Рішення № 109269106, 27.02.2023, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/1370/22

2/467/28/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судових засідань Розмеріци О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ніколаєнко О.О. ,

представника позивача ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Южноукраїнської міської ради, третя особа: Южноукраїнський міський голова Акуленко Олександр Анатолійович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін до штатного розпису, та міському голові погодити оновлений штатний розклад

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2022 року позивач звернулася до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом до комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі КП ТВКГ) Южноукраїнської міської ради, третя особа: Южноукраїнський міський голова Акуленко Олександр Анатолійович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін до штатного розпису, та міському голові погодити оновлений штатний розклад.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 18 березня 2020 року працювала у комунальному підприємстві «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Южноукраїнської міської ради на посаді заступника директора з соціальних питань та тарифікації захищеності.

З часом, позивач почала відчувати обмежувальні дії щодо доступу до інформації з тарифних питань, тоді як вона, згідно посадової інструкції, намагалася розібратися з фінансово-тарифними проблемами підприємства, структурі штатної побудови підприємства в частині адміністративних посад, розібратися з крадіжками тарифних ресурсів споживання. Але згодом її почали обмежувати в посадових можливостях роботи, а потім відбулося її звільнення, на підставі службової записки заступника директора підприємства начебто задля підвищення ефективності роботи персоналу для покращення фінансового стану комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство».

Так, наказом від 17 грудня 2021 року № 196, в якому наказом № 205 від 21 грудня 2021 року внесені виправлення, скорочено чисельність і штат працівників, в тому числі вакантні посади та посаду, яку вона займала - заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності). З даним наказом позивач не погодилась.

Відповідно до наказу № 251-к від 22 грудня 2021 року її того ж числа повідомили про наступне звільнення та надали перелік посад нижчої кваліфікації.

Наказом № 09-ОС від 3 березня 2022 року її звільнено з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП у зв`язку з скороченням штату з 4 березня 2022 року. Цей наказ було скасовано наказом № 27-ОС від 13 квітня 2022 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на час звільнення.

Наказом № 39-ОС від 1 червня 2022 року її звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності та штату за пунктом 1 статті 40 КЗпП з 1 червня 2022 року.

Посилаючись на те, що керівництво немало жодних економічних підстав для скорочення її посади та інших важливих для підприємства посад, приховало дійсну мету цих змін, а при її звільненні було порушено процедуру вивільнення працівників, а саме не відбулося фактичного скорочення на підприємстві, оскільки не відбулися зміни в організації, не запропоновані вакантні посади, не видано розрахункову довідку, ОСОБА_1 просила поновити її на роботі (посаді) заступника директора з соціальних питань та тарифної захищеності КП ТВКГ; стягнути з КП ТВКГ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 червня 2022 року до дня поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати 1037,07 грн.; та внести відповідні зміни в штатний розпис, який діє з 1 березня 2022 року, зобов`язати директора КП ТВКГ подати, а міському голові погодити оновлений штатний розклад.

Розпорядженням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 листопада 2022 року за № 15-р дана справа передана на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2022 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Южноукраїнської міської ради, третя особа Южноукраїнський міський голова Акуленко Одександр Анатолійович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення відповідних змін до штатного розпису прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підставою для скорочення посади позивачки стала службова записка заступника директора КП ТВКГ з питань структурно-економічної трансформації підприємства, в якій вказується на низьке навантаження по виконанню функціональних обов`язків за цільовим призначенням та відсутньою необхідністю і доцільністю цієї посади. При звільненні ОСОБА_1 були дотримані вимоги трудового законодавства та права працівника, зокрема щодо вчасного попередження про наступне звільнення, пропозиції щодо вакантних посад, неможливості припинення трудових відносин у період тимчасової непрацездатності. На час її звільнення інших вакантних посад на підприємстві не було. Крім іншого, вважав, що позивач пропустила строк звернення до суду з даним позовом та як підставу відмови в задоволенні позову, просив застосувати положення ст. 233 КЗпП України.

