Рішення № 109392737, 22.02.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 947/3602/22

Провадження № 2/522/2801/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

22 лютого 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Звонецької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2022 року справу направлено до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2022 року провадження по справі відкрито.

19 жовтня 2022 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява. В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує, що Банком було випущено на ім`я позивача - ОСОБА_1 та вручена картка «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 .

13.08.2021 року позивачем було проведено платіжну операцію, шляхом унесення готівки на рахунок власної банківської картки на суму 50 000, 00 грн. через платіжний пристрій, а саме: термінал самообслуговування Акціонерного товариства «Комерційного Банку «Приватбанк», що знаходиться у приміщені супермаркету «Копійка» за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 65-А.

В подальшому було виявлено, що гроші, внесені позивачем до вищенаведеного ТСО, не надійшли на рахунок. Тому позивачем було негайно повідомлено про відсутність зарахованих коштів на банківську картку, шляхом звернення на гарячу лінію Акціонерного товариства «Комерційного Банку «Приватбанк».

На звернення до Банку 13.08.2021 року щодо повернення коштів у розмірі 50 000, 00 грн. позивач отримав відмову.

Тому 19.08.2021 року та 26.08.2021 року було подано повторно звернення до Банку, в якому повторно порушував питання, щодо повернення коштів, перерахованих ТСО на рахунок іншої особи, яка мені не відома.

Листом Банку від 30.08.2021 року № 20.1.0.0.0/7- 210819/7708 та від 31.08.2021 року № 20.1.0.0.0/7- 210826/8986 позивачу знову було відмовлено у поверненні коштів та повідомлено, що чинним законодавством України не встановлено конкретного порядку для повернення коштів з ТСО за проведеними операціями та що підстави для повернення мені коштів у Банку відсутні, оскільки операція від 13.08.2021 року проведена під авторизацією іншого клієнта Банку.

Надалі позивачем в чергове було подано звернення до Банку від 11.10.2021 року, щодо проведення службового розслідування стосовно роботи ТСО з наданням документально підтвердженої детальної інформації щодо відповідних платіжних операцій, здійснених 13.08.2021, в тому числі у період з 20.00 до 21.00 години, з урахуванням та описом подій, зафіксованих відеокамерою, встановленою у даному ТСО, надання копії відеозапису від

Під час подання звернень до Банку з приводу повернення моїх коштів, у телефонні режимі позивачу було повідомлено співробітниками Банку, що кошти, у розмірі 50 000,00 грн. було помилково перераховано ТСО на рахунок ОСОБА_2 , яка також є клієнтом Банку.

Позивач повторно звертає увагу суду, що ОСОБА_2 йому не відома, як і не відомі реквізити її банківської картки для здійснення мною будь-яких операції перерахування коштів.

Зі слів співробітників Банку, вони намагались в усному порядку, вирішити питання, щодо повернення позивауу ОСОБА_2 помилково перерахованих їй ТСО коштів. Також, позивачу було повідомлено співробітниками Банку, що надано ОСОБА_3 контактний номер телефону позивача, для подальшого зв`язку.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 частково повернула позивачу кошти у розмірі 12940, 00 грн., про що свідчать скрін квитанції Банку від 26.09.2021 року 18:22 та 18.10.2021 року 12:08 із зазначеним коментарем до сплати: «Частичный возврат средств ошибочно зачисленных на мою карту 13.08.2021 рок; размере 50000».

Проте, з 26.09.2021 року по теперішній час жодних дій, направлених на повне повернення коштів ОСОБА_2 здійснено не було.

Вищевикладене свідчить про те, що ТСО яке належить відповідачу АТ "КБ Приватбанк", дійсно було помилково перераховано і кошти у розмірі 50000, 00 грн. на рахунок іншого клієнта Банку ( ОСОБА_2 що вбачається із відповідей Банку на звернення та не заперечується самою ОСОБА_2 .

В судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_4 (АТ «КБ «Приватбанк»). Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Представник відповідача ОСОБА_4 вказала, що безпідставно отримані кошти повинен повертати той, хто їх отримав.

Відповідач ОСОБА_2 про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, але в судове засідання не з`явився.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України оскільки позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Банком було випущено на моє позивача - ОСОБА_1 та вручена картка «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 .

13.08.2021 року позивачем було проведено платіжну операцію, шляхом унесення готівки на рахунок власної банківської картки на суму 50 000, 00 грн. через платіжний пристрій, а саме: термінал самообслуговування Акціонерного товариства «Комерційного Банку «Приватбанк», що знаходиться у приміщені супермаркету «Копійка» за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 65-А.

Як вбачається з пояснень банку, за аналалізом зібраної інформації є очевидним, що відповідач ОСОБА_5 і позивач ОСОБА_6 не завершили попередню сесію з обслуговування картки ОСОБА_5 , таким чином позивач продовжив роботу в ТСО, працюючи як з карткою ОСОБА_5 . В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про збій (некоректну роботу) ТСО.

Як вбачається з копії квитанції P24A1556815432C2257 від 26.09.2021 року ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_1 7940,00 грн. В призначені платежу зазначено, що це часткове повернення коштів помилково нарахованих на її картку.

З копії квитанції № P24A1621806970C1845 від 18.10.2021 року ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_1 5000,00 грн. В призначені платежу зазначено, що це часткове повернення коштів помилково нарахованих на її картку.

Таким чином суд вбачає, що відповідачем ОСОБА_5 фактично визнано отримання коштів позивача без будь-якої правової підстави, та фактично почала повертати вказані кошти.

Відповідно до ч. 1ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Обов`язковими умовами для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення є: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин в майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями п. 2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначеній строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.08.2018 року по справі № 334/2517/16-ц, згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що кошти помилково без наявності правових підстав були перераховані позивачем на банківську картку, що належить відповідачу ОСОБА_2 без зазначення призначення платежу, що свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами, а також про те, що перераховані кошти являються безпідставно отриманими відповідачем.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності суд дійшов до висновку про те, що кошти помилково без наявності правових підстав були перераховані позивачем на банківську картку, що належить відповідачу ОСОБА_2 без зазначення призначення платежу, що свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами, а також про те, що перераховані кошти являються безпідставно отриманими відповідачем, а відтак підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

В матеріалах справи відсутні будь які докази дій (бездіяльності) банку за наслідким яких би відбулося зазначене безпідставне перерахування коштів на рахунок відповідача ОСОБА_7 , а тому відсутні будь-які докази завдання шкоди позивачу, або набуття банком коштів позивача.

Виходячи з наведеного в частині вимог по солідарному стягненню грошей з банку слід відмовити.

Керуючись ст.2,12,13,81,141,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 37060,00 грн.

В задоволенні вимог до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 07.03.2023 року.

Суддя А.В. Науменко

22.02.2023