Рішення № 109300419, 02.03.2023, Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

02 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/158/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства "ТТ-Нафта", вул. Робоча, 6, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37021932, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Стецько Валентини Іванівни, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ,

Предмет спору: про стягнення 471 760,23 грн

представники сторін: не викликались;

Обставини справи:

До Господарського суду Чернігівської області звернулось Приватне підприємство "ТТ-Нафта" з позовом до фізичної особи - підприємця Стецько Валентини Іванівни про стягнення 471 760,23 грн, у тому числі 268 736,94 грн заборгованості з оплати вартості поставленого товару, 3% річних з простроченої суми в розмірі 19791,41 грн, інфляційних втрат у розмірі 115 863,60 грн та пені за період з 26.07.22 по 24.01.23 у розмірі 67 368,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №339 купівлі - продажу товарів від 17.01.20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.23 справа №927/158/23 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.01.23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Ухвала суду від 30.01.23 отримана позивачем 01.02.23, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400055897095.

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала про відкриття провадження від 30.01.23 року направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№1400055897095) на адресу відповідача.

Однак, конверт з ухвалою суду від 30.01.23, який направлявся на адресу відповідача (вул. 40 років Перемоги, 2, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відмовився».

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до п.117 Правил надання послуг поштового зв`язку, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «адресат відмовився» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Чернігівської області.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.01.23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив.

17 січня 2020 року між Приватним підприємством "ТТ-Нафта" (надалі - Продавець) та фізичною особою - підприємцем Стецько Валентиною Іванівною (надалі - Покупець) укладено договір №339 купівлі-продажу товарів (далі за текстом - Договір).

Згідно з п.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати (відпустити) Товари у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти Товари та оплатити їх у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених у даному договорі.

Під товаром у даному Договорі розуміються - паливно-мастильні матеріали, а саме: газ скраплений, бензин марок А-92 евро, А-95 евро, А-95 преміум деетанпробутанізований к-т, дизельне пальне, мастила та оливи (п.1.2. Договору).

Відпуск (передача у власність) Товарів здійснюється Продавцем окремими партіями, цілодобово (за винятком технічних перерв) на автозаправних станціях при пред`явленні Покупцем (його уповноваженими особами/представниками) подорожнього листа, та документів, що ідентифікують особу представника, за умови їх дійсності. Товар відпускається в асортименті і кількості, необхідній Покупцю в момент відпуску Товарів. Асортимент, кількість та вартість відпущених товарів зазначається у відомості (п.2.1. Договору).

Перелік уповноважених осіб/представників Покупця, які мають право отримувати Товар за цим Договором визначається у Додатку №1 до Даного Договору, та є вичерпним (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.2.4. Договору відпуск (передача у власність) Товарів здійснюється на автозаправних станціях Продавця, що знаходяться за адресами: м. Чернігів, вул. Громадська, 60, вул. Ціолковського 30, вул, Малиновського 30-А, м.Бахмач вул. Тиницька, 1-Г, м. Городня вул.1-го Травня, 88 -Б. м.Корюківка, вул.Ринкова 18-б, м.Семенівка вул.Сенька 35а.

За умовами п. 2.5., 2.6. Договору право власності на Товар та всі ризики пошкодження чи втрати Товару переходять до Покупця з моменту фактичного отримання Товарів на автозаправних станціях, що підтверджується виданими Продавцем касовими чеками, або спеціальними відомостями, або накладними (видатковими накладними).

Підтвердженням фактичного відпуску Товарів Покупцю розрахункових операцій (касовий чек), або спеціальна відомість, в якій вказується ціна, кількість, асортимент та вартість одержаних Покупцем товарів або накладна на одержання Товару (накладна, видаткова накладна).

Згідно з п.п.3.1.-3.7. Договору, відпуск (передача) Товарів здійснюється відповідно до цін, чинних на автозаправних станціях на момент, здійснення операції по відпуску (передачі) товару Покупцеві.

Ціна (вартість) Товарів визначається Продавцем самостійно.

Загальний об`єм (кількість) Товарів, щб передаються за цим Договором, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу, асортименту та цін (вартості) поставленного Товару за цим Договором, що підтверджується даними чеків реєстраторів розрахункових операцій АЗС, або накладних на одержання Товару (накладних, видаткових накладних), або у випадках, передбачених цим Договором - спеціальних відомостей, якими оформлялися операції відпуску Товарів.

Розрахунки між Сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий.

Оплату рахунку наданого Продавцем, Покупець зобов`язаний здійснити протягом 1 (одного) банківських днів з моменту його виставляння Продавцем.