Представник третьої особи направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, також посилався на право підприємства самостійно визначати власну структуру, штат та чисельність працівників. Суд не може втручатись в діяльність КП ТВКГ, його наглядової ради та міського голови. Докази порушеного права, позивач не надала. Просив стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

У відповідях на відзиви ОСОБА_1 заперечувала монополію підприємства в питаннях організаційної структури та чисельності працівників і штатного розпису, оскільки воно належить територіальній громаді міста, статут якого затверджує міська рада, а штатний розпис - міський голова. Трудову книжку та копію наказу їй не видавали, інші посади їй не пропонували. Змін в організації виробництва на підприємстві не було. Посада, яку вона обіймала, є важливою та потрібною підприємству, а тому вона не підлягала скороченню.

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, просила відмінити наказ № 39-ОС від 01 червня 2022 року про її звільнення, поновити на роботі, стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по день поновлення її на роботі в розмірі 201691, 35 грн., внести відповідні зміни до штатного розпису, міському голові погодити оновлений штатний розклад та стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір. Суду пояснила, що фактичних змін в організації виробництва і праці на підприємстві не відбулося, скоротили лише її посаду, яку вона обіймала, вона мала правозахисний характер, бо перешкоджала прийняттю економічно необґрунтованих тарифів на комунальні послуги, на підприємстві мали місце грубі порушення фінансово-економічного характеру. Рішення про її звільнення не було погоджено з профспілкою, при звільненні їй не запропонували тимчасово вільну посаду юрисконсульта, оскільки вона має юридичну освіту та інші вакантні посади. На її вимогу відповідач не надав їй відомості про нараховану та виплачену заробітну плату. Внаслідок скорочення порушені інтереси не тільки підприємства, але і інтереси територіальної громади міста, що викликало численні обурення в соціальних мережах. Трудову книжку отримала в день звільнення, 01 червня 2022 року. Розрахунок при звільненні був проведений з нею 04 березня 2022 року, і того ж дня вона перебувала вже на лікарняному. Не вважала, що нею пропущений строк для звернення до суду за вирішенням даного трудового спору, однак подала заяву про поновлення такого строку.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримала позицію позивача.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що посилання позивача на підвищення тарифів на послуги не має жодного зв`язку зі скороченням посади та її звільненням. Посада, яку обіймала позивачка, підприємству не потрібна і є економічно недоцільною, на чому наголошувалось у службовій записці від 17 грудня 2021 року. Відповідно до пункту 3 статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Посада юрисконсульта не була вакантною, тому не могла пропонуватися на виконання положення частини 3 статті 49-2 КЗпП. При звільненні ОСОБА_1 , були дотримані усі вимоги трудового законодавства та права працівника, позивача було вчасного попереджено про наступне звільнення, було запропоновано всі наявні вакантні посади. Підприємство не є членом профспілки. Тому скорочення чисельності штату на підприємстві відбулось законно. З усіма наказами позивач ознайомлена, трудову книжку отримала в день звільнення, розрахунок при звільненні проведений повністю. З наведених підстав просила відмовити позивачу в задоволенні позову за безпідставністю заявлених нею позовних вимог, окрім цього наголошувала на тому, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за вирішенням даного трудового спору, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, просила суд розглядати справу без участі представника.

Суд, з`ясувавши всі обставини справив межах заявлених позовних вимог, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

За змістом п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП самостійними підставами, серед інших, змін в організації виробництва та праці визначено,зокрема, скорочення чисельності працівників і окремо скорочення штату працівників.

Так, чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 7 квітня 2011 року № 114/06/187-11).

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи,для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.

Зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників ,а незначні розширення в діяльності відповідача не є змінами в організації виробництва та праці. Тобто, скорочення чисельності або штату працівників, безумовно, є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника. (Постанова Верховного Суду № 824/3229/14а від 31 січня 2018 року).

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Отже обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

Згідно витягу з Статуту комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 18 жовтня 2018 року №1294, підприємство створене з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, найбільш ефективного використання майна території Южноукраїнська...(п.п. 2.1.1, 2.1.3), Директор підприємства затверджує штатний розпис (з обов`язковим попереднім погодженням з наглядовою радою та міським головою) (п. 7.3.7) (т. 1 а.с. 51-53).

