Рішення № 109269236, 23.02.2023, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7297/21

Провадження № 2-а/487/3/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,при секретарі - Сідлецькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Сологуб Олександр Вікторович, Поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Бабенко Антон Сергійович, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Сологуб Олександр Вікторович, Поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Бабенко Антон Сергійович, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позовні вимоги обґрунтовані, відсутністю доказів того, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , як це зазначено у постанові. Жодним доказом це не підтверджено і невідомо, яким чином це встановив працівник поліції. Розгляд справи частково проведено Відповідачем - 1, однак постанову складав Відповідач - 2, який фактично не приймав участі у розгляді справи, а лише надав підписати постанову, яку він склав не дослідивши обставини справи і не надавши доказів правопорушення. В пункті № 7 постанови «До постанови додаються», вказано, що до постанови нічого «не додається». Тобто до постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено жодних доказів, передбачених ст.251 КУпАП України, а саме: постанови у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлений належним чином про слухання справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 29.08.2021 відносно ОСОБА_1 поліцейським 1 роти 3 батальйону УПП у Миколаївській області рядовим поліції Сологуб О.В. складено постанову серії БАА № 111691 про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , «29.08.2021 об 12:38 год. у м. Миколаїв Інгульський район вул. Херсонське шосе водій ТЗ водій рухався зі швидкістю 73 км/год., швидкість руху вимірювалась, приладом № 179, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч.1статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, статті 124-1 - 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

В статті 258 КУпАП зазначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

За приписами ч.2 наведеної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4ст. 258 КУпАП).

Відповідно до ч. 1статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3ПДРУкраїни зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.12.9б ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Виходячи зі змісту постанови позивач перевищив швидкість руху на ділянці дороги, позначеної дорожніми знаками 3.29, 3.31, 30.3.

Відповідно до ч.1статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

В постанові та в відзиві на позов відсутні належні та допустимі докази скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що є суттєвим для встановлення вини позивача.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає недоведеною об`єктивну сторону правопорушення при притягненні до адміністративної відповідальності позивача лише на підставі фіксації вимірювань швидкості руху приладом trucam (ТС 008349).

За цього суд вважає що діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП України, так як відсутні обставини вчинення вказаного правопорушення.

З огляду на викладене, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КпАП України, належними та допустимими доказами доведено не було, а усі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Як вбачається з наданого позивачем до суду акту №1 від 08.09.2021 року, до складу правничої допомоги по справі адвокатом включено: юридична консультація (1 година, 1000 грн.), вивчення матеріалів справи (1 година, 1000 грн.), виїзд на місце складання постанови з метою встановлення наявності дорожніх знаків та ін. обставини (витрати на пальне) (1 година, 1000 грн.), вивчення судової практики (1 година, 2000 грн.), підготовка, написання, подання позову (3 години, 3000 грн.), представництво інтересів в суді (3000 грн.). Таким чином, згідно наданої позивачем довідки, загальна сума наданих послуг склала 11000,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у Заводському районному суді міста Миколаєва, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що предметом даної справи є оскарження постанови серії БАА №111691 від 28.08.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у вигляді штрафу, що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності. Предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

При цьому, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу, не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, з огляду на що розмір таких витрат підлягає зменшенню.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року (справа №2040/6747/18).

Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, незначну складність даної справи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги завищеним та таким, що підлягає зменшенню. Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою під час розгляду справи у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, то вся сума сплаченого ним судового збору, має бути стягнута за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Керуючись ст.ст. 242-246, 295 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Сологуб Олександр Вікторович, Поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Бабенко Антон Сергійович, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову від 29.08.2021 року серії БАА №111691 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у сумі 454 грн..

Стягнути з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи, у розмірі 1000,00 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.Г. Нікітін