Постанова № 10924258, 25.08.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2010 року Справа № 2/53-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідача)

суддів: Білецької Л.М.., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Постоялко Т.Ю., керівник

від відповідача: ОСОБА_3, підприємець

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги приватного підприємства багатофункціонального комерційного центру "ХОРД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010р. у справі №2/53-10

за позовом приватного підприємства багатофункціонального комерційного центру "ХОРД", м. Тернівка

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Тернівка

про стягнення заборгованості з орендній платі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 року по справі №2/53-10 (суддя Боділовська М.М.) збільшений позов приватного підприємства багатофункціонального комерційного центру "ХОРД" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди від 16.09.2008 року задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь приватного підприємства багатофункціонального комерційного центру "ХОРД" 9960,14грн. основного боргу; 118,83грн. річних; 200,00грн. пені. Виконання рішення суду відстрочено на 2 місяці. Стягнення в сумі 10 577,14грн. розстрочено на 6 місяців. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:

- суд зменшив суму неустойки, визнавши доведеним ствердження відповідача про його важкий фінансовий стан, хоча останній не надав суду жодного належного доказу на підтвердження зазначеної обставини;

- виходячи зі змісту ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд може, або відстрочити, або розстрочити виконання рішення, при цьому кодекс не наділяє суд правом одночасно і відстрочити, і розстрочити виконання судового рішення. Крім того, за приписами ст.121 Господарського процесуального кодексу України суду надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення у виняткових випадках, однак з оскаржуваного рішення не вбачається, які ж виняткові обставини прийняв до уваги суд, надаючи відповідачу відстрочку та розстрочку виконання рішення тощо.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 16.09.2008 року був укладений договір оренди нежитлової будівлі, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування для здійснення своєї комерційної діяльності нежитлову будівлю - магазин продовольчих товарів, загальною площею 51кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.3.1. договору оренди, плата встановлена сторонами в сумі 2000,00грн. на місяць.

Згідно п.3.2. договору розрахунок проводиться орендарем щомісячно до 05 числа за поточний місяць, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок орендодавця. За погодженням сторін ними можуть використовуватися інші форми розрахунків, не заборонені діючим законодавством України.

За погодженням сторін дію договору було припинено з 01.01.2010 року. Орендоване приміщення відповідач повернув 19.01.2010 року, що підтверджується дефектним актом стану спірного нежитлового приміщення.

Відповідач свої зобовязання щодо сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням за час дії договору належним чином не виконав, що стало підставою звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За розрахунком позивача заборгованість з орендної плати з вересня 2009 по січень 2010р. з урахуванням індексу інфляції склала 9960,14грн.

Зазначений розрахунок відповідачем не спростовано, доказів погашення заборгованості суду не надано.

Таким чином, суд вірно дійшов до висновку щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 9960,14грн.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 6.09.2009 по 6.01.2010р. 3% річних за розрахунком позивача склали 118,83грн., які правомірно стягнуті судом з відповідача.

Відповідно до п.5.1. договору у випадку несвоєчасної оплати орендної плати або відшкодування узгоджених комунальних платежів Орендар сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

За порушення умов договору відповідачу нарахована пеня, загальний розмір якої станом на лютий 2010 року становить 1020,56грн.

Незважаючи на це, суд безпідставно зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов'язання за договором.

За таких обставин рішення суду щодо стягнення пені в сумі 200грн. підлягає скасуванню, а позов в частині стягнення пені в сумі 1020,56грн. задоволенню.

Одночасно суд обґрунтовано дійшов до висновку щодо відмови в задоволені позову в частині витрат позивача за надані йому юридичні послуги в сумі 340,00грн., виходячи з вимог ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні додаткових вимог позивача щодо сплати за електроенергію та водопостачання суд із-за відсутності необхідних доказів відмовив і в цій частині рішення суду не оскаржено.

Постановляючи рішення, суд в порушення вимог п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України задовольнив клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду, оскільки за змістом цієї статті суду надано право або відстрочити, або розстрочити виконання рішення.

Усне клопотання відповідача щодо залишення рішення суду про розстрочення заборгованості на 6 місяців не може бути задоволено, виходячи з вимог ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, рішення господарського суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України слід скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення пені та задоволенні клопотання відповідача в частині відстрочення або розстрочення виконання рішення суду. В решті рішення суду слід залишити без змін.

У звязку з чим наказ господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2010р. у справі №2/53-10 необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню (а.с.82).

Судові витрати слід покласти на відповідача у справі, пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства багатофункціонального комерційного центру "ХОРД" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010р. у справі №2/53-10 скасувати в частині стягнення пені та відстрочки або розстрочки виконання рішення суду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства багатофункціонального комерційного центру "ХОРД" (код 21894256) пеню в сумі 1020,56грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 110,99грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. та мита за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 55,49грн. В решті рішення суду залишити без змін.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2010р. у справі №2/53-10.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді Л.М.Білецька

Т.Г.Стрелець