Рішення № 109247612, 27.02.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2023 року Справа№200/4786/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління Національної поліції в Донецькій області

провизнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Ухова Романа Владиславовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому, крім іншого, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно;

- стягнути із Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач зазначає, що 7 листопада 2015 року по 22 лютого 2021 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19 лютого 2021 року № 125 о/с звільнений зі служби в поліції за власним бажанням.

Відповідно до довідок, наданих із УФЗБО ГУНП в Донецькій області, з початку роботи у Національній поліції України з листопада 2015 року по листопад 2017 року жодним чином не виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідачем.

Пунктом 4 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 ст. 2 цього Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, середі іншого оплата праці (грошове забезпечення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення (а.с. 1-16).

У відзиві на позов Головне управління зазначає про відсутність підстав для задоволення зазначених вище позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено безпосередній Порядок проведення індексації доходів населення (Порядок № 1078).

У редакції Порядку № 1078, чинній до 18 жовтня 2017 року, не було передбачено індексації грошового забезпечення поліцейських.

Право поліцейських на отримання індексації доходів було встановлено тільки постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782, якою внесено зміни до Порядку № 1078, якою абзац 5 п. 2 Порядку № 1078 доповнено після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських".

Головне управління Національної поліції в Донецькій області не вправі ігнорувати акти, видані Кабінетом Міністрів України.

враховуючи зазначене, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 включно.

Зауважено, що твердження позивача про те, що йому не нарахована та невиплачена індексація грошового забезпечення за листопад 2017, не відповідає дійсності, оскільки позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у грудні 2017 одразу за 2 місяці за грудень та листопада 2017 року (а.с. 57-59).

Ухвалою суду від 7 листопада 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 44-46).

Ухвалою суду від 7 листопада 2022 року у справі № 200/4786/22 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в самостійні провадження, в тому числі виокремлені в окреме провадження позовні вимоги щодо оскарження не нарахування та не виплати позивачу Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року; визначено, що дані позовні вимоги розглядатимуться в межах адміністративної справи № 200/4786/22 (а.с. 50-51).

Ухвалою суду від 5 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Донецькій області про залишення без розгляду позовних вимог позивача щодо індексації грошового забезпечення (а.с. 62-63).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України згідно паспорта НОМЕР_1 від 21 жовтня 2002 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, код ЄДРПОУ 40109058, зареєстроване місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 66).

Як встановлено судом, позивач з 7 листопада 2015 року по 22 лютого 2021 року проходив службу в Національній поліції України (а.с. 25).

Згідно довідки від 27 січня 2022 року № 315/12/03-2022 на підставі рішення комісії про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції від 23 грудня 2016 року № 8/І/V/15 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій, 17 січня 2017 року позивачу було видано посвідчення серія НОМЕР_3 .

Наказом ГУНП в Донецькій області від 19 лютого 2021 року № 125 о/с відповідно до розділу VII «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ), старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Краматорського районного управління поліції з 22 лютого 2021 року звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням); вислуга років на 22 лютого 2021 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 17 років 6 місяців 22 дні, у пільговому обчисленні 23 роки 5 місяців 28 днів (а.с. 19).

17 січня 2022 року позивач через свого представника, адвоката Ухова Р.В., звернувся до відповідача із адвокатським запитом (вих. № 06/2022/1), в якому просив надати інформацію про виплачені йому при звільненні належні суми, в тому числі просив надати довідку про нараховану та сплачену йому індексацією грошового забезпечення за період з 2015 року по 2017 рік включно (а.с. 20-21).

Листом від 14 лютого 2022 року № 100з/26/02-2022 відповідач надіслав представникові позивача, в тому числі довідку № 289 від 9 лютого 2022 року про нараховану та виплачену позивачу індексацію, а також довідки від 9 лютого 2022 року №№ 280, 281, 282, 284 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2017 2021 роки (а.с. 30-33, 38).

Згідно довідки ГУНП в Донецькій області від 9 лютого 2022 року № 289 індексація грошового забезпечення позивача у періоди з 7 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась. Також у довідці зазначено, що підстави для проведення нарахування індексації до листопада 2017 року відсутні, оскільки Порядком проведення індексації не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських у ці періоди. З листопада 2017 року грошове забезпечення поліцейських включено до переліку доходів осіб, чиї грошові доходи, які одержані в гривнях на території України і не мають разового характеру, підлягають індексації (а.с. 38).

Будучи не згодним із не нарахуванням та не виплатою йому індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд виходить з такого.

Відповідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 4 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначено, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні норми ст. 233 КЗпП України виходив з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Отже, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин на періоди до 19 липня 2022 року не застосовувалися.

Законом України № 2352-IX від 1 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.

Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1); із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2).

Згідно нової редакції ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Суд зазначає, що Закон № 2352-ІХ не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19 липня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (її складових) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов, тобто, тривалість такого строку не залежить від того, коли фактично було пред`явлено позов.

Отже, підстави для застосування в даній справі змін, внесених Законом України № 2352-IX до ст. 233 КЗпП України, які набрали чинності 19 липня 2022 року, відсутні.

Враховуючи наведене позивач звернувся до суду із даним позовом без пропуску строку, встановленого КАС України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

За правилами ч. 3ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації […].

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначеноЗаконом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон України «Про Національну поліцію», Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону № 580-VIIIполіція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 60 Закону України "Про Національну поліцію"проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію»передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон № 1282-XII) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1ст. 2 Закону № 1282-XIIпередбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону № 1282-XIIіндексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Ст. 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно пп. 4 і 5 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

З наведеного вбачається, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 (у редакції до 24 жовтня 2017 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782, яка набрала чинності 24 жовтня 2017 року, внесено зміну до п. 2 Порядку № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».

Отже, Порядком № 1078 до об`єктів індексації до 24 жовтня 2017 року не було включено грошове забезпечення поліцейських.

Разом із цим Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 160/35/20 погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність протиправної бездіяльності, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у період з 1 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року, оскільки здійснення індексації прямо передбаченеЗаконом № 580-VІIIтаЗаконом № 1282-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що аналізуючи правові нормиЗакону № 2017-ІІІтаЗакону№ 1282-ХІІіндексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Також Верховний Суд наголосив, що згідно зі ст.ст.18,19 Закону № 2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати. А тому, враховуючи, що частиною п`ятоюст. 94 Закону №580-VIII, на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності протиправної бездіяльності Управління щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року. При цьому доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації до 24 жовтня 2017 року, тобто до внесення змін до Порядку № 1078, Верховний Суд визнав необґрунтованими, оскільки Закон № 580-VIII має вищу юридичну силу ніж Порядок № 1078.

На підставі наведених вище нормативно-правових приписів, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 21 січня 2021 року у справі № 160/35/20, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на індексацію грошового забезпечення за період з 7 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльностівідповідача щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині позовних вимог стосовно індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи індексація грошового забезпечення позивача у грудні 2017 року була нарахована та сплачена у розмірі 831,97 грн, тобто, у подвійному розмірі за поясненням відповідача зазначена індексація включала індексацію в тому числі за листопад 2017 року (а.с. 33, 38, 57-59).

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення індексації за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, суд зазначає, що вимоги про стягнення певних сум є обґрунтованими за умови наявності нарахованих, але не сплачених сум.

У випадку, коли ці суми ще не є нарахованими не є визначеним і розмір таких нарахувань.

Отже, позовні вимоги про стягнення не нарахованих сум є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2,6,9,12,72-77,94,139,192-193,242-246,255,262,293,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 401109058, зареєстроване місцезнаходження: 87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 7 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 7 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна