Рішення № 10927688, 25.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.10                                                                                 Справа № 4/32

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Металпромекспорт”, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю», м. Стаханов Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка Донецької області

про стягнення 6020078 грн. 31 коп.

Суддя Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача: Бендюг С.М., довіреність б/н від 17.02.2010;

від відповідача: Маломед В.П., довіреність № 342/16-02 від 01.04.2010;

від 3 особи: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4975000 грн. 00 коп. за поставлений товар, пені у розмірі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 168739 грн. 58 коп.

Представник позивача надав у засідання суду 25.02.2010 уточнення до позовної заяви № 43 від 24.02.2010 (а. с. 22-25, т. 2), яким просить стягнути з відповідача: суму основного боргу в розмірі 4600000 грн. 00 коп., пеню в сумі 580506 грн. 06 коп., інфляційні нарахування у сумі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 168739 грн. 58 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.03.2010 провадження у цій справі було зупинено у зв’язку з необхідністю надіслання справи № 4/32 до Луганського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 05.03.2010 було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Відкритому акціонерному товариству «Стахановський завод технічного вуглецю».

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.06.2010 припинено касаційне провадження за касаційною скаргою ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 05.03.2010 у справі № 4/32, а справу направлено до господарського суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.07.2010 провадження у справі № 4/32 поновлено.

Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (пояснення ), здану до суду 02.08.2010, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 4000000 грн. 00 коп., пені у розмірі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 168739 грн. 58 коп.

Таким чином, з врахуванням зменшення за заявою позивача про уточнення позовних вимог, здану до суду 02.08.2010, у частині заборгованості, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4000000 грн. 00 коп., пені у розмірі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 168739 грн. 58 коп.

Під час розгляду справи представник позивача надав до матеріалів справи заяву про відмову від частини позовних вимог від 25.08.2010, в порядку ст. 22 Господарського проце6суального кодексу України, якою позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у сумі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 168739 грн. 58 коп. та просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 4000000 грн. 00 коп.

Заява позивача приймається судом, оскільки це право позивача передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 25.08.2010 визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 4000000 грн. 00 коп.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача відзивом на позовну заяву № 11/04/252 від 03.03.2010 підтримав позовні вимоги, заявлені до відповідача, у повному обсязі.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання повноважного представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в:

Заява позивача щодо уточнення (зменшення) позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4000000 грн. 00 коп., пені у розмірі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 168739 грн. 58 коп.

Новою ціною позову вважати: заборгованість в сумі 4000000 грн. 00 коп., пені у розмірі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 168739 грн. 58 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між відкритим акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод»(далі - Первісний кредитор) та відкритим акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю»(далі - Відповідач) було укладено договір № 911/07Сб від 20.12.2007 (далі - Основний договір). За умовами Основного договору Первісний кредитор зобов'язався продати, а відповідач прийняти та оплатити сировину коксохімічну для виробництва технічного вуглецю (фракцію антраценову марки А, марки Б, дистиляти пекові, антраценове масло) в кількості 27396 тонн безводного веса +/- 10% по опціону Первісного кредитора (далі - Сировина).

На виконання Основного договору Первісним кредитором було поставлено в період з 21.10.2008 по 27.04.2009 за рахунками-фактурами №№ 785281, 785282, 785283, 785284, 785285, 785287, 785288, 785289, 785290, 785352, 785359, 785360, 785365, 785366, 785368, 785369, 785385, 785382, 785383, 785384, 785407, 785403, 785426, 785436, 785425, 785442, 785443, 785465, 785469, 785470, 790183, 790181, 790321, 791528, 791527, 791529, 791526, 791550 Сировини на загальну суму 5600000,00 гривень.

Але, до 29.09.2009 відповідач за поставлений товар (сировину) не розрахувався, тобто у відповідача виникла заборгованість у сумі 5600000 грн. 00 коп.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (далі - Позивач) та Первісним кредитором, укладено договір уступки права вимоги № 568/09С6 від 29.09.2009 (далі - Договір уступки) у відношенні відповідача за основним договором.

Відповідно до п. п. 1.2 Договору уступки, позивач придбав право вимоги від відповідача виконання належним чином зобов'язань, передбачених договором № 911/07Сб від 20.12.2007, укладеним між первісним кредитором та відповідачем на суму 5600000 грн.

Позивач зазначив, що відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, він повідомив відповідача про зміну кредитора в зобов'язанні за Основним договором листом від 02.10.2009 № 316. Крім того ж, позивач сплатив Первісному кредитору, передбачену п. 2.2 Договору уступки суму 5600000 грн. 00 коп., згідно платіжних врученень №№ 6836 від 02.10.2009, 6857 від 08.10.2009, 6884 від 16.10.2009).

Отже, позивач набув права Первісного кредитора за Основним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У відповідь на повідомлення про заміну кредитора, відповідач надіслав листа № 1205/31-02 від 15.10.2009, яким повідомив про неможливість погасити заборгованість одноразово та в повному обсязі і запропонував укласти Угоду про терміни та порядок погашення заборгованості.

Між позивачем та відповідачем 20.10.2009 укладена угода про терміни та порядок погашення заборгованості (надалі - Угода про розстрочку), пунктом 2.2.1., якої передбачено «Погасити 5 600 000 грн. заборгованості в розстрочку до 01.01.2011 року, з щомісячною виплатою в якості компенсації 25% річних від залишку суми боргу. Погашення боргу здійснювати щомісячно в сумі, розмір якої узгоджується сторонами та сплачується в поточному місяці в розмірі не менш 250 000 гривень на місяць. Виплату компенсації здійснювати починаючи з листопада 2009 року з виплатою за жовтень 2009 року та в подальшому в першій декаді поточного місяця за минулий».

Позивач вказує на те, що на виконання Угоди про розстрочку, відповідач в листопаді-грудні 2009 року здійснив часткове погашення боргу на суму 625 000,00 грн. (за платіжними дорученням № 857 від 11.11.2009 - 49 999,07 грн. (лист ВАТ «СЗТВ»№ 1327/23-02 від 13.11.2009), № 864 від 12.11.2009 - 96 000,00 гривень (лист ВАТ «СЗТВ»№ 1327/23-02 від 13.11.2009), № 3913 від 12.11.2009 - 354 000,00 гривень (лист ВАТ «СЗТВ»№ 1327/23-02 від 13.11.2009), № 3942 від 13.11.2009 - 0,93 грн, № 4395 від 18.12.2009 - 125 000,00 гривень).

Таким чином, борг за поставлений товар 21.10.08 на суму 540 395,89 гривень було сплачено в листопаді-грудні 2009 року у повному обсязі, за поставлений товар 22.10.08 на суму 268 071,48 гривень було сплачено в листопаді-грудні 2009 року частково на суму 84 604,11 гривень, тому за поставлений товар 22.10.08 залишився борг у сумі 183 467,37 гривень.

Таким чином, сума боргу за Основним договором склала (5 600 000,00 -625 000,00) = 4 975 000,00 грн.

Крім того, на виконання пункту 2.2.1. Угоди про розстрочку відповідач здійснив виплату компенсації в листопаді 2009 за жовтень 2009 на суму 118 904,11 гривень (платіжне доручення № 3868 від 10.11.2009, лист ВАТ «СЗТВ»№ 1318/23-02 від 12.11.2009), в грудні 2009 за листопад 2009 на суму 108 527,00 гривень(платіжне доручення № 4173 від 08.12.2009).

Позивач зазначив, що відповідач припинив здійснювати погашення боргу в порядку передбаченому Угодою про розстрочку, чим порушив зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.1 угоди.

Пунктом 3.4 Угоди про розстрочку, з урахуванням Додатку № 1 від 16.11.2009 до Угоди про розстрочку було передбачено: «у випадку не виконання відповідачем зобов'язань передбачених пунктом 2.2.1 угоди (не виплата щомісячно компенсації 25% річних від залишку суми боргу, не погашення боргу у розмірі не менш 250 000 гривень щомісячно) в терміни, перевищуючі один календарний місяць, дана угода буде вважатися розірваною».

Враховуючи вищезазначене, відповідач зобов'язаний був здійснювати погашення заборгованості по Основному договору щомісячно в розмірі не менш як 250 000 гривень, та виплачувати щомісячну компенсацію у розмірі 25% річних.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.2.1 Угоди про розстрочку «Погашення боргу здійснювати щомісячно в сумі розмір, якої узгоджується сторонами та сплачується в поточному місяці в розмірі не менш 250 000 гривень у місяць.»

Угода про розстрочку була укладена 20.10.2009, та в листопаді 2009 року відповідачем було погашено борг на суму 500 000,00 грн., згідно платіжних доручень № 857 від 11.11.2009 - 49 999,07 грн. (лист ВАТ «СЗТВ» № 1327/23-02 від 13.11.2009), № 864 від 12.11.2009 - 96 000,00 гривень (лист ВАТ «СЗТВ» № 1327/23-02 від 13.11.2009), № 3913 від 12.11.2009          - 354 000,00 гривень (лист ВАТ «СЗТВ»№ 1327/23-02 від 13.11.2009), № 3942 від 13.11.2009 - 0,93 гривень), тобто без порушення зобов’язання «у сумі щомісячно не менш 250 000 гривень». Але, в грудні 2009 року погашено борг на суму 125 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 4395 від 18.12.2009, тобто в сумі, що менше ніж 250 000 гривень. Таким чином, відповідачем було порушено порядок здійснення погашення заборгованості, а саме здійснено погашення заборгованості в сумі менш, як 250 000 гривень щомісячно. Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 3.4 Угоди про розстрочку «у випадку не виконання Відповідачем зобов'язань передбачених пунктом 2.2.1 угоди (не виплата щомісячно компенсації 25% річних від залишку суми боргу, не погашення боргу у розмірі не менш 250 000 гривень щомісячно) в терміни, перевищуючі один календарний місяць, дана угода буде вважатися розірваною». Позивач в обґрунтування позову зазначив, що у зв’язку з тим, що місячний термін з моменту вчинення порушення пункту 2.2.1. Угоди про розстрочку збіг 31.01.2010, зазначена Угода про терміни та порядок погашення заборгованості від 20.10.2009 є розірваною з 01.02.2010,відповідно до абзацу 2 пункту 3.4. зазначеної Угоди про розстрочку. Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 3.4. Угоди про розстрочку «з моменту розірвання угоди на підставах, обумовлених в даному пункті між сторонами виникають зобов'язання передбачені пунктом 3.3. договору № 911/07 від 20.12.2007», а саме право на штрафні санкції за невиконання зобов'язання за Основним договором.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, до позивача надійшли права первісного кредитора у зобов'язанні за договором № 911/07 Сб від 20.12.2007 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України сторони повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Однак, відповідачем в порушення зазначеним норм цивільного та господарського права було невиконане грошове зобов'язання за договором № 911/07 Сб від 20.12.2007 та Договором уступки права вимоги № 568/09С6 від 29.09.2009 у зв'язку з чим, виникла заборгованість на суму 4 975 000,00 (чотири мільйона дев'ятсот сімдесят тисяч) гривень.

Відповідно з пунктом 3.3. Основного договору передбачена майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. Зазначена пеня передбачена також Законом України від 22.11.96 № 543 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

На підставі п.3.3 Основного договору, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 580 506,06 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, яка складає інфляційних нарахувань в сумі 670 832,67 грн. 67 коп., 3% річних складає 168 739,58 грн. 58 коп.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4000000 грн. 00 коп., пені у розмірі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 168739 грн. 58 коп.

(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог)., відповідно до договору уступки права вимоги № 568/09С6 від 29.09.2009.

Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги визнав у сумі 4000000 грн. 00 коп.

3- особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача відзивом на позовну заяву № 11/04/252 від 03.03.2010 підтримав позовні вимоги, заявлені до відповідача, у повному обсязі.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем відповідно до умов договору уступки права вимоги № 568/09С6 від 29.09.2009 у сумі 4 000 000,00 грн. підтверджений матеріалами справи та визнана відповідачем у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором уступки права вимоги № 568/09С6 від 29.09.2009 складає 4 000 000,00 грн., позивачем нарахована обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана, та підлягає стягненню з відповідача.

Представником позивача заявою, здану до суду 25.08.2010, в порядку ст. 22 Господарського проце6суального кодексу України, якою позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у сумі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 168739 грн. 58 коп. та просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 4000000 грн. 00 коп. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 4 000 000 грн. 00 коп., оскільки це право позивача, передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження по справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 4 000 000 грн. 00 коп., підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

У судовому засіданні 25.08.2010 за згодою представників позивача та відповідача була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено відшкодування судових витрат у випадку зменшення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525,526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю», м. Стаханов Луганської області, вул. Чайковського, буд. 21, код ЄДРПОУ 05389959,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Металпромекспорт”, м. Дніпропетровськ, смт. Ювілейне, вул. Фрунзе, буд. 6-А, кв. 19, код ЄДРПОУ 25515001, заборгованість за поставлений товар в сумі 4000000 грн. 00 коп., витрати по державному миту у сумі 15949 грн. 76 коп. та 147 грн. 61 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі щодо стягнення пені у сумі 580506 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань у сумі 670832 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 168739 грн. 58 коп. припинити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Дата підписання рішення –30.08.2010.

Суддя                                                             Г.М.Батюк

Помічник судді                                                                                С.А. Кулешова