Рішення № 109345373, 03.03.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/6/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова»,

вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050;

електронна адреса: office@tehnova.com.ua;

до відповідача: Чернігівського міського центру зайнятості,

вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017;

предмет спору: про стягнення 27016,32 грн

без повідомлення (виклику) сторін

02.01.2023, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» (надалі - ТОВ Фірма «Технова») до Чернігівського міського центру зайнятості про стягнення заборгованості в сумі 27016,32 грн за поставлену теплову енергію на підставі договору № 351/ЗТ/8 від 22.12.2017 про закупівлю (далі - Договір), з них: 17735,43 грн основного боргу за перерахунком вартості наданих послуг у період з жовтня по грудень 2018 року, 1414,22 грн трьох відсотків річних за період з 05.03.2020 по 31.10.2022 та 7866,67 грн інфляційних втрат за період з березня 2020 року по жовтень 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати вартості послуг з поставки теплової енергії, спожитої в період з жовтня по грудень 2018 року, з урахуванням перерахунку її вартості за підпунктом 1 п.2 постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ Фірму «Технова» за порушення ліцензійних умов з виробництва, ліцензійних умов з транспортування, ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання».

Ухвалою суду від 04.01.2023 дана позовна заява прийнята до розгляду; відкрите провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; сторонам установлені процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.

Відповідач, у належний строк, у порядку статей 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), подав до суду мотивований відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову. За його поясненнями всі рахунки, що виставлялись позивачем у спірному періоді, ним оплачені в належний строк у повному обсязі. Дія договору № 351/ЗТ/8 про закупівлю від 22.12.2017 припинилась шляхом його виконання належним чином. Будь-яких додаткових угод щодо встановлення нових тарифів на теплову енергію, що поставлялась в період з жовтня по грудень 2018 року, сторони в порядку підпункту 3.3.1. п.3.3. Договору не укладали. У свою чергу, умовами Договору не передбачене право постачальника на донарахування споживачу вартості теплової енергії за попередні періоди. Постанова НКРЕКП № 2542, за якою позивач провів донарахування вартості спожитої теплової енергії в спірному періоді, є актом індивідуальної дії та не підлягає застосуванню по відношенню до відповідача. Відповідач не підписував акт прийому-передачі від 31.01.2020 та відповідний рахунок до нього на суму 17735,43 грн (спірний), та не допускав прострочення виконання фінансових зобов`язань. Умовами Договору не передбачена відповідальність відповідача за проведення позивачем хибних розрахунків або права на збільшення ціни послуги, після виконання відповідачем зобов`язань за Договором. Станом на 01.01.2019 заборгованість у відповідача за Договором була відсутня, про що свідчать акти звіряння взаємних розрахунків, сформовані станом на 01.01.2019 та 31.12.2019, останній з яких підписаний позивачем - 14.01.2020, тобто після набрання чинності постанови НКРЕКП від 26.11.2019 № 2542.

Позивач, у належний строк, у порядку статей 166, 184, 251 ГПК України, подав до суду письмову відповідь на відзив, якою спростовуючи доводи відповідача послався на п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за яким під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відтак вважає, що позов скерований до суду в межах загального строку позовної давності, перебіг якого продовжений на час дії карантину, введеного з 12.03.2020 згідно з постановою КМУ від 11.03.2020 № 211. Зазначив, що врахувавши погоджені сторонами умови (п.10.1.), Договір у частині здійснення розрахунків діє до повного їх проведення, в той час як за п.3.3. цього Договору, в разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішенням органів, до компетенції яких віднесене їх установлення (погодження, затвердження), споживач ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством та зобов`язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів, з моменту їх установлення. При цьому, просив врахувати, що сума виставлених та оплачених рахунків за Договором у період з 01.01.2018 по 01.01.2019 складає 408285,85 грн, тобто, навіть урахувавши проведений перерахунок в розмірі 17735,43 грн, ціна Договору не є більшою за визначену, на момент проведення процедури закупівлі та його укладення, що встановлена сторонами на рівні 495000 грн. Наведене свідчить про відсутність необхідності внесення змін до Договору, оскільки зміна тарифу не призводить до зміни ціни Договору. За поясненнями позивача, на момент підписання акту звіряння розрахунків від 14.01.2020, перерахунок вартості спожитої в спірному періоді теплової енергії, не було проведене та відповідно не були сформовані ні рахунок-фактура, ні акт приймання-передачі (датований 31.01.2020) (спірні). Звертав увагу, що 26.02.2020, відповідачем отриманий рахунок-фактура № 0351/ЗТ/8ДН в сумі 17735,43 грн, разом з актом прийому-передачі від 31.01.2020. Жодних звернень, заперечень щодо їх отримання або протиправності проведеного донарахування із застосуванням зазначених тарифів, відповідач позивачу не направляв.

Позивач наголосив, що тариф (ціна) на теплову енергію, що постачається ним як суб`єктом природної монополії, є державною регульованою ціною, що запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень в установленому законом порядку (частина 3 статті 189, стаття 191 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Тарифи на теплову енергію не можуть бути іншими ніж ті, що були встановлені на відповідний період уповноваженим органом у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідач, у належний строк, у порядку статей 166, 184, 251 ГПК України, подав до суду письмові заперечення на відповідь на відзив, яких підтримав правову позицію, наведену ним в відзиві на позов.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

В С Т А Н О В И В:

22.12.2017, між ТОВ Фірма «Технова» (Постачальник, позивач) та Чернігівським міським центром зайнятості (Споживач, відповідач) укладений договір № 351/ЗТ/8 про закупівлю (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язався у 2018 році поставити Споживачу теплову енергію зазначену в п.1.2. Договору, а Споживач - прийняти і своєчасно її оплатити.

Кількість теплової енергії, що поставляється Споживачу становить: 270Гкал відповідно до заявлених Споживачем обсягів закупівлі. Обсяги закупівлі товарів (робіт, послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків відповідно до умов Договору (п.1.3., п.1.4. Договору).

Вартість Договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п.10.1. строку дії Договору (до 31.12.2018) та становить 495000 грн, з урахуванням ПДВ на дату підписання Договору. Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання передачі, підписаних сторонами (п.3.1. Договору).

У разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішеннями органів, до компетенції яких віднесено їх установлення (погодження, затвердження), Споживач ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством та зобов`язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів, з моменту їх установлення. Після встановлення нових тарифів на теплову енергію сторонами вносяться зміни до п.3.1. цього Договору, які оформлюються в формі додаткової угоди до Договору (п. 3.3., п.3.3.1. Договору).

За умовами пунктів 4.1. - 4.3. Договору, всі розрахунки за Договором проводяться на підставі рахунків, які Споживач отримує від Постачальника. Щомісячна вартість теплової енергії визначається виходячи з тарифів та фактичного обсягу (кількості) спожитої теплової енергії Споживачем.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються Споживачем у грошовій формі шляхом перерахування суми, визначеної п.4.1. Договору, на поточний рахунок відокремленого підрозділу Постачальника - КЕП «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ Фірма «Технова» за встановленими реквізитами, на підставі пред`явленого рахунка на оплату та акту приймання-передачі, в якому вказується кількість спожитої теплової енергії та тариф на теплову енергію. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманого товару (робіт, послуг), зазначених у розрахунковому документі, Споживач зобов`язаний в триденний термін, з часу отримання платіжних документів, письмово повідомити про це Постачальника, та протягом цього ж строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова Споживача сплатити виставлений рахунок Постачальнику вважатиметься безпідставною (п.4.6. Договору).

Фактична вартість Договору визначається виходячи з установлених тарифів на теплову енергію та кількості теплової енергії, що буде фактично спожита Споживачем (п.4.7.).

У будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію в повному обсязі (п.4.8. Договору).

За умовами пунктів 5.1., 5.2., 5.4. Договору строк поставки теплової енергії з 01.01.2018 по 31.12.2018. Місце поставки: теплова енергії поставляється для об`єктів, визначених у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору.

Кількість спожитої теплової енергії визначається за даними приладів обліку споживача.

За п.5.7. Договору розрахунки за теплову енергію згідно з встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями:

- за 1 Гкал - при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал - згідно з його показниками;

- за 1 Гкал - якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: 1 ГДж = 0,238846 Гкал; 1 МВт/ч = 0,86 Гкал, тощо;

- за Гкал - за відсутністю приладів обліку - обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в Договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Сторони в п.6.1.5. та п.6.1.21. Договору встановили, що Споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в кількості і в строки, які передбачені цим Договором. Щомісячно здійснювати розрахунки за отриману теплову енергію, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, в порядку передбаченому цим Договором.

В п.6.1.32. Договору Споживач зобов`язався підписувати акти приймання-передачі теплової енергії, один примірник якого, за підписом, повернути Постачальнику в 5-денний термін з моменту його пред`явлення Споживачу. У випадку незгоди Споживача з виставленим актом приймання-передачі теплової енергії Споживач у 5-ти денний термін зобов`язаний повідомити про це Постачальника в письмовому вигляді з обґрунтуванням причин такої незгоди. В разі неповідомлення Постачальника про обґрунтовану відмову, неповернення або не підписання акту приймання-передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, акт вважається прийнятим сторонами в повному обсязі.

За п.7.1. та п.7.3.3. в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Споживач, при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення.

Цей Договір, згідно з п.10.1. та п.10.3., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 включно, а в частині здійснення розрахунків до їх повного здійснення. Умови цього Договору застосовуються при закупівлі Споживачем у Постачальника теплової енергії з 01.01.2018.

Відповідно до п.11.5. Договору фактично спожита кількість теплової енергії Споживачем є визначальною при остаточному розрахунку за послуги з теплопостачання на дату закінчення терміну дії цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що вартість спожитої теплової енергії за об`єктом, визначеним сторонами в додатку № 1 до Договору: адмінбудівля по вул. Полуботка, 14, м. Чернігів (площею 1100,9 м2 ), нарахована Постачальником помісячно згідно з показниками теплолічильника (зав. № 10229-98), що підтверджується актами зняття показників приладів обліку за жовтень-грудень 2018 року, які складені за участі представника Споживача (Юцевич О.С.). Втрати в теплових мережах для розрахунку - 4 Гкал/міс (згідно з додатком № 2 до Договору).

Кількість та вартість (ціна) поставленої позивачем та прийнятої відповідачем теплової енергії за Договором у спірному періоді підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі: за листопад 2018 року (26.10. - 20.11.) на суму 51262,64 грн (обсягом 31,71927 Гкал) та за грудень 2018 року (21.11. - 19.12.) на суму 85356,98 грн (обсягом 52,81547 Гкал).

Перелічені акти, за висновком суду, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію (зокрема, її зміст, обсяг, підписантів та ін.), засвідчують її фактичне виконання, та є підставою здійснення сторонами остаточних розрахунків.

За підсумком: позивачем у період з 26.10.2018 по 19.12.2018 відпущено, а відповідачем отримано теплову енергію обсягом 84,53474 Гкал, загальною вартістю 136619,62 грн, на оплату якої виставлені наступні рахунки-фактури № 0351/ЗТ/8: від 23.11.2018 на суму 51262,64 грн та від 17.12.2018 на суму 85356,98 грн, що повністю оплачені відповідачем, про що свідчать акти звіряння взаєморозрахунків сторін, сформовані станом на 01.01.2019 та 31.12.2019.

Суд встановив, що вартість поставленої теплової енергії в перелічених актах та рахунках на їх оплату визначена позивачем за тарифом, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 404 від 14.06.2018, який введеною в дію 16.08.2018 (з наступного дня після опублікування цієї постанови в газеті «Урядовий кур`єр»), а саме у розмірі 1346,78 грн.

Постановою НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ Фірма «Технова» за порушення ліцензійних умов виробництва, ліцензійних умов з транспортування, ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» (підпунктом 1 п.2), у термін до 20 січня 2020 року, позивач зобов`язаний здійснити перерахунок для категорій споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

На виконання вимог підпункту 1 п.2 постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019, позивачем у січні 2020 року проведено перерахунок (донарахування) вартості теплової енергії, спожитої в період з 28.10. по 19.12.2018 відповідачем (категорія «бюджетні організації»), виходячи з тарифу 1526,81 грн, введеного в дію з 28.10.2018 згідно з постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018.

Позивачем, за перерахунком, складений акт прийому-передачі від 31.01.2020 (коригуючий), за яким відповідачу за спожиту теплову енергію в жовтні - грудні 2018 року, обсягом 82,0948 Гкал, донараховано 17735,43 грн.

Акт прийому-передачі від 31.01.2020 (коригуючий) відповідачем не підписаний.

На оплату вказаного акту, позивачем виставлено рахунок-фактуру № 0351/ЗТ/8ДН на суму 17735,43 грн, що отриманий 26.02.2020 представником відповідача Юцевич О.С.

Зазначений рахунок-фактура відповідачем не оплачений.

Наведені обставини відповідачем не заперечуються.

Враховуючи, що відповідач за теплову енергію, спожиту в період з жовтня по грудень 2018 року, згідно з донарахуванням її вартості на суму 17735,43 грн, до цього часу не розрахувався, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд констатує, що обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за період з 28.10. по 19.12.2018 не оспорюється. Натомість, до кола обставин, що підлягають дослідженню в межах даної справи, належить тариф, за яким мала розраховуватись вартість теплової енергії за Договором, спожита в спірному періоді.

За п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), установлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (частини 2 та 3 статті 714 ЦК України).

