пішов. Вона пішла за ним і просила віддіти телефон, однак ОСОБА_3 не відповідав на її вимоги, на телефонні дзвінки також не відповідав, тому вона звернулась із заявою до поліції. В подальшому телефон їй повернули працівники поліції. Претензій до обвинуваченого не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що дату події вона не пам"ятає, її попросили бути понятою, коли вона підходила до 4 під"їзду будинку АДРЕСА_3 . Обвинувачений розповідав, як він викликав з квартири потерпілу, попросив в неї телефон, а потім його забрав і втік.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він був запрошений працівниками поліції в якості понятого і в його присутності потерпіла ОСОБА_5 по фото впізнала обвинуваченого ОСОБА_3 серед чотирьох осіб. Потерпіла розповідала, що саме обвинувачений викрав у неї телефон.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він був запрошений в якості понятого і в його присутності та ще одного понятого у службовому кабінеті за адресою:м.Київ, б-р Кольцова, 12-А, невідомий чоловік добровільно передав мобільний телефон. Він також підписував протокол.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона була запрошена в якості понятої і в її присутності обвинувачений ОСОБА_3 розповідав про обставини викрадення у потерпілої мобільного телефону, що він зустрівся з потерпілою, попросив у неї телефон ніби щоб зателефонувати, а взявши телефон - пішов з ним із під"їзду і вподальшому продав його.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні також доводиться даними, які містить:

- протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.04.2020 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_3 як особу, яка вчинила стосовно неї злочин (а.пр. 93-96);

- протокол огляду місця події від 04.04.2020 року, згідно якого в приміщенні службового кабінету за адресою:м.Київ, б-р Кольцова, 12-А, у присутності двох понятих, громадянин Абу ОСОБА_11 добровільно передав мобільний телефон "Xiomi" синього кольору, imei 1: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 (а. пр. 96-97);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.10.2021 року за участю ОСОБА_3 , згідно якого останній дав покази про те, що він зустрівся з потерпілою ОСОБА_5 та попросив у неї телефон щоб зателефонувати, коли остання передала йому телефон - то він побіг з ним до виходу із під"їзду до автомобіля знайомого, який на нього чекав, в подальшому даний мобільний телефон він продав (а.пр.99-102).

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами, поза межами розумного сумніву, відповідно до ст.337 КПК України, винуватість ОСОБА_3 доведеною повністю за ст.186 ч.2 КК України, а тому його дії кваліфікує за ч.2 ст. 186 КК України,- відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує згідно з вимогами ст. 12 КК України, що даний злочин є тяжким злочином, проте враховує і дані про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашену судимість, вчинив злочин в період іспитового строку, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 - не встановлено.

Обставин, що обтяжує йому покарання ОСОБА_3 не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що покарання ОСОБА_3 слід призначити у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення і перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

Приймаючи до уваги, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.08.2018 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, вказаний вирок ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року змінено та призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком на 2 роки, і в період невідбутого іспитового строку він скоїв новий злочин, суд на підставі ст.71КК України вважає необхідним призначити йому покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, частково приєднати не відбуте покарання.

Суд вважає, що саме таке призначене покарання обвинуваченим є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366, 368, 371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у вигляді 3 (трьох) місяців позбавлення волі за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.08.2018 року, остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати в строк відбуття покарання його перебування під вартою в період з 26.10.2021 по 21.06.2022 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу.

Речовий доказ по справі - мобільний телефон "Xiomi" синього кольору, imei 1: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 , із сікартою НОМЕР_3 , що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Святошинського УП ГУНП у м.Києві - повернути за належністю ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - протягом цього ж строку з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: ОСОБА_1