Рішення № 10926896, 14.06.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.10р.Справа № 1/42-10

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1 247 грн. 28 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Шляєв І.В., дов. № 415 від 01.01.10р.; Селяков О.В., дов. № 416 від 01.01.10р.

від відповідача: Сотніков П.М., дов. № 11/81 від 28.12.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у сумі 1 247 грн.28 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що в червні 2009 року при надходженні порожніх вагонів на адресу відповідача по повним перевізним документам, вагони не забиралися одержувачем на свою під’їзну колію після одержання ним повідомлення про готовність подавання вагонів на коліях станції з вини вантажоодержувача. Вказаний час затримки вагонів на коліях станції було зафіксовано актами затримки форми ГУ-23а, на підставі яких позивачем була нарахована плата за користування вагонами по відомості форми ГУ-46.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що позивачем не надано доказів, які доводять що усі колії станції Терни були зайняті вагонами, які прибули на адресу відповідача і це унеможливлювало прийняття інших вагонів на станцію та подачу їх на під'їзну колію. Акти загальної форми, додані до позовної заяви, враховуючи кількість вагонів та періоди їх затримки, не доводять, що усі колії станції Терни у зазначені періоди були зайняті з вини відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони. Крім того, відповідач зазначає, що документи, згідно яких позивачем нарахована плата за користування вагонами, надані останнім в обґрунтування позовних вимог, складені з численними порушеннями Правил користування вагонами і контейнерами, Правил складання актів та не відповідають дійсним обставинам. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали, справи дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

Між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладені договір № ПР/ДН-2-06-1555/НЮп-198 від 22.12.06р. "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" та тимчасова угода № ПР/М-07-2/14-НЮдч від 12.04.07р "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний ГЗК", яка примикає до ст. Терни і Рядова Придніпровської залізниці", згідно умов яких позивач надавав відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

У червні 2009 року до станції Терни Придніпровської залізниці для Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надходили порожні вагони, які затримувалися на підходах до станції Терни із-зі скупченості вагонів на станції по причині не забирання з колій станції одержувачем вантажів, що надійшли на його адресу.

Вказаний час затримки вагонів на коліях станції було зафіксовано актами затримки форми ГУ-23а, на підставі яких позивачем була нарахована плата за користування вагонами по відомості форми ГУ-46, на загальну суму 1 247 грн. 28 коп.

Оскільки вказані вище відомості плати за користування вагонами були підписані представниками відповідача із зауваженнями про те, що "з нарахованою сумою не згодні. ВАТ "Північний ГЗК" готовий прийняти дані вагони на п/к", позивач вимагає стягнути з відповідача зазначену плату за користування вагонами у судовому порядку.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статут залізниць України визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила видачі вантажу, які є обов’язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Згідно ст. ст. 46-47 Статуту залізниць України та п. 33 Правил видачі вантажу, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема: обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці, - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці у розмірі, встановленому Тарифним керівництвом № 1.

Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Як вбачається з наявного у справі акту загальної форми ГУ-23а, складеного позивачем, вагони, що надійшли на адресу відповідача, простоювали на станції Приворот Придніпровської залізниці з моменту готовності; затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.

Як вказує відповідач, у наданих позивачем акті загальної форми та повідомленні про затримку вагонів маються розбіжності в найменуваннях станції затримання; наказ про затримку вагонів видано на три хвилини пізніше ніж передано повідомлення про їх затримку, що, на думку відповідача, є порушенням п. п. 9,10 Правил користування вагонами.

Проте ці розбіжності свідчать лише про технічні помилки у оформленні перевізних документів, тому не можуть бути вплинути на правову оцінку спірних правовідносин.

На підставі п. 4.1 п. 4 Правил обслуговування під'їзних колій, подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу. За таких умов залізниця повідомляє вантажоодержувача тільки про прибуття вантажу, а про готовність до забирання вагонів на під'їзну колію, згідно п. 8 Угоди, начальник зміни цеху зовнішнього транспорту ВАТ "Північний ГЗК" повідомляє чергового по станції Терни не пізніше ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів із реєстрацією у Книзі повідомлень ф. ГУ-2. Крім того, відповідно до п.4 Правил користування вагонами та контейнерами термін користування вагонами, що подаються залізницею. Обчислюється не раніше часу, зазначеного в повідомленні. У разі подавання вагонів без повідомлення, початок часу користування ними обчислюється після закінчення передбачених правилами користування вагонами та контейнерами двох годин. У разі подавання вагонів із запізненням, після часу, зазначеного у повідомленні, час користування обчислюється з моменту фактичної подачі, якщо запізнення не перевищує двох годин.

Умовами п. 5 Угоди сторони передбачили обов’язок Позивача інформувати Відповідача про прибуття на його адресу власних/орендованих вагонів із обов’язковою реєстрацією такого повідомлення у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

Пунктом 13 укладеної між сторонами Угоди передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України –ставками плати за користування вагонами залізниць.

Розрахунок суми плати за користування вагонами, що підлягає стягненню, проводився позивачем згідно ставок плати, встановлених Тарифним керівництвом № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009р. № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356.

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідач доказів про добровільну оплату на користь позивача плати за користування вагонами на час розгляду справи суду не надав.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача плати за користування вагонами у сумі 1 247 грн. 28 коп. підлягають частковому задоволенню в сумі 121 грн. 40 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 20365318) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр.. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) 121 грн. 40 коп. (сто двадцять одну грн. 40 коп.) боргу, 09 грн. 93 коп. (дев'ять грн. 93 коп.) державного мита, 22 грн. 97 коп. (двадцять дві грн. 97 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання

СуддяІ.А. Рудь Рішення підписано –15.06.10р.