Ухвала суду № 109390972, 07.03.2023, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1994/22

Провадження № 1-кп/148/68/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретареві ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тульчин клопотання потерпілої ОСОБА_5 про накладення арешту на все майно обвинуваченого ОСОБА_7 та власника транспортного засобу ОСОБА_8 з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_5 в рамках розгляду кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022020180000121 від 19.05.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

03 березня 2023 року до канцелярії суду, надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_5 про накладення арешту на все майно обвинуваченого ОСОБА_7 та власника транспортного засобу ОСОБА_8 для забезпечення цивільного позову потерпілої у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_5 та її представник, адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор та обвинувачений покладався на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо заявленого клопотання та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи в обсязі необхідному для вирішення клопотання про арешт майна, суд приходить до наступного висновку.

В рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_5 подано цивільний позов про стягнення солідарно з обвинуваченого ОСОБА_7 , власника транспортного засобу ОСОБА_8 та Приватного Акціонерного Товариства Страхова Група ТАС - 42481,02 грн. у відшкодування завданої внаслідок злочину майнової шкоди та 300000,00 грн. у відшкодування завданої внаслідок злочину моральної (немайнової) шкоди.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, відповідно до положень ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, а саме з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

За змістом ч. 1ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися цивільний позивач з метою забезпечення цивільного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна обвинуваченого для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; заборону обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно.

Згідно ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Проте у клопотанні потерпіла не навела та не довела наявності будь-яких ризиків із передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, які б свідчили, що належне обвинуваченому та ОСОБА_8 майно може бути ними приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, перетворено або ж відчужено.

У поданому суду клопотанні потерпілої взагалі не зазначено перелік майна, на яке, на її думку, слід накласти арешт, місце знаходження такого майна, його вартість та ідентифікаційні ознаки. Не додано до клопотання також будь-яких документів, які б підтверджували право власності обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на майно, на яке слід накласти арешт.

Також, подане суду клопотання про накладення арешту на майно не містить відомостей щодо вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, що позбавляє суд можливості визначити розумність та співрозмірність такого виду забезпечення позову з заявленими в позовній заяві вимогами.

Таких даних не містять і матеріали судового провадження.

На даній стадії судового процесу, суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

За приписами ч. 1 ст. 173 КПК України, якщо особа, що подала клопотання про арешт майна, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, суд відмовляє у задоволенні такого клопотання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Керуючись ст.ст.170-173,372,376,392 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_5 про накладення арешту на все майно обвинуваченого ОСОБА_7 та власника транспортного засобу ОСОБА_8 з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_5 в рамках розгляду кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022020180000121 від 19.05.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1