Ухвала суду № 109278677, 24.02.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1111/23

Провадження № 1-кс/461/1114/23

УХВАЛА

24.02.2023 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023140000000393 від 18.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що в період часу з 20 год. 02 хв., 17.02.2023 по 08 год. 00 хв. 18.02.2023 по вул. Шкільна в м. Броди Золочівського району Львівської області, невстановлена особа, умисно пошкодила автомобіль марки «MAZDA 6», з номерним знаком « НОМЕР_1 », який перебуває в користуванні ОСОБА_4 , а саме: прорізано 4 (чотири) автомобільні шини, розбито лобове та заднє вітрове скло, а також в дах кузова встромлене лезо кухонного ножа.

Допитаний як потерпілий ОСОБА_4 повідомив, що приблизно на початку травня 2022 року він купив автомобіль марки «Mazda» моделі «6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску. Вказаний автомобіль зареєстрований на ОСОБА_5 , жительку міста Броди, Львівської області за 14 тис. доларів США, та після цього користувався вказаним транспортним засобом. Вказаний автомобіль він зберігав на прилеглій території до свого будинку. 18 лютого 2023 року, приблизно о 09 год. до нього зателефонувала дружина та повідомила про те, що автомобіль пошкоджений. Вийшовши із дому та підійшовши до автомобіля виявив, що пошкоджене переднє лобове скло (розбите), заднє лобове скло (розбите), пробиті чотири колеса, а саме наявні отворами у шинах, також я помітив кухонний ніж, який був встромлений у дах автомобіля, з переду, зі сторони водія. Автомобіль був зачинений.

23.02.2023 на підстави ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова, проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 за, в ході проведення якого було вилучено: мобільний телефон макрки "Xiaomi" ІМЕІ1: НОМЕР_3 ; ІМЕІ2: НОМЕР_4 , сім-карта "Vodafone" - НОМЕР_5 , зимова куртка жовтого кольору, марки "CS"; згорток із коноплею, поліетиленовий пакет із коноплею, розрізана пляшка із залишками речовини бурого кольору.

Слідчий вказує, що вилучені в ході проведення обшуку речі мають значення речового доказу у вказаному кримінальному провадження так як можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також можуть містити інформацію про обставини його вчинення та причетних осіб, і дадуть можливість підтвердити факт перебування ОСОБА_6 в районі вчинення кримінального правопорушення, а тому є необхідним долучення вилучених речей до матеріалів кримінального провадження з метою використання їх у доказуванні, отримання постійного безперешкодного доступу до них, недопущенні їх відчуження, зміни або знищення.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без повідомлення володільців майна.

З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023140000000393 від 18.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.

Постановою слідчого від 24 лютого 2023 року вилучені в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 речі визнано речовими доказами.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 4ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на речі вилучені в ході проведення обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було вилучено: мобільний телефон марки "Xiaomi" ІМЕІ1: НОМЕР_3 ; ІМЕІ2: НОМЕР_4 , сім-карта "Vodafone" - НОМЕР_5 , зимова куртка жовтого кольору марки "CS"; згорток із коноплею, поліетиленовий пакет із коноплею, розрізана пляшка із залишками речовини бурого кольору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1