Постанова № 10928923, 18.11.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

17 листопада 2009 року С права № 2-24/4346-2009

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Волкова К.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідач: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу підприємства громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 07.09.2009 у справі №2-24/4346-2009

за позовом підприємства громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" (пров. Крайній, 7, місто Ялта, 98604)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення 87 398,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 70701, 03 грн заборгованості за договором поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 1 від 23.05.2008 в еквіваленті 9278, 35 доларів США за курсом на 10.07.2009, 14576, 68 грн неустойки в еквіваленті 1912, 95 доларів США, а також 3% річних у сумі 2121, 03 грн в еквіваленті 278, 38 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на неналежне виконання укладеного між сторонами договору та статтями 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1046, 1049, 1050 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2009 у справі №2-24/4346-2009 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь підприємства громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" 44 989, 79 грн основного боргу, що еквівалентно 9 278, 35 дол. США з урахуванням курсу НБУ станом на 30.06.2008, 3% річних у сумі 1 349, 70 грн, 5 443, 15 грн неустойки. У позові в частині стягнення 25 711, 24 грн заборгованості, 9 133, 53 грн неустойки, 3 % річних у сумі 771, 33 грн відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що суму фінансової допомоги, яка підлягає поверненню позивачу, необхідно розраховувати як еквівалент 9278, 35 доларів США з урахуванням курсу НБУ станом на 30.06.2008, а не станом на 01.07.2009 (дата первинного звернення до суду), як просить позивач, оскільки за договором датою повернення фінансової допомоги є саме 30.06.2008. У звязку з цим судом було також зменшено розмір неустойки та 3% річних, що просив стягнути позивач.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у позові, прийняти нове, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають умовам договору, оскільки відповідно до нього відповідач повинен вернути суму фінансової допомоги в національній валюті в еквіваленті 9278, 35 доларів США згідно з курсом НБУ на день повернення фінансової допомоги.

У судовому засіданні - 17.10.2009 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач у судові засідання апеляційної інстанції не зявився. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Гонтаря В.І.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Гоголя Ю.М.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Плута В.М.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

23.05.2008 між підприємством громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" (позикодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 1 (а. с. 8).

Слід зазначити, що в зазначеному договорі вказано, що позикодавцем є не підприємство громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта", а ТОВ "СБ-Ялта". У письмових поясненнях (а. с. 102) позивач пояснив, що на першій строчці першого абзацу договору № 1 від 23.05.2008 була допущена описка в зазначенні буквених символів "ТОВ", а скорочене найменування підприємства, передбаченого пунктом 1.1 статуту, зазначено вірно. Дані пояснення підтверджуються наступним. Договір № 1 від 23.05.2008 укладений ТОВ "СБ-Ялта" в особі директора Скрипнікова В.Г., що діє на підставі статуту. Згідно з протоколом загальних зборів учасників громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" від 10.07.2002 (а. с. 89) директором підприємства громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" дійсно є Скрипніков В.Г. Крім того, у розділі 11 вказаного договору, додатковій угоді до нього найменування позивача вказано вірно, а підпис директора Скрипнікова В.Г. на договорі та додатковій угоді до нього скріплений печаткою підприємства громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта". Враховуючи дані обставини в їх сукупності, судова колегія вважає обґрунтованими пояснення позивача, що на першій строчці першого абзацу договору № 1 від 23.05.2008 була допущена описка в зазначенні буквених символів "ТОВ" і фактично позикодавцем є підприємство громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта".

Згідно з умовами договору № 1 від 23.05.2008 позикодавець зобовязався надати позичальникові поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 45000 грн, а позивальник зобовязався прийняти та повернути фінансову допомогу частками або всю суму відразу, але не пізніше 30.06.2008 в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позикодавця (а. с. 8).

25.05.2008 сторонами укладено додаткову угоду до договору поворотної безпроцентної допомоги, згідно з якою сума позики за вказаним договором становить 45000 грн в еквіваленті 9278, 35 доларів США згідно з курсом НБУ від 23.05.2008 (змінена редакція пункту 3.1 договору). Позичальник повинен повернути фінансову допомогу в безготівковій формі шляхом перерахування необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця в національній валюті еквівалентній сумі 9278, 35 доларів США відповідно до курсу Національного банку України на день повернення фінансової допомоги (змінена редакція пункту 5.2 договору) (а. с. 9).

Банківською випискою підтверджується, що 23.05.2008 позивач перерахував відповідачу 45000 грн (а. с. 13).

Листом обслуговуючого позивача банку також підтверджується, що за період з 01.05.2008 по 21.05.2009 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не перераховував грошові кошти (а. с. 14). Факт неповернення безпроцентної допомоги відповідач не заперечує.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 безпроцентну фінансову допомогу та нараховані на неї неустойку та 3% річних.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні відносини виникли у звязку з виконанням договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги та врегульовані параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частина 1 статті 1049 того ж Кодексу встановлює, що обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договором, укладеним між сторонами, в редакції додаткової угоди від 25.05.2008 (а. с. 8, 9) передбачено, що безпроцентна фінансова допомога підлягає поверненню частками або шляхом перерахування всієї суми на поточний рахунок позикодавця, але не пізніше 30.06.2008 (пункти 5.1, 5.2 договору).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що зобов'язання з повернення безпроцентної фінансової допомоги не було виконано.

Сума позики за договором складає 45000 грн в еквіваленті 9278, 35 доларам США згідно з курсом НБУ від 23.05.2008 (пункт 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 25.05.2008).

Вказану суму позичальник згідно з пунктом 5.2 договору в редакції додаткової угоди від 25.05.2008 повинен повернути в національній валюті еквівалентній сумі 9278, 35 доларів США відповідно до курсу Національного банку України на день повернення фінансової допомоги.

Таким чином, розмір позики становить еквівалент національної валюти 9278, 35 доларам США. Еквівалент в національній валюті згідно з умовами укладеного між сторонами договору залежить від курсу долара США на день повернення такої допомоги.

Така умова пункту 5.2 договору в редакції додаткової угоди від 25.05.2008 відповідає частині 2 статті 533 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на викладене судова колегія вважає правомірними стягнення з відповідача суми заборгованості в еквіваленті до 9278, 35 доларів США, яка визначається за офіційним курсом валюти на день платежу. Проте, оскільки відповідачем безпроцентна фінансова допомога не повернута до звернення позивача до суду, то сума заборгованості повинна визначатися за офіційним курсом на день подання позову. 10.07.2009 позивач звернувся до суду, проте позовна заява була повернута йому без розгляду (а. с. 87). Повторно позивач звернувся до суду 11.08.2009, але сума заборгованості в рамках даної справи визначена ним, виходячи на день первинного звернення - 10.07.2009. Офіційний курс доларів США станом на 10.07.2009 становив 7, 62 грн, 11.08.2009 - 7,71 грн за один долар США. Із вказаного вбачається, що сума заборгованості в еквіваленті до долара США за курсом на 11.08.2008 буде більшою, ніж сума, що заявлена позивачем до стягнення - 70701, 03 грн. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не наділений правом виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення 70701, 03 грн підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував положення пункту 5.2 договору в редакції додаткової угоди від 25.05.2008, частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України. Це призвело до підміни поняття "строк виконання зобовязання" та поняття "день платежу", оскільки ці поняття не є ідентичними і не співпадають при неналежному виконанні взятих на себе зобовязань. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 27.06.2007 у справі № 6-6466св07 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

За цих обставин доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен вернути суму фінансової допомоги в національній валюті в еквіваленті 9278, 35 доларів США згідно з курсом НБУ на день повернення фінансової допомоги, є обґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 2121, 03 грн, що еквівалентно 278, 35 доларам США за курсом станом на 10.07.2009. Проте, договором № 1 від 23.05.2008 розмір зобов'язання встановлений в національній валюті, а тому розрахунок 3% річних повинен здійснюватися від 70 701, 03 грн без прив'язки до долара США. Згідно з наданим уточнюючим розрахунком позивач нараховує 3% річних за період з 01.07.2008 по 01.07.2009 (а. с. 100).

Пунктом 5.1 укладеного договору встановлений строк виконання зобовязання до 30.06.2008. Таким чином, прострочення виконання цього зобовязання починається з 01.07.2008, отже позивач правильно визначив період прострочення.

Проте, перевіривши наданий розрахунок, судова колегія встановила неврахування позивачем тієї обставини, що кількість днів в 2008 році становить 366. У звязку з цим правомірним є наступний розрахунок: розмір 3% річних за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 становить 1 066, 31 грн (70 701, 03 грн х 184 днів прострочення х 0, 03: 366), за період з 01.01.2009 по 01.07.2009 1 051, 80 грн (70 701, 03 грн х 181 днів прострочення х 0, 03: 365). Загальний розмір 3% річних за період з 01.07.2008 по 01.07.2009 становить 2 118, 11 грн.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2118, 11 грн, вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2, 92 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.2 укладеного договору сторони передбачили за несвоєчасне повернення фінансової допомоги сплату позичальником позикодавцеві пені в розмірі 0, 05% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Встановлений пунктом 7.2 договору розмір пені відповідає статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягає застосуванню.

Позивач просить стягнути з відповідача 14576, 68 грн неустойки, що еквівалентно 1912, 95 доларів США згідно з курсом долара США на 10.07.2009. З підстав зазначених вище розрахунок пені повинен здійснюватися від 70 701, 03 грн без прив'язки до долара США. Періодом нарахування позивач згідно з розрахунок (а. с. 100) визначив період з 01.07.2008 по 10.07.2009.

Проте, позивачем при здійснені розрахунку не була врахована частина 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, позивачем була допущена помилка в схемі нарахування пені.

Враховуючи вище зазначене, правомірним є стягнення з відповідача пені за період з 01.07.2008 по 31.12.2009 у сумі 1777, 18 грн (70 701, 03 грн х 184 днів прострочення х 0, 05: 366). Вимоги про стягнення 12799, 50 грн пені задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу підприємства громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2009 у справі №2-24/4346-2009 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити частково.

5.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь підприємства громадської організації "Спілка ветеранів державної безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" (98604, пров. Крайній, 7, місто Ялта, ідентифікаційний номер 31159145) 70 701, 03 грн заборгованості, 3 % річних у сумі 2 188, 11 грн та 1 777, 18 грн пені, а також 746, 66 грн державного мита та 103, 84 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.У решті позову відмовити".

7.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяІ.В. Черткова

СуддіК.В. Волков

В.М. Плут