Рішення № 10927763, 10.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2010 р. Справа № 65/195-10

вх. № 5474/3-65

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Гребіника О.М. (посв. № 699 від 13.10.2008 р.)

позивача – Салій В.В. (дов. № б/н від 14.04.2010 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Заступник військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ в особі Центральне спеціалізоване будівельне управління, м. Київ

до ТОВ "Кіром", м. Харків

про стягнення 3 537 698,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління, м. Київ звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіром", м. Харків - 3000000,00 грн. заборгованості, -153000,00 грн. інфляційних витрат, - 335753,42 грн. пені, - 48945,21 грн. 3 % річних, з покладенням на відповідача судових витрат. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем належним чином своїх договірних зобов’язань, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Представник військової прокуратури у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Центрального спеціалізованого будівельного управління підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначене на 10.08.2010 р. судове засідання, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників військової прокуратури та позивача, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між позивачем, Центральним спеціалізованим будівельним управлінням та відповідачем, ТОВ "Кіром" укладено Угоду від 01.09.2008 про порядок та терміни погашення заборгованості (надалі - Угода).

Пунктом 2 Угоди сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем на суму 4 625 050,00 грн.

Пунктом 3 Угоди сторони домовилися, що заборгованість у сумі 4 625 050,00 грн. погашається відповідачем шляхом перерахування щоквартально, починаючи з 1 кварталу 2009 року, на поточний рахунок позивача коштів у сумі 750000 грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач своїх зобов'язань щодо погашення суми заборгованості перед позивачем не виконав.

Сума несплаченого боргу за отриманий товар складає 67000,00 грн., яку просить заступник військового прокурора Центрального регіону України стягнути з відповідача на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з положеннями ГПК України та рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 прокурор має право звертатися до господарського суду з позовними заявами в інтересах держави.

Аналогічні норми містить стаття 20 Закону України "Про прокуратуру", в силу якої при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно їх визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління військовий прокурор Центрального регіону України, м. Київ обґрунтовує наступним.

Статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" - Збройні Сили України це військова державна структура, що призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і неподільності України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Містерство оборони України, яке є Центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України утримаються виключно за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно Положення про Міністерство оборони України Міністерство оборони Украіни утворює підприємства, установи, організації, які забезпечують діяльність Збройних Сил України, здійснює управління закріпленим за ними державним майном, контроль за їх діяльністю.

У свою чергу для реалізації Міністерством оборони України передбачених законодавством завдань в його структурі створено відповідні підрозділи, які безпосередньо виконують ці завдання.

Одним з таких підрозділів є Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), яке належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 12.04.2002 № 129 затверджено Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління і госпрозрахункове) (далі — Положення).

Відповідно до Положення, Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їхніх сімей в рамках виконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, затвердженої постановою КМУ від 29.11.1999 № 2166 (в редакції постанови КМУ від 29.04.2004 № 538), та інших програм у Міністерстві оборони України, пов'язаних з будівництвом житла для військовослужбовців, в тому числі і звільнених в запас або відставку.

Положенням також визначено, що Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об'єктів житлово-комунального, соціального призначення, майно Управління є державною власністю.

Враховуючи зазначені норми, а також Положення про ЦСБУ(г), Міністерством оборони України, як центральним органом виконавчої влади, делеговано частину власних повноважень утвореній ним організації — Центральному спеціалізованому будівельному управлінню. Отже, нанесення збитків Управлінню є порушенням прав та законних інтересів держави.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що на день подання позовної заяви, в порушення умов Угоди, відповідач своїх зобов'язань щодо погашення суми заборгованості у розмірі 67000,00 грн. перед позивачем не виконав, яку заступник військового прокурора просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Пунктом З Угоди сторони передбачили, що заборгованість у сумі 4 625 050,00 грн. погашається відповідачем шляхом перерахування щоквартально, починаючи з 2 кварталу 2009 року, на поточний рахунок позивача коштів у сумі 750 000 грн.

Станом на III квартал 2009 року заборгованість становила 750 00,00 грн., на IV квартал 2009 року - 1 500000,00 грн., на І квартал 2009 року - 250000,00 грн., на II квартал 2010 року - 3 000000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 02.03.2010 р. звертався до відповідача з вимогою про погашення грошової заборгованості (вих. № 26), яка останнім залишена без відповіді.

Такими чином, за невиконання в повному обсязі зобов’язань за Угодою відповідач повинен відшкодувати позивачу заборгованість у сумі 3000000,00 грн., тому вимоги в цій частині позову суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконано у цей строк (термін).

Згідно вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6 Угоди сторони передбачили, що у разі прострочення оплати відповідач несе відповідальність, передбачену чинним законодавством.

В силу ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, тому приймаючи до уваги те, що зобов’язання за вищевказаною Угодою відповідачем своєчасно не виконані, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 153000,00 грн. інфляційних витрат та 48945,21 грн. 3 % річних.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував оплату ним 153 000,00 грн. інфляційних витрат та 48 945,21 грн. 3 % річних або документів, що спростовували б викладене у позові, суд визнає вимогу щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Заступник військового прокурора просить також стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 335753,42 грн., нараховану за період з 01.07.2009 р. по 01.06.2010 р. з посиланням на ч. 2 ст. 258 ЦК України, за якою позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, посилання заступника військового прокурора на зазначену норму закону суд вважає безпідставною, виходячи з наступного.

Відповідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу.

Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Дійсно, пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлена позовна давність один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, при вирішенні даного спору слід враховувати положення частини 2 статті 9 ЦК України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 ГК України якими встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, ГК України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм ЦК України. Це стосується і положень про позовну давність.

Приписи пункту 6 ст.232 ГК України встановлюють шестимісячний строк від дня, коли зобов’язання мало бути виконане для пред'явлення позовів щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором.

У відповідності до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Однак з матеріалів справи не вбачається укладення сторонами такого договору про збільшенню позовної давності.

Отже, суд дійшов висновку про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання даного зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

За таких обставин, з урахуванням строків оплати за договором, нарахування пені за період з 01.07.2009 р. по 01.06.2010 р., як того вимагає заступник військового прокурора, не може вважатися таким, що ґрунтується на законі, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково, а саме у сумі 117 554,79 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 259, 525, 526, 530, 549, 599, 612, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 224, 232 ГК України, ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст. ст. 1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіром" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 17 б, п/р 26007628060000 в ХФ АКІБ «Укрсіббанк» ЗРУ, МФО 351641, код ЄДРПОУ 34388790) на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління (04053, м. Київ, вул. Артема, 59, р/р 26009011245980 у КБ «Фінанси та кредит», код ЄДРПОУ 32200555, МФО 300131) – 3 000 000,00 грн. суму заборгованості за невиконання договірних зобов’язань, - 153 000,00 грн. інфляційних витрат, - 48 945,21 грн. три відсотки річних, -117 554,79 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіром" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 17 б, п/р 26007628060000 в ХФ АКІБ «Укрсіббанк» ЗРУ, МФО 351641, код ЄДРПОУ 34388790) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) – 25500,00 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіром" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 17 б, п/р 26007628060000 в ХФ АКІБ «Укрсіббанк» ЗРУ, МФО 351641, код ЄДРПОУ 34388790) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано "11" серпня 2010 року.