Вирок № 10931484, 13.08.2010, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 1- 70 / 2010р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 13 „ серпня 2010 р. Ямпільський райсуд Сумської області

в складі : головуючого судді Філонової Ю.О.

при секретарі Фесенко О.М.

за участю прокурора Камчатного О.П.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Ямпіль кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. С.-Буда, Сумської області,

українець, гр. України, освіта середня, не працює, одружений, військовозобовязаний,

мешкає: АДРЕСА_1, раніше судимий:

1) 02.11.2004р. С-Будським РС Сумської області за ст. 185 ч. З, 75 КК України до 3р п/ волі. згідно зі ст. 75 КК України - іспитовий строк 1 рік.

2) 22.08.2006 року С-Будським РС Сумської області за ст. 296 ч. 2, 75 КК України до 2 років обмеження волі. Згідно зі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік.

3) 20.03.2007 року С-Будським РС Сумської області, за ст. 186 ч. 1, 71 КК України до 1 року позбавлення волі. Згідно зі ст. 71 КК України приєднати не відбуте покарання за вироком С-Будського РС Сумської області від 22.08.2006 року у вигляді 1 місяця позбавлення волі й кінцево призначити 1 рік 1 місяць позбавлення волі, звільнився 19.04.2008 році по відбуттю строку покарання.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. С.-Буда, Сумської області, українець, гр. України, освіта середня спеціальна, не працює, військовозобовязаний

не одружений, мешкає: АДРЕСА_2, раніше судимий:

1) 30.01.2001 року С-Будським РС Сумської області за ст.141 ч. 2 КК України до 1 р.п\волі

2) 22.10.2002 року С-Будським РС Сумської області за ст. 185 ч. З, 289 ч. 2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі.

3) 02.04.2009 року Київським РС м. Харків, за ст. 296 ч. 2 КК України до 1 року обмеження волі , звільнився 10.11.2009 році по відбуттю строку покарання,

обох по ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

5 березня 2010 року, біля 22 години, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходились в автомобілі марки ВАЗ 2112, держ. номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_4 Під час руху автомобіля, в районі цвинтаря, розташованого по вул. Садовій в с. Орлівка, Ямпільського району ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та маючи умисел на скоєння нападу з метою заволодіння особистим майном водія ОСОБА_4, а також маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом-автомобілем дістав з кишені господарський ніж, який він перед цим взяв в себе вдома та приставивши його до горла водія ОСОБА_4 почав висловлювати в адресу останнього погрози застосування насильства, небезпечного для його життя та здоровя, які виразилися в висловлюванні погроз позбавлення життя, вимагаючи від ОСОБА_4 передати йому гроші та мобільні телефони, що перебували у нього. В цей час ОСОБА_2, який знаходився в салоні автомобіля, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, з метою доведення спільного злочинного наміру, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_4 та автомобілем, яким той керував, став імітувати наявність у нього пістолету, поклавши руку у внутрішній карман куртки, та висловлюючи при цьому в адресу ОСОБА_4 погрозу застосування вогнепальної зброї.

Внаслідок спільних злочинних дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2, водій ОСОБА_4 сприйнявши погрози позбавлення життя реально, та розуміючи що, вказані погрози з боку останніх можуть бути реально виконаними, виклав на панель автомобіля своє майно, а саме: Мобільний телефон марки «Nокіа 1202», вартістю, згідно товарознавчої експертизи 252 грн., з сім-картою оператора мобільного звязку, де на рахунку було 0 грн. Мобільний телефон марки «Nокіа 2600», вартістю, згідно товарознавчої експертизи 427 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного звязку , де на рахунку було 35 грн., та гроші в сумі 200 грн., а всього передавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна на загальну суму 914 грн..

