Ухвала суду № 109388614, 02.03.2023, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 4-с/733/1/23

Єдиний унікальний №733/1133/20

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2023 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Вовченка А.В.,

при секретарі - Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича стягувач у виконавчому провадженні АТ «Універсал Банк» про визнання неправомірним рішення приватного виконавця щодо стягнення з банківського рахунку заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ічнянського районного суду Чернігівської області зі скаргою, в якій просить суд : визнати неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. у виконавчому провадженні №70207875 щодо стягнення всієї суми його заробітної плати 7 773,90 грн. та зобов`язати приватного виконавця повернути йому 80% стягнутої суми заробітної плати від суми 7 773,90 грн., яка була стягнута 27 грудня 2022 року та скасувати арешт з його карткового рахунку на отримання заробітної плати, відкритого у АТ «Райфайзен Банк Аваль».

Скаргу мотивовано тим, що 02 листопада 2022 року було відкрито виконавче провадження № 70207875 на підставі виконавчого листа №733/1133/20, виданого Ічнянським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» боргу за кредитним договором в сумі 37,715,71 та судового збору в сумі 1618,54 грн.

02 листопада 2022 року постановою державного виконавця було накладено арешт на кошти боржника у виконавчому провадженні № 70207875. Картковий рахунок відкритий в АТ «Райфайзен Банк Аваль»» для зарахування заробітної плати із спеціальним режимом використання. Таким чином, скаржник не може розпоряджатися власними коштами, а тому змушений звернутися до суду із вказаною скаргою.

У письмових поясненнях, надісланих до суду представником приватного виконавця Палігіна О.П. - адвокатом Коверзневим Д.В. просить відмовити у задоволенні скарги з наступних підстав. Чинне законодавство не забороняє накладати арешт на рахунок заявника ОСОБА_1 , оскільки такий рахунок є поточним, а не спеціальним. І чинне законодавство не передбачає такого типу рахунку як «зарплатний». Зарахування на поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 коштів заробітної плати не зумовлює виникнення спеціального режиму його використання відповідно да закону. Зі скарги не зрозуміло, яке саме рішення оскаржується та які саме права ОСОБА_1 порушені. Закон не передбачає можливості повернення стягнутих коштів, адже вони одразу скеровуються стягувачу в рахунок виконання рішення суду. Приватний виконавець не володіє коштами у сумі 7773,90грн., що є предметом скарги. Повернути їх неможливо, оскільки приватний виконавець є неналежною стороною за даною вимогою.

Скаржник ОСОБА_3 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи до суду не з`явився, натомість подав до суду заяву, якою просив розгляд скарги провести у його відсутність та задовольнити її.

Приватний виконавець Палігін О.П. та його представник - адвокат Коверзнев Д.В. в судове засідання не з`явилися. У письмових поясненнях просили розглянути скаргу у їх відсутності.

Представник стягувача у виконавчому провадженні, АТ «»Універсал Банк» в судове засідання не з`явився.

Суд на підставі ст. 223 ЦПК України розгляд справи провів у відсутність вказаних сторін.

У зв`язку з чим суд, на підставі ч. 10 ст. 84 ЦПК України, здійснює розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що рішенням Ічнянського районного суду № 733/1133/20 від 12 січня 2021 року з ОСОБА_1 на користь «Універсал Банк стягнуто 37 715,71 грн. заборгованості за Договором про надання банківських послуг та 1618,54 грн. судового збору.

02 листопада 2022 року було відкрито виконавче провадження № 70207875 на підставі виконавчого листа № 733/1133/22 виданого 19 серпня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 вищезазначених сум.

Судом встановлено, що 02 листопада 2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно , що належить боржнику ОСОБА_1 , в тому числі і на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження , а всього 43 777,28 грн. 27 грудня 2022 року з його карткового рахунку було стягнуто його заробітну плату в сумі 7 773,90 грн.

