Постанова № 10924746, 19.08.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2053/10/1770

19 серпня 2010 року 17год. 40хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Твердої А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Вайншельбойм М.І., представник Левченко О.Ю.

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Поліссяхліб"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Поліссяхліб" (далі ВАТ "Поліссяхліб") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002831742/0/17-123 від 16.12.2009 року, №0002831742/1/17-123 від 29.12.2009 року, №0002831742/2/17-123 від 16.03.2010 року, №0002831742/3/17-123 від 14.04.2010 року в частині нарахування суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15351,82 грн. основного платежу та 30703,64 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні представниками позивача, які на їх обґрунтування покликаються на те, що в силу вимог п.12.3 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Враховуючи ту обставину, що позивач придбавав транспортний засіб у гр.ОСОБА_4 за посередництвом Товарної біржі "Український кристал", то саме біржа і виступила у вказаних правовідносинах податковим агентом та саме на неї законодавцем покладено функцію по утриманню та перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичної особи. А відтак, висновки податкового органу про те, що ВАТ "Поліссяхліб" є податковим агентом, і як наслідок, нарахування позивачу спірними рішеннями податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від виплаченої суми та застосування штрафної санкції у подвійному розмірі, є протиправними. В обґрунтування такої позиції покликаються на лист ДПА України №6347/6/17-0216 від 08.06.2006 року, яким позивач керувався оформляючи і виконуючи відповідну угоду. Крім того, зазначають, що податковий орган не перевіряв, чи вносила вказана особа самостійно до бюджету податок на доходи, а тому передчасно зробив відповідні висновки. На таких підставах просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи заперечення тим, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства. Доводить, що позивач, в порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не утримав і не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 15351,82 грн., у випадку, коли ним, як податковим агентом не було оподатковано дохід в сумі 102345,47 грн. виплачений гр.ОСОБА_4 за придбаний у неї автомобіль. Вказує, що біржа не нараховує і не виплачує дохід платнику податку, а тому функції податкового агента може виконувати лише в частині перевірки факту сплати податку. Крім того зазначає, що оскільки, біржова угода була укладена 14.05.2009 року без визначення ціни продажу, а оплата позивачем проведена 15.05.2009 року, то товарна біржа під час реєстрації угоди взагалі не могла проконтролювати правильність сплати належної суми податку. Не заперечує того факту, що податковим органом не перевірялося, чи вносила гр.ОСОБА_4 самостійно до бюджету податок на доходи, однак доводить, що оскільки такий обовязок на фізичних осіб покладено лише при отримані доходів не від податкових агентів, то це не може мати будь-якого впливу на права і обовязки позивача. На таких підставах, просить в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши докази, зібрані в справі, суд встановив наступне.

В період з 11 по 30 листопада 2009 року ДПІ у м.Рівне проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. Її результати оформлені актом №1608/23-100/04310507 від 07.12.2009 року.

На підставі викладених у розділі 3.3.13 акту перевірки висновків, 16.12.2009 року ДПІ у м.Рівне винесено податкове повідомлення-рішення №0002831742/0/17-123, згідно якого ВАТ "Поліссяхліб" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в сумі 48886,56 грн., в тому числі 16276,32 грн. за основним платежем та 32610,24 грн. - за штрафними санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПІ у м.Рівне, ДПА у Рівненській області і ДПА України. За результатами розгляду апеляційних скарг позивача прийняті податкові повідомлення-рішення з дробами "1", "2" та "3" на аналогічні суми зобовязань з новим граничним терміном погашення.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем лише в частині нарахування суми податкового зобовязання у розмірі 15351,82 грн. основного платежу та 30703,64 грн. штрафних санкцій. Решта нарахованого податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 924,50 грн. основного платежу та 1906,60 грн. штрафної санкції позивачем не оспорюється та сплачена до бюджету.

Податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині винесені на підставі встановлених актом перевірки №1608/23-100/04310507 від 07.12.2009 року порушень вимог п.1.3, п.1.15 ст.1, п.3.4 ст.3, пп.3.1.1 п.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.12, пп."а" п.17.2 ст.17, пп."а" п.19.2 ст19, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року та відповідно до пп.17.1.9 пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року.

Актом зафіксовано, що згідно біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу, зареєстрованого Товарною біржею "Український кристал" за №724 від 14.05.2009 року, ВАТ "Поліссяхліб" придбало у гр.ОСОБА_4 належний їй на праві власності транспортний засіб AUDI F6, 1996 року випуску, за договірною ціною. Згідно з предявленої до перевірки довідки експерта-товарознавця ринкова вартість вказаного автомобіля становить 102345,47 грн. Згідно платіжного доручення №1656 від 15.05.2009 року ВАТ "Поліссяхліб" перерахувало на рахунок гр.ОСОБА_4 грошові кошти за автомобіль в сумі 102345,47 грн. Нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб із зазначеної виплати фізичній особі коштів ВАТ "Поліссяхліб" не проведено. Відповідно до цього ДПІ у м.Рівне зроблено висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, і про необхідність нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 15351,82 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, вважає доводи позивача необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Доходом з джерелом походження з України відповідно пп."ж" п.1.3. ст.1 Закону є доход від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу обєкту рухомого майна) підлягає державній реєстрації чи нотаріальному засвідченню відповідно до закону України чи коли місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України. Факт зміни власника транспортного засобу, в силу вимог ст.34 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 року тягне за собою державну реєстрацію (перереєстрацію).

Доходи з джерелом їх походження з України, в силу вимог пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, є об'єктом оподаткування і підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Ставка податку, відповідно до п.7.1. ст.7 Закону, становить 15% від об'єкта оподаткування, який відповідно до вимог ст.12 Закону, визначається з вартості об'єкта рухомого майна.

В силу вимог пп."а" п.17.2 ст.17 Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до положень пп.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку, та сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи ту обставину, що позивач, будучи юридичною особою, безпосередньо здійснив виплату на користь фізичної особи продавця транспортного засобу, грошових коштів, які в силу вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, розуміються як оподатковуваний дохід з джерелом походження з України, він у даних правовідносинах набув статусу податкового агента, визначеного п.1.15 ст.1 даного Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року. А відтак був зобовязаний здійснити утримання за рахунок таких коштів податку і перерахувати його до бюджету. Оскільки ж як встановлено в ході податкової перевірки він цього не зробив, відповідач, з врахуванням приписів пп."а" п.20.3 ст.20 Закону, яка визначає, що особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є податковий агент, обґрунтовано і правомірно донарахував йому податкове зобовязання по даному виду податку в сумі 15351,82 грн., як 15% від 102345,47 грн. - суми коштів сплаченої на користь гр.ОСОБА_4 А відповідно, і цілком правомірно застосував до позивача, встановлену пп.17.1.9 пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року штрафну санкцію у подвійному розмірі від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Доводи сторони позивача про те, що у даних правовідносинах функцію податкового агента виконував не він, а товарна біржа, суд відхиляє з огляду на наступне.

В силу вимог п.12.3 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не розкриває змісту посередництва як ознаки податкового агента. В той же час, відповідно до ч.1 ст.295 ГК України №436-IV від 16.01.2003 року, комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Відтак, посередництво означає діяльність уповноваженого суб'єкта із вчинення юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.

Відповідно до ч.1 ст.279 ГК України №436-IV від 16.01.2003 року,товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. А в силу вимог ч.7 цієї статті, товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про товарну біржу" №1956-XII від 10.12.1991 року, товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є посередництвом.

Частиною 2 ст.15 Закону України "Про товарну біржу" №1956-XII від 10.12.1991 року, встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Однак це не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.

Враховуючи наведене, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку при купівлі через товарну біржу буде юридична особа, яка безпосередньо виплачує дохід на користь фізичної особи продавця, отже, податковим агентом при виплаті доходу на користь фізичної особи під час проведення вказаних операцій з придбання рухомого майна через товарну біржу є позивач.

Покликання сторони позивача на лист ДПА України №6347/6/17-0216 від 08.06.2006 року щодо спірних правовідносин не може бути правовою підставою для задоволення позову, позаяк цей лист не є нормативно-правовим актом в розумінні законодавства України, а тому висновки суду щодо спірних правовідносин не можуть ґрунтуватись на такому листі.

Покликання сторони позивача на те, що податковий орган не перевіряв, чи вносила гр. ОСОБА_4 самостійно до бюджету податок на доходи, суд до уваги не бере, позаяк в силу вимог пп."в" п.17.2 ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, обовязок по нарахуванню і сплаті в бюджет отриманих фізичною особою доходів, покладено на неї лише при отримані таких доходів від осіб, які не мають статусу податкових агентів.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним визначення позивачу суми основного платежу податку з доходів фізичних осіб за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями в розмірі 15351,82 грн. та, як наслідок, застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30703,64 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відкритому акціонерному товариству "Поліссяхліб" в позові до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002831742/0/17-123 від 16.12.2009 року, №0002831742/1/17-123 від 29.12.2009 року, №0002831742/2/17-123 від 16.03.2010 року та №0002831742/3/17-123 від 14.04.2010 року в частині визначення суми податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15351,82 грн. основного платежу та 30703,64 грн. штрафних санкцій,- відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, суд не надсилає копії такого рішення, а лише повідомляє про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді і десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду в такому випадку обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.08.10р.