Ухвала суду № 109345314, 03.03.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03 березня 2023 року м. Черкаси справа № 925/1577/20(925/284/23)

Господарський суд Черкаської області у складі судді Боровика С.С., розглянувши заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, про вжиття заходів забезпечення позову до його подання,

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», арбітражний керуючий Носань Наталія Сергіївна, звернулась до Господарського суду Черкаської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до його подання шляхом:

накладення арешту на транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO 2.5 TD універсал-В, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ;

заборонити Приватному підприємству «ІРІДА» (код ЄДРПОУ 24413994, бул. Шевченка, буд. 200, м. Черкаси, 18000) здійснювати будь-які дії з транспортним засобом марки MITSUBISHI, модель PAJERO 2.5 TD універсал-В, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зокрема: відчужувати транспортний засіб в будь-який спосіб, змінювати власника транспортного засобу, передавати транспортний засіб в заставу, передавати транспортний засіб до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб, здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно даного транспортного засобу.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», арбітражний керуючий Носань Наталія Сергіївна, вказала наступне.

Відповідно до Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7720 від 17.10.2020, від імені якого діяло ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР» на підставі договору комісії № 7720 від 17.10.2020 ТОВ «КОЛОС 14» продало, а ПП «ІРІДА» придбало транспортний засіб2.5 TD універсал-В, 2013 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7720 від 17.10.2020 (надалі «Договір» або «Договір купівлі-продажу»), на умовах даного Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві (ПП «ІРІДА», від імені якого діяв ОСОБА_1 ) транспортний засіб (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п. 189.3 ст. 189 ПК України):

марка MITSUBISHI, модель PAJERO 2.5 TD універсал-В, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 25.10.2013.

Продавцем за даним договором виступає ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР», яке діє від імені ТОВ «КОЛОС 14» на підставі укладеного із товариством Договору комісії № 7720 від 17.10.2020 (надалі «Договір комісії»).

Від імені ТОВ «КОЛОС 14» Договір комісії був підписаний ОСОБА_1 .

Правочини ТОВ «КОЛОС 14» вчинені у той період часу, коли у товариства існувала значна кредиторська заборгованість перед третіми особами ПП «ОЛІМП» у розмірі 5264589,98 грн. та малим приватним підприємством фірмою «Ерідон» (надалі МППФ «Ерідон») у розмірі 2970914,22 грн. (що підтверджена рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.10.2020 по справі № 925/231/20, відповідно до якого стягнуто з ТОВ «КОЛОС 14» на користь МППФ «Ерідон» 2970914,22 грн.).

Маючи значний обсяг кредиторської заборгованості перед третіми особами, ТОВ «КОЛОС 14» замість вжиття заходів для погашення цієї заборгованості здійснює реалізацію транспортних засобів, що перебувають на балансі товариства, на користь осіб, які безпосередньо пов`язані із даним товариством.

ОСОБА_1 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату подання цієї заяви являється засновником (учасником, власником) ТОВ «КОЛОС 14», тобто особою, що безпосередньо володіла, або повинна була володіти інформацію про розмір кредиторської заборгованості боржника та розмір майнових активів, за рахунок яких може бути погашено дану заборгованість.

Разом із тим, станом на дату укладення спірних Договору комісії та Договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 також являвся керівником ПП «ІРІДА», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що додається до позовної заяви, а тому слід вважати, що будучи одночасно засновником ТОВ «КОЛОС 14», представником товариства, та керівником ПП «ІРІДА», ним здійснювався контроль за обома юридичними особами, та всі правовідносини, що виникли між ТОВ «КОЛОС 14» та ПП «ІРІДА», коли від імені обох юридичних осіб діяв ОСОБА_1 , мають бути оцінені як такі, що являються вольовими, умисними діями ОСОБА_1 , спрямованими на задоволення власних інтересів.

Таким чином, будучи заінтересованою особою стосовно боржника, ОСОБА_1 , як керівник ПП «ІРІДА», вживав заходи для виведення із складу майнових активів ТОВ «КОЛОС 14» транспортних засобів, які могли бути використані товариством для погашення кредиторських вимог.

ОСОБА_1 , використовуючи свої права як засновника ТОВ «КОЛОС 14» та керівника ПП «ІРІДА», здійснюючи контроль за обома юридичними особами, вчинив дії, спрямовані на виведення майнових активів ТОВ «КОЛОС 14» зі складу майна товариства та передачі їх на підконтрольну йому юридичну особу ПП «ІРІДА» з метою ухилення від звернення стягнення на це майно при примусовому виконанні судових рішень щодо стягнення грошових коштів на користь ТОВ «ОЛІМП».

Таким чином, заявник вважає, що існує реальна загроза вжиття дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення, у разі задоволення позовної заяви.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачені наступні заходи забезпечення позову:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічної позиція Верховного Суду викладена у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічні висновки щодо застосування статей 73, 136, 137 ГПК України, викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 910/11650/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи заявника в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову до його подання є переконливими і відповідають вимогам ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, про вжиття заходів забезпечення позову до його подання задовольнити.

2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель PAJERO 2.5 TD універсал-В, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ;

заборонити Приватному підприємству «ІРІДА» (код ЄДРПОУ 24413994, бул. Шевченка, буд. 200, м. Черкаси, 18000) здійснювати будь-які дії з транспортним засобом марки MITSUBISHI, модель PAJERO 2.5 TD універсал-В, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зокрема: відчужувати транспортний засіб в будь-який спосіб, змінювати власника транспортного засобу, передавати транспортний засіб в заставу, передавати транспортний засіб до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб, здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно даного транспортного засобу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С.С. Боровик