Постанова № 10928689, 05.11.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 листопада 2009 року Справа № 2-17/3032-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Маслової З.Д.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, фірма "Конус";

представник відповідача, не з'явився, Сімферопольська міська рада;

прокурор, не з'явився, Прокуратура Автономної Республіки Крим;розглянувши

розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Конус" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 27 липня 2009 року у справі №2-17/3032-2009 та клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження

за позовом           Фірми "Конус" (вул. К. Маркса, 34, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до          

Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

за участю: Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

(для відома прокурору міста Севастополя: вул. Павліченко,1, місто Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року у справі № 2-17/3032-2009 (суддя Гайворонський В.І.) у задоволенні позову відмовлено.

          Не погодившись з постановленим судовим актом, Фірма "Конус" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити з тих підстав, що згідно рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 08.08.2008 року позивач має право продовжити оформлення земельної ділянки, на яку отримано у встановленому порядку узгодження місця розміщення об’єкта –житлового будинку.

Письмових заперечень проти апеляційної скарги не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 03 листопада 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Антонова І.В., Остапова К.А.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року суддів Антонову І.В., Остапову К.А. було замінено на суддів Маслову З.Д., Фенько Т.П.

У судове засідання 03 листопада 2009 року представники сторін та прокурор не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін та прокурора.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У червні 2009 року Фірма "Конус" звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольської міської ради, просила визнати протиправним та скасувати рішення 43-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради від 27.11.2008 року “Про розгляд протесту заступника прокурора м. Сімферополя АРК від 17.11.2008 року № 145вих./08 на підпункт 6.17 пункту 6 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 16.10.2008 року, в частині дозволу Фірмі “Конус” розробляти проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,1300 га по вул. К. Маркса 32-36 для будівництва багатоповерхового житлового будинку”. Позовні вимоги мотивовані тим, що зміни, які вносилися раніше з 01.01.2008 року Законом України від 28.12.2007 року за № 107-УІ аналогічно регулюючі дані правовідносини, були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. При цьому позивач посилається на Прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву”, та вказує, що прийняті та не виконані до вступу в силу цього Закону рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про узгодження місця розташування об'єкту або про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки зберігають силу протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Заперечуючи проти позову, прокурор Автономної Республіки Крим зазначив, що у відповідності до Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-VI внесені зміни до ст. 16 Закону України “Про оренду землі” та ст. 124 ЗК України в частині надання земельних ділянок в оренду виключно на умовах аукціону.

Оскаржене рішення мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправним акту органу місцевого самоврядування не передбачено ні Цільним, ні Господарським кодексом України.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є визнання рішення Сімферопольської міської ради протиправним та його скасування.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 08.08.2008 року за № 1910 “Про внесення пропозиції сесії Сімферопольської міської ради V скликання про дозвіл Фірмі “Конус” виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. К. Маркса 32-36”вирішено внести пропозиції сесії Сімферопольської міської ради про дозвіл Фірмі “Конус” виконати проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,1300 га для будівництва багато поверхового житлового будинку по вул. К. Маркса 32-36, дозволити Фірмі “Конус” виконати комплекс проектних робіт для будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1300 га по вул. К. Маркса 32-36 за рахунок зносу об'єктів комунальної власності літ. “О” по вул. К. Маркса 32 та літ. “Г”, “Г1” вул. К. Маркса 34, затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки тощо.

Згідно рішення Сімферопольської міської ради (40-ва сесія 5-го скликання) від 16.10.2008 року № 645 “Про дозвіл розробки проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі” вирішено дозволити розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок юридичним особам та фізичним особам-підприємцям на підставі статей 123,151 Земельного кодексу України: 6.17 Фірмі “Конус” на земельну ділянку площею 0,1300 га по вулиці К. Маркса 32-36 для будівництва багатоповерхового житлового будинку (рішення виконавчого комітету від 08.08.2008 року за № 1910).

Заступником прокурора міста Сімферополя 17.11.2008 року внесений протест за № 415вих./08 на підпункт 6.17 пункту 6 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 16.10.2008 року № 645 в частині дозволу Фірмі “Конус” розробляти проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,1300 га по вул. К. Маркса 32-36 для будівництва багатоповерхового житлового будинку з вимогою його скасування у зв'язку з невідповідністю його Земельному кодексу України, а саме ст.ст. 124, 127,134 та інших, згідно з якими передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній та комунальній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, які проведені не були.

Згідно пункту 1 рішення 43 -ї сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 27.11.2008 року “Про розгляд протесту заступника прокурора м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17.11.2008 року на підпункт 6.17 пункту 6 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 16.10.2008 року № 645 в частині дозволу Фірмі “Конус” розробляти проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,1300 га по вул. К. Маркса 32-36 для будівництва багатоповерхового житлового будинку” протест заступника прокурора м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17.11.2008 року на підпункт 6.17 пункту 6 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 16.10.2008 року № 645 в частині дозволу Фірмі “Конус” розробляти проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,1300 га по вул. К. Маркса 32-36 для будівництва багатоповерхового житлового будинку - задоволено.

Пунктом 2 рішення 43-ї сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 27.11.2008 року підпункт 6.17 пункту 6 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 16.10.2008 року № 645 в частині дозволу Фірмі “Конус” розробляти проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,1300 га по вулиці К. Маркса 32-36 для будівництва багатоповерхового житлового будинку - скасовано.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги полягають у визнанні протиправними та скасуванні рішення.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що стаття 21 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання правового акта незаконним а не протиправним.

Відповідно до статті 55 Конституції України та рішення Конституційного Суду України у справі громадянки Дзюби О.П. (справа № 2-14/1789-2003) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 22 Закону України „Про судоустрій України” справи, які стосуються визначення законності у сфері публічно –правових відносин входить до компетенції адміністративних судів.

Однак, якщо внаслідок прийняття певного акту порушені, невизнані чи ос порені цивільні права фізичних чи юридичних осіб, вони можуть їх захистити у загальному позовному порядку.

Так, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2008 року у справі № 2-7/16633-2007 (08/250) зазначив, що при здійсненні власника землі районна рада не є суб'єктом владних повноважень у значенні п.1 ч. І ст.17 КАС України, а рівноправним суб'єктом владних відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею, тому розгляд справи за правилами Господарського процесуального кодексу є правильним.

Отже, згідно статті 21 Цивільного кодексу України , правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий з порушенням законодавства, з порушенням права.

З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Таким чином, судова вважає за необхідне зазначити що Фірма "Конус" звернулася з заявою про відвід земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. К. Маркса, 32-36 суттєво раніше, ніж було прийнято рішення Сімферопольської міської ради.

Згідно Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” № 509-VI від 16.09.2008 року дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності підпунктів, вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

Як було зазначено вище, оскільки рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 08.08.2008 року було затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки та внесено пропозицію сесії Сімферопольської міської ради про дозвіл Фірмі "Конус" виконувати проект землеустрою по відводу земельної ділянки, рішення Сімферопольської міської ради від 16.10.2008 року № 645 не втрачає чинність для Фірми „Конус”.

Відповідно до частини 1 пункту 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України "Про місцеве самоврядування України", у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ" , згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в

установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").

У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України ( у своєму рішенні від 16.04.09) дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про

прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і

громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).

Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону "Про місцеве самоврядування України").

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Крім того, неправильне правове обґрунтування позову не може бути підставою для відмови у ньому, оскільки визначення правової кваліфікації спору є прерогативою суду.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що згідно пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Пункт 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України надає суду апеляційної інстанції право прийняття нового рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України           

           ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Фірми "Конус" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року у справі №2-17/3032-2009 скасувати.

Визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення 43-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради від 27.11.2008 року “Про розгляд протесту заступника прокурора м. Сімферополя АРК від 17.11.2008 року № 145вих./08 на підпункт 6.17 пункту 6 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 16.10.2008 року, в частині дозволу Фірмі “Конус” розробляти проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,1300 га по вул. К. Маркса 32-36 для будівництва багатоповерхового житлового будинку”.

Стягнути з Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000) (р/р 35424006001186 в ГУДКУ України в АР Крим, МФО 824026, код ОКПО 26142996) на користь фірми "Конус" (вул. К. Маркса, 34, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000) ( р/р 260038810 в КРД АППБ „Аваль” г. Сімферополь, МФО 324021, код ОКПО 30221594) державне мито у сумі 127 грн. 50 коп.

Стягнути з Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000) (р/р 35424006001186 в ГУДКУ України в АР Крим, МФО 824026, код ОКПО 26142996) на користь фірми "Конус" (вул. К. Маркса, 34, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000) ( р/р 260038810 в КРД АППБ „Аваль” г. Сімферополь, МФО 324021, код ОКПО 30221594) витрати на інформаційне технічне забезпечення у сумі 302,50 грн.

Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.                                         

Головуючий суддя                               Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                З.Д. Маслова

                                                                                Т.П. Фенько