Скаржник звертався до державного виконавця із проханням повернути списані кошти, оскільки картковий рахунок відкритий в АТ «Райфайзен Банк Аваль» для зарахування заробітної плати із спеціальним режимом використання, однак йому було відмовлено через те, відсутня інформація, що кошти на які звернено стягнення мають спеціальний режим використання, відсутня також і заява ОСОБА_1 про зняття арешту з коштів зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази.

Згідно з приписами статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Так, приписи статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені

законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За змістом пункту 8 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до положень статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

З огляду на це, приватному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках, водночас, згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також, статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Відповідно до положень частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено Законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче

провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм вбачається, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У даному ж випадку, рахунок , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 зазначено наступне: «Чинним законодавством не передбачено відкриття суб`єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати(…). Рахунок боржника №(…) на кошти на якому державним виконавцем накладено арешт є поточним рахунком боржника (…) Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 344/8982/17.

З огляду на вказане, дії приватного виконавця по накладенню арешту на спірний рахунок, відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження», однак суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як зазначає скаржник, приватним виконавцем було накладено арешт на його рахунок , який використовується для виплати заробітної плати.

Згідно довідки, виданої «Райфайзен Банк Аваль» , у даному банку на ім`я ОСОБА_1 відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 в UAH з видачею платіжної картки, який було відкрито для зарахування заробітної плати.

Як вбачається з довідки, виданої ТОВ «БІКОМ» за вих. 02-К від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 працює у ТОВ «БІКОМ» , що підтверджує наказ №25-ОС від 01.02.2021 року про прийняття його на роботу .

Таким чином, у зв`язку з накладенням арешту на кошти боржника, позивачу фактично здійснено заборону будь-яких видаткових операцій по рахунку № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Райфайзен Банк Аваль», на який зараховується заробітна плата.

У зв`язку з арештом грошових коштів скаржник немає можливості утримувати свою сім`ю. Накладений арешт на картковий рахунок, що призначений для виплати заробітної плати та стягнення всієї суми заробітної плати грубо порушує конституційні права скаржника як громадянина.

Положеннями статті 43 Конституції України, встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно з частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

При цьому, частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державою, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що держава гарантувала та захистила право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальні виплати.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не оскаржується у цій справі відмова приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. у знятті арешту з рахунку, на який ОСОБА_1 отримує заробітну плату, а оскаржується його дії та рішення в частині накладення арешту.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на картковий рахунок скаржника, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки скаржник в інший спосіб, крім звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог скаржника та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту.

Щодо вимог скаржника ОСОБА_1 про зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області повернути на картковий рахунок № НОМЕР_1 ,

відкритий у АТ «Райфайзен Банк Аваль», грошові кошти у розмірі 7 773,90 грн., суд зазначає, що приватний виконавець не є розпорядником коштів, стягнення яких проводиться з боржника , так як ці кошти були стягнуті в межах виконання рішення суду на погашення боргу.

У зв`язку з наданням правової допомоги приватному виконавцю його представником- адвокатом Коверзневим Д.В. ним понесені судові витрати в розмірі 883,42 грн., які документально підтверджені, суд зазначає наступне. Оскільки скарга ОСОБА_1 задоволена частково, то із скаржника на користь приватного виконавця Палігіна О.П. підлягає стягненню 441,71 коп. судових витрат.

Керуючись, ч. 1 ст. 56,59,70,73 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 4, 5, 258-259, 353-354, 447,451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича у виконавчому провадженні №70207875 від 02 листопада 2022 року.

Зобов`язати приватного виконавця Палігіна О.П. скасувати арешт у виконавчому провадженні №70207875 від 02 листопада 2022 року, накладений на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в UAH, що відкритий в АТ «Райфайзен Банк Аваль» 17 травня 2017 року для клієнтів, які отримують заробітну плату на картковий рахунок.

В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 , на користь Палігіна ОП. 441,71 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 березня 2023 року.

Суддя А. В. Вовченко