Вирок № 109240031, 28.02.2023, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/336/19

Провадження №1-кп/145/9/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. смт Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020320000012 від 16.01.2019, щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Велика Вулига Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого

05.04.2018 Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.185 КК України до 120 годин громадських робіт;

23.07.2018 вироком Тиврівського районного суду Вінницької області, зміненим вироком Вінницького апеляційного суду від 21.11.2018, за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України призначене вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.04.2018 за ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт виконується самостійно,

17.03.2020Тиврівським районнимсудом Вінницькоїобласті звільненнявід відбуванняпокарання скасовано,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,

встановив:

23.07.2018 вироком Тиврівського районного суду Вінницької області, зміненим вироком Вінницького апеляційного суду від 21.11.2018, ОСОБА_5 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України призначене вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.04.2018 за ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт виконується самостійно.

21.11.2018 ОСОБА_5 поставлений на облік в Тиврівський РВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області та належним чином був повідомлений про порядок і умови відбування покарання у виді громадських робіт та попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт. Того ж дня отримав направлення до Великовулизької сільської ради та був прийнятий на відпрацювання кримінального покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.

Однак в період часу з 21.11.2018 по 11.01.2019 ОСОБА_5 порушив порядок відбування покарання, так як умисно, без поважних на те причин, не прибув до Великовулизької сільської ради для відбування покарання у вигляді громадських робіт, таким чином, умисно ігноруючи вирок Вінницького апеляційного суду від 21.11.2018, ухилився від відбування виконання громадських робіт та не відбув жодної години, із призначених вироком суду 120 годин громадських робіт.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.2 ст.389 КК України визнав, розкаявся у вчиненому, визнав фактичні обставини справи.

При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції.

ОСОБА_5 дав показання, що дійсно призначених вироком суду 120 годин громадських робіт не відбув. У вчиненому щиро розкаявся.

Суд вважає показання обвинуваченого є достовірними, правдивими, належними та допустимими, оскільки вони не спростовуються, а навпаки підтверджуються іншими доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В силу ч.1 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню.Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 повинен нести відповідальність за ч.2 ст.389 КК України, оскільки ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.

Призначаючи покарання за вчинене, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_5 (раніше судимий; перебуває на обліку у лікаря психіатра з 2011 року з приводу діагнозу F 70.0, та у лікаря нарколога на обліку з 1994 року, діагноз "Хронічний алкоголізм", однак згідно висновку судово-психіатричного експерта №57 від 21.02.2019 ОСОБА_5 є особоюз легкоюрозумовою відсталістюз мінімальнимипорушеннями поведінки,ускладненою алкоголізацією,в теперішнійчас можеусвідомлювати своїдії такерувати ними,застосування примусовихзаходів медичногохарактеру непотребує;відповідно до характеристики ДУ "Вінницька ВК №86" позитивно характеризується за місцем відбування покарання, обставини, що пом`якшують покарання, до яких суд відносить визнання винуватості за вчинене суспільно небезпечне діяння, щире каяття; обставини, які обтяжують його відповідальність, до яких суд відносить рецидив злочинів.

Відповідно до досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, складеної Тиврівським районним відділом з питань пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченому оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк неможливе та становить високу небезпеку для суспільства.

Згідно положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті надати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ст.ст.50, 65 КК України, конкретні обставини справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства і призначає йому покарання у виді арешту.

Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.07.2018, зміненим вироком Вінницького апеляційного суду від 21.11.2018, ОСОБА_5 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України призначене вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.04.2018 за ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт виконується самостійно.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а тому при призначенні остаточного покарання ОСОБА_5 суд застосовує вимоги та правила, передбачені ст.ст.71, 72 КК України, так як він не відбув покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.07.2018, зміненим вироком Вінницького апеляційного суду від 21.11.2018, та за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.04.2018.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним за ч.2 ст.389 КК України і призначити покарання у виді арешту строком на 4 (чотири) місяці.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України частково приєднати ОСОБА_5 у покарання, призначене вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 квітня 2018 року за ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт, і остаточно призначити ОСОБА_5 у покарання у виді арешту строком 4 (чотири) місяці 13 (тринадцять) днів позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України частково приєднати ОСОБА_5 у покарання, призначене 23.07.2018 вироком Тиврівського районного суду Вінницької області, зміненим вироком Вінницького апеляційного суду від 21.11.2018, і остаточно призначити ОСОБА_5 у покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня ухвалення вироку.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів обвинуваченим -з моментувручення йомукопії вироку,рештою учасниківпроцесу -з моментуйого проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Тиврівський районний суд Вінницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_6