Рішення № 10923433, 19.09.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2010 р.Справа № 18/1196-10

за позовом відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Логос" м.Хмельницький

про стягнення 42902,66 грн.

Суддя                     Саврій В.А.

Представники сторін:

від позивача: Цвеловська Т.А. - за довіреністю №10/016-юр від 06.01.10р.

від відповідачів: не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 42902,66 грн., з яких 37240,32 грн. основного боргу, 1652,35 грн. пені, 2606,83 грн. штрафу за порушення строків оплати більш ніж на 30 днів, 241,81 грн. три проценти річних, 335,17 грн. втрат від індексу інфляції, 826,18 грн. проценти за користування грошовими коштами за період з 14.03.10р. по 31.05.10р. згідно договору поставки рідких миючих засобів №140158 від 11.01.10р..

В обґрунтування вимог посилається на положення договору поставки рідких миючих засобів №140158 від 11.01.10р., ст.ст. 530,536,625,691 Цивільного кодексу України.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, позовні вимоги не оспорив, причини неявки представника та неподання доказів не пояснив, своїм процесуальним правом не скористався.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між відкритим акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" м. Дніпродзержинськ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Логос" м.Хмельницький (Покупець) 11.01.2010р. було укладено договір поставки рідких миючих засобів №140158, згідно якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити (передати у власність) Покупцю визначені цим договором товари, а Покупець зобов'язується прийняти такі товари та оплатити їх вартість в порядку і строки, передбачені договором (п.1.1договору).

Відповідно до п.п. 1.2.,1.3 договору предметом поставки за цим договором є товари народного споживання - рідкі миючі засоби. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару погоджені сторонами у специфікації. Ціна товару приймається сторонами визначеною на тому базисі поставки, що зазначений в п. 3.1цього договору.

Пунктами 2.1,2.2 договору передбачено, що загальна сума договору складає 272100 грн. у тому числі ПДВ (20%) 45350 грн. Оплата товару здійснюється Покупцем в безготівковому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. За погодженням з Постачальником оплата товару може бути здійснена Покупцем готівкою шляхом внесення грошових коштів до каси підприємства Постачальника.

Згідно п. 2.3 договору Покупець зобов'язаний оплатити поставлений (переданий) йому товар протягом 30 днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 3.4. договору Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці товару Покупцю з моменту надання певної кількості (партії) товару в розпорядження Покупця або вказаної ним особи (перевізникові, вантажоодержувачеві) на складі Постачальника. Датою поставки товару є дата оформлення накладної на товар (дата накладної на товар).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого в строк товару, за кожен день прострочення платежу. За прострочення оплати товару більш ніж на 30 днів, Покупець додатково до пені і не виключаючи її сплачує Постачальнику штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченого в строк товару.

Згідно п. 8.6 договору передбачено, що сторони, керуючись приписами ст.ст. 536,692 ЦК України погодили, що Покупець сплачує Постачальнику проценти за весь час користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховуються проценти. При цьому часом користування грошовими коштами визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання Покупцем своїх грошових зобов'язань за договором і закінчується у день повного виконання ним цих зобов'язань, а базою для обчислення процентів є сума прострочених Покупцем до сплати грошових коштів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 40240,32 грн., а саме за видатковою накладною №А3-0000053 від 11.02.10р. Відповідач провів часткову сплату товару на суму 3000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №151 від 26.08.2000р., №178 від 25.09.2000р., №181 від 14.10.2009р., №195 від 11.11.2009р., №245 від 15.12.2009р. Сума боргу склала 37240,32 грн.

Згідно акту звірки розрахунків, складеного та підписаного сторонами станом на 31.03.10р. заборгованість відповідача склала 37240,32 грн.

Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, тому позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача 42902,66 грн., з яких 37240,32 грн. основного боргу, 1652,35 грн. пені, 2606,83 грн. штрафу за порушення строків оплати більш ніж на 30 днів, 241,81 грн. три проценти річних, 335,17 грн. втрат від індексу інфляції, 826,18 грн. проценти за користування грошовими коштами за період з 14.03.10р. по 31.05.10р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положеннями ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, який був частково оплачений, сума боргу склала 37240,32 грн.. Доказів про сплату даної суми боргу суду не надано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 335,17 грн. втрат від індексу інфляції та 241,81 грн. три проценти річних за період з 14.03.10р. по 31.05.10р..

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.5.3 договору поставки рідких миючих засобів №140158 від 11.01.2010р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд вважає, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі в розмірі 1652,35 грн. за період з 14.03.2010р. по 31.05.2010р. та 2606,83 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України 1.за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. 2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Сторони у договорі домовилися (п.8.6 договору) про сплату Покупцем Постачальнику процентів за весь час користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховуються проценти. Тому, з огляду на вищенаведені норми, умови договору, з аналізу наданого розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу 826,18 грн. процентів за користування кредитом.

Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 27, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                                В И Р І Ш И В:

Позов відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Логос" м.Хмельницький про стягнення 42902,66 грн. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Логос"(юридична адреса:с. Шаровечка Хмельницького району; фактична адреса: м.Хмельницький, вул. Південна,31) (код 31374984) на користь відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. С.Х. Горобця,1 (код 05761620) 37240,32 грн. (тридцять сім тисяч двісті сорок гривень 32 коп.) основного боргу, 241,81 грн. (двісті сорок одна гривня 81 коп.) три проценти річних, 335,17 грн. (триста тридцять п'ять гривень 17 коп.) втрат від індексу інфляції, 1652,35 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят дві гривні 35 коп.) пені, 2606,83 грн. (дві тисячі шістсот шість гривень 83 коп. ) штрафу, 826,18 грн. (вісімсот двадцять шість гривень 18 коп.) процентів за користування грошовими коштами, 429,03 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень 03 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя                                                                      

Віддруковано 4 примірники: 1 – в справі, 2 –позивачу, 3-4- відповідачу