Постанова № 10926786, 28.09.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

21 вересня 2009 року Справа № 5020-3/135                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

          позивача: Молчанов Антон Олександрович, довіреність № б/н від 29.04.09, товариство з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство";

                    відповідача: Коломаченко Галина Петрівна, довіреність № 02/33 від 02.07.09, відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод";

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 18.06.2009 у справі №5020-3/135

          за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" (вул. Героїв Севастополя, 13,Севастополь,99001)

до           відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

про визнання права на оренду на умовах договору оренди основних фондів підприємства № 41-07 від 01.05.2002;

за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство"

про повернення набережної № 1 та портального крану.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство”, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” про визнання права на оренду набережної № 1 інв. № 70153 та портального крану інв. № 8252 (додаток № 1 до договору) на умовах договору оренди основних фондів підприємства № 41-07 від 01 травня 2002 року на строк до 31 серпня 2015 року.

В процесі розгляду справи відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” звернулось із зустрічними позовними вимогами до спільного російсько-українського підприємства „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство” про повернення набережної № 1 (інв. № 70153) та портального крану (інв. 8252) за переліком відповідно до інвентаризаційного опису (додаток № 1 до договору), переданих у тимчасове користування за договором оренди № 41-07 від 01 травня 2002 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17 квітня 2009 року зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 червня 2009 року первісний позов задоволено, за товариством з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський морський завод „Лазарєвське Адміралтейство” визнано право на оренду набережної № 1 інв. № 70153 та портального крану інв. № 8252 відповідно до інвентаризаційного опису (додаток № 1) та акту приймання-передачі (додаток № 2) на умовах договору оренди основних фондів підприємства № 41-07 від 01 травня 2002 року (зі змінами та доповненнями) на строк до 31 серпня 2015 року; у задоволенні зустрічного позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” не надало суду доказів, які б свідчили про його намір припинити дію договору оренди, а відправлені відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод»на адресу товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський морський завод „Лазарєвське Адміралтейство” листи №09/02-720 від 05.12.08, №09/02-773 від 30.12.08., №09/02-37 від 30.01.09., як вважає суд першої інстанції, за своєю правовою природою не є заявами про припинення договору оренди, оскільки містять лише вимогу про повернення нерухомого майна, що перебуває в строковому платному користуванні орендаря.

Не погодившись з даним судовим актом, відкрите акціонерне товариства „Севастопольський морський завод” звернулось до господарського суду міста Севастополя з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишились положення частин 2,4 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якими договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Доведеність волі орендодавця на припинення договору оренди до орендаря, її визначеність та зрозумілість підтверджується, як твердить відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод”, не лише листами орендодавця, направленими на адресу орендаря як до закінчення строку договору, так і протягом місяця після спливу його дії, так і листами орендаря, в яких він фактично погодився з припиненням дії договору оренди.

В додатку до апеляційної скарги відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" твердить, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем за зустрічним позовом помилково обраний такий спосіб захисту порушеного права, як присудження до виконання, є хибним.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що його позовна заява про зобов’язання повернути майно випливає не з права власності, а з договірних відносин, у зв’язку з чим застосування відкритим акціонерним товариством „Севастопольський морський завод” зобов’язально –правового способу захисту - присудження до виконання обов’язку в натурі відповідає суті правовідносин та підставі позову.

У зв’язку з відпусткою судді Заплава Л.М., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2009 року, здійснено заміну судді Заплава Л.М. на суддю Антонову І.В., головуючим у справі призначено суддю Антонову І.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2009 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” на один місяць.

14 вересня 2009 року у судову засіданні оголошено перерву до 21 вересня 2009 року.

В процесі розгляду справи від товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський морський завод „Лазарєвське Адміралтейство” надійшло клопотання про звільнення від доказування у даній справі і вважати встановленим в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України таку обставину, як відсутність у відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” волевиявлення, висловленого взовні, у вигляді заяв про припинення дії договору оренди № 41-07 від 01 травня 2002 року у зв’язку зі спливом строку його дії 31 грудня 2008 року, встановленому рішеннями господарського суду міста Севастополя у справах № 5020-3/136, № 5020-3/138, 5020-3/139, в яких суд дійшов висновку про те, що листи відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод”, направлені на адресу товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський морський завод „Лазарєвське Адміралтейство”, не є заявами про припинення договорів оренди.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 травня 2002 року між відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод»(орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство «Севастопольський морський завод «Лазарєвське Адміралтейство»(орендар) був укладений договір оренди основних фондів підприємства № 41-07 (а.с.9-12, том 1).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування набережну № 1 інвентарний номер 70153 та портальний кран інвентарний номер 8252.

Згідно з п.3.2 договору строк його дії був визначений сторонами до 31 грудня 2002 року.

Угодою від 19 листопада 2003 року сторони продовжили дію договору оренди до 31 грудня 2007 року (а.с. 80, том 1).

В період з 2003 року по 2007 рік між орендодавцем та орендарем укладалися додаткові угоди до договору щодо строків, порядку сплати та розміру орендної плати.

21 грудня 2007 року вих. № 09/02-1035 товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольський морський завод” звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський морський завод „Лазарєвське Адміралтейство” з повідомленням про припинення з 31 грудня 2007 року ряду договорів оренди, у тому числі і договору № 41-07 від 01 травня 2002 року, та просило письмово підтвердити згоду на пролонгацію договору (а.с.13, том 1).

Листом від 29 грудня 2007 року № 29-06/508 орендар підтвердив намір продовжити дію договору на 2008 рік (а.с.14, том 1).

Отже, за згодою сторін строк дії договору № 41-07 від 01 травня 2002 року встановлено до 31 грудня 2008 року.

05 грудня 2008 року вих. № 09/02-720 відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський морський завод „Лазарєвське Адміралтейство” з вимогою про повернення орендованого майна у зв’язку з закінченням строку дії договору № 41-07 (а.с. 55, том 1).

Листом від 16 грудня 2008 року вих. № 29/06-336 орендар запропонував орендодавцю надіслати на його адресу проект договору оренди даного майна на 2009 рік (а.с. 100, том 1).

30 грудня 2008 року вих. № 09/02-773 орендодавець повторно звернувся до орендаря з вимогою про повернення орендованого майна та відмовою в укладенні нових договорів на подальшу оренду майна на 2009 рік (а.с. 56, том 1).

Надалі неодноразово листами від 30 січня 2009 року вих. №09/02-37 (а.с. 85, том 1), 16 лютого 2009 року вих. № 02/682 (а.с. 57, том 1), 06 березня 2009 року вих. №02/724 (89, том 1) відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»зверталось до товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство” з вимогою про повернення орендованого майна та попереджало орендаря про незгоду зараховувати попередню орендну оплату за договорами за призначенням.

В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський морський завод „Лазарєвське Адміралтейство” неодноразово зверталося до відповідача з пропозицією укласти на 2009 рік новий договір оренди майна (а.с. 104 –107, 126-129, том 1).

Неузгодженість сторін за договором питань, які виникли при реалізації орендних відносин, стали підставою для їх звернення до суду із даними позовами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зазначена норма кореспондується з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, якою передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правомірність застосування до орендних відносин суб'єктів господарювання положень Цивільного кодексу України підтверджується частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України, якою передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції погодився з правовою позицією товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" та визнав, що листи орендодавця № 09/02-720 від 05.12.2008, №09/02-773 від 30.12.2008, № 09/02-37 від 30.01.2009, № 02/682 від 16.02.2009, №02/724 від 06.03.2009 за своїм змістом не відповідають приписам частини 4 статі 284 Господарського кодексу України та за своєю правовою природою не є заявами про припинення договору, а містять лише вимогу про повернення нерухомого майна, що перебуває в строковому платному користуванні орендаря.

Однак, жодна з наведених вище норм матеріального права не містить будь-якої законодавчо визначеної форми змісту заяви про припинення або зміну договору. Не навів такої норми у мотивувальній частині рішення і суд першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що листи орендодавця від 05.12.2008 року № 09/02-720, від 30.12.2008 року №09/02-773 містять безспірне волевиявлення відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" про відсутність наміру продовжувати договірні орендні відносини з товариством з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" після спливу строку договору оренди.

Доведеність волі орендодавця на припинення договору оренди, її визначеність та зрозумілість підтверджується не лише листами відкритого акціонерного товариства „Севморзавод" № 09/02-720 від 05.12.2008, №09/02-773 від 30.12.2008, № 09/02-37 від 30.01.2009, № 02/682 від 16.02.2009, №02/724 від 06.03.2009, а й листами товариства з обмеженою відповідальністю спільне Російсько-Українське підприємство „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство”, зокрема, листами від 12 січня 2009 року вих. № 29-06/ (а.с. 101, том 1), від 14 січня 2009 вих. № 29-06/4 (а.с. 99, том 1) з пропозицією продовжити строк дії договору.

Більш того, орендар направив на адресу орендодавця листа від 05 лютого 2009 року вих. № 29.122 з графіком повернення орендованого майна, що свідчить про те, що орендар по суті погодився із припиненням договору, прийнявши на себе зобов'язання повернути об'єкти оренди у встановлені строки (а.с. 86-87, том 1).

Про визнання факту припинення строку дії договору свідчить також направлений орендарем орендодавцю проект договору оренди спірного майна на 2009 рік № 09-05/449-ю від 01 січня 2009 року (а.с. 134-139, том 1), №09-06/450-ю від 01 січня 2009 року (а.с. 115-118, том 1).

На підставі наведеного судова колегія дійшла висновку про припинення з 1 січня 2009 року строку дії договору № 41-07 від 01 травня 2002 року у зв’язку з запереченням орендодавця на продовження його дії.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що відповідач отримував орендну плату після 01.01.2009 року, що, на його думку, свідчить про згоду на продовження орендних відносин, є безпідставними з врахуванням наступного.

Згідно з частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Отже, за наявності заперечень орендодавця на продовження строку дії договору здійснення орендних платежів не є підставою для пролонгації договору, термін дії якого закінчився.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2008 року у справі №2-11/9948-2007, Вищого господарського суду України від 19.07.2007 року у справі №2-21/18234-2006, відповідно до яких факт сплати орендної плати не може свідчити про продовження орендних правовідносин, оскільки це лише оплата за користування майном, але ніяк не конклюдентні дії, що направлені на продовження правовідносин.

Судова колегія вважає безпідставним клопотання товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" про звільнення від доказування і вважати встановленим в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України факту того, що листи відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" не є заявами про припинення договору оренди, про що зазначене у рішеннях господарського суду міста Севастополя у справах № 5020-3/136, №5020-3/138, № 5020-3/139.

Так, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судові акти, на преюдиціальний характер яких посилається товариство з обмеженою відповідальністю спільне російсько-ркраїнське підприємство „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство”, прийняті у справах між тими ж сторонами, але з інших предметів спору, а саме - з інших договорів оренди.

Отже, факти, викладені у мотивувальних частинах зазначених рішень суду, слід оцінювати з урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вищенаведена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2005 року у справі № 20-3/308-9/099 та інших.

Таким чином, враховуючи заперечення орендодавця продовжити дію договору оренди, його вимоги повернути орендоване майно, які були пред'явлені орендарю як до закінчення строку дії договору, так й протягом одного місяця після спливу його дії, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство” про визнання права на оренду набережної № 1 інв. № 70153 та портального крану інв. № 8252 (додаток № 1 до договору) на умовах договору оренди основних фондів підприємства № 41-07 від 01 травня 2002 року на строк до 31 серпня 2015 року задоволенню не підлягають.

Одночасно зустрічний позов підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначено у пункті 5.2 договору оренди №41-07 від 01.05.2002 року, у разі припинення дії договору в окремо визначені строки орендар зобов'язався повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на час передання його в оренду з урахуванням фізичного зносу. Також пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов’язаний у 5-ти денний термін здійснити повернення орендованого майна, здавши його орендодавцю за приймально-здавальним актом у відповідному технічному стані, у тому числі з проведеними поліпшеннями властивостей майна.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, закінчення терміну дії договору є однією з підстав припинення договору, внаслідок чого у орендаря виникає обов’язок повернути орендоване майно, а у орендодавця –право вимагати повернення майна. За таких обставин вимога орендодавця повернути орендоване майно у зв’язку із закінченням терміну дії договору оренди є такою, що відповідає вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" помилково обрало спосіб захисту порушеного права як присудження до виконання обов’язку в натурі, у той час як за своєю суттю зустрічний позов є віндікаційним.

Однак, із зустрічної позовної заяви вбачається, що правовою підставою для обґрунтування своїх вимог відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" обрало саме статтю 785 Цивільного кодексу України щодо обов’язків наймача у разі припинення договору найму.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки відповідач за зустрічним позовом у порушення умов договору та діючого законодавства не повернув позивачу орендоване майно, право відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" як власника цього майна щодо володіння, доцільного та ефективного використання і вільного розпорядження належним йому майном підлягає захисту.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про неправильно обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту права є хибним та таким, що суперечить нормам матеріального права, а також судовій практиці, висловленій у постановах Вищого господарського суду України від 20.11.2007 у справі № 30/77-07-2161, від 25.02.2009 у справі № 5/316.

З врахуванням вищенаведеного відповідача за зустрічним позовом слід зобов’язати виконати умови пунктів 5.2 та 6.1 договору оренди № 41-07 від 01 травня 2002 року.

За даних обставин судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” та скасування прийнятого у справі рішення.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу господарських витрат, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” задовольнити.

          2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 червня 2009 року у справі № 5020-3/135 скасувати.

          3. У задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство” відмовити.

          4. Зустрічні позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” задовольнити.

          5. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, коду ЄДРПОУ 30394016, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) повернути відкритому акціонерному товариству „Севастопольський морський завод” (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, код у ЄДРПОУ 14312370, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) набережну № 1 (інв. № 70153) та портальний кран (інв. 8252) за переліком відповідно до інвентаризаційного опису (додаток № 1 до договору), передані у тимчасове користування за договором оренди № 41-07 від 01 травня 2002 року.

          6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільне російсько-українське підприємство „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське Адміралтейство” (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, коду ЄДРПОУ 30394016, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, код у ЄДРПОУ 14312370, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

                    7. Господарському суду міста Севастополя видати відповідні накази.

Головуючий суддя                                                  

Судді