Рішення № 10923946, 21.08.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2010 рокуСправа №06/1244

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Анісімова І.А., при секретарі судового засідання Мараксіній О.І.

у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка,307

за участю представників сторін

від позивача: Литовченко С.Л. директор, Андріюк Д.В. - за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю,

розглядає справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення 80 172 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення 80172 грн. 00 коп., у тому числі: 74606 грн. 00 коп. боргу з врахуванням індексу інфляції, 4840 грн. 00 коп. пеня за прострочення платежу за кожен день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 726 грн. 00 коп. 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Відповідач відзивом на позов від 20.08.2010 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що поставка товару по видатковій накладній № КВВ-01/14/03 був отриманий представником відповідача по довіреності № 205893 від 13.01.2010 і оплачений частково в сумі 6237 грн. 71 коп., борг становить 73000 грн. 00 коп., про що вказано в акті звірки взаєморозрахунків станом на 20.08.2010.

Вищевказана поставка товару позивачем відповідачу відбувалася не по договору поставки № 22/10/09 від 22.10.2009, підтвердженням чого, є те, що в жодному документі не міститься посилання на договір поставки, як на підставу їх складання.

Позивач не виконав вимоги ст. 530 ЦК України, претензія, що направлена позивачем до відповідача не містить доказів її вручення відповідачу. Враховуючи викладеного в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши усі обставини, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

22.10.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 22/10/09.

У відповідності з цим договором Постачальник (позивач) зобовязується передати (поставити) на умовах даного договору будівельні та оздобувальні матеріали, інструменти та комплектуючі у власність Покупця (відповідача), а Покупець зобовязується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 4.2 договору Покупець зобовязується оплачувати товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від Постачальника.

Згідно п. 5.2 договору у випадку порушення терміну оплати товару, Покупець сплачує на користь Постачальника неустойку у вигляді штрафу у розмірі 1 % від оплаченої в строк партії товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару.

Позивач повністю виконав умови договору, здійснив поставку товару по видатковій накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010 на суму 79237 грн. 71 коп. згідно рахунку-фактури № КВВ-01/13/004 від 13.01.2010 по довіреності № 205893 від 13.01.2010.

Відповідач прийняв товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладній, рахунку-фактури. Накладна підписана уповноваженим представником відповідача.

Відповідач свої зобовязання по договору належним чином не виконав. Оплату отриманого товару провів частково в сумі 6237 грн. 71 коп.

12.05.2010 відповідачу направлена претензія № 260 з вимогою оплатити борг в сумі 73000 грн. 00 коп. за отриманий товар по видатковій накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010. Вимога залишена без задоволення.

Згідно розрахунку позивача недоплата по накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010 становить 73000 грн. 00 коп. Про, що також свідчить акт звірки від 20.08.2010 підписаний обома сторонами.

Факт отримання товару підтверджено видатковою накладною, рахунком-фактури, довіреністю, частковою оплатою та актом звірки наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що поставка товару здійснена за договором поставки № 22/10/09 від 22.10.2009 по видатковій накладній № КВВ-0/14/003 від 14.01.2010 згідно рахунку-фактури № КВВ-01/13/004 від 13.01.2010 по довіреності № 205893 від 13.01.2010.

У видатковій накладній № КВВ-01/14/003 в графі «замовлення»вказано: рахунок-фактури № КВВ-01/13/004 від 13.01.2010.

В довіреності № 205893 від 13.01.2010 в графі «отримання цінностей»вказано: рахунок-фактури № КВВ-01/13/004 від 13.01.2010.

Позивач надав довідку № 440 від 09.08.2010, в якій вказав, що у видатковій накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010 в графі «згідно договору» вказано: № 22/10/09 від 13.01.2010, посилаючись на те, що помилково вказана дата 13.01.2010.

В повідомленні № 441 від 09.08.2010 позивач вказує, що як в минулому, так і сьогодні між позивачем та відповідачем будь-яких інших правочинів (договорів, угод, контрактів тощо) не укладалось.

Позивач також надав гарантійний лист від 25.02.2010 відповідача, в якому останній підтверджує факт отримання товару по видатковій накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010 в сумі 75000 грн. 00 коп. та гарантує оплату до 13.03.2010.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки Продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а Покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст. 218 ГК України, підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивач на підставі договору № 22/10/09 від 22.10.2009, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань“ від 22.11.1996 року та ст. 625 ЦК України, вправі вимагати стягнення з відповідача cуму основного боргу, пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня, проценти річних та суму інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобовязань.

Суд не погоджується з розрахунком позивача при нарахуванні інфляційних.

Згідно розрахунку інфляційні становлять 1387 грн. 00 коп.

Таким чином, вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню частково у сумі 79953 грн. 00 коп. (73000 грн. 00 коп. борг + 1387 грн. 00 коп. інфляційні + 4840 грн. 00 коп. пеня + 726 грн. 00 коп. 3 % річних). В задоволенні решти позовних вимог в сумі 219 грн. 00 коп. інфляційних слід відмовити.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов судом не приймаються.

Поставка товару на суму 79 237 грн. 71 коп. проведена позивачем згідно договору № 22/10/09 від 22.10.2009 по видатковій накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010, рахунок-фактури № КВВ-01/13/004 від 13.01.2010 та довіреності № 205893 від 13.01.2010р.

Відповідач не надав доказів, що поставка товару по накладній № КВВ 01/14/003 від 14.01.2010 проведена не на умовах договору.

12.05.2010 відповідачу направлена претензія № 260 з вимогою оплатити борг в сумі 73000 грн. 00 коп. за отриманий товар по видатковій накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010. Факт направлення вимоги підтверджено повідомленням від 19.05.2010. Вимога залишена без задоволення.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Рішення прийнято на підставі тих документів, які є у справі.

За таких обставин, суд вважає позов доведеним частково, тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати: витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст.82 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, 144 В, код 32376008 73000 грн. 00 коп. боргу, 1387 грн. 00 коп. інфляційні, 4840 грн. 00 коп. пеня, 726 грн. 00 коп. 3 % річних, 799 грн. 53 коп. витрат по сплаті держмита, 235 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 219 грн. 00 коп. інфляційних відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя І.А.Анісімов

Рішення підписано 21.08.2010