Рішення № 10932120, 25.08.2010, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

“25” серпня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І. при секретарі Юрченко С.В. за участю : представника позивача за посадовим становищем в.о. головного лікаря Санаторію «Гірське сонце»

Тітова П.П. представника відповідача ОСОБА_4 на підставі довіреності від 12 жовтня 2009 року, посвідченої керуючим справами Масандрівської селищної ради (реєстровий № 14);

представника третьої особи ОСОБА_5 на підставі довіреності від 25 січня 2010 року

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою Міністерства охорони здоровя України і Санаторія «Гірське сонце» до ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_8 і ОСОБА_5, - про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

7 травня 2010 року Заступник прокурора м. Ялта у порядку цивільного судочинства звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоровя України і Санаторія «Гірське сонце» і просив суд :

Витребувати корпус № 1 (літера «Б») території № 2 Санаторію «Гірське сонце», який розташований у м. Алупка, по вул. Леніна, будинок № 9, з незаконного володіння ОСОБА_4, повернувши зазначене нерухоме майно у власність держави в особі Міністерства охорони здоровя України та в оперативне управління Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України.

Позов прокурором обґрунтовувався з наступних підстав.

Держава в особі Міністерства охорони здоровя України є власником майнового комплексу Санаторію «Гірське сонце», зокрема й корпусу № 1 (літера «Б»). ОСОБА_4 придбала цей корпус за договором купівлі-продажу від 19 квітня 2007 року (реєстровий № 962) у ОСОБА_5, яка не мала права відчужувати зазначене майно згідно висновків Ялтинського міського суду АРК у рішенні від 10 лютого 2010 року. Отже, ураховуючи, що майно вибуло з володіння держави не з волі її уповноваженого органу, яким є Міністерство охорони здоровя України, таке підлягає витребуванню у ОСОБА_4 як від добросовісного набувача.

Як на правову підставу позову прокурор посилався на ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 4 серпня 2010 року помічник прокурора Тукмачова О.В. подала від імені Прокурора м. Ялта ОСОБА_9 заяву про залишення позовної заяви без розгляду, за наслідками розгляду якої суд постановив Ухвалу від 4 серпня 2010 року, витребувавши від позивачів Міністерства охорони здоровя України і Санаторія «Гірське сонце» пояснення щодо заявленого прокурором клопотання і про наміри у подальшому підтримувати заявлений позов у первісному обсязі.

На виконання ухвали до суду надійшли письмові пояснення представника Міністерства охорони здоровя України на підставі довіреності від 20 липня 2010 року за № 14.02/30 ОСОБА_10, згідно яких вона просила суд відмовити у задоволенні заяви прокурора про залишення позовної заяви без розгляду, зазначивши, що Міністерство охорони здоровя України наполягає на вирішенні справи у первісному обсязі. Будь-яких клопотань, які б свідчили про небажання продовжувати судовий розгляд, представник Міністерства охорони здоровя України не заявляв.

Представник Санаторію «Гірське сонце» за посадовим становищем в.о. головного лікаря ОСОБА_3 також заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що таке суперечить інтересам держави і не може бути прийнято судом.

Ураховуючи те, що представники позивачів просили суд вирішити цивільну справу за первісним предметом позову та з таких самих підстав, Ялтинський міський суд АРК Ухвалою від 25 серпня 2010 року відмовив у задоволенні заяви Прокурора м. Ялта про залишення позовної заяви без розгляду, виключив прокурора з числа осіб, які беруть участь у справі, у звязку з його небажанням представляти інтереси держави по цій справі, і продовжив її розгляд безпосередньо за участю позивачів Міністерства охорони здоровя України і Санаторію «Гірське сонце».

Представник Міністерства охорони здоровя України ОСОБА_10 у судове засідання 25 серпня 2010 року не зявилась, згідно письмових пояснень від 28 липня 2010 року за № 14.02-01/267 та від 16 серпня 2010 року за № 14.02-01/287 наполягала на задоволенні позову і просила вирішити справу за її відсутності, що суд визнав за можливе відповідно до ч. 2 статті 158 ЦПК України.

Представник Санаторію «Гірське сонце» ОСОБА_3 підтримав позов, пояснивши, що корпус № 1 (літера «Б»), який розташований у м. Алупка, по вул. Леніна, будинок № 9, вибув з власності держави та оперативного управління лікувального закладу незаконно та без відома уповноваженого органу управління, яким є Міністерство охорони здоровя України, на підставі прилюдних торгів, визнаних недійсними Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 10 лютого 2010 року, а також за наступними договорами купівлі-продажу.

У судовому засіданні 25 серпня 2010 року представник Санаторію «Гірське сонце» надав суду копії Ухвали Господарського суду АРК від 7 листопада 2007 року у справі № 2-4/2657-2006 і Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 вересня 2008 року, на підставі яких реєстратором прав Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» 16 січня 2008 року була здійснена реєстрація права власності держави в особі Міністерства охорони здоровя України на нежитлові будівлі, розташовані у м. Алупка, по вул. Леніна, будинок № 9, у тому числі й на корпус № 1 (літера «Б»).

Представник відповідача ОСОБА_4 на підставі довіреності від 12 жовтня 2009 року і водночас третьої особи ОСОБА_5 на підставі довіреності від 25 січня 2010 року ОСОБА_6 заперечувала проти позову, однак не зазначила на жодні підстави своїх заперечень.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_8 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, проте у судове засідання не зявилась, що не перешкоджає вирішенню цивільної справи по суті.

Представники сторін не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалось питання про їх допит в якості свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.

Вислухавши представників сторін, зясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з таких підстав.

Заочним рішенням Ялтинського міського суду АРК від 10 лютого 2010 року у цивільній справі № 2-787/2010 року за позовною заявою Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоровя України і Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції, ОСОБА_8 про визнання недійсними прилюдних торгів і свідоцтва про право власності на нерухоме майно були визнані:

- недійсними прилюдні торги, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Полипак», унаслідок яких виданий Акт Державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського управління юстиції від 15 травня 2000 року, з продажу двоповерхової будівлі спального корпусу № 1 території 2 Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України, розташованого за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 9;

- недійсним посвідчене 13 червня 2000 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АРК Лотаревою Тетяною Василівною і зареєстроване в реєстрі за № 1-1416 Свідоцтво Серії АВМ № 082921 про право власності ОСОБА_8 на двоповерхову будівлю корпусу № 1 території 2 Санаторію «Гірське сонце», яка розташована за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 9.

Вирішуючи зазначену цивільну справу, Ялтинський міський суд АРК встановив наступне:

Санаторій «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України є державним санаторно-курортним закладом, заснованим на загальнодержавній власності з підпорядкуванням Міністерству охорони здоровя України, а майно санаторію є державною власністю, закріплене за ним, і належить йому на праві оперативного управління.

На підставі Наказу Арбітражного суду АР Крим № 5736-1 від 26 січня 1999 року з прилюдних торгів був здійснений продаж ОСОБА_8 двоповерхової будівлі корпусу № 1 території 2 Санаторію «Гірське сонце», який розташований за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 9. У відповідністю з Актом про проведення прилюдних торгів 13 червня 2000 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Лотаревою Т.В. було посвідчене Свідоцтво Серії АВМ № 082921 про право власності ОСОБА_8 на зазначене нерухоме майно. У подальшому на підставі рішення Ялтинського міського суду АРК від 14 грудня 2006 року був визнаний дійсним договір купівлі-продажу корпусу санаторію, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, і зареєстровано право власності на вказаний обєкт нерухомості за ОСОБА_5, яка, у свою чергу, за договором купівлі-продажу від 19 квітня 2007 року здійснила його відчуження ОСОБА_4

Встановивши із застосуванням норм ст. ст. 33, 39 Закону України «Про власність», п.п. 1, 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (втратив чинність згідно із Законом України від 21 вересня 2006 року № 185-V), що з публічних торгів було відчужено майно, яке не підлягало реалізації, і це порушує права держави в особі як Санаторію «Гірське сонце», так й Міністерства охорони здоровя України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання публічних торгів і виданого нотаріусом Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними.

Заочне рішення Ялтинського міського суду АРК від 10 лютого 2010 року набрало законної сили і відповідно до статті 13 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 7 липня 2010 року є обовязковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Відповідно до ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на таке, є встановленим, що ОСОБА_4 за відплатним договором заволоділа майном, що належить на праві власності державі в особі Міністерства охорони здоровя України і на праві оперативного управління Санаторію «Гірське сонце», і яке ОСОБА_5 не мала право відчужувати. При цьому Ялтинський міський суд ураховує, що Ухвалою Господарського суду АРК від 7 листопада 2007 року у справі № 2-4/2657-2006 і Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 вересня 2008 року була визнана належність саме державі на праві власності спірного нерухомого майна, а 16 січня 2008 року Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» була здійснена реєстрація права власності держави в особі Міністерства охорони здоровя України на нежитлові будівлі, розташовані у м. Алупка, по вул. Леніна, будинок № 9, у тому числі й на корпус № 1 (літера «Б»).

Оскільки суду не було надано доказів того, що ОСОБА_4, укладаючи з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу від 19 квітня 2007 року (реєстровий № 962), діяла з умислом або з грубою необережністю, її слід визнати добросовісним набувачем. Утім, відповідно до ч. 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно:

1. було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зважаючи на те, що рішенням Ялтинського міського суду АРК від 10 лютого 2010 року прилюдні торги з продажу першому набувачу ОСОБА_8 корпусу № 1 Санаторію «Гірське сонце» були визнані недійсними з підстав ст. 48 ЦК УРСР 1963 року, а саме: у звязку з невідповідністю правочинів вимогам закону щодо неприпустимості реалізації з прилюдних торгів обєктів права загальнодержавної власності, що перебувають в оперативному управлінні державних установ, без залучення державного органу, на який покладені функції з управління таким майном та стягненням коштів з цього органу у разі недостатності власних коштів установи, - суд встановив, що майно вибуло з володіння держави не з волі Міністерства охорони здоровя України.

Таким чином, суд убачає усі передбачені законом підстави для задоволення віндикаційного позову і має постановити рішення про витребування корпус № 1 (літера «Б») території № 2 Санаторію «Гірське сонце», який розташований у м. Алупка, по вул. Леніна, будинок № 9, з незаконного володіння ОСОБА_4, тим самим повернувши зазначене нерухоме майно у власність держави в особі Міністерства охорони здоровя України та в оперативне управління Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України.

Задовольняючи вимогу про віндикацію, суд також виходить з того, що хоча набувач майна й є добросовісним, на відміну від власника має більш широкі можливості з відшкодування понесених у звязку з придбанням майна витрат, адже перебуває з неуповноваженим відчужувачем ОСОБА_5 у договірних відносинах і вправі вимагати від неї повернення виконаного за таким зобовязанням.

Положення ч. 2 ст. 388 ЦК України, які унеможливлюють витребування майна, проданого у порядку виконання судових рішень, суд не застосовує, оскільки прилюдні торги були визнані недійсними, тобто відсутній їх юридичний результат, а майно вважається відповідно таким, що вибуло з володіння держави безпідставно.

Правового значення для вирішення даної справи не має і та обставина, що неуповноважений відчужувач ОСОБА_5 заволоділа спірним майном на підставі договору купівлі-продажу, який був визнаний дійсним за Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 14 грудня 2006 року. Скасування цього судового акту не є обовязковою умовою для задоволення віндикаційного позову. При цьому суд виходить з того, що визнання недійсними правочинів з продажу першому набувачу ОСОБА_8 з прилюдних торгів державного майна і виданого Свідоцтва про право власності, обґрунтовує неможливість подання позовів про недійсність усіх наступних правочинів з продажу спірного майна. Водночас умовою задоволення віндикаційного позову не є недійсність правочинів, за якими майно перейшло у володіння останнього набувача.

Положення ст. 182 ЦК України і ст. ст. 1, 4, 17-20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», за змістом яких вибуття з володіння особи нерухомості супроводжується зміною у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень, вимагають від суду при задоволенні позову про витребування нерухомого майна обговорення необхідності відновлення реєстрації права власності за позивачем і одночасного скасування реєстрації права за добросовісним набувачем. Без внесення відповідних змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень мета віндикації не може бути досягнута. Отже, у відповідністю зі статтею 217 ЦПК України суд має зазначити на відновлення реєстрації права власності держави в особі Міністерства охорони здоровя України на корпус № 1 (літера «Б») території № 2 Санаторію «Гірське сонце» і скасування реєстрації права приватної власності на зазначений обєкт нерухомості за ОСОБА_4

Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності представників сторін і третьої особи, повно та всебічно зясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215, 217 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Міністерства охорони здоровя України і Санаторія «Гірське сонце» до ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_8 і ОСОБА_5, - про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати корпус № 1 (літера «Б») території № 2 Санаторію «Гірське сонце», який розташований у м. Алупка, по вул. Леніна, будинок № 9, з незаконного володіння ОСОБА_4, повернувши зазначене нерухоме майно у власність держави в особі Міністерства охорони здоровя України та в оперативне управління Санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоровя України.

У відповідністю зі статтею 217 ЦПК України зазначити, що на підставі цього рішення суду відновлюється реєстрація права власності держави в особі Міністерства охорони здоровя України на корпус № 1 (літера «Б») території № 2 Санаторію «Гірське сонце», який розташований у м. Алупка, по вул. Леніна, будинок № 9, з одночасним скасуванням реєстрації права приватної власності на зазначений обєкт нерухомості, здійсненою на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2007 року (реєстровий № 962) за ОСОБА_4.

Відповідно до ст. ст. 17 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» і п. 5 Прикінцевих положень цього закону внесення зазначених судом змін до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обмежень є обовязком Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (м. Ялта, вул. Дзержинського, 4, код 32684496).

У порядку розподілу судових витрат стягнути зі ОСОБА_4 у дохід держави суму судового збору в розмірі одна тисяча сімсот гривень, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі ста двадцяти гривень, а усього одну тисячу вісімсот двадцять гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ

Повний текст рішення суду виготовлений «27» серпня 2010 року.