Ухвала суду № 109297417, 01.03.2023, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 760/17513/22

Провадження №2-з/382/2/23

У Х В А Л А

01 березня 2023 року Яготинський районний суд Київської області, в складі:

головуючого судді Кисіль О. А.,

при секретарі Твердохліб Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин, заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» адвоката Соколова А. О. про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк А. М., про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності. З позовною заявою у вищевказаній справі надійшла заява про забезпечення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2022 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 29.11.2022 року цивільну справу №760/17513/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович, про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності, передати на розгляд до Яготинського районного суду Київської області за підсудністю.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 29.11.2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович, про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності передати на розгляд до Яготинського районного суду Київської області за підсудністю.

28.02.2023 року на адресу Яготинського районного суду Київської області надійшла вищевказана цивільна справа за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.02.2023 року для розгляду визначено головуючого суддю Кисіль О. А.

В заяві до суду про забезпечення позову представник просив накласти арешт на ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,278 га, кадастровий номер 3225581801:05:009:0018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23598432255, а також розміщеного на ній виробничого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 ., загальною площею 502,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 347425132255. Заяву обґрунтовано тим, що 03.08.2015 між ТОВ НВК «ТЕХІМПЕКС» та ОСОБА_1 було укладено договір безпроцентної позики №57/01. 13.08.2018 - настав термін виконання зобов`язань щодо повернення ОСОБА_1 позики ТОВ НВК «Техімпекс», згідно Договору позики. При цьому, 03.03.2021 (тобто після настання терміну виконання зобов`язань щодс повернення позики) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір даруванні земельної ділянки та виробничого комплексу серія та номер: 688, посвідчений приватниі нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. від 03.03.2021. Згідно з п.1 Договору дарування, Дарувальник безоплатно передає (дарує) у власність Обдарованого Об`єкт нерухомого майна 1 та Об`єкт нерухомого майна 2. Варто зазначити, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 ОСОБА_2 є його батьком. При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 з метою унеможливлення звернення стягнення на Об`єкт нерухомого майна 1, 2 в рамках виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення заборгованості за Договором позики вчинив дії, які суттєво ускладнюють можливість позивачу реалізувати та ефективно захистити свої порушені права, а саме: 03.03.2021 уклав із своїм батьком - ОСОБА_2 . Договір дарування.

Позовна заява обґрунтована тим, що Договір дарування, який є предметом позову має всі ознаки фраудаторності, а саме: -укладений після виникнення у ОСОБА_1 зобов`язань за Договором позики (03.03.2021);-сторони Договору дарування є родичами: ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 ; -відсутність оплати (договір дарування). Відповідно, Договір дарування повинен бути визнаний судом недійсним. Наслідком цього, є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації права власності по Об`єкти нерухомого майна 1,2 за ОСОБА_2 , вчинену 03.03.2021 Приватним нотаріусом Хижняком А.М., оскільки мають похідний характер від визнання недійсним Договору дарування. Станом на дату звернення до суду з цією заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 є власником Об`єкту нерухомого майна 1 та Об`єкту нерухомого майна 2. Таким чином, ОСОБА_2 необмежений у можливості розпорядження Об`єктами нерухомого майна 1, 2, які є предметом Договору дарування, тому може відчужити їх на користь інщих осіб, що істотно ускладнить виконання рішення суду та поновлення порушеного права Позивача, щодо звернення стягнення на вказане майно. Варто зазначити, що 03.03.2021 ОСОБА_1 також відчужив об`єкт нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення з №1 по №10 (групи приміщень №383) (в літ.А), загальною площею 126.10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . Після цього, дане майно було відчужено повторно. Даний факт свідчить про те, що існує ризик відчуження ОСОБА_2 також Об`єктів нерухомого майна 1, 2. Отже, є необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову - накладення арешту на Об`єкти нерухомого майна 1, 2, оскільки вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення Позовної заяви у разі ухвалення цього рішення. Таким чином, застосування обраного Позивачем заходу забезпечення позову - накладення арешту на Об`єкти нерухомого майна 1, 2, направлено на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача. Між сторонами існує спір щодо неправомірності відчуження за Договором дарування Об`єктів нерухомого майна 1,2, тому вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно є співмірним та виправданим заходом, який забезпечить можливість реального виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог ТОВ НВК «ТЕХІМПЕКС». Також забезпечить ефективне поновлення порушених прав заявника та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів Позивача. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до нового відчуження Об`єктів нерухомого майна 1,2, які є предметом оспорюваного Договору дарування, що у свою чергу унеможливить або утруднить виконання рішення суду і захист прав та інтересів у разі задоволення Позовної заяви. При цьому, застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Об`єкти нерухомого майна 1,2 не призведе до обмеження права володіння та користування зазначеним майном Відповідачем 2, який є власником майна, а лише тимчасово унеможливить розпорядження нею до вирішення спору в суді. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Об`єкт нерухомого майна 1,2 є співмірним, виправданим та розумним заходом, який вживається з метою забезпечення гарантії.

За загальним правилом частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті7 ЦПК України). У разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що вказана заява до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. ст. 149, 150 ч.1 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має на звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Так, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Перевіривши викладені заявником обставини, враховуючи, що заявником не надано відповідних доказів, які б свідчили про відчуження даної земельної ділянки чи виробничого комплексу та обраний вид забезпечення позову заявником не є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.

Крім цього, слід врахувати, що вжиття заходів забезпечення позову не повинні перешкоджати діяльності юридичної особи.

Враховуючи вищевикладені обставини, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.149- 153 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» адвоката Соколова А. О. про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Кисіль О. А.