Рішення № 109323691, 07.02.2023, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2380/19

Провадження № 2/175/642/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Новік Л.М.,

за участю секретаря Гонта С.О.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору №б/н від 17лютого 2016 року з моменту укладення

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в особі представника Гребенка О.С. до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

04 липня 2019 року ухвало суду було відкрито спрощене позовне провадження і призначено справу до розгляду на 25 вересня 219 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач відповідно до укладеного договору б/н від 17 лютого 2016 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим станом на 14 травня 2019 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 17 лютого 2016 року становить 21904,60 грн., яка складається з наступного: 8749, 36 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4522,76 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 6313, 21 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 800, 00 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100, 00 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. штраф (фіксована частина); 1019, 27 грн. штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» загальну суму заборгованості за кредитом в розмірі 21904 ,60 грн. за кредитним договором №б/н від 17 лютого 2016 року та судові витрати в розмірі сплаченого судового збору.

Не погодившись з позовними вимогами відповідач, 24 березня 2020 року надала суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнала просила відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що посилання позивача, що анкета-заява є договором не містить під собою обґрунтування. Також в якості підстави стягнення з відповідача пені, штрафу, відсотків позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», які відповідач не підписувала і грошових коштів від банку не отримувала.

Позивач 18 травня 2020 року надав суду відповідь на відзив в якому не погодився з твердженнями відповідача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

30 липня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічної позовною заявою, де просила суд визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №б/н від 17 лютого 2016 року укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , та просила відмовити у задоволенні первісного позову.

Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про розгляд справи в загальному позовному проваджені.

Ухвалою від 27 вересня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог вказує наступне, між нею та позивачем ніяких кредитних договорів від 17 лютого 2016 року та пізніше чи раніше не укладалось та ніякі кошти за кредитними договорами вона не отримувала.

17 лютого 2016 року між ВАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, який складається з заяви позичальника, умов, правил надання банківських послуг, та тарифів банку, на гопання якого позивач відкрив відповідачу рахунок із встановленим кредитним лімітом на кредитну картку.

Зазначає, що вона не підписувалша і не погоджувалась на кредитування відкритого поточного рахунку, підписання заяв про відкриття рахунку та приєднання до Умов та правил падания банківських послуг без досягнення згоди сторони щодо всіх істотних умов кредитного договору, не може свідчити про існування будь-яких кредитних відносин та зобов`язань між сторонами.

Зазначає, що між ОСОБА_2 та позивачем ніяких кредитних договорів від 17 лютого 2016 року та пізніше чи раніше не укладалось та ніякі кошти за кредитними договорами не отримувались.

До початку судового засідання представник позивача надав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити та відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 126-136), згідно якого просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явилася, але надав заяву про розгляд справи без участі, заперечував щодо задовролення первісного позову, просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги (а.с. 115-121).

Дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чиє інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чиє підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Із письмових доказів встановлено, що 17 лютого 2016 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно якої, відповідач підтвердив свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві.

До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості відповідач має перед ним заборгованість у розмірі 21904, 60 грн., яка складається з наступного: 8749, 36 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4522, 76 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 6313, 21 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 800, 00 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100, 00 грн.; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1019, 27 грн. штраф (процентна складова).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України,встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд зазначає, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

На підтвердження досягнення згоди щодо цих платежів АТ КБ «Приватбанк» надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/.

Суд зазначає, що при цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_3 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни у них.

Суд, вважає, що до відносин, які виникли між сторонами неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» - www.privatbank.ua можуть змінюватись самим АТ КБ «Приватбанк», тобто він міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приват Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.02.2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, взяти їх до уваги суд не може.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11Закону Українивід 12травня 1991року N1023-XII"Прозахист правспоживачів" (далі - Закон N 1023-XII). Але, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону N 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Суд зазначає, що підстав відступати від нього немає.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8749, 36 грн. (заборгованість по тілу кредиту). В частині стягнення пені декількох видів, штрафів позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки АТ КБ «Приватбанк» не доведено, досягнення домовленості у кредитному договорі від 17 лютого 2016 року щодо розміру і порядку нарахування процентів та пені. Доводи відповідачки з приводу того, що вона грошові кошти від банку не отримувала та договір не підписувала не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Щодо зустрічних позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦПК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого вступають заява, Умови та Правила надання банківських послуг та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.

Позивачем за первісним позовом надана до суду копія анкети-заяви від 17 лютого 2016 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем за первісним позовом вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила (в), що Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді....

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 отримала кредитку «Універсальна, 55днів пільгового періоду та чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,6 % (43,20 % на рік).

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

До суду було надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що остання користувалась грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку Універсальна" оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Посилання позивача про недотримання сторонами при укладанні оспорюваного договору приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, є безпідставними, оскільки в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем не наведено посилань на конкретні норми ЦК України, інших актів цивільного законодавства, яким суперечить оспорюваний кредитний договір, не наведено також відомостей про те, в чому суперечить зміст оспорюваного договору інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А лише вказано норми законодавства та тлумачення їх на власний розсуд.

Статтею 628 ЦК України регулюється зміст договорів, надаючи сторонам свободу визначати і погоджувати на свій розсуд умови договорів, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а приписи статей 526, 629 ЦК України встановлюють вимоги щодо обов`язковості зобов`язання в цілому та договору.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, керуючись приписами ст. 203, 215 ЦК України, беручи до уваги встановлені, проаналізовані та оцінені судом обставини справи, суд не встановив обставин, які б свідчили про недодержання загальних вимог, необхідних для чинності правочину, та не знайшов підстав для визнання договору №б/н від 17 лютого 2016 року укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути судовий збір із відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 1921, 00 грн.

Понесені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду на підставі п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 141, 142, 258-259, 263-265, 268, 275, 280-283, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.№50, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором від 17 лютого 2016 року у розмірі 8749, 36 грн. (заборгованість по тілу кредиту).

Стягнути із ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.№50, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921, 00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору №б/н від 17 лютого 2016 року з моменту укладення відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровськогоапеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Новік