Вирок № 109289316, 07.02.2023, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/11201/22

Номер провадження № 1-кп/756/873/23

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, уродженця м. Києва, громадянина України, який не одружений, має повну загальну середню освіту, є добровольцем Добровольчого формування № НОМЕР_1 територіальної громади м. Києва «Легіон Оболонь», працює охоронником у ТОВ «Приватний заклад освіти ліцей «Школа Базис» м. Київ», зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. 23.10.2022, близько 19:46 год., ОСОБА_5 знаходився у приміщенні магазину «Леруа Мерлен», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 17-а, де у нього виник умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, а саме майна, що належить ТОВ «Леруа Мерлен Україна», код ЄДРПОУ 35679295.

Реалізуючи вказаний умисел, того ж дня, у той же час та місці, діючи таємно, тобто, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_5 підійшов до однієї з торгових полиць вказаного магазину та взяв належний ТОВ «Леруа Мерлен Україна», код ЄДРПОУ 35679295 товар а саме: набір свердл марки «Dexter PRO», арт. 11489870, у кількості 2 комплекти, загальною вартістю 1520 грн 00 коп. (без урахування ПДВ); проф. пальник пезопідпал., арт. 11899622, у кількості 2 шт., загальною вартістю 1050 грн 00 коп. (без урахування ПДВ); автолампу PHILIPS 12v H7 55w VISION PLUS, арт. 12265155, у кількості 2 упаковки, загальною вартістю 415 грн 00 коп. (без урахування ПДВ) та сховав його до своєї сумки через плече, яка була на ньому в той же час та в тому ж місці.

Виконавши усі дії, які ОСОБА_5 вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна, останній попрямував до виходу з магазину «Леруа Мерлен» де перетнув межі ліній кас магазину, не розрахувавшись за вказане майно, однак свій умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони магазину «Леруа Мерлен».

Унаслідок вчинення злочину, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_5 міг спричинити ТОВ «Леруа Мерлен Україна», код ЄДРПОУ 35679295 майнову шкоду на загальну суму 2985 грн 84 коп. (без урахування ПДВ).

1.2. Отже, ОСОБА_5 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого в умовах воєнного стану, який не було закінчено з причини, що не залежали від його волі.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

2.1.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 23.10.2022, близько 19:46 год., перебував в магазині «Леруа Мерлен», що в м. Київ, вул. Полярна, де взяв товар з торгового прилавку, а саме набір свердл, пальник, авто лампу, які сховав у сумку через плече, яку мав при собі, попрямував на вихід з магазину. Хоча і мав при собі гроші, але вирішив не розплачуватися за товар. Свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися.

2.1.2.Захисник ОСОБА_4 , не оспорюючи доведеність винуватості, просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, але зі звільнення від його відбуття з випробувальним строком на 1 рік відповідно до положень статей 75, 76 КК України.

2.1.3. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, але зі звільнення від його відбуття з випробувальним строком на 2 роки відповідно до положень статей 75, 76 КК України. При цьому прокурор просив урахувати як обставину, шо пом`якшує покарання - щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжуються покарання.

2.1.4. Представник потерпілого в судові засідання не з`являвся, про час дату та місце розгляду судового провадження був повідомлений належним чином. Однак учасники судового провадження не заперечували щодо розгляду провадження за відсутності представника потерпілого. У зв`язку з чим судом ухвалено рішення про проведення судового провадження за відсутності представника потерпілого.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

2.2.2. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши відповідні матеріали судового провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого в умовах воєнного стану, який не було закінчено з причини, що не залежали від його волі.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором та захисником у судовому засіданні. У зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.

3.2. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Вид та вартість майна, яким намагався заволодіти обвинувачений, а саме набір свердл, пальник, авто лампу (господарським товаром), на загальну суму 2985 грн 84 коп. Наслідки вчинення злочину, що шкода фактично відшкодована шляхом повернення майна, а також те що представник потерпілого не заявляв претензій матеріального характеру, як і не заявляв цивільний позов.

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше не був засудженим, є добровольцем Добровольчого формування № 42 територіальної громади м. Києва «Легіон Оболонь», працює охоронником у ТОВ «Приватний заклад освіти ліцей «Школа Базис» м. Київ» де позитивно характеризується за місцем роботи, а також місцем проживання.

4.3. При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому стаття 69, 69-1 КК України, не встановлено.

Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому в виді позбавлення строком на 5 років, але зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на 1 рік.

4.4. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_5 підлягають покладенню обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а також передбачені п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.

5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати в провадженні відсутні.

5.3. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України (набір свердл марки «Dexter PRO», арт. 11489870, у кількості 2 комплекти, проф. пальник пезопідпал., арт. 11899622, у кількості 2 шт., автолампу PHILIPS 12v H7 55w VISION PLUS, арт. 12265155, у кількості 2 упаковки), які передано на відповідальне зберігання ТОВ «Леруа Мерлен Україна», слід залишити у володінні останнього.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази:

- набір свердл марки «Dexter PRO», арт. 11489870, у кількості 2 комплекти, проф. пальник пезопідпал., арт. 11899622, у кількості 2 шт., автолампу PHILIPS 12v H7 55w VISION PLUS, арт. 12265155, у кількості 2 упаковки, які передано на відповідальне зберігання ТОВ «Леруа Мерлен Україна», залишити у володінні останнього.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1