Рішення № 10923281, 25.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2010 Справа № 4/118-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прексім Д" м.Одеса

до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Цюрупинськ

Херсонської області

про стягнення 10048грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача - юрист Клименко С.А.

від відповідача - приватний підприємець ОСОБА_1

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 11064грн.56коп. заборгованості, 810грн.00коп. пені, 1106грн.46коп. штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем обовязків по своєчасних розрахунках за договором купівлі-продажу від 18.03.2009року №18/03/09.

В засідання суду позивачем надано заяву про зменшення ціни позову. Він просить стягнути з відповідача всього 10048грн.00коп., в тому числі: 8564грн.56коп. основного боргу, 626грн.98коп. пені та 856грн.45коп. штрафу, посилаючись на часткові розрахунки з боку відповідача у звязку з чим ним зменшено основний борг, пеню та штраф.

Судом приймається заява позивача про зміну позовних вимог, у звязку з цим має місце нова ціна позову, з якої вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в частині основного боргу та зазначає, що товар переданий позивачем за видатковими накладними №ООО-000111 та №ООО-000112 від 19.02.2010року, №ООО-000117 від 22.02.2010року не є предметом договору купівлі-продажу від 18.03.2009року №18/03/09.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Прексім Д" (позивач по справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) склалися господарські відносини купівлі-продажу, які відповідно до частини 1 статті 173, частини 1 статті 181 Господарського Кодексу України оформлялися видатковими накладними.

Так, в період з 19 лютого 2010року по 22 лютого 2010року позивач передав, а відповідач отримав продукцію за наступними накладними:

№ООО-000111 від 19.02.2010року на суму 5957грн.28коп.; №ООО-000112 від 19.02.2010року на суму 3971грн.52коп.; № №ООО-000117 від 22.02.2010року на суму 4607грн.28коп.

Таким чином, всього відповідач отримав у позивача по вищезазначених накладних продукцію на загальну суму 14536грн.08коп.

Факт отримання продукції на зазначену вище суму підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних з підписом та печаткою відповідача. Цей факт не заперечується і відповідачем.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Вимоги зазначених вище норм закону відповідач не виконав і вартість товару сплатив лише частково. Його борг станом на день вирішення спору становить 8564грн.56коп., що підтверджується актом звірки розрахунків та не заперечується представниками сторін.

Документального підтвердження здійснення відповідачем розрахунків за отриманий від позивача товар і в засідання суду не надано, тому позовні вимоги про стягнення 8564грн.56коп. підлягають задоволенню.

При розгляді позовних вимог про стягнення 626грн.98коп. пені та 856грн.45коп. штрафу суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зазначена стаття має імперативний характер і сторони не можуть відступити від нього, оскільки виконання зобов'язання відповідно до ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»також встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.

При зверненні з позовом позивач зазначав підставою стягнення пені та штрафу невиконання відповідачем обов'язків за договором від 18.03.2009 року, яким сторони узгодили розмір пені та штрафу. Але, як встановлено в засіданні суду, з чим погодився представник позивача, зазначений договір відповідно до пункту 7.1 вступає в силу з моменту його підписання, тобто з 18.03.2009року, та діє до 31.12.2009року. Відвантаження ж продукції відповідачу позивач здійснив 19 та 22 лютого 2009року, тобто після закінчення строку дії договору від 18.03.2009року. При цьому документального підтвердження внесення письмових змін до договору щодо строку його дії в порядку, встановленому пунктом 7.2 договору позивачем суду не надано, чим не підтверджено його посилання на те, що відвантаження відповідачу товару в лютому 2010року здійснено на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2009року №18/03/09.

Доказів на підтвердження того, що відвантаження товару за зазначеними вище накладними було здійснено на підставі іншого договору, позивачем також не надано, чим не доведено існування між сторонами письмового договору в період з 19 по 22 лютого 2009року яким би сторони узгоджували розмір пені та штрафу за несвоєчасне перерахування грошових коштів.

Таким чином, доказів існування письмового договору, яким би встановлювалася відповідальність сторін щодо забезпечення виконання зобовязання у виді сплати пені та штрафу позивачем не надано, виходячи із чого розміру пені і штрафу, які підлягають стягненню за порушення зобов'язання, сторони не узгоджували.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, що сторонами не визначено у встановленому законом порядку відповідальності у виді нарахування пені та штрафу, тому відсутні підстави забезпечення зобов'язання шляхом їх стягнення.

На підставі зазначеного, позовні вимоги судом задовольняються частково, в частині стягнення 8564грн.56коп. основного боргу. В стягненні 626грн.98коп. пені та 856грн.45коп. штрафу слід відмовити.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_2 у ВАТ “ВіЕйБі Банк” МФО 321637 код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прексім Д" м.Одеса вул.Бабеля, 24 або м.Одеса вул.Коблевська, 40 2 поверх п/р 26009011547701 у АКІБ “Укрсиббанк” м.Харків МФО 351005 код 25037122 - 8.564грн.56коп. основного боргу, 85грн.65коп. витрат по сплаті державного мита та 155грн.71коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В стягненні 626грн.98коп. пені та 856грн.45коп. штрафу відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до ст. 84

ГПК України і підписано 26.08.2010року.