Ухвала суду № 10929886, 01.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 року справа №2а-2256/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Колеснік Г.А

Суддів: Ястребової Л.В.

Ляшенка Д.В.

при секретарі Дровниковій К.В.

за участю:

представників позивача Ольвинської Є.О., Якимової Н.А

представника відповідача Сидорського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року по справі №2-а-2256/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 19 січня 2010 року № 0000012320/0, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 240601 грн. 20 коп., з яких за основним платежем 162948 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77653 грн. 20 коп.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 19 січня 2010 року № 0000022320/0, яким визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 39927 грн., з яких за основним платежем 26618 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13309 грн.

Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі Ясинуватська обєднана державна податкова інспекція просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35146941, перебуває на податковому обліку в Ясинуватській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість з 11 липня 2007 року, свідоцтво № 100052321.

З 11 листопада по 22 грудня 2009 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 29 грудня 2009 року № 777/23-2/35146941 та 19 січня 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181):

№ 0000012320/0, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 240601 грн. 20 коп., з яких за основним платежем 162948 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77653 грн. 20 коп.;

№ 0000022320/0, яким визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 39927 грн., з яких за основним платежем 26618 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13309 грн.

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем завищено валові витрати за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року на 651792 грн. у зв'язку із придбанням пшениці у повязаної особи ТОВ «Бета-Агро-Інвест» за цінами більшими, ніж звичайні.

Згідно статуту позивача одним із засновників його є МПВКП «Бета»; згідно статуту ТОВ «Бета-Агро-Інвест» одним із його засновників є також МПВКП «Бета». Таким чином, позивач та ТОВ «Бета-Агро-Інвест» перебувають під спільним контролем МПВКП «Бета» та є пов'язаними особами.

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір про постачання пшениці від 1 липня 2007 року № 001-пш із додатковою угодою від 4 квітня 2008 року №1, згідно яких постачальник ТОВ «Бета-Агро-Інвест» зобовязується поставити покупцю (позивачу у справі) пшеницю врожаю 2008 року на умовах СРТ Млинний комплекс «Бета-Млин» ст. Донецьк-Північний. Згідно договору оплата за поставлений товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу до 60 календарних днів. Загальна сума договору 5000 тис. грн. Ціна пшениці згідно з договором складає 1166,67 +/- 83,33 грн. за 1 тн. без ПДВ. На виконання умов договору постачальником був поставлений товар на адресу позивача:

у вересні 2008 року пшениця 3 класу у кількості 532,351 тн. за ціною 1250 грн. за 1 тн. згідно видаткової накладної та податкової накладної від 30 вересня 2008 року. Однак, у вересні 2008 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у постачальників ТОВ «ТК «Грейн-корн» за ціною 1000 грн., СПД Іванов О.І. за ціною 1000 грн., ТОВ «Тігріс» за ціною 1000 грн.;

у жовтні 2008 року пшеницю 3 класу у кількості 1387,42 тн. за ціною 1166,67 грн. без ПДВ згідно видаткової та податкової накладних від 31 жовтня 2008 року. Однак, у жовтні 2008 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у наступних постачальників ТОВ «ТК «Грейн-корн» за ціною 1000 грн., СПД Іванов О.І. за ціною 1000 грн., ТОВ «Тігріс» за ціною 1000 грн., ТОВ «ТК «Гермес» за ціною 1000 грн.;

у листопаді 2008 року пшеницю 3 класу у кількості 310 тн. за ціною 1166, 67 грн. без ПДВ згідно видаткової та податкової накладної від 28 листопада 2008 року. Однак, у листопаді 2008 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у СПД Іванов О.І. за ціною 1000 грн.;

у березні 2009 року пшеницю 3 класу у кількості 1310,6 тн. за ціною 1250 грн. без ПДВ згідно видаткової та податкової накладної від 31 березня 2009 року. Однак, у березні 2009 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у наступних постачальників СТОВ «Тарасівське» за ціною 1108,33 грн., ТОВ «Авангард» за ціною 1108,33 грн., СПД Спицька Р.Б. за ціною 1108,33 грн.;

у червні 2009 року пшеницю 3 класу у кількості 546,776 тн. за ціною 1250 грн. без ПДВ згідно видаткової та податкової накладних від 30 червня 2009 року. Однак, у червні 2009 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у ТОВ «Філ-Фор» за ціною 1158,33 грн.