Після чого, не припиняючи своїх злочинних дій та продовжуючи реалізацію злочинної мети по заволодінню автомобілем, який керував ОСОБА_4, ОСОБА_2, діючи повторно, в групі осіб з ОСОБА_3,. під погрозами застосування до останнього погроз позбавити життя та реально сформувавши у ОСОБА_4 відчуття та можливість настання таких наслідків, примусили останнього залишити автомобіль, після чого ОСОБА_2, сів за руль вказаного автомобіля та разом з ОСОБА_3 спрямували до м. С-Буда, Сумської області, де викраденим ними майном розпорядилися на власний розсуд.

Внаслідок своїх злочинних дій ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, з погрозами застосування до потерпілого ОСОБА_4 насильства, небезпечного для його життя та здоровя, незаконно заволоділи транспортним засобом-автомобілем марки ВАЗ 2112, держ. номер НОМЕР_1, вартістю згідно висновку авто товарознавчої експерти 40368,92 грн., який належить ОСОБА_5, чим спричинили потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 40368,92 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч.2, 289 ч.3 КК України визнав частково, заперечуючи попередню змову, та пояснив, що 26 лютого 2010 року до нього приїхав друг ОСОБА_2. 05 березня 2010 року вони разом близько 18 - 19 години на таксі поїхали в смт. Ямпіль, де знаходилися до 22 години в кафе, і вживали там спиртні напої. Потім на автомобілі таксі, з водієм якого як пізніше виявилося був житель ОСОБА_4 , повернулися додому в с. Орлівка. В автомобілі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розмовляли з приводу поїздки на роботу в м. Одеса й вирішили виїхати вони в цей же день, спочатку заїхавши додому до ОСОБА_6 щоб зібрати речі, а водія попрохали почекати їх. Збираючись ОСОБА_6 взяв на кухні з собою кухонний ніж і поклав його в праву кишеню своїх штанів. Ніж він поклав собі в кишеню, щоб порізати їжу . Зібравши речі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 повернулися до автомобіля, де ОСОБА_2 сів на переднє сидіння, а ОСОБА_6 сів позаду за водієм. Коли автомобіль проїздив біля цвинтаря , ОСОБА_6 знаючи, що там немає житлових будинків і їх ніхто не побачить вирішив налякати та пограбувати водія. Він наказав водієві зупинитися, і коли водій загальмував , то ОСОБА_3 схопив водія лівою рукою за голову, а праву руку, де знаходився ніж, приставив до шиї водія, сказавши йому, щоб сидів тихо. Він розумів і усвідомлював свої дії, також він добре знаючи ОСОБА_2, був упевнений, що той підтримає його. У цей час ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_3 сказав водієві, щоб той викладав усе з своїх кишень. Водій, повиймав з кишень і поклав на панель гроші, і мобільні телефонии. Через хвилину в автомобіль повернувся ОСОБА_2, який сів на переднє сидіння і сказав, що в нього пістолет, при цьому він тримав руку в кішені імітуючи зброю .При цьому вони почали домовлятися між собою , що будуть робити з водієм посадити його в багажник і вивезти чи яким чином вбити. Водій почав говорити, щоб його не вбивали, що в нього маленька дитина. Після цього вони йому сказали щоб він вилизав з машини й тікав якщо встигне. ОСОБА_6 розумів при цьому, що їхні дії водій сприймав реально. Після того як водій вийшов з машини ОСОБА_2 пересів за кермо автомобіля, ОСОБА_6 сів на переднє сидіння й вони поїхали в м. С.-Буда. По дорозі він взяв з панелі гроші, точної суми грошей він згадати не може, тому що був у стані алкогольного сп'яніння, телефони він також тримав у себе в руках. По дорозі вони заїхали на заправку, де він дав ОСОБА_2 40 грн. на бензин з тих грошей, які забрали у водія, після чого вони заїхали до його сестри ОСОБА_7 в смт. Свердлово, забрали її з співмешканцем, ОСОБА_2 сказав їм що купив автомобіль, після чого вони поїхали в кафе в с. Голубівка, де за спиртне і закуску, розплачувався ОСОБА_6 з тих грошей, які забрали у водія. Після цього поїхали в сит. Зноб-Новгород, а коли поверталися назад у м. С.-Буда, то по дорозі їх зупинили й затримали працівники міліції. Вбивати водія вони не хотіли, хотіли тільки його налякати.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч.2, 289 ч.3 КК України не визнав, пояснивши, що умислу на скоєння даних злочинів у нього не було, він дійсно знаходився в автомашині, коли ОСОБА_6 погрожував водію ножем, однак ОСОБА_2 своїми діями, які відносилися не до потерпілого, а більше до ОСОБА_6 намагався відвернути загрозу від водія та відволікти його.

Однак такі покази підсудного суд не може взяти до уваги, оскільки розцінює їх як надумані та неправдиві і дані з метою полегшення своєї участі в скоєному.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсуднім ОСОБА_3 та невизнання вини ОСОБА_2 їх винність у вчиненні злочинів за обставин, зазначених у описовій частині вироку, підтверджується сукупністю перевірених в судовому засіданні доказів.

Так, на протязі судового розгляду підсудний ОСОБА_2 вину визнав частково, заперечуєчи лише наявність попередньої змови між ним та ОСОБА_3 на заволодіння майном. Він підтвердив, що в лютому 2010 року приїхав в гості до знайомого ОСОБА_7, де знаходився до 05 березня 2010 року близько 18 - 19 години вони поїхали в смт. Ямпіль у кафе, де знаходилися до 22 години та вживали спиртне, а потім на автомобілі, з водієм якого домовився ОСОБА_3 , повернулися додому в с. Орлівка. При цьому ними відбулася розмова з приводу поїздки на роботу в м. Одеса й вирішили виїхати вони в цей же день, спочатку заїхавши додому до ОСОБА_3 та зібравши речі. Як пізніше виявилося, водієм автомоібля був житель смт.Ямпіль ОСОБА_4 . Зібравши речі, вони сіли в автомобіль, при цьому ОСОБА_2 сів на переднє сидіння, а ОСОБА_3 сів позаду за водієм. Проїхавши якийсь час ОСОБА_3 сказав водієві, щоб той зупинив машину, а коли водій зупинився й у цей час ОСОБА_2 почув ОСОБА_3, який сказав водієві, щоб той сидів тихо. Повернувши голову він побачив, що ОСОБА_3 приставив ніж до горла водія машини й тим самим не давав йому поворухнутися. Він зрозумів, що ОСОБА_3 вирішив скоїти відносно водія злочин, тобто забрати в нього речі . Він спершу розгубився й вийшов з машини, відійшов декілька кроків, а потім вирішив повернутися в машину й допомогти ОСОБА_3 якщо, щось трапиться. Сів знову на переднє сидіння, і побачив, що водій у цей момент виклав на панель автомобіля гроші, і два мобільних телефони. ОСОБА_3 в цей момент говорив водієві, щоб той витягав і третій мобільний телефон. Коли ОСОБА_2 сів у машину, то став говорити водієві, що в нього є пістолет. Хоча реально в нього його не було, але бажаючи створити повну видимість його наявності він засунув руку за пазуху й усім видом дав зрозуміти водієві та ОСОБА_3, що пістолет у нього є. Після цього ОСОБА_3 став говорити водієві, що можуть його вбити , зарізати або вивезти в багажнику й де-небудь викинути. Водій просив , щоб його не вбивали, бо в нього маленька дитина. Тому ОСОБА_2 сказав водієві щоб не боявся , виходив з машини та тікав. Він думає, що їхні дії водій сприймав реально. Після того як водій вийшов з машини, то він пересів за кермо автомобіля, а ОСОБА_3 пересів на переднє сидіння й вони поїхали в м. С.-Буда. Ключі від автомобіля були в замку запалювання. По дорозі вони заїхали на заправку, на 40 грн, які ОСОБА_3 дав йому купили бензину, після чого вони заїхали до сестри ОСОБА_7 в смт. Свердлово, забрали її з чоловіком, повідомивши, що купив автомобіль і вони поїхали в кафе в смт. Голубівка, де купили спиртне і закусити. Розплачувався ОСОБА_7 за гроші, які забрали у водія. Після цього поїхали в смт. Зноб-Новгород, а коли поверталися назад у м. С.-Буда, то по дорозі їх зупинили й затримали працівники міліції.

Потерпілий ОСОБА_4 в суді пояснив, що 05 березня 2010 року біля 22 години він на автомобілі, який належить його дружині, перебував у смт. Ямпіль біля магазина ПП «ОСОБА_14». У цей час до нього підійшли двоє раніше не знайомих йому хлопців, потім він довідався, що то ОСОБА_3 і ОСОБА_2. Спочатку вони поцікавилися поїздкою до Одеси, а потім попросили їх за певну плату відвезти в с. Орлівка, і він погодився. Приїхавши в с. Орлівка на вул. Шевченко, він їх зачекав, а коли через 10 - 15 хвилин, вони повернулися, то ОСОБА_2 сів на переднє сидіння, поруч з ним, а ОСОБА_3 сів на заднє сидіння позаду нього, та сказали їхати у смт. Ямпіль. Коли, біля 23 години проїжджали по вул. Садовій в с. Орлівка, біля цвинтаря, ОСОБА_3 схопив позаду рукою його за голову й до горла приставив ніж. На шиї він відчув дотик металу. Зупинивши машину він дійсно побачив у руці ОСОБА_3 кухонний ніж з прозорою рукояткою. Коли до його шиї приставили ніж, то ОСОБА_3 став йому відразу ж погрожувати, висловлюючи намір його зарізати. ОСОБА_2 у цей час, перебуваючи поруч з ним, засунув руку під куртку й у руках він в нього побачив якийсь предмет, зі слів ОСОБА_2 він зрозумів, що в нього в руках пістолет, але самого пістолета він не бачив. У той час коли він зупинив автомобіль на вулиці було темно, людей при світі фар він не бачив, в окрузі житлових будинків не було. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стали йому загрожувати вбити або зарізати. Він злякався за своє життя, у нього був шок, почав їх просити його не вбивати.У процесі погроз у його адресу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стали вимагати, щоб він виклав все що перебувало в нього в кишенях. Він поклав на панель автомобіля гроші які в нього були у внутрішньому кармані в сумі 200 грн. мобільний телефон марки «Нокіа 1202», у якому була сим-карта оператора «Діджус». Коли він поклав телефон на панель, ОСОБА_3 йому сказав, щоб він діставав і другий телефон. Він, боячись за своє життя, дістав з кишені й другий телефон марки «Нокіа 2600», у якому перебувала сим-карта оператора «МТС», з 35 грн. на рахунку. Після того як все він віддав, ОСОБА_2 йому сказав, щоб він якщо встигне вилазив з машини й тікав. ОСОБА_3 у цей час відставив ніж з його горла, але тримаючи його поруч з обличчям, звільнив йому шлях виходу з машини. Так як він був дуже наляканий, то відразу ж вийшов з автомобіля, і став швидко тікати по дорозі назад від автомобіля, намагаючись кудись зникнути. Потім він постукав в один з будинків, де горіло світло, попросив телефон і повідомив до Ямпільського РВ ГУМВС .

У цей час викрадене майно й автомобіль йому повернуто під розписку, збиток йому відшкодований, тому до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 він матеріальних претензій не має і позов заявляти не бажає.

Потерпіла ОСОБА_5 в суді пояснила, що 05 березня 2010 року на її співмешканця ОСОБА_4 був здійснений напад із застосуванням ножа, в результаті якого у нього забрали його майно і не законно заволоділи автомобілем, який перебуває у її власності. В теперішній час автомобіль їй повернуто під розписку, тому до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вона претензій не має і позов заявляти не бажає.

Свідк ОСОБА_9. в суді пояснила, що вона проживає в с. Орлівка, з батьком , сестрою ОСОБА_1, її малолітніми дітьми, та її чоловіком ОСОБА_3. В лютому місяці 2010 року до них додому приїхав ОСОБА_2 з м. С-Буда, і жив у них протягом 2-х тижнів. 05 березня 2010 року вона поїхала в смт. Ямпіль, де знаходилася до 19.00 години, в кафе. Потім туди приїхали ОСОБА_2 і ОСОБА_3,щоб забрати її додому, вони були в стані алкогольного сп»ягніння, і випивали в кафе ще спиртне. Вона виходила на деякий час з кафе, а коли повернулася, то ОСОБА_2 й ОСОБА_3 там небуло. Після цього її знайомі, біля 24 години довезли її додому. Про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили злочин 05.03.2010 року вона дізналась наступного дня від своєї сестри.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 підтвердив , що в ніч з 05 на 06 березня 2010 року до них додому на автомобілі синього кольору, за кермом якого був ОСОБА_2 приїхав двоюрідний брат його спімешканки ОСОБА_3, вони були у стані алкогольного спяніння. ОСОБА_2 повідомив, що купив машину і хоче це відмітити. Тому вини сіли в автомобіль і спочатку поїхали в кафе в смт. Голубівка, а потім в смт. Зноб-Новгород, і коли поверталися назад у м. С.-Буда, то по дорозі їх зупинили й затримали працівники міліції. При цьому від працівників міліції він довідався, що автомобіль, на якому вони їздили, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вкрали .

Згідно показів свідка ОСОБА_11, покази якого (а.с.104-105) були оголошені в судовому засіданні та належним чином досліджені, слідує, що 05 березня 2010 року, біля 23 години, йому на мобільний телефон повідомив друг ОСОБА_4 що двоє невідомих хлопців у с. Орлівка, Ямпільського району, під погрозою застосування насильства, ножа, заволоділи його автомобілем марки ВАЗ 2112, а також його майном, мобільними телефонами, грошима, документами, і зникли в невідомому напрямку. ОСОБА_4 попросив допомогти встановити місцезнаходження автомобіля. Тому ОСОБА_11 разом зі своїм знайомим спочатку проїхали по смт. Ямпіль, а потім поїхали в сторону м. С.-Буда убік с. Чернацьке . Майже проїхавши с. Чернацьке вони побачили, що їм назустріч рухається автомобіль марки ВАЗ 2112, синього кольору, г.н. НОМЕР_1, який належить гр. ОСОБА_4, тому вони притиснули даний автомобіль до узбіччя й він зупинився, і в цей час до них під'їхав автомобіль працівників міліції С.-Будського РВ ГУМВС, які їм також пояснили, що даний автомобіль розшукується по викраденню. У їхній присутності працівники міліції затримали невідомих двох хлопців які були в автомобілі, при огляді автомобіля вилучили два мобільних телефони марки «Нокіа» і один телефон «Соні Еріксон», також були вилучені кухонний ніж, документи на автомобіль.

Крім особистих показань підсудних, потерпілих та свідків їх вина в скоєнні злочину підтверджується матеріалами кримінальної справи, а саме:

- заявою ОСОБА_4 про факт розбійного нападу відносно нього, та заволодіння його майном, грошима та транспортним засобом, що належить його дружині в с. Орлівка, Ямпільського району, Сумської області. (а.с. 4 )

З протоколу огляду місця події, вбачається, що 06.03.2010р о 02.годині 10 хвилин автомобіль марки ВАЗ 2112, держ. номер НОМЕР_1. знаходився на проїздній частині дороги с.Чернацьке С-Будського району. З автомобіля було вилучено: три мобільних телефону марки «Nокіа 1202», «Nокіа 2600» та «Соні Еріксон», сумка з документами та господарський ніж (а.с. 7 9 )

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заперечували, що вилучені речі телефони та сумка з документами належали потерпілому, а ніж ОСОБА_3

- висновком авто товарознавчої експертизи № 64 від 15.03.2010 року згідно якої середня вартість легкового автомобіля марки «ВАЗ - 2112» реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року виготовлення, синього кольору, що належить гр. ОСОБА_4, станом на 06.03.2010 рік, на час скоєння злочину, з урахуванням експлуатаційного зносу, складає: - 40368,92 гривень. (а.с.54 57 )

- висновком товарознавчої експертизи № 129 від 26.03.2010 року згідно якої вартість апарату мобільного звязку «Nокіа 1202» станом на момент скоєння злочину могла становити 252 грн., вартість апарату мобільного звязку «Nокіа 2600» станом на момент скоєння злочину могла становити 427 грн. (а.с. 65 68 )

- висновком криміналістичної експертизи холодної зброї № 67 від 26.03.2010 року згідно якої ніж вилучений вході огляду місця події по факту незаконного заволодіння транспортним засобом ВАЗ 2112, синього кольору, 2005 року випуску, держ. Номер НОМЕР_1 - холодною зброєю не є. Даний ніж відноситься до ножів господарського призначення. (а.с. 79 82 )

Також суд вважає за необхідне покласти в основу вироку покази ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які вони давали в ході досудового слідства, будучи допитаними в якості підозрюваних (а.с.26-27, 36-37) та обвинувачених( а.с.110-111, 116-117, 126-127, 132-133). При цьому вони вину в скоєних злочинах передбачених ч.2 ст. 187 та ч.3 ст.289 КК України визнавали в повному обсязі. ОСОБА_2, зокрема, в своїх показах зазначав (а.с. 110-111), що він повернувся до автомбіля з метою допомогти ОСОБА_3 і налякати саме водія, при цьому він розумів, що скоює злочин, і розумів, що водій спиймає їх погрози про настосування ноже та наявність зброї реально. А ОСОБА_3 в своїх показах (а.с.116-117) пояснював, що ніж взяв в будинку з метою, щоб заволодіти майном потерпілого та його автомобілем . Такі покази є послідовні і відповідають дослідженим доказам.

Проаналізувавши всі зібрані у справі докази суд приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин наведениху вироку доведена повністю.

Доводи підсудніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про те, що між ними не було попередньої змови на незаконне заволодіння майном, грошима та автомобілем потерпілого, суд вважає безпідставними, і оцінює них, як вибраний спосіб захисту та намагання пом'якшити відповідальність і дані твердження спростовуються матеріалами справи.

Про наявність у підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 попередньої змови групою осіб на незаконне заволодіння майном, грошима та автомобілем потерпілого, свідчить цілеспрямований і погоджений характер їх дій, безпосереднє застосування погроз про позбавлення життя, кожним з них до потерпілого , активна участь кожного з них як в процесі заволодіння майном потерпілого, так і в послідуючих діях, направлених на розпорядження цим майном, що і було доведено дослідженими під час розгляду справи доказами. Тому доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про відсутність попередньої домовленності між ними на незаконне заволодіння майном та автомобілем потерпілого суд не може прийняти до уваги, оскільки вони є необгрунтованими та суперечать зазначеним вище доказам по справі.

Твердження підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про застосування до них недозволених методів досудового слідства слідчим та органом дізнання, суд вважає безпідставними, бо ці твердження спростовуються постановами прокурора Ямпільського та С-Будського районів про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно слідчого СВ Ямпільського РВ УМВС ОСОБА_12, оперуповноваженого ВКР С-Будського РВ ОСОБА_8 та інспектора ДПС ВДАІ ОСОБА_13 за відсутністю в їх діях складу злочину.(а.с. 249-250, 251-255). Вказані постанови підсудними не оскаржувались

Враховуючи наведене, злочинні дії підсудного ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 187 ч. 2 КК України , так як він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, скоєний за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), що заподіяло потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 914 грн.

та за ст. 289 ч. З КК України , так як він повторно, за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_2 , незаконно заволоділи транспортним засобом (ВАЗ 2112, 2005 року випуску, держ. номер НОМЕР_1), з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, що заподіяло потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 40368,92 грн..

