Ухвала суду № 109333509, 02.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

02 березня 2023 р.Справа №160/2660/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» про забезпечення позову у справі №160/2660/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» до Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2023 через систему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» до Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартинова Сергія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження ВП №70722765 від 12.01.2023.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/2660/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» до Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця; установлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

01.03.2023 через систему «Електронний суд» до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» надійшла заява про забезпечення позову, в якій Товариство просить суд: забезпечити позов ТОВ «Синтиз» шляхом зупинення стягнення Синельниківським відділом державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартинова Сергія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження ВП №70722765 від 12.01.2023 із примусового виконання вимоги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2021 №Ю-3У про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» в сумі 1215876,18 грн та виконавчого збору в сумі 1215876,18 грн.

Заява обґрунтована тим, що Товариство звернулось до суду з позовом до Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо оскарження Постанови державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартинова Сергія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження ВП №70722765 від 12.01.2023 із примусового виконання вимоги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2021 №Ю-3У про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» в сумі 1215876,18 грн та виконавчого збору в сумі 1215876,18 грн. У цьому виконавчому провадженні постановою про арешт коштів боржника від 20.02.2023 державним виконавцем при примусовому виконанні вимоги №Ю-3У виданої 24.03.2021 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1215876,18 гривень з Товариства накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1337655,71 грн. У зв`язку з цим, Товариство зазначає, що, враховуючи значну суму стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» в сумі 1215876,18 грн та виконавчого збору в сумі 1215876,18 грн, до позивача можуть бути застосовані дії, спрямовані на примусове виконання вказаної постанови, а отже, буде завдано шкоди позивачу та зупинена його діяльність, що унеможливить виплату: заробітної плати працівникам, що в свою чергу потягне за собою також несплату із доходів працівників сум податків та обов`язкових платежів до бюджету; сплати за землю до місцевих бюджетів, а отже і не надходження коштів до відповідних бюджетів; виконання зобов`язань щодо сплати податків та інших обов`язкових платежів; а також інші обставини, такі як розрахунки із контрагентами тощо. Такі обставини, на думку позивача, вказують на те, що в разі незастосування заходів забезпечення буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача. Товариство вважає, що позов у справі №160/2660/23 може бути забезпечений зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. (п. 5 ч. 1 ст. 150 КАСУ).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову передано судді Кучугурній Н.В.

Розглянувши заяву, суд зазначає про таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №240/37865/21.

Суд установив, що у цій справі позивач оскаржує постанову державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мартинова Сергія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження ВП №70722765 від 12.01.2023.

Цією постановою відкрито виконавче провадження ВП №70722765 від 12.01.2023 із примусового виконання вимоги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2021 №Ю-3У про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтиз» в сумі 1215876,18 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону №2464-VI, вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

За наведеним визначенням у Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, який, у разі несплати суми недоїмки платником податку у добровільному порядку, підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

Як зазначено вище, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Водночас, у справі №160/2660/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтиз» оскаржує правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вимоги податкового боргу про сплату недоїмки.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавчий збір», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 закону України «Про виконавче провадження»).

В оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2023 ВП №70722765 зазначено про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги №Ю-ЗУ від 24.03.2021 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1215876,18 грн, боржником за цим виконавчим провадження є ТОВ «Синтиз». Цією постановою зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а також постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 121587,61 грн.

З огляду на викладене, суд зазначає, що вимоги постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2023 ВП №70722765 є обов`язковими для виконання боржником.

Поряд з цим, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

ТОВ «Синтиз» (боржник) скористалось своїм правом на оскарження зазначеної вище постанови, про що свідчить подана ним позовна заява в матеріалах справи №160/2660/23.

Як вид забезпечення цього позову позивач указує п.5 ч.1 ст.151 КАС України, згідно з якою позов може бути забезпечений зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; 10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже постанова про відкриття виконавчого провадження, на відміну від вимоги податкового органу про сплату недоїмки (рішення інших органів), не входить до переліку документів, які є виконавчими документами.

Поряд з цим, суд зазначає, що виконавчий збір може бути стягнутий у примусовому порядку постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, тобто, на підставі окремого виконавчого документа.

Таким чином, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не відповідає предмету заявленого позову у справі №160/2660/23, яким є вимога про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а не скасування вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки).

За викладених обставин, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Синтиз» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 02.03.2023.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Кучугурна