Рішення № 109287460, 01.03.2023, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/89/22

Провадження № 2-адр/368/1/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

"01" березня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

при секретарі - Балацька В.В.

За участі:

Позивач - ОСОБА_1 .

Представник позивача - адвокат Максименко Я.О.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника позивача про винесення додаткового рішення в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, суд, -

В С Т А Н О В И В :

30.11.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява представника позивача ОСОБА_1 , - адвоката Максименка Я.О. про винесення додаткового рішення наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа №368/89/22 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15.11.2022 року позов було задоволено в повному обсязі: визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Заслухавши вступну та резолютивну вказаної постанови, Представник Позивача звертає увагу, що Судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Одним із принципів адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Строк на подання доказів нанесення судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 142 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача під час судових дебатів зробив відповідне клопотання та подає докази фактичного понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Докази понесення судових витрат.

Фактичне понесення Позивачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 2 000,00 грн. підтверджується такими доказами:

Копією договору «Про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) № б/н від 06.01.2022 року (додається);

- Актом від 16.11.2022 №1 прийому-передачі наданих послуг за договором «Про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) б/н від 06.01.2022 із додатками до акту: звітом по виконаних роботах за період з 06.01.2022 року до 15.11.2022 року, розрахунком вартості правової допомоги за період з 06.01.2022 року до 15.11.2022 року (додається).

- Квитанцією від 18.01.2022 №8 від АТ "Ощадбанк" (оригінал додається).

З огляду на викладене вище, - представник позивача просить суд винести додаткове рішення, на підставі якого:

1. Прийняти заяву до розгляду.

2. Ухвалити додаткове судове рішення у справі №368/89/22, яким здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, та стягнути на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 2 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646).

Слухання справи в частині винесення додаткового судового рішення було призначене на 11 год. 00 хв. 20.12.2022 року.

14.12.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення наступного змісту:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться заява ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по справі № 368/89/22.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Позивач у своїй заяві про винесення додаткового рішення просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 2000 (одна тисяча) гривень.

Приписами статті 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Також слід зазначити, що відповідно до частини 5 статті 134 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У рішенні Європейського суду з прав людини`у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім вищезазначеного звертаютьувагу на положення ч. 6 та ч. 7 вказаної статті, відповідно до яких, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Додатково щодо розміру заявлених вимог по розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа N 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обгрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа N 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява N 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі N 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі N 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Окрім цього, додатково зазначають, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставив справи та фінансового стану обох сторін.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду ) складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі N 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.

Тому, вважають, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на професійна правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданий адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, такі витрати не підтверджені відповідними актами виконаних робіт, відповідно - вони не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечню вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобії автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладенні штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортни) засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Що становить 510 грн.

Таким чином сума заявлених вимог на відшкодування правничої допомоги не є співмірною їз незначною складністю справи та жодним чином не підтверджені розрахунок втрат поза межами санкції статті 132-1 КУпАП.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначені у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява N 71660/11), пункті 81 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справ "Меріт проти України" (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових ті інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Витрати на оплату послуг, оцінені в 2000 гривень ставляться під сумнів у своїй співрозмірності зі складністю виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання. Відтак, понесені позивачем витрати є значно завищеними, та суперечать наданим розрахункам рекомендацій щодо оплати за надану правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд винести рішення, на підставі якого:

- Відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_1 у справі 368/89/22.

20.12.2022 року слухання справи відкладено на 15 год. 00 хв. 27.01.2023 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

27.01.2023 року справа була знята з розгляду в зв`язку з відсутністю енергопостачання Кагарлицького районного суду Київської області, призначено наступне судове засідання на 10 год. 00 хв. 01.03.2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.03.2023 року, позивач ОСОБА_1 вимоги, викладені в прохальній частині заяви про винесення додаткового рішення, - підтримав, та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.03.2023 року, представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Якименко Я.О., - вимоги, викладені в прохальній частині заяви про винесення додаткового рішення, - підтримав, та просив їх задовольнити, обгрунтовував свою правову позицію обставинами та нормами права, які викладені в заяві про винесення додаткового рішення, та які в повному обсязі судом наведено вище в мотивувальній частині даного рішення.

В судове засідання, яке відбулося 01.03.2023 року, представник відповідача, - Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, представник відповідача не надіслав на адресу суду письмових клопотань про слухання справи у його відсутність, чи про слухання справи у його відсутності, а тому неявку представника відповідача в судове засідання суд визнав неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджає розгляду справи по суті поданої заяви про винесення додаткового рішення в частині вирішення питання стягнення судових витрат, понесених позивачем.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, які підтримали вимоги, викладені в заяві про винесення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи - в частині, що стосується судових витрат, - приходить до висновку щодо задоволення вимог, викладених в заяві про винесення додаткового рішення, - шляхом винесення судового рішення (як окремого процесуального документу, - з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним:

- так, - 15.11.2022 року Кагарлицьким районним судом в справі № 368/89/22, провадження № 2 - а/368/9/22, винесено рішення, згідно якого:

1. Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративної стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 253622 від 05.01.2022 року, винесену поліцейським, - старшим інспектором ВБДР БПП в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Канівцем Олегом Ігоровичем, про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132 - 1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , - закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132 - 1 КУпАП.

Проте, - в резолютивній частині вищевказаного судового рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, а саме, - не вирішено питання стягнення понесених судових витрат позивачем з відповідача по справі.

Дане питання судом може буте вирішене шляхом постановлення додаткового рішення, з огляду на наступні фактичні обставини справи та норми права:

- згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

- згідно ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

- згідно ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

- згідно ч. 5 ст. 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

- згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд констатує той факт, що представником позивача під час судових дебатів було подане відповідне клопотання про вирішення питання судових витрат, та ним було подано до суду письмові докази фактичного понесення судових витрат.

Суд зазначає, що фактичне понесення Позивачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 2 000,00 грн. підтверджується такими належними та допустимими доказами:

- копією договору «Про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) № б/н від 06.01.2022 року (копія міститься в мсатеріалах справи);

- актом від 16.11.2022 №1 прийому-передачі наданих послуг за договором «Про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) б/н від 06.01.2022 із додатками до акту: звітом по виконаних роботах за період з 06.01.2022 року до 15.11.2022 року, розрахунком вартості правової допомоги за період з 06.01.2022 року до 15.11.2022 року (копія міститься в матеріалах справи).

- Квитанцією від 18.01.2022 №8 від АТ "Ощадбанк" (оригінал квитанції міститься в матеріалах справи).

- згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

- згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд в даному випадку також констатує той факт, що не знаходить підстав для застосування положень ст. 133 КАС України.

- згідно з ч. 2 ст. 133 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

- згідно ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

- згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

- згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

- згідно ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналізуючи вищевказану норму процесуального права, суд констатує наступне:

- представником позивача до маеріалів справи додано договір про надання правничої допомоги, в якому чітко зазначені витрати на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо;

- розмір суми, сплачена адвокату, та яка необхідна для надання правничої допомоги, - чітко встановлена згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, та такі витрати встановлені на підставі належних та допустимих доказів доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, - зокрема, в даному випадку, - підтвердженням є оригінал квитанції від 18.01.2022 № 8 від АТ "Ощадбанк" (яка міститься в матеріалах справи), з якої вбачається, що позивачем було сплачено кошти за отримання ним правничої допомоги в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.;

- згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

- згідно ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що позивач не є суб`єктом владних повноважень, а тому всі судові витрати, які понесені ним, - підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, а тому з відповідача на користь позивача мають бути стягнені кошти, які понесені позивачем у виді судового збору та витрат на правничу допомогу.

Так, в матеріалах справи міститься оригінал квитанції № 53 - 1395к від 13.01.2022 року, з якої вбачається, що позивачем при подачі адміністративного позову було сплачено кошти в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп., - які повинні бути стягнені з відповідача на користь позивача.

Що ж до письмового заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат, які слід стягнути на користь позивача, то суд зазначає наступне:

- згідно ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, дійсно, - суд частково погоджується з позицією сторони відповідача, яка полягає в наступному:

- відповідно до частини 5 статті 134 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд в даному випадку зазначає, що витрати позивача в повному обсязі з належних та допустимих доказів - документально підтверджені та доведені.

У рішенні Європейського суду з прав людини`у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також суд констатує, що не вбачає підстав для зменьшення стягнення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - а тому суд вважає, що заявлені позивачем витрати - належним чином обгрунтовані.

Так, Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа N 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обгрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа N 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява N 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі N 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі N 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Окрім цього, додатково зазначають, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставив справи та фінансового стану обох сторін.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду ) складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі N 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.

Тому, суд вважає, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із рівнем складності справи, наданий адвокатом обсягом послуг, - в повній мірі відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, такі витрати підтверджені відповідними актами виконаних робіт, відповідно - вони підлягають задоволенню.

Дійсно, згідно ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечню вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобії автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладенні штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортни) засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Що становить 510 грн.

Проте, суд не погоджується з позицією відповідача, яка полягає в тому, що сума заявлених вимог на відшкодування правничої допомоги не є співмірною їз незначною складністю справи та жодним чином не підтверджені розрахунок втрат поза межами санкції статті 132-1 КУпАП.

Свою критичність суд пояснює тим, що головним чинником в даному питанні є не ціна адміністративного позову, а впливом вирішення справи на репутацію сторони, так як в даному випадку головним інтересом для сторони не є розмір штрафу, який необхідно було б сплатити, а факт притягнення/непритягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Далі, - відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначені у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява N 71660/11), пункті 81 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справ "Меріт проти України" (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових ті інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Витрати на оплату послуг, оцінені позивачем в розмірі 2000 гривень, - в даному випадку не ставляться під сумнів судом, так як суд їх вважає співрозмірними із складністю виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт в даній адміністративній справі. Відтак, суд вважає, що понесені позивачем витрати є адекватними, реальними, та не суперечать наданим розрахункам рекомендацій щодо оплати за надану правничу допомогу, - а тому мають бути стягнені з відповідача на користь позивача.

- згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 132, п. 1 ч. 3 ст. 132, ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5, 7 ст. 134, ч.ч. 1, 5 ст. 139, ч. 1 ст. 143, п. 2 ч. 1 ст. 241, 242 - 244, 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву представника позивача про винесення додаткового рішення (в частині стягнення судових витрат) в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції (юридична адреса: 0200, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 19, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646), - за рахунок бюджетних асигнувань, - на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця місто Кагарлик Київської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 08 травня 1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), кошти в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп., - судових витрат, - судового збору, сплаченого при подачі адміністративного позову.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції (юридична адреса: 0200, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 19, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646), - за рахунок бюджетних асигнувань, - на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця місто Кагарлик Київської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 08 травня 1996 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), кошти в сумі 2000 (дві тисячі) грн., - судових витрат, - витрат, понесених на на професійну правничу (правову) допомогу.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 293 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 295 КАС України може бути подана протягом тридцяти днів з моменту складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5) Перехідних положень КАС України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витрубовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: О.В. Закаблук