Рішення № 109289791, 28.02.2023, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/177/22

Провадження №2/157/31/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 лютого 2023 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря судового засідання Данилюк Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , Камінь-Каширський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про виключення запису про відповідача як батька дитини з актового запису про народження дитини, визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , Камінь-Каширський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просить виключити відомості про відповідача як батька дитини з актового запису про народження її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини і внести відповідні відомості до актового запису про народження дитини.

Позов мотивований тим, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з червня 2019 року перебувають у фактичних шлюбних відносинах. У 2020 році в них народилася дочка ОСОБА_5 . Шлюб між ними не реєструвався, оскільки на той момент позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , а справу за позовом про розірвання шлюбу №157/63/20 від 15.01.2020 завдяки зусиллям відповідача та його представника було затягнено майже на рік, а саме на 11 місяців.

Так як на момент народження дитини шлюб між позивачкою та відповідачем офіційно припинений не був, тому при реєстрації народження доньки запис про батька було зроблено згідно з ч. 1 ст. 122 СК України, в якій визначено, що дитина, зачата і народжена у шлюбі, походить від подружжя, що у цьому випадку не відповідає дійсності. На момент подачі позовної заяви про розірвання шлюбу, будь-які шлюбно-сімейні стосунки, у тому числі інтимні, між позивачкою та відповідачем були фактично припинені вже довгий час, що також стверджував і сам відповідач. Документальним підтвердження цьому є позовна заява про стягнення аліментів на дітей, де відповідач наголошував, що шлюбно-сімейні відносини між ними практично припинились. Однак, коли відповідачу стало відомо про те, що позивачка знаходиться на шостому місяці вагітності від іншого чоловіка, задля закриття справи про розірвання шлюбу він змінив свої погляди та почав використовувати це так, ніби то дитина походить від нього та клопотати про закриття справи про розірвання шлюбу. Але з наданих суду доказів та детального їх вивчення стало відомо, що період зачаття та народження дитини виключає навіть фізичну можливість зачаття її від відповідача. Також у судовому засіданні та в письмовій заяві біологічний батько дитини ОСОБА_2 визнав себе батьком дитини і шлюб нарешті було розірвано.

Відповідач розуміє та визнає, що дитина походить не від нього та, що він не є її батьком, проте відмовляється у будь-який спосіб визнавати це в позасудовому порядку. В судових процесах у присутності учасників справи відповідач неодноразово погоджувався та визнавав, що дитина не його, однак він відмовляється добровільно врегулювати спір. До спільної з ОСОБА_2 дитини відповідач ніякої зацікавленості не проявляв, не бачив її та не намагався побачити, що також свідчить про те, що він розуміє, що дитина не від нього.

З моменту вступу в шлюбні відносини з ОСОБА_2 , а саме з червня 2019 року, інтимних стосунків ні з ким, окрім ОСОБА_2 , в позивачки не було. Так, 17 листопада 2019 року ОСОБА_1 перетнула кордон України та виїхала до Польщі, а 21 листопада 2019 року до неї з України приїхав ОСОБА_2 . Вони разом знаходилися в місті Ополе, а згодом переїхали до міста Гданськ, де разом працювали до початку 2020 року. Позивачка повернулася до України 13 січня 2020 року. Перебуваючи разом з ОСОБА_2 у Польщі, вони зачали дитину, яку згідно з проведеними аналізами та результатом УЗД позивачка мала народити приблизно 22 серпня 2020 року, що відповідає заявленому терміну вагітності 9 місяців та приблизній даті зачаття дитини 22 листопада 2019 року, що співпадає з приїздом ОСОБА_2 до позивачки. Перебування позивачки разом з ОСОБА_2 у Польщі в зазначений час підтверджується відмітками про перетин кордону в їх закордонних паспортах.

На момент пред`явлення позову позивачка та її цивільний чоловік ОСОБА_2 проживають разом в с. Старі Червища Камінь-Каширського району Волинської області. ОСОБА_2 визнає себе батьком дитини та має намір підтвердити це у будь-який спосіб, у тому числі й шляхом проведення судово-генетичної експертизи для встановлення батьківства.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просить суд виключити запис про відповідача ОСОБА_3 як батька з актового запису №396 від 02 вересня 2020 року про народження дочки ОСОБА_6 , складений Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати Камінь-Каширський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №396 від 02 вересня 2020 року, зазначивши ОСОБА_2 батьком дитини, та стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати по справі.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у заяві. Пояснила, що раніше не мала можливості звернутися до суду з таким позовом, оскільки тривали інші судові процеси з відповідачем щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та нанесення їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, та просив її задовольнити, а також визнав себе батьком малолітньої ОСОБА_6 та просив внести до актового запису про її народження відомості про нього, як батька дитини.

Представник Камінь-Каширського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Антонюк Г.П. у судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просить справу розглянути за її відсутності, при вирішенні спору покладається на думку суду.

Враховуючи норми статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, врахувавши позицію третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава створює умови для зміцнення сім`ї, умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство, забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

З оглянутої в судовому засіданні копії рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 вересня 2010 року по 15 жовтня 2020 року.

З цього ж рішення суду та свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що в період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 в подружжя народилася дочка ОСОБА_6 . Відповідний актовий запис про народження був складений Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 02 вересня 2020 року за №396 та видано відповідне свідоцтво про народження. Відомості про батька дитини відповідача ОСОБА_3 в актовому записі внесені в порядку частини 1 статті 122 СК України дитина, яка зачата і народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Відповідно до положень частини 1 статті 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не може бути біологічним батьком її дочки ОСОБА_4 , оскільки в період зачаття вона перебувала за кордоном у Республіці Польща в той час як ОСОБА_3 знаходився в Україні.

З наданої суду копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я позивачки, встановлено, що ОСОБА_1 виїхала з України в Республіку Польща 16 листопада 2019 року, а в`їхала в Україну 11 січня 2020 року, що підтверджується відповідними записами в паспорті.

Водночас, з інформаційної довідки, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 22 вересня 2022 року за №91-26917/0/15-22, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 12 листопада 2019 року в`їхав на територію України з Республіки Польща.

Також встановлено, що ОСОБА_2 , якого позивачка вважає батьком її дочки ОСОБА_4 та який підтверджує цю обставину, виїхав з України в Республіку Польща 21 листопада 2019 року та повернувся в Україну 01 січня 2020 року, що підтверджується записами в його паспорті для виїзду за кордон.

Аналізуючи наведені обставини, зокрема проживання сторін у різних країнах у період зачаття дитини, характер їх стосунків у цей час, які лише формально походили на подружні відносини, суд вважає доведеними твердження позивачки про відсутність біологічного зв`язку відповідача з її дочкою ОСОБА_7 як батька та дитини.

Також суд бере до уваги рішення Камінь-Каширського районного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, з якого вбачається, що під час розгляду справи відповідач підтвердив ту обставину, що його дружина зустрічається з іншим чоловіком.

Крім того, суд враховує й ту обставину, що відповідач, будучи неодноразово повідомленим про час і місце судового розгляду, в жодне із судових засідань не з`явився та не висловив своїх заперечень щодо позову, що свідчить про його байдужість до цього спору й фактичне визнання позовних вимог.

Таким чином, наведене свідчить про підставність та обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про виключення відомостей про ОСОБА_3 з актового запису про народження малолітньої ОСОБА_6 .

За змістом частини 2 статті 138 СК України вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

У матеріалах справи знаходиться заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання себе батьком малолітньої ОСОБА_6 . Крім того, цю обставину Наливайко Д.А. підтвердив у судовому засіданні під час розгляду справи.

Згідно з частиною 3 статті 138 СК України до вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 з позовом про виключення запису про відповідача як батька дитини з актового запису про народження дитини, пропустивши строк позовної давності, встановлений ч. 3 ст. 138 СК України. Проте суд вважає за можливе вирішити спір по суті, зважаючи на таке.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У відповідності до висновків, викладених Верховним Судом в постанові від 06 жовтня 2021 року в справі №755/14176/18, провадження № 61-5683св21, встановлена національним сімейним законодавством (частиною другою статті 138 СК України) конструкція, за якою вимога матері про виключення даних про її чоловіка як про батька дитини задовольняється лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, спрямована саме на захист інтересів дитини, щоб забезпечити стабільність умов життя дитини, уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію, за якої жоден чоловік не визнає своє батьківство щодо дитини.

Конвенцією про права дитини передбачено, що дитина має право на ім`я й набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Зважаючи на наведені вище правові висновки, суд вважає, що найвищі інтереси дитини, зокрема її право проживати в повній сім`ї та виховуватися рідними батьками, не можуть бути заперечені й нереалізовані лише з формальних підстав, таких як пропуск процесуального строку, а тому, на переконання суду, цей спір належить вирішити по суті у відповідності до закону, незважаючи на пропуск позивачем встановленого строку позовної давності.

Згідно з пунктами 2.13, 2.16 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану, зокрема в запис про народження дитини, серед іншого, є рішення суду про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Зміни, доповнення, виправлення, зазначені в рішенні суду, вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану.

Беручи до уваги, що відсутність кровного споріднення між відповідачем та дитиною встановлена, позивачкою дотримано порядок оспорювання батьківства свого колишнього чоловіка, передбачений ст. 138 СК України, зокрема щодо подання іншою особою заяви про своє батьківство, з метою захисту найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про можливість внесення змін в актовий запис цивільного стану про народження малолітньої ОСОБА_6 , шляхом виключення з нього відомостей про відповідача.

Водночас, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_2 батьком малолітньої ОСОБА_6 , оскільки згідно з положеннями статті 128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу (прізвище та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою). У випадку з малолітньою ОСОБА_6 запис про батька вчинено відповідно до частини 1 статті 122 СК України.

Крім того, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду лише за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, згідно з положеннями якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, й така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Як встановлено судом ОСОБА_2 визнає себе батьком дитини, про що подав до суду відповідну заяву, а тому немає підстав вважати, що права матері та дитини порушені через невизнання батьком дитини свого батьківства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на сплату судового збору. Крім того, суд стягує з позивачки в дохід держави судовий збір за вимогу немайнового характеру, в задоволенні якої відмовлено.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, статтями 121, 122, 138 СК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Виключити з актового запису №396 від 02 вересня 2020 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Дане рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Камінь-Каширський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), вул. Шевченка, 10, м. Камінь-Каширський, Волинська область, 44501, код ЄДРПОУ 26038922.

Головуючий: Б. С. Гамула