Рішення № 10923529, 18.08.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2010 р.Справа № 14/21/19/5/5872 За позовом : 1. приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей", м. Сквира Сквирського району Київської області

2. дочірнього підприємства "Молочний світ" с. Безпечна, хутір Ордаша, Сквирського району Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євгеній" м. Ізяслав

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності на майно

та зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Євгеній", м. Ізяслав

до 1. приватного підприємства "Консалтингової фірми "Прометей", м. Сквира Сквирського району Київської області

до 2. дочірнього підприємства "Молочний світ", с. Безпечна, хутір Ордаша, Сквирського району Київської області

про визнання відсутнім у Дочірнього підприємства "Молочний світ" та Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" права власності на нерухоме майно - комплекс "Маслозавод", що розташований у Хмельницькій області місті Ізяслав по вул. Жовтневій, 33

Головуючий суддя Гладюк Ю.В.,

судді ОлійникЮ.П,

Саврій В.А.

Представники сторін:

позивача 1-го: Гненний Д.А. –за довіреністю від 16.04.2010р.

позивача 2-го: Гненний Д.А. –за довіреністю від 08.10.2009р.

від відповідача: Жданкіна Л.К. –за довіреністю № 37 від 20.07.2009р.

Суть спору: після остаточного уточнення позовних вимог позивачі за первісним позовом просять визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: Хмельницька область, м. Ізяслав, вул.. Жовтнева, 33 укладений 4 серпня 2005 року між приватним підприємством “Консалтингова Фірма “Прометей”та приватним підприємством “Промтехзбут”засвідчений приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигальською В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 4256 ;

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 33 укладений 25 серпня 2005 року між приватним підприємством “Промтехзбут”та товариством з обмеженою відповідальністю “Євгеній”засвідчений приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигальською В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 4672 ; 3. Визнати право власності приватного підприємства “Консалтингова фірма “Прометей” на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 33, а саме: цегляна будівля цеху (завод), за планом літера “К”, загальною площею 747,7 кв.м. цегляна будівля мийки, за планом літера “г”, загальною площею 47,4 кв.м.

цегляна будівля цеху (мех.), за планом літера “Г1”, загальною площею 221,2 кв.м.

цегляна будівля котельної, за планом літера “Г”, загальною площею 207,7 кв.м.

цегляний адмінкорпус, за планом літера “А 1”, загальною площею 105,7 кв.м.

цегляний ларьок, за планом літера “ї”, загальною площею 10,4 кв.м.

скважина, за планом літера “М”

градирня, за планом літера “Л”;

Обґрунтовуючи свої вимоги первісний позивач вказує на те, що 28.12.2005р. ДП "Молочний світ" уклав договір купівлі-продажу з ПП "Консалтингова фірма "Прометей", за яким останній отримав у власність нерухоме-майно що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Ізяслав, вул.. Жовтнева, 33, а саме:

- цегляна будівля цеху (за/вод), за планом літера "К", загальною площею 747,7 кв.м.;

- цегляна будівля мийки, за планом літера "г", загальною площею 47,4 кв.м.;

- цегляна будівля цеху (мех.), за планом літера "Г1", загальною площею 221,2 кв.м.;

- цегляна будівля котельної, за планом літера "Г", загальною площею 207,7 кв.м.;

- цегляний адмінкорпус, за планом літера "А 1", загальною площею 105,7 кв.м.; цегляний ларьок, за планом літера "ї", загальною площею 10,4 кв.м.;

- скважина, за планом літера "М"; градирня, за планом літера "Л"

ДП "Молочний світ" придбав нерухоме майно у ВАТ "Хмельницькмолпром" в процесі його санації виступаючи як інвестор, яким є згідно ухвали Господарського суду Хмельницької від 27.08.2004 року (справа № 8/4/1-Б).

29.12.04р. між першим та другим позивачем було укладено додаткову угоду, якою передбачений обов'язок першого позивача не відчужувати нерухоме майно без попередньої письмової згоди другого відповідача до закінчення процедури санації ВАТ "Хмельницькмолпром".

Однак 04.08.05 р. незаконно підписано договір про відчуження нерухомого майна . від імені якого діяла як директор не уповноважена особа - Суворова-Головніна Маргарита Юріївна на користь приватного підприємства „Промтехзбут” (договір від 04.08.05 р.). Згідно п.2.1. від 04.08.05 р ціна майна визначена сторонами в сумі 65531,50 грн. та згідно п.2.2 даного договору розрахунки мають бути проведені протягом 10 місяців з дати його укладення в безготівковій формі або векселями. Жодних заходів забезпечення зобов’язань договором не передбачено.

25.08.05 р. ПП „Промтехзбут” майно було відчужене за договором купівлі-продажу від 25.08.05 р. ТзОВ „Євгеній” за тією ж ціною та на тих же умовах, що й у договорі від 04.08.2005р.

Укладення від імені першого позивача договору від 04.08.05 р. і на його основі договору від 25.08.05р. суперечить зобов'язанням першого позивача перед другим позивачем, закріпленим в додатковій угоді від 29.12.04 р. тому укладенням договорів порушені також права другого позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами –для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Дані договори є удаваними право чинами, що підтверджується наступними обставинами.

ПП „Промтехзбут” через 21 день перереєстровано нерухоме майно на ТзОВ „Євгеній” без отримання будь-якого прибутку та без іншої самостійної мети.

Сторони не виконали і не мали наміру виконувати умови купівлі-продажу - не здійснили розрахунків, не набули права володіння та користування майном.

Операції з майном не були відображені в бухгалтерській та фінансовій документації їх учасників. Операції не були відображені в податковій звітності, що зокрема протирічить гугаічному порядку.

Такі обставини свідчать, що укладаючи договори ПП „Промтехсбут” та ТзОВ Євгеній” насправді мали за мету єдину угоду про перереєстрацію майна.

Відповідно до ч.2 ст.235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Також договори суперечать закону і не можуть вважатися дійсним та такими, що створюють правові наслідки з наступних підстав.

На відчужене за Договорами нерухоме майно накладено заборону відчуження постановою АА № 617107, виданою 14.03.05 р. Ізяславською виконавчою службою, про що

внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 15.03.05 р. за № 1764645 Ізяславською державною нотаріальною конторою. Підставою для Постанови виконавчої служби та реєстрації заборони стала ухвала господарського суду Хмельницької області в справі № 6/517 від 17.01.05 р. про накладення арешту. Дана Ухвала не скасована і арешт до цього часу не знято.

Крім того, господарським судом Хмельницької області ухвалою про вжиття запобіжних заходів № 7/4-з від 10.03.05 р. накладено арешт на дане майно на забезпечення позову ТзОВ "Агропрогрес".

Таким чином Договори спрямовані на невиконання рішення суду, порушення встановлених ним обов'язків і тому порушують публічний порядок.

Відповідно до ч.1 ст. 203. ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Відповідно до Статуту першого позивача його власником є юридична особа за законодавством Сейнт-Вінсент та Гренадіни компанія «Прок, Інк.». Директором є Співак Олег Владиславович, згідно протоколу від 20.01.2005 р.

Договір від 04.08.05 р. підписано від імені першого позивача як його директором особою, яка не мала на те жодних повноважень, Співак О.В. був єдиним чинним директором, не звільненим та не давав Суворовій-Головніної М.Ю. повноваження на підписання договорів від імені першого позивача.

Таким чином перший позивач не здійснював волевиявлення щодо вчинення від його імені правочину і такий правочин не відповідає його внутрішній волі.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України для чинності правочину необхідною умовою є вільне волевиявлення його учасника та відповідність такого волевиявлення його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 недодержання вимог ч.3 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару належить його власнику. Таким чином відчуження майна не власником суперечить закону, що також є підставою нікчемності правочину.

Відповідач –ТзОВ „Євгеній” в зустрічному позові просить визнання відсутнім у Дочірнього підприємства "Молочний світ" та Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" права власності на нерухоме майно - комплекс "Маслозавод", що розташований у Хмельницькій області місті Ізяслав по вул. Жовтневій, 33. Обґрунтовуючи зустрічний позов вказує наступне.

25 серпня 2005 року ТОВ «Євгеній»за договором купівлі-продажу придбало у ПП «Промтехзбут»нерухоме майно - комплекс «Маслозавод», що розташований у м. Ізяславі по вул.. Жовтневій, 33, на підставі чого здійснив реєстрацію свого речового права на нерухоме майно (копії договору, витягу з реєстру- є у справі).

Відповідно до змісту ст..ст. 2, 3 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареестрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Таким чином, з 25 серпня 2005 року ТОВ «Євгеній»стало законним та єдиним власником нерухомого майна - комплексу «Маслозавод», отримало правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним.

На звернення директора ПП «КФ «Прометей»прокуратура Ізяславського району здійснила перевірку, якою встановлено:

• 3 25.08.2005р. власником нерухомого майна комплексу «Маслозавод»було ТОВ «Євгеній»;

• Задоволення майнових вимог приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» у повному обсязі відбулося шляхом задоволення цивільного позову у кримінальній справі;

• Виконавче провадження з примусового виконання судового рішення по справі №12/4832 закінчене 28.04.2009р.,

• Прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної' справи відносно директора ТОВ «Євгеній» за фактом купівлі нерухомого майна, розташованого у м. Ізяславі по вул.. Жовтневій, 33.

Правовідносини по відчуженню майнового комплексу приватним підприємством «Консалтингова фірма «Прометей»були предметом дослідження і судового розгляду, та знайшли своє відображення у вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2008 року у справі №1-300/08, відповідно до якого ПП «Консалтингова фірма «Прометей»як цивільний позивач отримало задоволення своїх майнових вимог, що витікали з наслідків продажу комплексу, розташованого за адресою: м. Ізяслав вул.. Жовтнева, 33, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 65 531грн 50 коп, що дорівнює вартості майна.

Як зазначено в абз.7 на арк..2 вироку, цивільний позов задоволено в повному обсязі з урахуванням змін та уточнень від 15.12.2008р. У своїх змінах та уточненнях позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином ПП «КФ «Прометей»вказав, що він уже повернув собі майже усе майно, що продавала Суворова-Головніна М.Ю., а тому «сума реальних збитків нанесених незаконними діями Відповідача Позивачу, складає вартість неповернутого нерухомого майна (комплекс, що розташований за адресою: м. Ізяслав вул. Жовтнева, 33 Хмельницької обл.) на суму 65 531,50грн.

Відповідно до абз.7 мотивувальної частини постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.01.2009р., згідно квитанцій від 27 січня 2009 року Суворова-Головніна М.Ю. повністю перерахувала кошти, стягнуті з неї вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2008р. на користь ПП «Консалтингова фірма «Прометеи», за відчужене нею майно, а саме майновий комплекс «Ізяславського маслоробного заводу».

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України вирок суду кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Станом на 27 січня 2009 року ПП «Консалтингова фірма «Прометей» отримало задоволення своїх матеріальних вимог, що витікали з незаконного продажу Ізяславського комплексу. Це свідчить, що продавець набув економічної вигоди, а саме відшкодування вартості продаваного майна, що в свою чергу, унеможливлює його повернення. Адже, за таких умов, відбулося б «подвійне»поновлення права первісного позивача: отримання грошових коштів в сумі вартості майна і повернення власне майна.

Правочини, які вчинялися відносно нерухомого майна, розташованого у м. Ізяславі по вул. Жовтневій, 33, були виконані їх сторонами, право власності належним чином оформлялося та реєструвалося, у зв'язку з чим такого права за договором від 25.08.2005р. набуло ТОВ «Євгеній», тим самим отримавши усі повноваження власника.

Статтею 16 ЦК України передбачено розширений перелік способів судового захисту прав та інтересів. Суду надано можливість захистити цивільне права або інтерес іншим способом, що встановлений законом.

Абзацом 1 ч.2 ст.20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом визнання відсутності прав.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що вимога про визнання відсутності у відповідачів прав власності на нерухоме майно, усуне невизначеність його права на розпорядження таким майном у період зареєстрованого речового права.

Представник позивачів за первісним позовом в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Проти зустрічного позову заперечував вказуючи на безпідставність доводів ТзОВ „Євгеній” щодо відсутності у позивачів права власності на майно.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "Євгеній" позов не визнає, посилається на те, що у відповідності до ч.1 ст.228 ЦК України „Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людин і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним”.

Натомість, як вбачається із витягу №8086720 станом на 27.062006р. щодо майна: нежиле приміщення у Хмельницькій області Ізяславського району м. Ізяслав по вул. Жовтневій, 33, зареєстровано 3 (три) записи, з яких:

1)          18.02.2005р. зареєстровано заборону на нерухоме майно щодо власника - ВАТ „Хмельницькмолпром”, код 00453380,

2)          15.03.2005р. зареєстровано заборону на нерухоме майно щодо власника –ДП „Молочний світ”, код 32769291,

3)          14.02.2006р. зареєстровано арешт нерухомого майна без обмеження власником.

Таким чином, станом на 4.08.2005р. щодо ПП „КФ „Прометей” (продавця) не було зареєстровано заборони на відчуження нерухомого майна, не існувало на цю дату і арештів.

Той факт, що зареєстровані заборони на відчуження майна стосувалися інших юридичних осіб (ВАТ „Хмельницькмолпром” та ДП „Молочний світ”) щодо яких вчинялися відповідні виконавчі дії, ПП „Промтехзбут” (як покупець) не було обізнане про наявність таких обмежень.

Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна –це електронна база даних, яка містить відомості про накладені заборони та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони, арешти та видані витяги з Реєстру заборон (див. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затв. наказом Мінюсту від 9.06.1999р. №31/5). У відповідності до п.2.6. Положення до Реєстру заборон уносяться відомості, зокрема: дані про особу, щодо майна якої встановлено обтяження та дані про об’єкт обтяження.

Таким чином, усі заборони та арешти діють відповідно до тих реквізитів, щодо яких вони зареєстровані. Тому незаконним є розповсюдження заборони, яку отримали ВАТ „Хмельницькмолпром” та ДП „Молочний світ”, на ПП „КФ „Прометей”, яке не було обмежене у своїх правомочностях щодо спірного майна.

Крім того, на період укладення спірних договорів набув чинності закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, у відповідності до якого державна реєстрація обмежень прав на нерухоме майно –це офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення таких обмежень (див. ч.1 ст.2 закону). Згідно ч.7 ст.3 цього ж Закону зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

У відповідності до п.47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Мінюста від 3.03.2004р. №20/5, нотаріус зобов’язаний перевірити відсутність заборон відчуження об’єктів нерухомого майна при вчиненні нотаріальної дії посвідчення договору відчуження майна.

Наведене свідчить, що в момент укладення та нотаріального посвідчення договору від 4.08.2005р. у Реєстрі заборон були відсутні відомості щодо ПП „КФ „Прометей”, як власника майна, якому заборонено його відчужувати.

Позивачі вважають, що обидва договори купівлі-продажу укладалися з метою приховати єдиний договір між ПП „КФ „Прометей” та ТОВ „Євгеній”. В такому випадку слід застосувати правові норми, які регулюють договір, який прагнули приховати. Проте усі правочини носять ознаки договорів купівлі-продажу і регулюються положеннями Глави 54 ЦК України. Стаття ж 235 ЦК України передбачає спеціальну мету: намагання під ознаками одного правочину удати ознаки іншого.

ТОВ „Євгеній” набув права власності з волі продавця, у встановлених законом формі та порядку, здійснив з продавцем розрахунок.

Вимога про визнання права власності на спірне майно не підлягає задоволення з наступних міркувань.

Законними підставами для визнання права власності є ст.ст. 16, 392 ЦК України. За положеннями спеціальної норми ст.392 ЦК України власник може пред’явити позов про визнання його права власності у двох випадках якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Таким чином, законодавець встановив обсяг фактичних даних, які необхідно мати позивачу при зверненні із таким способом судового захисту, як визнання права власності –це наявність документу, який засвідчує право власності. Відсутність правовстановлюючого документу допускається лише у другому випадку. Тобто, норма права чітко вказує на те, що у разі заявлення вимоги про встановлення права з підстав оспорювання або невизнання його іншою особою, позивач повинен мати в наявності „документ, який засвідчує його право власності”.

Перелік документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно, визначений ст.19 закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Позивач не надає суду жодного з таких документів, у зв’язку з чим він не має права стверджувати про свої права власника на спірне майно. Інших документів, які б свідчили, що він фактично володіє та користується цим майном, але позбавлений можливості ним розпорядитися, у позивача не має.

Крім того, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, здійснюється шляхом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (абз.2 ст.2 закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).

У відповідності до ст.ст. 5, 17, 26, 27 названого закону систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр земельного державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав. За результатами розгляду заяви державний реєстратор прав видає Свідоцтво про державну реєстрацію речового права та заносить відповідні дані до розділу Державного реєстру прав.

Отже, положення закону свідчать про те, що існує спеціальна процедура визнання права власності на нерухоме майно, яка проводиться визначеним колом осіб із спеціальною правосуб’єктністю.

Відповідач не відносяться до таких осіб, відповідною компетенцію по реєстрації прав власності не наділені.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить також про те, що визнання права власності пов’язане із занесенням даних про таке право до Державного реєстру та видачею Свідоцтво про державну реєстрацію права власності. Відповідач же не уповноважений здійснювати такі дії.

На задоволенні зустрічного позову представник ТОВ "Євгеній" не наполягав.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

4 серпня 2005 року між приватним підприємством „Консалтингова фірма „Прометей” та приватним підприємством „Промтехсбут” укладений договір купівлі-продажу, за яким останнє придбало нерухоме майно (за переліком), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 33. Зі сторони ПП „Консалтингова фірма „Прометей” договір підписаний директором Суворовою-Головніною Маргаритою Юріївною, а зі сторони ПП „Промтехсбут” Додяк Наталією Григорівною. Майно, яке було предметом купівлі-продажу за цим договором, в подальшому було відчужене за договором купівлі-продажу від 25.08.2005р. ТзОВ „Євгеній”.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2008 року встановлено незаконне визначення Суворовою-Головніною М.Ю. себе директором ПП „КФ „Прометей”, протиправне заволодіння майном останнього та вчинення підписів від імені директора ПП „КФ „Прометей” на договорах купівлі-продажу нерухомого майна, за якими відбулось протиправне відчуження майна ПП „КФ „Прометей”. За вказаним вироком Суворова-Головніна М.Ю. засуджена за ч.4 ст. 190 КК України. Також вироком задоволений цивільний позов ПП „КФ „Прометей” та стягнуто з Суворової-Головніної М.Ю. на користь ПП „КФ „Прометей” 65531 грн. матеріальної шкоди, яка, як вбачається з наявної у справі копії позовної заяви, складається з вартості неповернутого нерухомого майна –комплексу, що розташований за адресою м. Із’яслав, вул. Жовтнева, 33, Хмельницької області.

Як доказ укладення спірних договорів первісним позивачем надані до суду незасвідчені належними чином та незадовільної якості (не прочитуються) ксерокопії договорів датованих 4 серпням 2004 року та 25 серпня 2005 року. Оригінальні примірники договорів позивач та відповідач для огляду не надали посилаючись на їх відсутність. Крім того позивачами не наданий суду примірник договору (як зазначено в позові від 28.12.2005р.) за яким ПП „КФ „Прометей” придбала у ДП „”Молочний світ” нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 33.

Мотивованих клопотань про витребування вказаних договорів в процесі розгляду справи сторонами не заявлялось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовів виходячи з наступного.

Позов - це засіб судового захисту порушеного права, що випливає з неналежного виконання особою зобов’язань або з протиправної поведінки. Позов характеризується як матеріально-правова вимога позивача до відповідальної особи спрямована на захист порушеного права чи законного інтересу. Відповідачем за позовом, як особа до якої звернена вимога позивача, має бути особа, відповідальна за порушення права позивача чи його законного інтересу.

Позивачами за первісним позовом є приватне підприємство „Консалтингова фірма „Прометей” та Дочірнє підприємство „Молочний світ”. Вимоги кожного з позивачів однорідні. Тобто за первісним позовом, з ініціативи позивачів здійснене об’єднання позовів.

Об’єднання позовів є процесуальним способом економії процесуальних засобів і є перешкодою для прийняття судом протилежних рішень. Це означає, що об’єднання позовів (позивачів) можливе за умови коли кожен з позивачів вправі звернутись до відповідача з самостійним позовом з тим же предметом (матеріально-правовою вимогою) та з тих же підстав.

