Постанова № 10926747, 05.08.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2009 року Справа № 5020-2/166                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Ткаченка М.І.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Остапової К.А.,

за участю представників сторін:

прокурора: Пархоменка Д.П., посвідчення № 325 від 12.11.08 (помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово- Морських Сил України);

позивача: Кравець О.М., довіреність № 220/970/д від 24.11.08 (Міністерство оборони України);

позивача: не з'явився (Військова частина № А-4068);

відповідача: Кулагіна О.О., довіреність № 827 від 08.09.09 (Інкерманська міська рада);

третьої особи: Янчук А.П., довіреність № 1354 від 15.07.09 (Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі);

третьої особи: Кравець О.М., довіреність № 9/16-2393 від 18.08.09 (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська);

третьої особи: не з'явився (Головне управління земельних ресурсів у місті Севастополі);

третьої особи: Самойлової В.О., довіреність № 152 від 06.10.09;

Шапоренко О.В., довіреність № 1/1 від 01.01.09 (МПП "Ажур");

розглянувши апеляційне подання Військового прокурора Севастопольського гарнізону на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 3 червня 2009 року у справі №5020-2/166

за позовом           Військового прокурора Севастопольського гарнізону

(вулиця Суворова, 27, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський проспект, 6, місто Київ, 01001)

Військової частини № А-4068

(вулиця Лазаревська, 1, місто Севастополь, 99011)

до Інкерманської міської ради

(вулиця Шовкопляса, 37, місто Інкерман, місто Севастополь, 99703)

за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі

(вулиця Дм. Ульянова, 16,Севастополь,99045)

Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

(вулиця Хрустальова, 60, місто Севастополь, 99011)

Головного управління земельних ресурсів у місті Севастополі

(вулиця Демідова, 13, місто Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Малого приватного підприємства "Ажур"

(пр. Гер. Сталінграда, 36-31, місто Севастополь, 99059)

про визнання недійсним рішення                              

                                                            В С Т А Н О В И В:

У лютому 2009 року Військовий прокурор Севастопольського гарнізону, виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А-4068 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Інкерманської міської ради про визнання недійсним рішення Інкерманської міської ради № 20/184 від 26 грудня 2001 року „Про надання в оренду земельної ділянки в районі Радянської балки площею 0,5507 га Малому приватному підприємству „Ажур”(далі МПП „Ажур”) під базу для розміщення обслуговуючого персоналу та обладнання з обстеження зруйнованих штолень, знешкодженню та відпрацюванню екологічно безпечних методів утилізації відходів”.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем статей 29,31,34 Земельного кодексу України в редакції 1990 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24 лютого 2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено МПП „Ажур”.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 8 квітня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучене Управління з контролю за використанням і охороною земель у місті Севастополі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує, вважаючи, що позивачем не надані документи, які підтверджують право позивача (військової частини А-4068) на спірну земельну ділянку.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 3 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог прокурору відмовлено.

                    Не погодившись з прийнятим рішенням заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2009 року за клопотанням прокурора до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучені Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська та Головне управління земельних ресурсів в місті Севастополі.

Розпорядженням керівництва суду від 11 серпня 2009 року у зв'язку з хворобою суддю Котлярову О.Л. та зайнятістю судді Заплави в іншому процесі було замінено на суддів Антонову І.В. та Остапову Є.А.

Розпорядженням керівництва суду від 29 вересня 2009 року у зв'язку з відпусткою судді Остапової Є.А. було замінено на суддю Котлярову О.Л.

Розпорядженням керівництва суду від 13 жовтня 2009 року у зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л. було замінено на суддю Остапову Є.А.

В судове засідання представник третьої особи Головного управління земельних ресурсів в місті Севастополі не з'явився, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з'явившогося представника третьої особи - Головного управління земельних ресурсів в місті Севастополі оскільки його явку не було визнано обов’язковою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Міністерство Оборони України згідно зі статтею 3 Закону України „Про Збройні сили України”, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, в підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

Судом встановлено, що рішенням Інкерманської міської ради № 20/184 від 26 грудня 2001 року МПП „Ажур” строком на 30 років надана в оренду земельна ділянка в районі Радянської балки площею 0,5507 га під базу для розміщення обслуговуючого персоналу та обладнання з обстеження зруйнованих штолень, знешкодженню та відпрацюванню екологічно безпечних методів утилізації відходів.

На підставі зазначеного рішення 21 січня 2002 року між Інкерманською міською радою та МПП „Ажур” укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5507 га в районі Радянської балки строком до 21 січня 2032 року.

Проте, відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 43 від 12 червня 2003 року, складеного Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів, до військової частини А-4068 примикає (частково накладається) земельна ділянка площею 0,5507 га, надана в оренду МПП „Ажур” рішенням Інкерманської міської ради № 20/184 від 26 грудня 2001 року.

Зазначене стало підставою для звернення прокурора до суду із даним

позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши прокурора представників позивачів, відповідача, третіх осіб обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційне поданням таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про використання земель оборони” та статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

В матеріалах справи міститься висновок Севастопольського міського управління земельних ресурсів по землекористуванню військової частини 31050 Чорноморського флоту від 10 червня 1994 року в якому вказано, що згідно рішень виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 4 від 25 січня 1950 року та № 27 від 3 жовтня 1950 Чорноморському Флоту було виділено земельну ділянку площею 11,98 га в районі балки Радянської (балка Советская) для розміщення вибухонебезпечного майна флоту.

Згідно додатку № 1 до Угоди між Російською федерацією та Україною про параметри поділу Чорноморського флоту вказана земельна ділянка площею 11,98 га (філія 17 арсеналу, в/містечко №171) передана ВМС України.

30 жовтня 1997 року на підставі акту прийому передачі об'єкту „Радянська Балка”, військове містечко № 171 площею 11,89 га було передане зі складу Чорноморського флоту до Військово-морських сил України.

В ході проведення обмірів земельної ділянки у 2006 році спеціалістами Приватного підприємства „Севастопольське підприємство геодезії, землеустрою та проектування” було встановлено, що площа земельної ділянки військового містечка №171 становить 7,5784 га. Вказані обміри проводились вказаним підприємством за завданням Севастопольської КЕЧ морської про виконання технічної документації по землеустрою земельної ділянки військового містечка № 171 (район Радянської балки). Копія зведеного плану земельних ділянок мається в матеріалах справи, що спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність плану меж військового містечка № 171 та доказів того, що воно взагалі знаходиться в Радянській балці.

Поряд з огородженою територією військової частини А-4068 (місто Севастополь, Радянська балка, військове містечко №171) знаходиться земельна ділянка площею 0,5507 га, яку орендує МПП „Ажур”.

Зазначена земельна ділянка була строком на ЗО років надана в оренду цьому підприємству на підставі рішення Інкерманської міської ради № 20/184 від 26 грудня 2001 року.

Згідно схеми складеної спеціалістами ПП „Севастопольське підприємство геодезії, землеустрою та проектування” спірна земельна ділянка входить до меж військової частини (по матеріалам інвентаризації.

Із складеного Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів акту № 43 від 12 червня 2003 року обстеження земельної ділянки в районі Радянської балки військової частини А-4068 вбачається, що до військової частини А-4068 прилягає (частково накладається) земельна ділянка площею 0,5507 га, надана МПП „Ажур” рішенням Інкерманської міської ради № 20/184 від 26 грудня 2001 року. До акту перевірки № 43 додана схема, в якій визначено, що на території військового містечка № 171 знаходиться одна із двох земельних ділянок виділених МПП „Ажур”, яка на плані зовнішніх меж землекористування позначена як земельна ділянка № 1 площею 0,3855 га.

В зазначеному акті № є посилання на те, що межі ділянки наданої МПП „Ажур” погоджені командиром в/частини А4068.

Проте, Інкерманською міською радою при винесенні оскаржуваного рішення таке погодження не повинно було братися до уваги оскільки згідно з пунктом 45 Положення „Про порядок надання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями”, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року передача земель Міноборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних сил України.

Таким чином, рішенням Інкерманської міської ради № 20/184 від 26 грудня 2001 року в оренду МПП „Ажур” було передано частину земельної ділянки, яка безпосередньо входить до військового містечка № 171, відноситься до земель оборони та знаходиться в користуванні Міністерства Оборони України, а тому вказане рішення Інкерманської міської ради суперечить вимогам статей 29, 31, 34 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року).

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26 січня 2000 року № 02-5/35 (з наступними змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

                    Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

          Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

За такими обставинами судова колегія скасовує судове рішення.

При прийнятті нового рішення судова колегія задовольняє позовні вимоги заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону Крим у повному обсязі.

          Керуючись статтями 46, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                                      П О С Т А Н О В И В:          

          Апеляційне подання військового прокурора Севастопольського гарнізону задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 14 травня 2009 року по справі №5020-2/166 скасувати.

Прийняти нове рішення

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Інкерманської міської ради № 20/184 від 26 грудня 2001 року „Про надання в оренду земельної ділянки в районі Радянської балки площею 0,5507 га Малому приватному підприємству „Ажур” під базу для розміщення обслуговуючого персоналу та обладнання з обстеження зруйнованих штолень, знешкодженню та відпрацюванню екологічно безпечних методів утилізації відходів”.

Стягнути з Інкерманської міської ради (99073, вулиця Шовкопляса, 37, місто Інкерман, місто Севастополь, код ЄДРПОУ 00433288) в дохід Державного бюджету 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

                    Господарському суду міста Севастополя доручити видати наказ.

Головуючий суддя                                                  М.І. Ткаченко

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                К.А. Остапова