Рішення № 10926919, 13.08.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.10р.Справа № 9/214-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стингрей", м. Дніпропетровськ

про стягнення 77033 грн. 60 коп.

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання –помічник судді Целіковська О.А

Представники:

Від позивача - Малютов С.В. - представник, довіреність № 61 від 02.07.10р.

Від відповідача – представник не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ "МоноПак" звернулося у липні 2010 року із позовом до ТОВ "Стингрей", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 77033,60 грн. заборгованості, у тому числі: 70000,00 грн. - основного боргу за поставлений товар протягом періоду з липня 2009 року по серпень 2009 року, 6154,40 грн. - пені, 879,20 грн. - процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого товару на підставі видаткових накладних від 17.07.2009р. № РН-0000072, від 30.07.2009р. № РН-0000079, від 07.08.2009р. № РН-0000085. Додатково Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на р/р 260083015812 в ДОУ «Ощадбанк»МФО 305482 код ЄДРПОУ 36442498 та майно, належне ТОВ "Стингрей", що знаходиться за адресою: вул. Благоєва, 31, нежитлове приміщення оф. 1 у м.Дніпропетровську.

Відповідач відзив на позов не надав.

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих Позивачем на вимогу суду, за відсутності представника Відповідача, який не був розшуканий органами поштового зв'язку за його юридичною та фактичною адресами.

У задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд вважає за необхідне відмовити з огляду на його недоцільність у зв'язку із завершенням розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та заслухавши представника позивача, господарський суд -

встановив:

Як вказує Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "МоноПак", у період з 17 липня 2009 року по 07 серпня 2009 року ним було здійснено поставку Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Стингрей" товару –етикетки упаковки на загальну суму 145802,27 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000072 від 17.07.2009р. на суму 28660,50 грн., № РН-0000079 від 30.07.2009р. на суму 67695,77 грн., № РН-0000085 від 07.08.2009р. на суму 49446,00 грн., які підписані обома сторонами та знаходяться в матеріалах справи.

Отже, між сторонами було укладено усну домовленість на поставку товару, тобто строк виконання Відповідачем свого обов’язку зі здійснення оплати поставленого товару сторонами не встановлений.

З пояснень Позивача та наявних у справі банківських виписок вбачається, Відповідач свої зобов’язання з оплати товару належним чином не здійснював, за період з 20.07.2009р. по 26.08.2009р. оплатив лише 65160,50 грн., внаслідок чого станом на 23.12.2009р. у нього виникла заборгованість у сумі 80641,77 грн. основного боргу за період з 17.07.2009р. по 07.08.2009р.

23.12.2009р. Позивач звернувся до Відповідача із вимогою (вих. № 428) погасити заборгованість у сумі 80641,77 грн. у строк до 15.01.2010р. та надіслати відповідь на вимогу на протязі 3-х календарних днів з дня її отримання.

Відповідач відповіді на зазначену вимогу не надіслав, оплату заборгованості здійснив частково на суму 10641,77 грн.

Згідно складеного та підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків, кінцеве сальдо станом на 21.06.2010р. складає 70000,00 грн. (основний борг).

За прострочення виконання грошового зобов’язання, на підставі ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 6154,40 грн. за період з 05.02.2010р. по 21.06.2010р.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Позивач нарахував Відповідачу додатково до основного боргу суму 879,20 грн. процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами за період з 05.02.2010р. по 21.06.2010р. (157 днів).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали судової справи, суд доходить висновку, що поставка товару за видатковими накладними № РН-0000072 від 17.07.2009р., № РН-0000079 від 30.07.2009р., № РН-0000085 від 07.08.2009р. відбулась без укладення письмового договору.

Водночас вказані видаткові накладні є первинним документом бухгалтерської звітності, відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999р., та підтверджують передачу від Позивача до Відповідача певного товару із визначеною вартістю, а отже свідчить про вчинення між сторонами певного правочину.

Відповідно положень ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема господарських зобов'язань, можуть бути дії осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, або з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони своїми діями, а саме: Позивач шляхом відпуску зазначеного товару за видатковими накладними № РН-0000072 від 17.07.2009р., № РН-0000079 від 30.07.2009р., № РН-0000085 від 07.08.2009р., а Відповідач шляхом одержанням товару, вказаного у цих накладних, породили певні права та обов’язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим в ст. ст. 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України.

Зокрема, у Позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у Відповідача виник обов’язок по оплаті вартості отриманого товару.

Згідно вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На час розгляду справи Відповідач не надав суду доказів погашення зазначеної заборгованості у спірному періоді.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та тотожних приписів ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання перед Позивачем з оплати поставленого товару, тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 70000,00 грн. основного боргу та 782,46 грн. трьох процентів річних за період з 05.02.2010р. по 21.06.2010р. (136 календарних днів) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В частині додаткових нарахувань Позивача на суму 96,74 грн. процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами належить відмовити через помилковість первісних розрахунків Позивача у визначенні кількості днів прострочки у періоді з 05.02.2010р. по 21.06.2010р.

Решта позовних вимог Позивача до Відповідача в частині примусового стягнення пені у розмірі 6154,40 грн. є безпідставною, оскільки ця відповідальність не передбачена між сторонами –письмовий договір на поставку не укладався.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стингрей" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак" суму 70000 грн. основного боргу, 782 грн. 46 коп. три проценти річних, 707 грн. 82 коп. витрат на державне мито, 216 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.М. Подобєд Рішення підписано - 25.08.10р.