Аналіз елементів первісного позову та характеру правовідносин сторін не дає підстави суду прийти до висновку про правомірність з’явлення ПП „Консалтингова фірма „Прометей” до ТзОВ „Євгеній” вимоги про визнання недійсною угоди. учасником якої відповідач не був. Зокрема, як зазначалось вище, сторонами спірного договору від 4 серпня 2005 року були ПП „Консалтингова фірма „Прометей” та ПП „Промтехсбут”, яке на час вирішення спору ліквідоване в установленому порядку. При цьому не можна залишити поза увагою те, що позивач - ДП „Молочний світ” також не є стороною спірного договору від 4 серпня 2005 року та не має правових підстав для звернення з позовом про визнання його недійсним. Посилання ж ДП „Молочний світ” на додаткову угоду від 29 грудня 2004 року про досягнення згоди між первісними позивачами щодо обмеження прав ПП„Консалтингова фірма „Прометей” на відчуження придбаного майна не заслуговують на увагу з огляду на нікчемність такої угоди в силу закону як за своїм змістом, так і за формою. Так угода купівлі продажу не може містити умов щодо обмеження прав нового власника майна на розпорядження цим майном. Щодо форми слід враховувати, що угода купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, а тому зміни до такого договору також підлягають нотаріальному посвідченню. З наданої ж первісними позивачами неналежно завіреної ксерокопії примірника додаткової угоди від 29 грудня 2004 року вбачається, що дана додаткова угода нотаріально не посвідчувалась.

Вирішуючи первісний позов ПП „Консалтингова фірма „Прометей” та ДП „Молочний світ” до ТзОВ „Євгеній” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 серпня 2005 року укладеного між приватним підприємством „Промтехсбут” та ТзОВ „Євгеній” судом також враховується, що позивачі не були учасниками цього договору, а відтак у них відсутні матеріально-правові підстави для звернення з таким позовом. Поряд з тим судом відмічається, що удаваність договору від 25 серпня 2005 року, на яку посилаються позивачі, не підтверджена доказами, а судові заборони не стосувались ПП „Промтехсбут”.

Об’єднавши свої позови та вимагаючи визнання права власності приватного підприємства “Консалтингова фірма “Прометей” на нерухоме майно (за переліком), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 33 позивачі не врахували встановлених ст. 392 Цивільного кодексу України правових підстав для звернення з позовом до суду. Так, за змістом наведеної норми з позовом про визнання права власності може звернутись лише власник майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ст. ст. 33, 34. Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачами не надано належних та допустимих доказів належності спірного майна позивачу, втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а також будь-яких доказів оспорювання чи заперечення цього права з боку ТзОВ „Євгеній”. В своїх же обґрунтуваннях позову в цій частині представник приватного підприємства “Консалтингова фірма “Прометей” посилається на те, що за його даними ТзОВ „Євгеній” відчудило спірне майно 19 лютого 2009року ПП „Ізмол Плюс”, яке в свою чергу 19 листопада 2009 року відчудило „Ізяславмолпродукт”.

Судом відмічається помилкове посилання первісних позивачів в своїх обґрунтуваннях позову на мотивувальні частини рішень судів як на факти, встановлені судом та такі, що не потребують доведення з огляду на те, що мотиви, з яких суд приймає те, чи інше рішення не відносяться до фактів встановлених судом, про які зазначено в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи зустрічний позов судом враховується, що в силу ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Підвідомчість справ господарським судам встановлена ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. Вимога позивача за зустрічним позовом ґрунтується на визнанні відсутності права, яка за своєю правовою природою є встановленням факту. Аналіз в сукупності положень вищенаведених процесуальних норм дає підстави дійти висновку про непідвідомчість господарському суду вимоги про встановлення факту. Таким чином підстав для задоволення зустрічного позову також немає.

Понесені сторонами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

В позовах відмовити.

          Суддя                                                                      

Суддя                                                                      Ю.П. Олійник

Суддя В.А. Саврій

Повний текст рішення виготовлений 21.08.2010р.