Рішення № 1093782, 03.03.2007, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа №22ц-307/2007 рік.

Головуючий у першій інстанції- Ченцова С.М.

Доповідач - Заболотний В.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2007 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів - Заболотного В.М., Ішутко В.М. при секретарі - Куксі М.В.

з участю - представника відповідача Замури Л.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Менської виправної колонії (далі - ВК) №91, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - ДДУПВП) про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на те, що з вересня 2003 року він працював помічником оператора в котельні Менської ВК № 91, прибувши туди без будь-яких захворювань та без захворювання легень. 08.08.2004 року позивач захворів на туберкульоз легень. Захворів не тільки він, а й інші засуджені. Вважає, що адміністрація ВК №91 грубо порушила норми КЗпП України та Закон України „Про охорону праці", примусивши його працювати в небезпечних для здоров'я умовах без відповідних засобів захисту. З цього питання він звертався до Генеральної прокуратури України. 23.08.2004 року прокуратурою Чернігівської області був винесений протест, де зазначалось, що згідно чинного законодавства, кочегари котельних, у тому числі зайняті видаленням золи, входять до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад з шкідливими та важкими умовами праці. Відповідно до ст. 166 ч.І КЗпП України, особам, зайнятим на роботах з шкідливими та важкими умовами праці, повинно видаватись молоко. Інше додаткове харчування в даному випадку не передбачено. В зв'язку з тим, що адміністрація Менської ВК №91 не виконувала зазначених вимог Закону, та не в повному обсязі забезпечувала засуджених спеціальним одягом, не проводила дезинфекцію приміщень, де працювали засуджені, прокуратурою області було винесено

подання з пропозицією усунення виявлених недоліків. В зв'язку з порушенням його прав, позивачу спричинена і моральна шкода, яку він пережив у зв'язку з ушкодженням здоров'я. А тому просив стягнути на свою користь з відповідача 200000грн. моральної шкоди.

Рішенням Менського районного суду від 13.12.2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто з позивача на користь держави 10000грн. судового збору і 30грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення. Суд прийшов до висновку про те, що позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення його вимог. На думку апелянта, рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд взагалі не взяв до уваги його доводів, що викладені в позовній заяві. Незаконно і безпідставно суд стягнув з позивача 10000грн. судового збору, адже це суперечить ст.4 Декрету КМУ „Про Державне мито". На підставі цієї норми статті позивач звільняється від сплати судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, адже ст. 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. В даному випадку, вина адміністрації Менської ВК №91 не встановлена. Заподіяння вини засудженому ОСОБА_1 з боку відповідача нічим не підтверджено, незважаючи на те, що під час обстеження у позивача було виявлено підозру на туберкульоз легень. Як встановив суд, та як пояснив представник відповідача, з часу виявлення підозри на таке захворювання, ОСОБА_1 знаходиться і досі під наглядом медичних працівників, отримує посилене харчування. Скарги на стан здоров'я від нього не поступали. В зв'язку з цим, доводи апелянта в частині порушення судом норм матеріального права при вирішенні спору не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ст.4 п.4 Декрету КМ України „Про Державне мито", від сплати держмита звільняються позивачі за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 випливають зі спору про відшкодування шкоди, що заподіяна ушкодженням здоров'я, позивач звільняється від сплати державного мита. Тобто, суд першої інстанції безпідставно стягнув 10000грн.

судового збору з ОСОБА_1, а тому вказівка суду про це має бути виключена із мотивувальної і резолютивної частин рішення.

Також, підлягає зменшенню стягнута судом сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення з 30грн. до 1грн. 50коп., відповідно до Розміру витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановами КМУ №1258 від 21.12.2005 року та №1596 від 15.11.2006 року.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення вказівки із мотивувальної і резолютивної частин про стягнення з ОСОБА_1 10000грн. судового збору та шляхом зменшення стягнутої з позивача суми витрат за інформаційно-технічне забезпечення з 30грн. до 1грн. 50коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито", ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2006 року - змінити.

Виключити із мотивувальної і резолютивної частин рішення вказівку суду про стягнення з ОСОБА_110000грн. судового збору на користь держави, а також зменшити стягнуту судом суму витрат за інформаційно-технічне забезпечення з 30грн. до 1грн. 50коп.

Стягнути з ОСОБА_11 (одну) гривню 50 копійок витрат з інформаційно-технічного забезпечення на користь держави на р/р 31214259700002 в Державний бюджет м.Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.