Таким чином, відповідачем в акті перевірки здійснений висновок, що позивач у перевіряємому періоді придбавав ідентичний товар пшениця 3 класу як у повязаної особи ТОВ «Бета-Агро-Інвест», так і у інших постачальників у співставних умовах, а саме терміни поставки та умови поставки. Відповідач також зазначає, що умовою оплати, звичайною для таких операцій є оплата на розрахунковий рахунок продавця протягом 3, 5 або 10 банківських днів з моменту приймання товару або попередньою оплатою, що підтверджується договорами на постачання пшениці, укладеними позивачем з іншими постачальниками. З урахуванням викладеного, відповідач здійснив висновок, що звичайною ціною пшениці 3 класу є у вересні, жовтні, листопаді 2008 року 1000 грн., у березні 2009 року 1108 грн. 33 коп., у червні 2009 року 1158 грн. 33 коп. за 1 тн. без ПДВ, внаслідок чого позивачем в порушення норм підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334 до складу валових витрат віднесено витрати на придбання пшениці 3 класу у повязаної особи ТОВ «Бета-Агро-Інвест» за цінами, вищими ніж звичайні ціни.

За період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року завищення валових витрат за висновками відповідача склало у вересні 2008 року 133087 грн. 75 коп., у жовтні 2008 року 231241 грн. 29 коп., у листопаді 2008 року 51667 грн. 70 коп., у березні 2009 року 185672 грн. 70 коп., у червні 2009 року 50122 грн. 96 коп.

Дане порушення вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок чого відповідачем за одним порушенням був донарахований податок на прибуток та податок на додану вартість, та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Ідентичні товари (роботи, послуги) згідно з даним підпунктом це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач здійснив запит до позивача листом від 7 грудня 2009 року № 17362/10/23-213 щодо обґрунтування рівня договірних цін на придбання пшениці від ТОВ «Бета-Агро-Інвест» згідно договору від 1 липня 2007 року № 001-пш. Листом від 8 грудня 2009 року № 140 позивач надав пояснення, що при формуванні цін на пшеницю врожаю 2008 року враховувалися наступні фактори: умови поставки, умови оплати та порядок розрахунків, дані закупівельних цін на зерновому ринку України за останні три місяці, що передували складанню договору.

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334 витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Суть спору полягає в правомірності визначення відповідачем звичайної ціни у спірних правовідносинах.

Судом першої інстанції були досліджені за спірний період договори позивача з його контрагентами, предметом яких була купівлі-продаж пшениці 3 класу, як ті договори, що були враховані відповідачем при визначенні звичайної ціни, так і ті договори, які не були враховані відповідачем. Зокрема, договори від 4 червня 2008 року № СРТ-04/06/2008 між позивачем та ПП «Донтрек» про купівлю-продаж пшениці 3 класу за ціною 1250 грн.; від 2 червня 2008 року б/н між позивачем та ПП Іванов О.І. про купівлю-продаж пшениці 3 класу за ціною 1250 грн., тобто ціна договору є такою самою, що визначена у договорі між позивачем та ТОВ «Бета-Агро-Інвест» від 1 липня 2008 року. Як встановлено судом під час судового розгляду з пояснень представників відповідача, дані договори не приймалися до уваги, оскільки на час здійснення перевірки не були виконані, однак зазначені пояснення суперечать підпункту 1.20.2, згідно з яким для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Крім цього, суд зазначає, що у договорі від 1 липня 2007 року між позивачем та ТОВ «Бета-Агро-Інвест» є різні умови та порядок платежів (розрахунку) за товар, а саме оплата товару здійснюється позивачем на рахунок продавця з відстрочкою платежу до 60 календарних днів, а не протягом 3, 5, 10 календарних днів, як зазначено в інших договорах, які прийняті відповідачем до визначення звичайної ціни, внаслідок чого у спірних правовідносинах відповідачем визначена звичайна ціна за договорами позивача з контрагентами не у співставних умовах.

Підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 визначає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Аналізуючи дану норму, суд зазначає, що Закон № 334 передбачає порядок визначення звичайних цін, однак порядок визначення податкового зобовязання внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, яка на день розгляду справи не передбачена діючим законодавством, тобто відсутня методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст.200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010року по справі №2-а-2256/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2010 року

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів