Ухвала суду № 10930090, 03.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-3653/09 Головуючий у 1-й інстанції: Сапальова Т.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

Представника позивача Охрімовського Я.В.,

Представника відповідача Тітова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року по справі за позовом Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник», за участю прокуратури Вінницької області про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 56419,30 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція (далі позивач, Вінницька МДПІ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник»(далі відповідач, ТОВ «Гірник»), в якому просила стягнути з відповідача за рахунок його активів заборгованість з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 210696,10 грн..

Позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Гірник»як особа, що виконує функції податкового агента, порушило вимоги п.п. 9.12.1 та п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 та п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого в останнього виникла заборгованість з податку з доходів фізичних осіб, яка на час звернення з позовом до суду, становить 210696,10 грн..

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було подано заяву від 02.09.2008 року за вих. № 6595/10/10 про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 203620,53 грн..

У звязку з частковим погашенням відповідачем суми податкового боргу (податку з доходів фізичних осіб) в розмірі 158024,60 грн., Вінницькою МДПІ було подано заяву від 19.11.2008 року за вих. № 9719/10/10 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з ТОВ «Гірник»на користь Державного бюджету України заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 45595,93 грн.

В подальшому, Вінницької МДПІ було подано заяву від 24.12.2008 року за вих. № 10881/10/10 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з ТОВ «Гірник»на користь Державного бюджету України заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 56419,30 грн., пояснюючи це проведеними звірками розрахунків відповідача з бюджетом.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року позовні вимоги Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник» в рахунок Державного бюджету України заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 56419,30 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно довідки з ЄДРПОУ № 208 ТОВ «Гірник»є юридичною особою, зареєстрованою Тиврівською районною державною адміністрацією Вінницької області 30.01.2003 року (09.11.2007 року відбулася заміна свідоцтва про державну реєстрацію відповідача у звязку з його втратою). Основними видами діяльності відповідача за КВЕД є: добування та оброблення декоративного та будівельного каменю, рибальство (надання послуг у рибальстві), оптова торгівля паливом, оптова торгівля будівельними матеріалами та оренда автомобілів (а.с. 11-12). Відповідно до Довідки Вінницької МДПІ від 09.11.2007 року № 280, ТОВ «Гірник»15 листопада 1996 року було взято на облік як платник податків за № 15.60.

В період з 14.04.2008 року по 25.04.2008 рік службовими особами Вінницької МДПІ була проведена виїзна комплексна планова документальна перевірка ТОВ «Гірник», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення відповідачем п.п. 9.12.1 та п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями), в частині оподаткування ним сум, що були виплачені громадянам, які не являються субєктами підприємницької діяльності та не підтвердили це оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію, платіжним повідомленням (патентом, свідоцтвом про сплату єдиного податку), сплатою авансових платежів податку з доходу фізичних осіб (фіксованого розміру податку, єдиного податку).

За результатами проведеної перевірки, позивачем було складено акт № 40/23/01203998 від 20 травня 2008 року, в якому зроблено висновок про наявність у ТОВ «Гірник»заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 210696,10 грн..

Як вбачається з пояснень представника відповідача, що були надані ним в судовому засіданні суду першої інстанції, ТОВ «Гірник» визнає суму заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 56419,30 грн., однак не погоджується з процедурою її нарахування, вказуючи на відсутність податкової вимоги щодо сплати податкового боргу та наголошує на порушенні позивачем річного строку звернення до суду з адміністративним позовом та можливістю застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України від 22.05.2003 N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону.

Згідно п.п. 8.1.2. п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

За визначенням норми пп. 9.12.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" і застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами юридичних осіб, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - уповноважений підрозділ).

Крім того, згідно з абз. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у випадку виплати платнику податку інших оподатковуваних доходів (у вигляді іншому, ніж заробітна плата) з джерелом їх походження з України нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку покладено на податкового агента.

Між тим, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) податковому органу за місцем свого розташування (п. 19.2 "б" ст. 19 вказаного Закону).

При дослідженні матеріалів даної справи, колегією суддів встановлено наявність належним чином завірених актів звірки розрахунків ТОВ «Гірник»з бюджетом, якими підтверджується заборгованість відповідача з податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2006 року по 19.12.2008 рік., а саме: від 19.12.2008 року № 10727/19 звірка розрахунків відповідача станом на 31.12.2005 рік (а.с. 235); від 19.12.2008 року № 10726/19 звірка розрахунків відповідача за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 рік (а.с. 236); від 19.12.2008 року № 10725/19 звірка розрахунків відповідача за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік (а.с. 237); від 19.12.2008 року № 10724/19 звірка розрахунків відповідача за період з 01.01.2008 року по 19.12.2008 рік. (а.с. 238).

Відповідно до пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Враховуючи те, що відповідач являється податковим агентом в розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", він зобовязується сплачувати податок з доходів фізичних осіб, а тому сума податкового боргу, що становить 56419,30 грн., підлягає стягненню в дохід держави.

Що стосується позовних вимог в частині застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В письмових поясненнях представник відповідача з-поміж іншого просив застосувати до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України та відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

Колегія суддів не вбачає за належне застосовувати до спірних правовідносин положення вказаної статті Кодексу та погоджується з висновком суду першої інстанції при вирішенні даного питання.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході погашення відповідачем поточної заборгованості перед бюджетом зі сплати обовязкових платежів, податковий орган зарахував його в рахунок погашення боргу минулого періоду, про що свідчить витяг із розрахунку. При зарахуванні суми погашеного податкового боргу, Вінницькою МДПІ було застосовано один із принципів такого погашення, визначений п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III.

Згідно положення пункту п. 7.7 вказаної статті Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Як випливає з преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), а відтак застосування річного строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України є безпідставним.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в справі доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий судя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано - 09.08.10 р.