Злочинні дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст. 187 ч. 2 КК України, так як він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, скоєний за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), що заподіяло потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 914 грн.

та за ст. 289 ч. З КК України, так як він повторно, за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_3, незаконно заволоділи транспортним засобом (ВАЗ 2112, 2005 року випуску, держ. номер НОМЕР_1), з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, що заподіяло потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 40368,92 грн..

Обставиною, яка помякшує покарання для підсудного ОСОБА_3, суд визнає каяття у скоєному.

Обставини, які обтяжують покарання підсудному суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння, рецидив злочинів.

Обставинами, які помякшують покарання для підсудного ОСОБА_2 є щире каяття .

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння, рецидив злочинів.

Враховуючи обставини справи, тяжкість вчинених злочинів, один з яких є особливо тяжким злочином, особи підсудних, які в скоєному розкаялися, підсудний ОСОБА_3 вину визнав частково, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, одружений та має на утриманні малолітню дитину, підсудний ОСОБА_2 вину в судового засіданні не визнав, має постійне місце проживання в С-Буде, де характеризується негативно, також суд враховує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неодноразово притягувалися до адміністративної та кримінальної відповідальності, злочини скоїли маючи не зняті і не погашені судимості, ніде не працюють, думку потерпілих, які вибачили підсудних та просили їх строго не наказувати, суд вважає за необхідне призначити покарання обом підсудним у виді позбавлення волів , бо тільки такий вид покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів .

По справі є судові витрати за проведення експертиз на загальну суму 676, 08 грн, з них - автотоварознавча на суму 300,48 грн., товарознавча експертиза на суму 150,24 грн, та криміналістична експертиза на суму 225,36 грн /а.с. 54, 65, 79 /

У відповідності зі ст.93 КПК України, урахувавши при цьому, ступінь вини підсудних у скоєному та майновий стан, суд вважає за необхідне стягнути ці витрати з обох підсудних на користь держави, в дольовому порядку, а саме з ОСОБА_6 338,04грн, та з ОСОБА_2 338,04грн , перерахувавши кошти на відповідний рахунок НДКЦ при УМВС України в Сумській області.

По справі є речові докази : автомобіль марки ВАЗ 2112, держ. номер НОМЕР_1, мобільний телефон марки «Nокіа 1202», мобільний телефон марки «Nокіа 2600», сумка чоловіча , які передані під розписку потерпілому ОСОБА_4 / а.с. 60, 74 /, та ніж, який знаходиться в камері схову речових доказів Ямпільського РВ ГУМВС. / а.с. 88, 89 / .Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323 324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання :

- - за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього особисто йому належного майна;

- - за ч.3 ст. 289 КК за КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців із конфіскацією всього особисто йому належного майна;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців із конфіскацією всього особисто йому належного майна .

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання :

- - за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього особисто йому належного майна;

- - за ч.3 ст. 289 КК за КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців із конфіскацією всього особисто йому належного майна;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців із конфіскацією всього особисто йому належного майна .

Запобіжний захід обом засудженим залишити утримання під вартою і строк відбуття покарання рахувати з часу їх затримання, тобто з 06 березня 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 по 338, 04грн з кожного ,судових витрат на проведення експертиз. Кошти перерахувати на користь держави на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС в Сумській області: код 25574892 р/р 31256272210011 банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013.

Речові докази : автомобіль марки ВАЗ 2112, держ. номер НОМЕР_1, мобільний телефон марки «Nокіа 1202», мобільний телефон марки «Nокіа 2600», сумка чоловіча, - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_4,

ніж, який знаходиться в камері схову речових доказів Ямпільського РВ ГУМВС знищити.

На вирок може бути подана апеляція в Сумській апеляційний суд через Ямпільський райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення всіма участиками процесу, а засудженими в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя Ю.О.Філонова