Зобов`язання Покупця по оплаті поставлених Товарів вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

За умовами п.п. 3.9.1 Договору при наявності заборгованості перед Постачальником за раніше відвантажені Покупцю ПММ, платежі, що надходять на рахунок Постачальника від Покупця зараховуються в погашення існуючої, заборгованості за попередні поставки ПММ (у порядку черговості) незалежно від указаного Покупцем призначення платежу до повного погашення існуючої заборгованості.

Згідно з п.5.1. Договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п.п. 5.1.1. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Пунктом п.5.3. Договору визначено, що Покупець зобов`язаний за прострочення оплати сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

За умовамип.п.8.1.-8.3. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п.8.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2020 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір підписано директором Приватного підприємства "ТТ-Нафта" Ріпко О.А. та ФОП Стецько В.І. та скріплено печатками обох сторін.

Позивачем на виконання зобов`язань за договором передано відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-0001074 від 31 січня 2020 року, №РН- 0002047 від 29 лютого 2020 року, №РН-0003193 від 31 березня 2020 року, №РН-0004452 від 30 квітня 2020 року, №РН-0005495 від 31 травня 2020 року, ЖРН-0006559 від 30 червня 2020 року, №РН-0007934 від 31 липня 2020 року, №РН-0008851 від 31 серпня 2020 року, №РН-0010023 від 30 вересня 2020 року, №РН-0011343 від 31 жовтня 2020 року, №РН-0012543 від 30 листопада 2020 року, №РН-0013698 від 31 грудня 2020 року. Окрім цього, факт виконання Позивачем обов`язків підтверджується рахунками на оплату, які направлялися Відповідачеві, а саме рахунок фактура №СФ-0000963 від 31.01.2020 року, №СФ-0001846 від 29 лютого 2020 року, №СФ-0002888 від 31 березня 2020 року, №СФ-0004012 від 30 квітня 2020 року, №СФ-0004960 від 31 травня 2020 року, №СФ-0005927 від 30 червня 2020 року, №СФ- 0007154 від 31 липня 2020 року, №СФ-0007978 від 31 серпня 2020 року, №СФ-0009018 від 30 вересня 2020 року, №СФ-0010199 від 31 жовтня 2020 року, №СФ-0011268 від 30 листопада 2020 року, №СФ-0011241 від 31 грудня 2020 року.

Відповідач упродовж 2020 - 2021 років частково оплатив вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями: №51 від 29.05.2020 року на суму 5023,10 грн. (з призначенням платежу «За газ по рах. №15491 від 29.05.20р.»); №55 від 10.06.2020 року на суму 10000,00 грн. (з призначенням платежу «За газ по рах. №15491 від 29.05.20р.»); №66 від 30.06.2020 року на суму 22800,00 грн. (з призначенням платежу «За газ по рах. №15491 від 29.06.20р.»); №78 від 10.07.2020 року на суму 6000,00 грн. (з призначенням платежу «За газ по рах. №15491 від 29.05.20р.»); №83 від 31.07.2020 року на суму 20415,70 грн. (з призначенням платежу «За газ по рах. №15491 від 31.07.20р.»); №115 від 30.09.2020 року на суму 12534,79 грн. (з призначенням платежу «За газ по рах. №15491 від 29.05.20р.»); №126 від 27.10.2020 року на суму 9000,00 грн. (з призначенням платежу «За газ по рах. №3193 від 31.03.20р.»); №161 від 22.01.2021 року на суму 10000,00 грн. (з призначенням платежу «За газ по рах. №15491 від 29.05.20р.»). У зв`язку з тим, що Відповідачем частково здійснювались оплати за отриманий товар, неоплаченою залишилась заборгованість у сумі 268 736,94 гривень.

Як зазначено позивачем, у вищевказаних платіжних дорученнях у графі призначення платежу Покупець здебільшого зазначив «За газ по рах. №15491 від 29.05.20р.», іноді змінюючи дату рахунку № НОМЕР_2 , а також «За газ по рах. №3193 від 31.03.20р.», однак, слід уточнити, що рахунків за №15491 або за №3193, Покупцю не надавалося. Тому, у зв`язку з некоректним зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях, зазначені платежі були зараховані позивачем у порядку черговості відповідно до п. 3.9.1. Договору, у зв`язку з чим повністю оплаченими позивач зазначає видаткову накладну №РН-0001074 від 31 січня 2020 року на суму 37823,10 грн. за рахунок платіжних доручень №51,55,66 (5023,10 грн. + 10000,00 грн. + 22800,00 грн.); видаткову накладну №РН-0002047 від 29 лютого 2020 року на суму 32415,70 грн. за рахунок платіжних доручень №78,83 та частково за рахунок платіжного доручення №115 (6000,00 грн. + 20415,70 грн. + 6000,00 грн.); залишок суми за платіжним дорученням №115 від 30.09.2020 (6534,79 грн.) позивач вважає частковим погашенням заборгованості за видатковою накладною №РН-0003193 від 31.03.20 відповідно до п. 3.9.1. Договору; оплата за платіжним дорученням №126 від 27.10.2020 року на суму 9000,00 грн. позивач вважаємо частковим погашенням заборгованості за видатковою накладною №РН-0003193 від 31.03.20; оплату за платіжним дорученням №161 від 22.01.2021 року на суму 10000,00 грн. позивач вважає частковим погашенням заборгованості за видатковою накладною №РН-0003193 від 31.03.20.

Станом на 24.01.2023 року, з урахуванням сплачених коштів за накладною №РН-0003193 від 31 березня 2020 року, не оплачена частина становить 5000,00 грн.

Взагалі не оплаченими станом на 24.01.2023 року лишилися видаткові накладні: №РН-0004452 від 30 квітня 2020 року, на суму 25530,55 грн.; №РН-0005495 від 31 травня 2020 року, на суму 26439,77 грн.; №РН-0006559 від 30 червня 2020 року, на суму 32520,23 грн.; №РН-0007934 від 31 липня 2020 року, на суму 28787,17 грн.; №РН-0008851 від 31 серпня 2020 року, на суму 27479,62 грн.; №РН-0010023 від 30 вересня 2020 року, на суму 31301,48 грн.; №РН-0011343 від 31 жовтня 2020 року, на суму 31253,83 грн.; №РН-0012543 від 30 листопада 2020 року, на суму 30654,55 грн.; №РН-0013698 від 31 грудня 2020 року, на суму 29769,74 грн., а всього на суму 268736,94 гривень,

18 листопада 2022 року Позивачем на адресу Відповідача надсилалася претензія-вимога (вих.434 від 18.11.22) на суму 268736,94 гривень, яка була залишена відповідачем без відповіді. Докази направлення претензій на адресу відповідача містяться в матеріалах справи (а.с. 86-87).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від №339 купівлі-продажу товарів від 17.01.20, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт передачі у власність відповідача товару за видатковими накладними №РН-0003193 від 31 березня 2020 року, №РН-0004452 від 30 квітня 2020 року, №РН-0005495 від 31 травня 2020 року, №РН-0006559 від 30 червня 2020 року, №РН-0007934 від 31 липня 2020 року, №РН-0008851 від 31 серпня 2020 року, №РН-0010023 від 30 вересня 2020 року, №РН-0011343 від 31 жовтня 2020 року, №РН-0012543 від 30 листопада 2020 року, №РН-0013698 від 31 грудня 2020 року, (з урахуванням здійснених оплат) всього на суму 268736,94 гривень, станом на час звернення до суду відповідачем не погашена, тому суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 268 736,94 грн обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом враховується, що всупереч вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин про поставку йому товару по Договору №339 купівлі-продажу товарів від 17.01.20 та наявність заборгованості за одержаний товар в сумі 268 736,94, а тим більше доказів, що спростовують такі обставини.

Окрім того, враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості товару, поставленого за Договором №339 купівлі-продажу товарів від 17.01.20, позивач нарахував та заявив до стягнення 115 863,60 грн. інфляційних втрат, 19 791,41 - 3% річних, 67368,28 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки на підставі доданих до позовної заяви розрахунків (а.с.9-44).

Відповідно до п. 5.1. Договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом п.5.3. Договору визначено, що Покупець зобов`язаний за прострочення оплати сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Позивачем нараховано пеню за загальний період з 26.07.22 по 24.01.23 (по кожній накладній окремо з урахуванням часткових оплат), що складає 67 368,28 грн (а.с. 35-44).

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розмір нарахованої пені не суперечить умовам договору та є правильним.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних за загальний період з 02.04.20 по 24.01.23 (по кожній накладній окремо з урахуванням часткових проплат), що складає 19 791,41 грн. та інфляційних втрат за період з 02.04.20 по 24.01.23 (по кожній накладній окремо з урахуванням часткових проплат), у розмірі 268 736,94 грн. Судом перевірено правильність нарахувань, здійснених позивачем за зазначені ним періоди, порушень нарахувань 3% річних та інфляційних втрат не виявлено, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доводи позивача не спростував, доказів належного виконання договірних зобов`язань перед позивачем та оплати боргу до суду не надав.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 268 736,94 грн заборгованості, 19 791,41 грн 3% річних, 115 863,60 грн інфляційних втрат та 67 368,28 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 7076,40 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 232, 233, 236-242, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Стецько Валентини Іванівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "ТТ-Нафта" (вул. Робоча, 6, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37021932) 268 736,94 грн заборгованості, 3% річних у розмірі 19 791,41 грн, інфляційних втрат у розмірі 115 863,60 грн, пені у розмірі 67 368,28 грн та 7076,40 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2023 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/