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-ІV, що є спеціальним нормативно-правовим актом.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до частини 6 статті 19 цього Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 статті 191 ГК України встановлено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень в установленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» та іншими законами.

За частинами 1 та 3 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання в сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання в випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом (1); ліцензування діяльності в сферах енергетики та комунальних послуг (2); формування цінової і тарифної політики в сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики в випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом (3); державного контролю та застосування заходів впливу (4); використання інших засобів, передбачених законом (5).

Одним з основних завдань Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики в сферах енергетики та комунальних послуг (частини 2 та 3 статті 3 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII, в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин).

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (частина 9 статті 14 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII, в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 12, 13 частини 1 статті 17 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для ефективного виконання завдань державного регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор:

- розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства;

- встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

За пунктами 5-7 частини 4 статті 19 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час здійснення державного контролю Регулятор має право: приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень НКРЕКП належить встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій в сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається (частина 15 статті 20 Закону України «Про теплопостачання»).

Позивач має статус суб`єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП.

30.06.2015, НКРЕКП прийняла постанову № 1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова», що втратила чинність з 01.01.2019 (на підставі постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1822).

14.06.2018, НКРЕКП прийняла постанову № 404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» (набула чинності з 16.08.2018), за якою (п.11.) внесені зміни до постанови НКРЕКП від 30.06.2015 № 1976, зокрема встановлено новий тариф на теплову енергію для бюджетних установ на рівні 1346,78 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 976,28 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 370,50 грн/Гкал); додатки 1 та 2 до постанови НКРЕКП від 30.06.2015 № 1976 (Структура тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання) викладено в новій редакції (додаток 11 до цієї постанови).

27.02.2018, НКРЕКП прийняла постанову № 239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» (набула чинності з 28.10.2018), якою (п.25) внесені зміни до постанови НКРЕКП від 30.06.2015 № 1976: підпункт 1.2. п.1 та додатки 1-4 до постанови від 30.06.2015 № 1976 викладено в новій редакції, зокрема, згідно з додатком 25 «Структура тарифів на теплову енергію ТОВ фірма «ТехНова», вартість теплової енергії за тарифом «для потреб бюджетних установ» складає 1526,81 грн.

За частиною 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг» (у редакції чинній на час існування спірних правовідносин) рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Постанова НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 про зміну тарифу на теплову енергію для споживачів позивача доступна в відкритому доступі на сайтах Верховної Ради України та НКРЕКП, а також була опублікована в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" від 27.10.2018 №202, набула чинності з наступного дня після її опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

Офіційні сайти позивача, Верховної Ради України, НКРЕКП та газета «Урядовий кур`єр» є загальнодоступними засобами масової інформації та фактично створюють диверсифікацію можливостей зацікавлених осіб на отримання інформації з різних джерел. Відтак, інформація про зміни в тарифі була опублікована в засобах масової інформації та повідомлена споживачам, у тому числі відповідачу.

Таким чином, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (із 28.10.2018).

Враховуючи, що умови Договору визначають обов`язок споживача оплачувати спожиту теплову енергію саме за встановленими тарифами, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості донарахування позивачем вартості спожитої відповідачем теплової енергії в жовтні-грудні 2018 року.

Водночас, виходячи з погоджених сторонами умов у п.10.1., Договір, у частині здійснення розрахунків, діє до його повного виконання. Споживач зобов`язався оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів з моменту їх встановлення (п.3.3.). При цьому, суд констатує, що підвищення тарифу з 28.10.2018 та подальший перерахунок позивачем вартості поставленої теплової енергії, не призвів до збільшення ціни Договору, погодженої на момент його укладення (495000 грн), про що зокрема свідчить акт звірки взаємних розрахунків сторін, сформований станом на 01.01.2019 (за яким протягом 2018 року споживачу поставлено теплову енергію загальною вартістю 408285,85 грн, без урахування суми донарахування в розмірі 17735,43 грн), відтак, за висновком суду були відсутні підстави для внесення сторонами відповідних змін до п.3.1. Договору в порядку визначеному підпунктом 3.3.1. (всупереч доводам відповідача).

Постановою НКРЕКП від 26.11.2019 № 2542 «Про накладення штрафу на ТОВ фірма «Технова» за порушення ліцензійних умов виробництва, ліцензійних умов з транспортування, ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» підпунктом 1 п.2 зобов`язано позивача: у термін до 20.01.2020 здійснити перерахунок для категорій споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у січні 2020 року, на виконання вимог постанови НКРЕКП від 26.11.2019 № 2542, здійснив перерахунок (донарахування) вартості теплової енергії, спожитої відповідачем (категорія «бюджетні організації») в період з 28.10.2018 по 19.12.2018 за діючим тарифом у розмірі 1526,81 грн згідно з постановою НКРЕКП від 30.06.2015 № 1976 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239, що набула чинності з 28.10.2018).