Згідно витягу Статуту комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 28 липня 2022 року №1078, директор Підприємства несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів; заступники директора Підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів, а також інші працівники приймаються на роботу і звільняються директором Підприємства, згідно з чинним законодавством України (п.п.7.3.9, 7.4) (т. 1 а.с.49-50).

Відповідно до наказу № 27-ОС від 17.03.2020 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності населення) з 18 березня 2020 року (т. 1 а.с. 174), що також підтверджується копією трудової книжки позивача (т. 1 а.с. 170).

Згідно посадової інструкції заступника директора КП ТВКГ (з соціальних питань та тарифної захищеності), на посаду заступника директора та звільнення з неї здійснюється наказом директора КП ТВКГ із дотриманням вимог чинного законодавства, заступник директора у адміністративному та виробничому відношенні підпорядкований директору (т. 1 а.с. 67-68).

Відповідно до службової записки заступника директора КП КВКГ з питань структурно-економічної трансформації підприємства Ю.Борець від 17.12.2021 року складену на ім`я директора підприємства, зазначається про доцільність скорочення посад заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності) та 5 штатних одиниць лабораторії метрології (т. 1 а.с. 59).

Наказом комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» № 196 від 17 грудня 2021 року "Про скорочення чисельності і штату працівників" визначено скоротити чисельність і штат працівників підприємства на 5 штатних одиниць, в тому числі посаду заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності) та у зв`язку з цим внести зміни до штатного розкладу КП ТВКГ.

Підставою винесення даного наказу стали зміни в організації виробництва і праці, спрямованими на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, приведення штатної чисельності у відповідність до фінансових можливостей підприємства та зменшення адміністративних витрат, враховуючи службову записку заступника директора КП КВКГ з питань структурно-економічної трансформації підприємства від 17.12.2021 року. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис (т. 1 а.с. 58).

Наказом комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» № 205 від 21 грудня 2021 року внесені виправлення до наказу № 196 від 17 грудня 2021 року, скорочено чисельність і штат працівників на 6 штатних одиниць, в тому числі посаду заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності). З даним наказом позивач не погодилась, на звороті наказу наявні її застереження та поставлений підпис (т. 1 а.с. 61).

Наказом комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» № 197 від 17 грудня 2021 року внесено зміни до штатного розкладу, діючого з 01.12.2020 року у зв`язку зі скороченням посад (професій) з 01 березня 2022 року, яким передбачено скорочення 6 штатних одиниць, в тому числі посаду заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності). З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис. (т. 1 а.с. 60).

Згідно штатного розкладу комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на 2022 рік, який вводиться в дію з 01 березня 2022 року, затверджений директором КП ТВКГ 28.01.2022 року та погоджений міським головою 07.02.2022 року, зазначено лише одну посаду заступника директора (т. 1 а.с. 45-48).

Згідно штатного розкладу комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на 2022 рік, який вводиться в дію з 01 грудня 2022 року, затверджений т.в.о. директора КП ТВКГ 19.08.2022 року та погоджений секретарем міської ради О.А. Акуленко 01.09.2022 року, посади заступника директора відсутні (т. 2 а.с. 159).

Таким чином видно, що підприємство зазнало змін в організації виробництва і праці, а саме відбулося скорочення чисельності та штату працівників.

Наказом комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» № 251-к від 22 грудня 2021 року визначено порядок та відповідальних осіб за попередження працівників про заплановане вивільнення у зв`язку із скороченням штату. З даним наказом ОСОБА_1 під підпис ознайомлена 22.12.2021 року із зазначенням про непогодження із вказаним наказом (т. 1 а.с. 62).

Згідно письмового повідомлення комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» від 22.12.2021 року, ОСОБА_1 під підпис, 22 грудня 2021 року була ознайомлена про заплановане вивільнення її посади у зв`язку із скороченням штату, їй повідомлено про відсутність вакантних посад за її кваліфікацією, та запропоновано посади нижчої кваліфікації станом на 22 грудня 2021 року (т. 2 а.с. 173).

Наказом № 09-ОС від 03 березня 2022 року ОСОБА_1 звільнено 04 березня 2022 року з посади заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності) у зв`язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 100, т. 2 а.с. 92).

Актом від 04.03.2022 року, який складений та підписаний старшим інспектором з кадрів, інспектором з кадрів та провідним юрисконсультом КП ТВКГ, зафіксовано відмову ОСОБА_1 в отриманні трудової книжки в день звільнення 04 березня 2022 року та копії наказу про її звільнення за скороченням штату (т. 1 а.с. 98, 196).

Актом від 03.03.2022 року, який складений та підписаний старшим інспектором з кадрів, інспектором з кадрів та провідним юрисконсультом КП ТВКГ, зафіксовано факт ознайомлення ОСОБА_1 та відмову підписання наказу "Про припинення трудового договору у зв`язку із скороченням штату" від 03 березня 2022 року № 09-ОС (т. 1 а.с. 195).

Наказом комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» № 27-ОС від 13 квітня 2022 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, скасовано наказ "Про звільнення ОСОБА_1 від 03.03.2022 року № 09-ОС, визнано недійсним запис про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 157).

Наказом комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» № 39-ОС від 01 червня 2022 року, звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора (з питань та тарифної захищеності) з 01 червня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Як видно (на звороті) ОСОБА_1 з наказом ознайомлена у той же день, що підтверджується її особистим підписом та зауваження про непогодження її з наказом (а.с. 56).

Згідно довідки (т. 1 а.с. 99) середній заробіток ОСОБА_1 за січень-лютий 2022 року склав 39408,77 грн., середньоденна заробітна плата становить 1037,07 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до т.в.о. директора КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Судакова Дмитра Сергійовича (третя особа Южноукраїнський міський голова Онуфрієнко В.В.) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до штатного розкладу закрито через невірне визнечення судом першої інстанції суб`єктного складу учасників спірних трудових правовідносин (т. 1 а.с. 34-37).

Згідно з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Таким чином доводи позивача щодо доцільності та важливості її посади для підприємства та громади міста судом не можуть розцінюватися, як докази неправомірності звільнення.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» не є членом профспілки. Крім того, законодавством не передбачено погодження цього рішення з профспілкою. Рішення про скорочення чисельності або штату оформлюється, як правило, наказом по підприємству, до штатного розпису вносяться відповідні зміни.

Посилання позивача на ту обставину, що їй не було запропоновано посаду юрисконсульта, який перебуває у лавах Збройних Сил України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з наказу Міністерства Оборони України від 25.02.2022 року № 3 ОСОБА_4. з 25 лютого 2022 року призвано до мобілізації (т. 2 а.с. 158). Сторонами не заперечувалось, що останній до теперішнього часу перебуває в лавах ЗСУ.

Наказом комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» № 527 від 29.09.2021 року пр. юрисконсульту ОСОБА_4 надана щорічна основна відпустка на 168 календарних днів на період з 01.11.2021 року по 21.04.2022 року (т. 1 а.с. 197).

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (чинної на час виникнення спору) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, між роботодавцем та призваним працівником зберігаються трудові правовідносини, а працівник лише звільняється від виконання службових (виробничих) обов`язків. Це звільнення від роботи має тимчасовий характер і не передбачає розірвання трудового договору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Отже, якщо працівник тимчасово відсутній у зв`язку із призовом на військову службу посада, яку він займає, не є вакантною.

Тобто посада юрисконсульта не є вакантною, тому не може пропонуватися при скороченні працівників і прийняття працівника на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до демобілізації або настання інших умов основного працівника.

Натомість, відповідач вживав заходи спрямовані на реальне працевлаштування позивача, запропонувавши їй, за відсутності вакантних посад за її кваліфікацією, наявні вакантні посади, хоча і нижчої кваліфікації. Однак ОСОБА_1 не звернулася до відділу кадрів із заявою про переведення її на вказані посади, що свідчить про відсутність порушення комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» вимог трудового законодавства при звільненні позивача.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено правомірно, а підприємством дотримано вимоги чинного трудового законодавства України при її звільненні. Жодних порушень прав позивача судом не встановлено, відповідач діяв у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (чинної на час виникнення спору) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц вказано, що «установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку».

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (близька за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Беручи до уваги, що відповідачем при звільненні позивача не було допущено порушення норм трудового права, в задоволенні позовних вимог про скасування (відміну) наказу № 39-ОС від 01 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на роботі (посаді) заступника директора з соціальних питань та тарифної захищеності, слід відмовити з підстав недоведеності та необґрунтованості.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по день поновлення на роботі в розмірі 201691, 35 грн., внесення відповідних змін до штатного розпису, міському голові погодити оновлений штатний розклад, є похідними від позовних вимог про скасування (відміну) наказу № 39-ОС від 01 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на роботі (посаді) заступника директора з соціальних питань та тарифної захищеності, у задоволенні яких відмовлено, то вони також задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги надані позивачем наступні докази, оскільки такі не стосуються предмету розгляду даного спору:

Том 1: лист ОСОБА_1 від 18.11.2022 року (а.с. 32), інформаційний лист Миколаївського апеляційного суду (а.с.33), інформація щодо судових справ (а.с. 38), акт від 06 листопада 2020 року (а.с.39), звіт про виконання фінансового плану КП ТВКГ за січень-грудень 2021 року (а.с. 40), звернення ОСОБА_1 від 01.03.2022 року щодо тарифів на комунальні послуги (а.с. 41-44). довідка від 08.07.2022 року (а.с. 54), рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 758 від 13.07.2017 року про затвердження програми "Якісні та обґрунтовані тарифи кожному споживачу без боргів" (а.с. 55), рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 512 від 23.06.2021 року (а.с. 57), заява про порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності (а.с. 63-65), стаття "КП ТВКГ обирає банкрутство" в газеті Енергетик від 07.02.2019 року (а.с. 66), колективне звернення громадян щодо питань тарифів (а.с. 69-72), електронна петиція від 26.08.2022 року (а.с. 73-78), додаток 2.7/2 (а.с. 79-80), додаток 2.3/4 (а.с. 81-83), акт-аргументи (а.с. 84), довідка від 04.06.2022 року (а.с. 85), довідка щодо коштів (а.с. 86), протокол № 1 від 25.05.2020 року (а.с. 87), протокол від 14.04.2020 року (а.с. 88), протокол від 21.08.2020 року (а.с. 89), звіт від 27.08.2020 року (а.с. 90), наказ КП ТВКГ № 220 від 25.08.2020 року (а.с. 91), наказ КП ТВКГ № 223 від 27.08.2020 року (а.с. 92), службова записка заступника директора ОСОБА_1 на ім`я директора КП ТВКГ від 26.08.2020 року (а.с. 93), апеляційна скарга ОСОБА_1 по справі 486/532/22 (а.с. 123-152), наказ № 180 від 25.06.2014 року(а.с. 174-175), рішення виконавчого комітету № 58 від 10.03.2021 року (а.с. 176-177), структура тарифів (а.с. 178).

Том 2: рекомендація-запит від 23.10.2014 року (а.с 18-27), рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 36 від 09.02.2022 року (а.с. 28-32), наказ № 180 від 25.06.2014 року (а.с. 33-35), Постанова КМУ № 848 від 21.10.1995 року (а.с. 36-38), довідка по руху коштів КП ТВКГ (а.с. 58), рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 58 від 10.03.2021 року (а.с. 59-60), структура тарифу на послуги (а.с. 61), пояснювальна записка (а.с. 62-63), розгляд заяви на встановлення тарифів виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради від 20.08.2020 року (а.с. 69), акт-дослідження від 27.05.2019 року (а.с. 70-77), рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 02 від 20.01.2021 року (а.с. 85-86), річний план (а.с. 87-91), відеозапис події, що відбулася 04.03.2022 року (т. 2 а.с. 172).

Щодо вимог представника третьої особи щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., то суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи не містять документального підтвердження понесених третьою особою витрат на праву допомогу, тобто не підтверджено факту оплати такої допомоги в розмірі 5000.00 грн.

Крім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦК України у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 3,4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Южноукраїнської міської ради, третя особа: Южноукраїнський міський голова Акуленко Олександр Анатолійович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін до штатного розпису, та міському голові погодити оновлений штатний розклад, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2023 року о 08 годині 45 хвилин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, код ЄДРПОУ 31948866

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова