Ухвала суду № 10931835, 22.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2010 р.                               м. Київ                                        К-20649/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 27 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2007 року

у справі №25/469-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінний ринок» (надалі –ТОВ «Сінний ринок»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (надалі –ДПІ у Шевченківському районі м.Києва )

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2006 року позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0007012302/0 та № 0007002302/0 від 15.08.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі –ПДВ) за отриманими накладними від ПП «ПромТорг», оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленими податковими накладними; факт виконання робіт –актами здачі-прийняття робіт; факт оплати наданих послуг платіжними дорученнями та виписками з банку.

Постановою Господарського суду м.Києва від 27 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0007012302/0 від 15.08.2006 року та №0007002302/0 від 15.08.2006 року; стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь ТО«ѳнний ринок»203 грн. судових витрат.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем було сплачено податок на додану вартість, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податкові накладі відповідають вимогам чинного законодавства. Угоди, на підставі яких податковий орган вимагає сплати ПДВ є чинними. Крім того, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»саме продавець товару несе обов’язок по сплаті ПДВ.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Шевченківському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким в задоволення позовних вимог відмовити.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Сінний ринок»при взаємовідносинах з ПП «ПромТорг»за період з 01.04.2004 року по 01.07.2004 року, про що складено акт №349/23/02/32050314 від 02.08.2006 року.

Вказаною перевіркою податковим органом було встановлено, що позивачем порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на 522029,00грн. та занижено чисту суму ПДВ на 117755,00грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0007002302/0 від 15.08.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 522029,00грн. та визначено до сплати штрафних санкцій в розмірі 172967,00грн.; №0007002302/0 від 15.08.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 176633,00грн. в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58878,00грн.

Відповідно до акту перевірки, між ТОВ «Сінний ринок»та ПП «ПромТорг»було укладено договір підряду №25-11 від 05.11.2003 року. Згідно договору, ПП «Пром Торг»зобов’язується забезпечити виконання ремонтно-будівельних робіт в приміщенні та на території ТОВ «Сінний ринок». Строк дії договору встановлено з моменту підписання до повного взаєморозрахунку між сторонами. Вартість робіт, визначена проектно-кошторисною документацією, складає 3891356,00грн., в т.ч. ПДВ –648559,33грн.

Підпунктом 7.7.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

У касаційній скарзі відповідач зазначив, що розрахунки між позивачем та його контрагентом проводились у безготівковій формі. Позивач сплатив ПП «ПромТорг»грошові кошти на загальну суму 3892073,80грн., в т.ч. ПДВ –648679,00грн. На виконання умов договору ПП «ПромТорг»виписав позивачу податкові накладні на загальну вартість 3892074,00грн., в т.ч. ПДВ –648679,00грн. Однак, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005 року позовні вимоги ДПА України задоволено та визнано недійсним статут ПП «ПромТорг»з моменту реєстрації, а саме, з 29.05.2003 року; запис про проведення державної реєстрації ПП «ПромТорг»; свідоцтво про реєстрацію ПП «ПромТорг»як платника ПДВ з 17.07.2003 року та припинена юридична особа ПП «ПромТорг». Крім того, Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 28.03.2005 року по справі №2-1979/2005 (а.с.64-65), скасовано державну реєстрацію ПП «ПромТорг»та виключено з єдиного реєстру підприємств та організацій України ПП «ПроиТорг». Вищезазначене рішення є чинним.

Відповідно до листа ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 27.12.2006 року №9238/7/15-131 (а.с.60) ПП «ПромТорг»звітувало з моменту реєстрації по серпень 2005 року. Звіти з березня 2005 року по липень 2005 року надано з порушенням термінів 01.09.2005 року. Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 28.03.2005 року скасовано державну реєстрацію ПП «ПромТорг».

Однак, слід зазначити, що у матеріалах справи міститься ухвала Деснянського районного суду м.Києва від 24 листопада 2006 року по справі №2-6397/2006 (а.с.53-54), в якій зазначено, що ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.10.2006 року рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005 року скасовано за нововиявленими обставинами. Також, у матеріалах справи міститься постанова слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України від 21.02.2005 року (а.с.61), з якої вбачається, що була порушена кримінальна справа №03-4631 по факту зайняття фіктивним підприємництвом з метою прикриття незаконної діяльності службовими особами ПП «ПромТорг», однак, відсутні дані, щодо результатів розгляду зазначеної кримінальної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено також комплексу планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Сінний ринок»за період з 07.06.2002 року по 01.07.2004 року, про що був складений акт №537/23-1/32050314 від 17.09.2004 року. Однак, відповідно до вищезазначеного акту, була проведена вибіркова перевірка правильності та своєчасності нарахування податкового зобов’язання по ПДВ та правильності та своєчасності відображення податкового кредиту по ПДВ. За наслідками проведеної перевірки податковим органом донараховано ПДВ за березень 2003 року-квітень 2004 року –1866,00грн. та зменшено від’ємне значення по ПДВ –1209,00грн. (а.с.130).

Отже, відповідно до актів перевірок, контролюючим органом при їх проведенні був охоплений один і той же період. Однак, податковим органом зроблені різні висновки щодо розміру податкового кредиту позивача відносно одних і тих же періодів та податкового зобов’язання позивача з ПДВ.

Також, слід зазначити, що при вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

При цьому, факт виконання робіт по договору-підряду судом першої та апеляційної інстанції не перевірявся. Тобто, у матеріалах справи відсутні копії документів (акти виконаних робіт, транспортні накладні, платіжні документи, податкові накладні) щодо підтвердження виконання умов договір підряду №25-11 від 05.11.2003 року, так само, як і відсутні посилання на відповідні документи в описовій частині рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум податкового кредиту позивачу відповідачем.

Крім того, судами попередніх інстанцій не з’ясовано питання щодо звернення органів державної податкової служби до суду стосовно визнання вище зазначеного договору недійсним.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

У цій справі суди дійшли висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому ПП «ПромТорг»податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту відповідного періоду.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, а податковий орган виходив з того, що установчі документи контрагента позивача та свідоцтво платника ПДВ були визнані недійсними, відповідно до рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які його .виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Суди не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

У разі підтвердження висновків акту перевірки, визначення податкового кредиту позивача на підставі зазначених податкових накладних було би безпідставним, незважаючи що за формою вказані податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Оскільки, помилки, допущені попередніми судовими інстанціями, не можуть бути виправлені у суді касаційної інстанції, то ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва –задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 27 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2007 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.