Рішення № 10927764, 11.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2010 р. Справа № 65/189-10

вх. № 5156/3-65

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Руденко Г.Г. (дов. №1/2010/юр від 04.01.2010 р.) відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків

про стягнення 29 339,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" заборгованість у розмірі 29 339,48 грн. за надані послуги з теплопостачання. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 237 про постачання теплової енергії від 01.10.2006 року.

В процесі розгляду справи позивач 11.08.2010 р. за вх. № 15748 надав уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 29 339,48 грн. основного боргу та 2 183,36 грн. пені.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням їх уточнень та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначене на 05.07.2010 р. та 11.08.2010 р. судове засідання, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою працівника поштового відділення про вручення йому рекомендованого повідомлення 16.06.2010 р. Відзив на позовну заяву та на уточнення позовної заяви до суду не представив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне

Між Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" 01.10.2006 року укладено договір № 237 про постачання теплової енергії (договір), відповідно до п.1 якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов"язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими договором.

Згідно п. 6.3. договору відповідач зобов"язаний до 10 числа поточного місяця сплачувати за пред"явленням позивачем рахунком передбачувальний об"єм споживання послуг теплопостачання у порядку передплати, не нижче рівня попереднього місяця. По закінченню місяця позивач до 5 числа наступного місяця виставляє рахунок за фактично відпущений об"єм послуг.

Відповідно до п. 6.5. договору різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено судом в процесі розгляду даної справи, позивач за вищевказаним договором свої зобов"язання за договором виконав, надав відповідачеві послуги, а відповідач надані послуги прийняв, але розрахунки не здійснив, у зв’язку з чим у відповідача за період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 29 339,48 грн.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 21.04.2010 року № 738 про сплату заборгованості у розмірі 29 339,48 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент звернення позивача до суду із позовною заявою складає 29 339,48 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. у розмірі 29 339,48 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 7.2.2. договору господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені у розмірі 2 183,36 грн. позивачем зроблено вірно і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статтей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 509, 525, 526, 549, 598, 629 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 3368228, р/р 26000001304271 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 350750) на користь Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, код ЄДРПОУ 34328904, р/р 260003013273 в філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) 29 339,48 грн. основного боргу, 2 183,36 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у розмірі 315,22 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 13 серпня 2010 року