За умовами пунктів 4.2., 4.3., 4.8. Договору розрахунки за теплову енергію здійснюються споживачем у грошовій формі шляхом перерахування суми, визначеної згідно з п.4.1. даного Договору за встановленими розрахунковими реквізитами, на підставі пред`явленого рахунка на оплату та акту приймання-передачі. В акті приймання-передачі вказується кількість спожитої теплової енергії та тариф на теплову енергію.

Споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим. У будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію в повному обсязі.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пунктом 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (у редакції діючій в січні 2020 року), рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Рахунок-фактура № 0351/ЗТ/8ДН, виставлений на підставі Договору за період жовтень - грудень 2018 року на суму 17735,43 грн отриманий 26.02.2020, повноважним представником споживача, Юцевич О.С. (особа, що від імені Споживача, спільно з представником Постачальника, фіксувала покази теплолічильника по об`єкту). Таким чином, проведення оплати рахунку, відповідач мав здійснити в строк не менше 10 календарних днів, з моменту його отримання, тобто не пізніше 09.03.2020 (з урахуванням правил обчислення перебігу строків, установлених частиною 5 статті 254 ЦК України).

Споживач, після отримання акту приймання-передачі від 30.01.2020 та рахунку на його оплату на суму 17735,43 грн, письмово до Постачальника не звертався; про свою незгоду з виставленими до оплати сумами, в порядку визначеному п.4.6. та п.6.1.32. Договору, не повідомляв.

Враховуючи, що за вимогами чинного законодавства строк оплати не може бути меншим ніж 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, а несвоєчасне направлення (надання) такого рахунку відбувалось саме з вини позивача, суд дійшов висновку про відтермінування строків здійснення відповідної оплати.

Судом установлено, що відповідач прострочив оплату вартості теплової енергії, донарахованої за період з жовтня по грудень 2018 року, на суму 17735,43 грн, починаючи з 10.03.2020.

Враховуючи, що відповідач у порушення статей 525, 526, 530 ЦК України, статті 193 ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за спожиту теплову енергію, за діючим тарифом, в установлений Договором строк не розрахувався, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 17735,43 грн.

Також у межах цього позову позивач нарахував та заявив до стягнення 1414,22 грн трьох відсотків річних за період з 05.03.2020 по 31.10.2022 та 7866,67 грн інфляційних втрат за період з березня 2020 року по жовтень 2022 року.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи, що матеріали справи підтверджують прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині трьох відсотків річних на суму 1406,96 грн за період з 10.03.2020 по 31.10.2022 та в частині інфляційних втрат у повному обсязі на суму 7866,67 грн за період з березня 2020 року по жовтень 2022 року.

Суд відмовив у частині вимог про стягнення 7,26 грн трьох відсотків річних за безпідставністю, оскільки позивач невірно визначив граничний строк оплати спірного рахунку.

У відзиві на позов відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За висновком суду, позивач мав знати про зміну тарифу, з дня набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239, тобто з 28.10.2018, отже, саме з цієї дати починається перебіг загального строку позовної давності (по 28.10.2021).

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого КМУ, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за яким під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями), на всій території України запроваджено карантин з 12.03.2020, дію якого пролонговано до 30.04.2023 згідно з постановою КМУ від 23.12.2022 № 1123.

Враховуючи, що починаючи з 12.03.2020 продовжено перебіг строків, установлених статтями 257, 258 ЦК України, суд, керуючись Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах загального строку позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині основного боргу на суму 17735,43 грн, в частині відсотків річних на суму 1406,96 грн та в частині інфляційних втрат на суму 7866,67 грн.

При ухваленні рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат (п.5 частина 1 статті 237 ГПК України).

За статтею 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволений частково, за рахунок відповідача позивачу має бути відшкодований судовий збір у розмірі 2480,33 грн, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165-167, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» (вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ; код ЄДРПОУ 24100060) до Чернігівського міського центру зайнятості (вул. Попудренка, буд. 14, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017; код ЄДРПОУ 21395273) про стягнення 27016,32 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Чернігівського міського центру зайнятості (вул. Попудренка, буд. 14, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017; код ЄДРПОУ 21395273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» (вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ; код ЄДРПОУ 24100060) 17735,43 грн основного боргу, 1406,96 грн трьох відсотків річних, 7866,67 грн інфляційних втрат та 2480,33 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко