Рішення № 10927612, 25.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.10                                                                                 Справа № 11/160пд

За позовом Товариства з обмеженою відповідальність “БДК-Авто”, м. Лутугине Луганської області

до Публічного акціонерного товариства “Луганське регіональне управління автобусних станцій”, м. Луганськ

про врегулювання розбіжностей спірних умов договору

                                                                      суддя Москаленко М.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Козін В.М., дов. б/н від 03.11.2010; Дегтяренко Р.Е. –директор, протокол № 1 від 06.09.2006;

від відповідача - Бочаров Д.М., дов. № 1/1-2 від 04.01.2010; Павленко Н.В., дов. № 1/1-1 від 04.01.2010;

в судовому засіданні 18.08.2010 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.08.2010, 15 годин 00 хвилин;

в с т а н о в и в:

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладені договору від 08.04.2010, шляхом викладення вказаного договору у такій редакції:

“ПАТ “Луганське регіональне управління автобусних станцій” в особі директора Ісаєва І.М., що діє на підставі Статуту, іменоване надалі Товариство, з одного боку, та ТОВ “БДК-Авто”в особі директора Дегтяренко Р.Є., що діє на підставі Статуту, іменоване надалі “Перевізнк”, з іншого боку, кожна окрема Сторона, а разом Сторони, уклали цей договір, іменований надалі Договір про таке:

1. Товариство зобов’язується надати за завданням Перевізника наступні послуги:

- продаж квитків на автостанції на автобуси Перевізника;

- організувати прибуття та відправлення автобусів Перевізника з облаштованних платформ автостанцій Товариства;

- інформувати водіїв Перевізника перед відправленням щодо умов дорожнього руху на маршруті.

2. Оплата послуг за даним договором складається в утриманні Товариством з особи, що купує квитки на автобус Перевізника, автостанційного збору.

3. Розрахунки Товариства з Перевізником за реалізацію квитків здійснюється кожних 2 дні. Розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Перевізника або видачею готівки уповноваженій особі Перевізника.

4. Перевізник здійснює страхування пасажирів при продажі квитків. Страхування пасажирів при продажі квитків Товариством на автобуси Перевізника здійснюється Товариством на підставі договору між страховою компанією, Товариством та Перевізником.          

5. У випадку продажу квитків Перевізником він протягом 2 днів перераховує Товариству 5-50% автостанційного збору, де конкретний розмір платежу встановлюється сторонами за згодою.

6. Будь-які додаткові послуги Товариством Перевізникові надаються на підстави додаткової угоди до цього договору.

7. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються чинним законодавством України.

8. Сторони є платниками на прибуток на загальних підставах.

9. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до кінця поточного року. У разі відсутності (за 20 днів до кінця договору) заяви будь-якої сторони про перегляд умов цього договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором.

10. Даний договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Товариства, другий - у Перевізника.

Товариство                                                                                Перевізник”.

          Письмовим відзивом на позовну заяву та додатковими письмовими поясненнями відповідач проти позову заперечив з викладених у відзиві та поясненнях підстав.

В обґрунтування позову та заперечень проти нього сторони у справі послалися на таке.

Редакція позивача:

Пункт «Предмет договору»відсутній.

«1. Товариство зобов’язується надати за завданням Перевізника наступні послуги:

- продаж квитків на автостанції на автобуси Перевізника;

- організувати прибуття та відправлення автобусів Перевізника з облаштованних платформ автостанцій Товариства;

- інформувати водіїв Перевізника перед відправленням щодо умов дорожнього руху на маршруті.»

Обґрунтування редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт»(далі за текстом –Закон) укладення договору, що є предметом спору у даній справі, є обов’язковим.

Позивач виявив бажання користуватися виключно обов’язковими послугами відповідача, перелік яких встановлений ч. 2 ст. 36 Закону. Надання відповідачем додаткових послуг, не передбачених вказаною нормою, буде предметом інших угод.

Редакція відповідача:

«Предмет договору:

“Предметом договору ТОВАРИСТВА з ПЕРЕВІЗНИКОМ є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням та прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування /крім міських/ відповідно з розкладом руху, забезпечення на автовокзалах та автостанціях Товариства прийому і відправлення автобусів і пасажирів, організації продажу квитків населенню, диспетчерського управління і регулювання руху автобусів. Підставою для складання такого договору є наявність у перевізника договору з замовником на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування”.

Пункт 1 договору:

П. 1.1. Товариство бере на себе такі обов'язки:

- Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на автостанції.

- Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно законодавства.

- Організовувати продаж квитків населенню, та надавати інші станційні послуги.

- Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

- Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

- Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

- Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

- Інформувати водії Перевізника перед відправленням щодо умов дорожнього руху на маршруті.

П. 1.2. Перевізник зобов’язаний:

- Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту, Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил дорожнього руху, Закону України "Про дорожній рух", а також керівних документів з безпеки автомобільних пасажирських перевезень, розкладу руху автобусів, та встановлених тарифів.

- Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на автостанцію.

- Здійснювати посадку пасажирів в автобус на території автостанції тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу.

- Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20 хвилин до відправлення.

- Забезпечити подачу автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.).

- Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки після попереднього погодження з ТОВАРИСТВОМ не пізніше ніж: за 15 днів.

          Обґрунтування редакції.

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України суттєвою умовою договору є умова про предмет договору, а згідно з ч. З ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, відповідач наполягає на прийнятті предмету договору як такого, що відповідає нормам ч. 1 ст. 28 та ч. 2 ст.32 Закону, ч. 1 ст.38 Цивільного кодексу України, ч. З ст. 180 Господарського кодексу України та більш детально конкретизується в обов'язках Товариства.

Відповідно до ч. З ст. 36 Закону до обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків, організація прибуття та відправлення автобуса, інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті. Зазначена стаття також відсилає до інших норм.

Так, у ч. 1 ст. 28 Закону зазначено, що на автостанціях забезпечується прийом та відправлення автобусів і пасажирів, організація продажу квитків населенню, диспетчерське управління і регулювання руху автобусів, контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв.

До обов'язкових послуг, що надаються перевізникам, відповідно до Типового технологічного процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 565 від 28.08.2001 (далі за текстом - Типовий процес), належать послуги: кас автостанцій, з організації посадки пасажирів в автобус, з диспетчеризації руху автобусів, з надання платформ для посадки та висадки пасажирів і місць на майданчику відстою автобусів, з інформування водіїв щодо дорожніх умов і безпеки дорожнього руху.

Редакція позивача:

«2. Оплата послуг за даним договором складається в утриманні Товариством з особи, що купує квитки на автобус Перевізника, автостанційного збору».

Обґрунтування редакції.

Оплата за обов’язкові послуги чітко визначена ч. 4 ст. 36 Закону («за надання обов’язкових послуг автостанціями з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка»), що повністю відповідає редакції позивача.

Редакція відповідача:

“Плата ТОВАРИСТВУ за надання послуг, складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості, реалізованих проїзних квитків через каси ТОВАРИСТВА (тобто –для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу з врахуванням ПДВ, без врахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з ПЕРЕВІЗНИКОМ. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями, ПЕРЕВІЗНИК сплачує ТОВАРИСТВУ плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

Плата за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ сплачується шляхом утримання ТОВАРИСТВОМ належних останньому сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків.

При відсутності виторгу за перевезення пасажирів плата Товариству за надання послуг сплачується ПЕРЕВІЗНИКОМ безпосередньо перед відправленням у сумі 1,50 грн. (одна гривня 50 коп.) за одне відправлення».

Обґрунтування редакції.

За надання автостанційних послуг пасажиру, передбачених ч. 1 ст. 36 Закону (продаж квитків, користування приміщеннями для чекання поїздки з об лаштованими місяцями для сидіння, можливість користуватися громадськими вбиральнями) з нього справляється автостанційних збір, що входить до вартості квитка, тобто пасажир за умови купівлі квитка на проїзд має право отримати визначені законом обов'язкові послуги.

Правовідносини, що виникають між пасажирами та автостанцією з питань надання їм послуг, не стосуються перевізника, оскільки з останнім відповідно до пункту 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 (далі за текстом –Правила), укладається окремий договір, яким визначаються перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків.

Відповідно до п.7.1.1. Типового процесу за договором перевізник здійснює перевезення пасажирів, а автостанція надає йому певний обсяг послуг і продає квитки протягом всього терміну до відправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квитків у разі укладення цього договору складає певний відсоток, який обумовлюється цим договором і не може перевищувати встановлених законодавством граничних розмірів.

У п.4.1. типової форми договору між власником автостанції та перевізником, затвердженої у додатку № 16 до Порядку і умов організації перевезень пасажирів та вантажу автомобільним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 21 від 21.01.1998, передбачено, що автостанція із загальної суми виторгу від реалізації квитків перераховує перевізнику відповідний відсоток.

Плату у розмірі 15% від продажу квитків на проїзд та 50% від реалізації квитків за перевезення багажу (в разі відсутності виторгу від продажу квитків 1,50 грн. за одне відправлення) товариство отримує від всіх перевізників, з якими у нього укладені договори на обслуговування приміських маршрутів, про що свідчать надані до суду копії договорів з іншими перевізниками.

Обґрунтованість відсотку відрахування за послуги, що надаються перевізнику, у розмірі 15% підтверджується розрахунком витрат по обслуговуванню перевізників в цілому за 2008 рік.

Розрахунок вартості послуг, що надаються перевізнику зроблений з дотриманням нормативно-правових документів і є підставою для прийняття 1, 2 Договору в редакції Позивача.

Діючий у 2008 році договір № 225/6 „Про взаємовідносини товариства та перевізника при вслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на приміських маршрутах"" від 02.04.2007, укладений між сторонами у даній справі, також передбачав плату товариству за надання послуг перевізнику у розмірі 15% від суми виторгу квитків за перевезення пасажирів та 50% від реалізації квитків за перевезення багажу, а в разі відсутності виторгу від продажу квитків 1,00 грн. за одне відправлення.

Збільшення плати за надання послуг перевізнику при відсутності виторгу до 1,50 грн. обґрунтована і підтверджується розрахунком послуг по диспетчеризації при відправленні автобусів з автостанцій Луганської області на 2009 рік. Плата за одне відправлення складає 1,50 грн.

Рішенням Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення ттимонопольного комітету України № 01-29/13 04.08.2006 визнано, що ТОВ „Луганське регіональне управління автобусних станцій" займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам.

Дії відповідача щодо укладення різних за переліком та вартістю обов'язкових автостанційних послуг договорів з перевізниками були б порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що кваліфікується за п.2 ст. 50, ч.2. ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" як суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що можуть призвести до обмеження конкуренції, які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України „Про захист економічної конкуренції"" суб'єкти господарювання зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Таким чином, оскільки відповідач займає монопольне становище на ринку надання автостанційних послуг, він не може змінювати суттєві умови для кожного окремо перевізника.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 Господарського кодексу України у разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Між відповідачем та суб'єктами господарювання - перевізниками укладено договори, аналогічні договору в редакції Відповідача (з урахуванням Протоколу розбіжностей). Надані до суду договори є чинними на 2010 рік у зв'язку з відсутністю заяв про їх перегляд. Згідно з вказаними договорами плата перевізника товариству за послуги складає 15% виторгу від продажу квитків за перевезення пасажирів та 50% від продажу квитків за перевезення багажу, а при відсутності виторгу за продаж квитків 1,50 грн.

Редакція позивача: «Пункт 3. Розрахунки ТОВАРИСТВА з ПЕРЕВІЗНИКОМ за реалізацію квитків здійснюються кожних 2 дні. Розрахунки поводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПЕРЕВІЗНИКА або видачею готівки уповноваженій особі ПЕРЕВІЗНИКА.»

Редакція відповідача: «Пункт 3. Розрахунки ТОВАРИСТВА з ПЕРЕВІЗНИКОМ за реалізацію квитків здійснюються кожних 5 днів, кінцевий розрахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПЕРЕВІЗНИКА». .

У редакції позивача: «Пункт 4. Перевізник здійснює страхування пасажирів при продажі квитків. Страхування пасажирів при продажі квитків Товариством на автобуси Перевізника здійснюється Товариством на підставі договору між страховою компанією, Товариством та Перевізником».          

У редакції відповідача: «4. Перевізник здійснює страхування пасажирів при продажі квитків. Страхування пасажирів при продажі квитків Товариством на автобуси Перевізника здійснюється Товариством на підставі договору між страховою компанією, Товариством та Перевізником.          

За умови відсутності зазначеного трьохстороннього договору страхування ТОВАРИСТВО самостійно здійснює страхування пасажирів, які придбали квитки в касах автостанції».

Обґрунтування редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону при придбанні квитка пасажиру надається інформація щодо здійсненого виду обов'язкового особистого страхування та про страховика. Як вбачається з типової форми квитка на проїзд пасажирів автомобільним транспортом на міжміських і приміських маршрутах для реалізації автостанціями, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 503 від 25.05.2006, у квитку зазначаються вид страхування, страхова сума, назва, адреса та телефон страхової компанії.

Згідно з ч. З Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996, документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.

В зв'язку з цим при придбанні пасажиром квитка на проїзд у касі автостанції, товариством здійснюється його обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків і в разі укладення договору між страховою компанією, товариством та перевізником.

Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати страхування пасажирів, які придбали квитки в касах автостанцій, навіть без укладення трьохстороннього договору.

Редакція позивача: «Пункт 5. У випадку продажу квитків Перевізником він протягом 2 днів перераховує Товариству 5-50% авто станційного збору, де конкретний розмір платежу встановлюється сторонами за згодою».

Обґрунтування редакції.

Редакція позивача чітко відповідає вимогам п. 115 Правил та не потребує додаткової аргументації, а розмір автостанційного збору що перераховується відповідачеві, повинен визначатися за згодою сторін з урахуванням особливостей, встановлених п. 116 Правил.

Редакція відповідача: «Пункт 5. Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу у разі відсутності у населеному пункті автостанції, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

У разі коли на автостанціях Товариства здійснюють посадку пасажири, які придбали квитки у Перевізника (водія), Перевізник сплачує Товариству частину авто станційного збору за надання автостанційних послуг пасажирам 10% (з урахуванням ПДВ) від суми тарифної вартості реалізованих проїзних квитків.

Плата за надання автостанційних послуг пасажирам, що придбали квитки не в касах автостанції, сплачується шляхом внесення Перевізником в касу Товариства сум коштів згідно касовим відомостям з продажу квитків Перевізником (водієм автобусу) до моменту відправлення відповідного автобусу».

Обґрунтування редакції.

Редакція п. 5 договору, запропонована відповідачем, прямо відповідає п.115 Правил, відповідно до якого перевізники здійснюють продаж квитків через автостанції та самостійно.

Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу самостійно в разі відсутності у населеному пункті автостанції, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

У разі продажу квитків перевізником самостійно частину автостанційного збору перевізник перераховує автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

Частина автостанційного збору у розмірі 10 % від суми тарифної вартості реалізованих проїзних квитків є обґрунтованою і відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Редакція Позивача не визначає конкретний розмір частини автостанційного збору, який перераховується перевізником товариству, критерії від яких залежить його частина, а також не передбачає порядок його перерахування.

Редакція позивача: «Пункт 6. 6. Будь-які додаткові послуги Товариством Перевізникові надаються на підстави додаткової угоди до цього договору».

Редакція відповідача: «Пункт 6. “Уразі невиконання умов договору сторони несуть таку відповідальність:

п.п. 6.1. “Товариство”:

- За зрив рейсу з вини автостанції формування Товариство сплачує Перевізнику штраф за кожен зірваний рейс у приміському сполученні 10 грн.

- За спізнення від 20 хв. до 1 години з відправленням автобусу з вини автостанції формування з урахуванням допустимих відхилень - сплачує Перевізнику штраф в сумі 10 грн.

- За кожен день прострочення платежу сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення платежу.

п.п.6.2: “Перевізник”:

- За зрив рейсу з автостанції формування перевізник сплачує Товариству штраф за кожний зірваний рейс у приміському сполученні 10 грн.,у міжміському –20 грн., у міжнародному –30 грн.

- За спізнення автобусу від 20 хв. до 1 години при поданні на автостанцію формування з врахуванням допустимих відхилень - сплачує Товариству штраф в розмірі 10 грн. за кожен випадок спізнення.

- За незаїзд автобусу на автостанцію, згідно розкладу руху, сплачує Товариству штраф у розмірі 10 грн. за кожен випадок.

- В разі невиконання рейсу в результаті чого товариство відшкодувало пасажирам згідно чинного законодавства заподіяні матеріальні та моральні збитки - сплачує товариству відшкодовані суми в повному обсязі згідно з діючим законодавством.

- За кожен день прострочення платежу сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

          Порушення вимог даного договору фіксується сторонами: відмітки у журналі диспетчера та дорожньому листі водія (зрив, спізнення, не заїзд).

          На підставі зафіксованих порушень сторонами вимог договору, Сторона приймає рішення про застосування штрафних санкцій до порушника та на протязі 45 діб з дня здійснення порушення повідомляє про це порушника. Зацікавлена Сторона направляє порушнику претензію, рахунок на сплату штрафу та дані пор порушення.

Порушник в 30-дення термін з дня отримання претензії сплачує суму штрафу на розрахунковий рахунок іншої сторони, або надає мотивовану відмову».

          Обґрунтування редакції.

Штрафні санкції за порушення умов договору як позивачем, так і відповідачем передбачені у п. 5 типової форми договору між власником автостанції та перевізником, затвердженої у додатку № 16 до Порядку.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідальність сторін, зазначена в п.п. п.п. 6.1. - 6.2 договору, за порушення Правил та/або законів про автомобільний транспорт, є обґрунтованою та об'єктивною. Суми штрафних санкцій незмінні і однаково застосовуються до всіх перевізників приміських маршрутів, з якими у товариства укладені договори.

Редакція позивача: «Договір вступає з силу з моменту підписання його сторонами та діє до кінця поточного року. У разі відсутності (за 20 днів до кінця дії договору) заяви будь-якої Сторони про перегляд умов цього договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором».

Обґрунтування редакції.

Редакція позивача дозволяє захистити свої права у суді при врегулюванні розбіжностей під час укладення договору, оскільки спірний договір вважається укладеним у день набрання відповідний рішенням суду законної сили. Якщо кінцеве рішення у справі не буде прийняте до 31.12.2010, позивач позбавляється можливості захистити свої права внаслідок спливу строку дії договору.

Редакція відповідача: «Договір вступає з силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010. У разі відсутності (за 20 днів до кінця дії договору) заяви будь-якої Сторони про перегляд умов цього договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором».

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

Публічне акціонерне товариство “Луганське регіональне управління автобусних станцій” (далі за текстом –ПАТ “ЛРУАС”) - відповідач у справі, є суб’єктом підприємництва, який володіє автостанціями, розташованими на території Луганської області, та здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам, і є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське регіональне управління автобусних станцій”.

          Згідно п.3.2 статуту товариство предметом своєї діяльності обрало (у тому числі) діяльність автомобільного регулярного транспорту; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту та ін.

Згідно із ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт»відносини автомобільного перевізника із власниками автостанцій визначаються договором, який є обов’язковим, а предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов’язаних з відправленням та прибуттям пасажирів.

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності –із зупинок, передбачених розкладом руху.

Відповідач відповідно до чинного законодавства здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.

ТОВ “БДК-Авто” (позивач у справі) на підставі договорів та відповідного дозволу здійснює перевезення пасажирів на приміських (внутрішньообласних) автобусних маршрутах загального користування.

Листом від 12.01.2009 відповідач повідомив позивача, що раніше укладений між ними договір про взаємовідносини при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області від 02.04.2007 № 225/6 продовжуватися на 2009 рік не буде і розривається з 12.01.2009.

Листом № 20 від 08.04.2010 (а.с. 22) позивач надіслав відповідачеві два примірники договору від 08.04.2010 для підписання.

Листом № 1/1 –532 від 05.05.2010 (а.с. 24), отриманим позивачем 13.05.2010, відповідач направив позивачеві договір із протоколом розбіжностей (а.с. 26-27).

У встановлений ст. 180 Господарського кодексу України строк позивач звернувся до суду з даним позовом з метою врегулювання вказаних вище розбіжностей щодо спірних умов договору.

В процесі судового розгляду справи сторонами у справі відповідним протоколом від 25.08.2010 врегульовані розбіжності щодо редакції пункту 3 договору, вказаний пункт за згодою сторін викладений у такій редакції: «Розрахунки ТОВАРИСТВА з ПЕРЕВІЗНИКОМ за реалізацію квитків здійснюються кожних 3 банківських днів, кінцевий розрахунок до 10 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки поводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПЕРЕВІЗНИКА».

Розглянувши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт” відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власником автостанцій визначаються договором, який є обов’язковим.

З урахуванням викладеного укладення спірного договору між сторонами за позовом є обов’язковим.

У розрізі окремих пунктів спір підлягає вирішенню таким чином.

Суд погоджується з визначенням предмету договору та частково погоджується з редакцією п. 1 договору, викладеною відповідачем.

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України суттєвою умовою договору є умова про предмет договору, а згідно з ч. З ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, визначення відповідачем предмету договору відповідає нормам ч. 1 ст. 28 та ч. 2 ст.32 Закону, ч. 1 ст.38 Цивільного кодексу України, ч. З ст. 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. З ст. 36 Закону до обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків, організація прибуття та відправлення автобуса, інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті. Зазначена стаття також відсилає до інших норм.

Так, у ч. 1 ст. 28 Закону зазначено, що на автостанціях забезпечується прийом та відправлення автобусів і пасажирів, організація продажу квитків населенню, диспетчерське управління і регулювання руху автобусів, контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв.

Обов’язки Товариства та Перевізника передбачені як у редакції позивача, так і у редакції відповідача (викладені вище). Суд вважає за необхідне включити в текст договору положення щодо обов’язків сторін, оскільки вони пов’язані з предметом договору та конкретизують його, а предмет договору є істотною умовою договору.

Обов’язки Товариства та Перевізника, які сторони виклали кожна в своїй редакції та не узгодили, прийнятні частково в редакції відповідача, оскільки вона відповідає ст. ст. 12, 28, 36 Закону України „Про автомобільний транспорт”; ст. ст. 28, 34, 39, 40 Закону України „Про автомобільний транспорт”; Типовому технологічному процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів; ст. ст. 2, 122, 125, 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 18.02.97 № 176; п. п. 2.6.6, 3.6 Порядку і умовам організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 21 від 21.01.98; п. п. 3.8, 3.9 Типового технологічного процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт” обов’язковими послугами, що надаються автостанціями автомобільному перевізнику, є організація прийому та відправлення автобусів і пасажирів, організація продажу квитків населенню, диспетчерське управління і регулювання руху автобусів, інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті, контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації.

Типовий процес передбачає ще такі послуги: надання місць на майданчику відстою автобусів (і позивач, і відповідач визначили час відстою –2 години перед відправленням в рейс).

Обов’язки Товариства щодо інформування пасажирів з усіх питань перевезень передбачені п. 3.2 Типового процесу, за яким основними завданнями диспетчерської служби є: контроль за своєчасним прибуттям автобусів, своєчасне відправлення автобусів у рейс, інформування перевізника у разі, коли автобус не повернувся із рейсу, організація посадки пасажирів в автобус, інформування пасажирів про відправлення та прибуття автобусів на автостанцію, початок та організацію посадки пасажирів, інформування пасажирів про наявність вільних місць у автобусах, здійснення заходів щодо безпечного переміщення пасажирів і руху автобусів на території автостанції, інформування водіїв щодо перешкод на шляху прямування автобуса за маршрутом та запобігання дорожньо-транспортним пригод, здійснення обліку руху автобусів, контроль за екіпіруванням автобусів.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо необхідності включення до Договору обов’язків перевізника, які не пропоновані позивачем, але передбачені законодавством України про автомобільний транспорт.

Вимога про включення у п. 1 Договору обов’язку перевізника забезпечити дотримання водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту та Закону України „Про автомобільний транспорт” випливає із ст. 30 Закону України „Про автомобільний транспорт”, яка встановлює вимоги до автомобільного перевізника, де першим пунктом передбачається обов’язок перевізника виконувати вимоги вищезазначеного закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення пасажирів.

До обов'язкових послуг, що надаються перевізникам, відповідно до Типового технологічного процесу належать послуги: кас автостанцій, з організації посадки пасажирів в автобус, з диспетчеризації руху автобусів, з надання платформ для посадки та висадки пасажирів і місць на майданчику відстою автобусів, з інформування водіїв щодо дорожніх умов і безпеки дорожнього руху.

Разом з цим не є обов’язковим надання автостанціями перевізникам додаткових послуг, в той час як у редакції відповідача у пункті 1.1. договору міститься підпункт, в якому Товариство зобов’язується «Організовувати продаж квитків населенню та надавати інші станційні послуги». Надання невизначеного обсягу додаткових послуг не є обов’язковим та повинно погоджуватися виключно сторонами договору.

За таких обставин вказаний підпункт підлягає викладенню у такій редакції: «Організовувати продаж квитків населенню».

Слід погодитись з редакцією відповідача такого зобов’язання Перевізника, як повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на автостанцію, оскільки для продажу квитків пасажирам у кількості, яка передбачена типом автобусу, Товариство повинно знати, яка марка та модель автобусу буде здійснювати перевезення. В п. 3.8 Типового процесу зазначено, що у разі заміни типу чи затримки з прибуттям автобуса перевізник інформує про це автостанцію формування. Для виконання вимог п. п. 2, 3 п. 122 Правил, які передбачають сповіщання через систему гучного мовлення про несвоєчасне відправлення чи прибуття автобуса та відміну рейсу чи заміну автобусу, а також для правильної кількості продажу квитків, перевізник зобов'язаний повідомити автостанції про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу не пізніше ніж за 3 години до відправлення, а в разі затримки автобуса вказати час прибуття.

Є обґрунтованим зобов’язання Перевізника здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу, оскільки Перевізник зобов’язаний, згідно з ч. 10 п. 145 Правил здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Згідно п. 125 Правил, автобус повинен подаватися на автостанцію, де формується маршрут, за 20 хвилин до відправлення (п. 125 Правил). Згідно з п. З.9 Типового процесу після прибуття автобуса на автостанцію водій передає диспетчеру дорожній лист, інформує про кількість вільних місць в автобусі та робить відмітку у дорожньому листі про час прибуття. Диспетчер записує цю інформацію до журналу реєстрації прибуття та відправлення автобусів. Таким чином, у зв'язку з тим, що Товариство зобов'язане оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв після прибуття автобусу, який подається за 20 хвилин до відправлення, позивач повинен надати квитково - касову документацію, дорожній лист для визначення вільних місць в автобусі не менш ніж як за 20 хвилин до його відправлення.

Обов’язок Перевізника забезпечити подачу автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т. п.) випливає із ч. 2 ст. 30 та ч. 1 ст. 34 Закону, яка встановлює, що автомобільний перевізник зобов'язаний утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення. В автобусах та вантажопасажирських автомобілях, які виконують перевезення пасажирів, не повинно бути конструктивних елементів, не передбачених заводом-виготовлювачем. (п. 3.4 Порядку). За таких обставин вимога відповідача щодо включення пункту до обов'язків Перевізника про забезпечення подачі автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.) є цілком законною.

Суд погоджується з тим, що позивач повинен вносити зміни в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки після попереднього погодження з відповідачем не пізніше ніж за 15 днів.

З урахуванням викладеного вище пункт 1 договору підлягає викладенню в редакції відповідача, за виключенням підпункту щодо надання автостанціями інших (додаткових) станційних послуг:

«П. 1.1. Товариство бере на себе такі обов'язки:

- Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на автостанції.

- Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно законодавства.

- Організовувати продаж квитків населенню.

- Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

- Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

- Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

- Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

- Інформувати водії Перевізника перед відправленням щодо умов дорожнього руху на маршруті.

П. 1.2. Перевізник зобов’язаний:

- Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту, Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил дорожнього руху, Закону України "Про дорожній рух", а також керівних документів з безпеки автомобільних пасажирських перевезень, розкладу руху автобусів, та встановлених тарифів.

- Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на автостанцію.

- Здійснювати посадку пасажирів в автобус на території автостанції тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу.

- Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20 хвилин до відправлення.

- Забезпечити подачу автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.).

- Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки після попереднього погодження з ТОВАРИСТВОМ не пізніше ніж: за 15 днів.

Редакція п. 2 Договору, яку пропонував відповідач, є частково обґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до п. 7.1.1. Типового процесу за договором про надання автостанційних послуг перевізник здійснює перевезення пасажирів, а автостанція надає йому певний обсяг обов'язкових послуг і продає квитки протягом всього терміну до відправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квитків, у разі укладення цього договору, складає певний відсоток, який обумовлюється цим договором і не може перевищувати встановлених законодавством граничних розмірів.

Плату у розмірі 15% від продажу квитків на проїзд та 50% від реалізації квитків за перевезення багажу (в разі відсутності виторгу від продажу квитків 1 грн. 50 коп. за одне відправлення) Товариство обґрунтовує тим, що таку плату воно отримує від всіх перевізників, з якими у нього укладені договори, про що свідчать надані до суду копії договорів з іншими перевізниками, які також здійснюють перевезення на приміських маршрутах. Вказані договори на теперішній час є діючими в зв'язку з відсутністю заяв від сторін про внесення змін до них.

В рішенні господарського суду Луганської області від 05.03.2009 у справі № 18/8пд зазначено, що з метою недопущення зловживання монопольним становищем на ринку товариство повинно застосовувати однакові ціни та однакові умови до рівнозначних угод і зобов'язав перевізника укласти договір з платою товариству за надання послуг у розмірі 15 % від суми виторгу квитків за перевезення пасажирів. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу реалізованих автостанціями, перевізник сплачує товариству плату у розмірі 50%.

Чинний у 2008 році договір про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на приміських маршрутах від 02.04.07 № 225/6, укладений між сторонами за позовом, також передбачав плату товариству за надання послуг перевізнику у розмірі 15% від суми виторгу квитків за перевезення пасажирів та 50% від реалізації квитків за перевезення багажу, а в разі відсутності виторгу від продажу квитків 1 грн. 00 коп. за одне відправлення, (така сама редакція, яка запропонована відповідачем у Протоколі розбіжностей, крім розміру плати при відсутності виторгу, яка змінилася з 1 грн. 00 коп. до 1 грн. 50 коп.).

Такі ж умови містяться у інших договорах, укладених відповідачем з різними перевізниками.

Таким чином, слід прийняти до уваги доводи відповідача про те, що згідно рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 04.08.2006 № 01-29/13 відповідач займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов’язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам, отже, дії відповідача щодо укладення різних за переліком та вартістю обов’язкових автостанційних послуг договорів з перевізниками є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку автостанційних послуг.

Збільшення плати за надання послуг перевізнику при відсутності виторгу до 1 грн. 50 коп. відповідачем не обґрунтоване, тому вказана умова не підлягає включенню до договору.

Судом приймається така редакція пункту 2 договору:

«Плата ТОВАРИСТВУ за надання послуг, складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості, реалізованих проїзних квитків через каси ТОВАРИСТВА (тобто –для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу з врахуванням ПДВ, без врахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з ПЕРЕВІЗНИКОМ. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями, ПЕРЕВІЗНИК сплачує ТОВАРИСТВУ плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

Плата за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ сплачується шляхом утримання ТОВАРИСТВОМ належних останньому сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків».

Провадження у справі щодо врегулювання розбіжностей у пункті 3 договору підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Протоколом від 25.08.2010 сторонами вказані розбіжності врегульовані.

Пункт 4 договору слід викласти у редакції позивача з урахуванням приписів ст. 12 Закону, ст. 7 Закону України «Про страхування», Положенню про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996, відповідно до яких страховий платіж утримує позивач. Вказаними нормативними актами не передбачений обов’язок відповідача укладати договори страхування із пасажирами.

Є необґрунтованою запропонована відповідачем редакція пункту 5 договору, оскільки відповідно до приписів п. 115 Правил у разі продажу квитків перевізником самостійно частину автостанційного збору перевізник перераховує автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

Редакція позивача чітко відповідає вимогам п. 115 Правил, а розмір автостанційного збору, що перераховується відповідачеві, повинен визначатися за згодою сторін з урахуванням особливостей, встановлених п. 116 Правил.

Запропонована відповідачем редакція пункту 5 договору не відповідає приписам Закону та Правил, оскільки містить визначення розміру платежу виходячи не з розміру автостанційного збору, а з тарифної вартості квитка, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, пункт 5 договору підлягає викладенню у редакції позивача:

«У випадку продажу квитків Перевізником він протягом 2 днів перераховує Товариству 5-50% автостанційного збору, де конкретний розмір платежу встановлюється сторонами за згодою».

У вирішенні розбіжностей стосовно умов пункту 6 договору судом враховується те, що штрафні санкції не є обов’язковою умовою для договорів даного виду, включення до договору пункту 6 у редакції відповідача можливе лише в тій частині, в якій сторони дійшли згоди.

За таких обставин пункт 6 договору підлягає викладенню у редакції позивача:

«Пункт 6. Будь-які додаткові послуги Товариством Перевізникові надаються на підстави додаткової угоди до цього договору».

Пункт 10 договору підлягає викладенню у редакції відповідача у справі, оскільки останнім чітко визначено строк дії договору, проте з урахуванням вимог ст. 187 Господарського кодексу України, відповідно до якої днем укладання спірного договору є день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у справі покладаються на сторони порівну внаслідок часткового задоволення позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4-3, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

          1. Позов задовольнити частково.

2. Врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні договору між ПАТ “Луганське регіональне управління автобусних станцій” та ТОВ “БДК Авто”, шляхом викладення спірних умов договору таким чином:

викласти предмет договору та пункт 1 в редакції відповідача (частково):

“Предметом договору ТОВАРИСТВА з ПЕРЕВІЗНИКОМ є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням та прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування /крім міських/ відповідно з розкладом руху, забезпечення на автовокзалах та автостанціях Товариства прийому і відправлення автобусів і пасажирів, організації продажу квитків населенню, диспетчерського управління і регулювання руху автобусів. Підставою для складання такого договору є наявність у перевізника договору з замовником на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування”.

Пункт 1.

П. 1.1. Товариство бере на себе такі обов'язки:

- Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на автостанції.

- Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно законодавства.

- Організовувати продаж квитків населенню.

- Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

- Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

- Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

- Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

- Інформувати водії Перевізника перед відправленням щодо умов дорожнього руху на маршруті.

П. 1.2. Перевізник зобов’язаний:

- Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту, Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил дорожнього руху, Закону України "Про дорожній рух", а також керівних документів з безпеки автомобільних пасажирських перевезень, розкладу руху автобусів, та встановлених тарифів.

- Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на автостанцію.

- Здійснювати посадку пасажирів в автобус на території автостанції тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу.

- Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20 хвилин до відправлення.

- Забезпечити подачу автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.).

- Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки після попереднього погодження з ТОВАРИСТВОМ не пізніше ніж: за 15 днів.

пункт 2 договору викласти у редакції відповідача (частково):

«Плата ТОВАРИСТВУ за надання послуг, складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості, реалізованих проїзних квитків через каси ТОВАРИСТВА (тобто –для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу з врахуванням ПДВ, без врахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з ПЕРЕВІЗНИКОМ. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями, ПЕРЕВІЗНИК сплачує ТОВАРИСТВУ плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

Плата за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ сплачується шляхом утримання ТОВАРИСТВОМ належних останньому сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків».

пункт 4 договору викласти у редакції позивача:

«Перевізник здійснює страхування пасажирів при продажі квитків. Страхування пасажирів при продажі квитків Товариством на автобуси Перевізника здійснюється Товариством на підставі договору між страховою компанією, Товариством та Перевізником».          

пункт 5 договору викласти у редакції позивача:

«У випадку продажу квитків Перевізником він протягом 2 днів перераховує Товариству 5-50% автостанційного збору, де конкретний розмір платежу встановлюється сторонами за згодою».

пункт 6 договору викласти у редакції позивача:

«Будь-які додаткові послуги Товариством Перевізникові надаються на підстави додаткової угоди до цього договору».

пункт 10 договору викласти у редакції відповідача:

«Договір вступає з силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010. У разі відсутності (за 20 днів до кінця дії договору) заяви будь-якої Сторони про перегляд умов цього договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором».

3. Провадження у частині врегулювання розбіжностей щодо змісту 3 договору припинити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій», м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 101, код 33009052, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БДК –Авто», Луганська область, м. Лутугине, вул.. Чехова, буд. 41а, код 34100272, витрати зі сплати державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп., а також витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.08.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.08.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко