Постанова № 10924212, 16.08.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2010 року Справа № 9/119-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.

суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Крицький О.І., довіреність №б/н від 03.05.10, представник;

від позивача: Демченко М.М., довіреність №б/н від 03.05.10, представник;

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.10р. по справі № 9/119-10

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Варус - Логістик” м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 933, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

          В березні 2010 р товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Варус - Логістик” м. Дніпропетровськ про стягнення 6 933, 60 грн.

          13.04.10р. в процесі розгляду справи в господарському суді, позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, де просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката в розмірі 3 500 грн.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2010р. у справі № 9/119-10 (суддя –Подобєд І.М.) в задоволенні позову –відмовлено.

          При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факту домовленості із відповідачем щодо поставки товару за видатковою накладною № РН –0000332 від 20.01.09р.

          Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, вважає, його прийнятим з порушенням норм процесуального права.

          Відзив на апеляційну скаргу подано не було надано.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

          Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

          Як вбачається з матеріалів справи письмово договір на поставку сторонами не був укладений, але згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є цивільні права та обов'язки які виникають із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

          Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб.

          Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно видаткової накладної № РН –00000332 від 20.01.09р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7063.20 грн.(враховуючи ПДВ).

          Також 22.01.09р. сторонами був підписаний акт розбіжностей за накладною № РН –00000332, який скріплений печатками та підписами сторін.

11.11.09р. та 27.11.09р. директор товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату поставленого товару, згідно видаткової накладної № РН –00000332 від 20.01.09р. з актом розбіжностей 22.01.09р., на загальну суму 6933 грн., яку останній отримав 17.11.09р.(а.с.13-15).

          У відповіді на звернення, відповідач 07.04.10р. за вих. № 36, повідомив позивача про те, що видаткова накладна № РН –00000332 від 20.01.09р. підписана не уповноваженою особою на отримання товару, у зв”язку з чим, просить позивача забрати поставлений товар.

          Дії сторін свідчать про існування між ними договору поставки.

В результаті поставлення позивачем товару за видатковою накладною № РН –00000332 від 20.01.09р.та отримання його відповідачем (про що свідчать підписи сторін), у відповідача (боржника), виникло зобов’язання з оплати отриманого у позивача (кредитора) товару.

За змістом ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За частиною 3 цієї ж статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається, відповідач взагалі заперечує факт про домоленності між сторонами на поставку товару, та його замовлення у позивача відповідачем.

Однак дії сторін, видаткова накладна № РН –00000332 від 20.01.09р., акт розбіжностей за накладною № РН – 00000332, які скріплений печатками та підписами сторін, свідчать про існування між сторонами відносин поставки відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України.

          До того ж законодавством встановлено, що усний чи письмова домолвенність здійснюється на правових засадах та свідчить про існування між сторонами добровільного волевиявлення.

Тобто, про не згоду на отримання поставленого позивачем товару, повинно свідчити відсутність підпису відповідача у видатковій накладній № РН –00000332 від 20.01.09р., та акті розбіжностей за накладною № РН –00000332.

          Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Частиною 2 ст. 181, цього ж кодексу, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст.. 655 зазначеного кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          Як вбачається відповідач поставлений товар прийняв (що підтверджується підписом представника відповідача у видатковій накладній № РН –00000332 від 20.01.09р), однак на момент розгляду спору в суді, доказів розрахунку з позивачем за поставлений товар не надав.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач окрім стягнення з відповідача суми основного боргу та судових витрат, також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 3 500 грн.

          Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

          В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          Відповідно до ч.3 от. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється, тільки на осіб, які є адвокатами.

          Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України "Про адвокатуру", котра визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

          Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам чи адвокатським об'єднанням.

          Як вбачається з матеріалів справи за договором про надання адвокатських послуг від 01.06.09р., позивачем за платіжним дорученням № 3712 від09.04.10р. грошові кошти у сумі 3 500 грн. були сплачені адвокату Чучкову О.Є., згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2819/10.

Однак інтереси позивача в судовому засіданні представляли Демченко М.М., та Крицький О.І., за довіреністю від 07.04.10 № б/н (а.с.43), відомості про те що зазначені особи є адвокатами –в матеріалах справи відсутні, але згідно довіреності від 07.04.10 № б/н є уповноваженими представниками, наділеними правом представляти інтереси позивача в судовому засіданні.

          Отже, докази участі в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ в судовому процесі адвоката відсутні, що виключає й відшкодування позивачу витрат в сумі 3 500 грн.

          За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції від 04.06.10р. скасувати.

          Керуючись ст.ст.101-103, 104 Господарського процесуального кодексу України, суд -

          ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ –задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.10р. по справі № 9/119-10 –скасувати.

          Позов задовольнити частково.

          Сягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Варус - Логістик” м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Урицького, 6-а, фактична адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 37 ідентифікаційний код 34590599) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ (код ЄДРПОУ 33835789, 04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 12, р/р 26005010751221 в Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012) заборгованість у розмірі 6933, 60 грн.

Сягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Варус - Логістик” м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Урицького, 6-а, фактична адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 37 ідентифікаційний код 34590599) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Манташов” м. Київ (код ЄДРПОУ 33835789, 04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 12, р/р 26005010751221 в Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012) судові витрати по справі 102 грн..00 коп. по сплаті державного мита та 236 грн . витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову –відмовити.

Господарському суду Дніпропетровської області доручити видачу наказу.

          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.          

          Головуючий суддя П.П.Павловський

          Суддя О.В.Чус

Суддя В.В.Швець