Рішення № 10923118, 12.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2010 Справа № 2/136-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Чумаченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Херсон", м.Херсон

про стягнення 23757,23 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність в справі

від відповідача - не прибув

в с т а н о в и в:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Херсон" про стягнення 23757,23 грн. заборгованості, річних, інфляційних збитків та пені за отриманий у 2009 році товар на умовах договірних відносин сторін.

У судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав заявлені вимоги щодо стягнення 19529,54 грн. основного боргу за продукти харчування, 568,22 грн. - 3% річних, 1620,92 грн. збитків від інфляції, 2038,55 грн. пені, з посиланням на надані докази та матеріали справи.

Відповідач до суду не прибув, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу не надав. В той же час, матеріали справи свідчать про те, що ТзОВ "ВК Херсон" отримав позовну заяву та ухвалу про порушення справи з викликом в судове засідання, але вимоги суду щодо надання доказів сплати боргу не надав, наданими процесуальними правами скористуватись не побажав.

Згідно положень ст.ст.4-2, 4-3 Господарсько-процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Призначаючи розгляд справи на 12.08.2010 року, суд надавав можливість сторонам, в тому числі і відповідачу, підготувати та подати всі необхідні документи для вирішення спору по суті, безпосередньо прийняти участь в судовому засіданні.

Відповідач не прибув, наданими йому правами не скористався.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі матеріалів і доказів, що знаходяться у справі і надані позивачем.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника позивача, дослідивши правовідносини сторін і умови договору між ними, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з справи, 20 вересня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ "ВК Херсон" укладено договір поставки № 200972, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти товари згідно замовлень, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість.

На виконання умов договору ПП ОСОБА_1 у січні-липні 2009 року поставив ТзОВ "ВК Херсон" товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 47831,07 грн. за які ТзОВ "ВК Херсон" здійснив оплату у розмірі 57884,00 грн. та повернув товар на суму 5929,97 грн. Таким чином, заборгованість за отриманий товар склала 19529,54 грн., яку відповідач до цього часу не сплатив на умовах договору. Розмір боргу підтверджується узгодженим сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 03.07.2009 року, який покупцем товару не оспорюється.

Відповідно до п.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строк (строки) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі частини 6 статті 265 названого кодексу до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з відповідача за договором поставки стягненню підлягає заборгованість в сумі 19529,54 грн.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України господарські договірні зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, позовні вимоги приватного підприємця до товариства про стягнення 19529,54 грн. слід вважати законними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі положень ст.625 ЦК України позивачем заявлені вимоги про стягнення з ТзОВ "ВК Херсон" 568,22 грн. 3% річних, а також 1620,92 грн. інфляційних збитків відповідно до наданих розрахунків.

Відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом. Як слідує з приписів зазначеної норми, сума інфляції та річних нараховується на суму боргу основного грошового зобов'язання.

Передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним коштами, які підлягають сплаті кредитору. Враховуючи зазначене, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять у склад грошового зобов'язання.

Три процента річних за період 2009-2010 років складають:

19529,54 грн. х 181 (днів прострочки у 2009 році) х 3% річних = 290,53 грн.

365 днів

19529,54 грн. х 173 (днів прострочки у 2010 році) х 3% річних = 277,69 грн.

365 днів

Отже, 3% річних за весь час прострочення грошового зобов'язання складають:

290,53 + 277,69 = 568,22 грн.

Сума заборгованості у зв'язку з інфляцією за період з 03.07.2009 року по 01.06.2010 року складає з вересня 2009 року по березень 2010р. (коли індекс більше 100%):

19529,54 х 100,8% х 100,9% х 101,1% х 100,9% х 101,8% х 101,9% х 100,9% = 1670,92 грн.

З посиланням на ст.ст.216, 230, п.6 ст.232 ГК України, Закон України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року, позивач нарахував для сплати відповідачем 2038,55 грн. пені.

Ці вимоги ПП ОСОБА_1 щодо сплати пені задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.2 ст.343 цього ж Кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за своєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. N 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. N 2921-Ш), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Судом встановлено, що господарські зобов'язання, а також права сторін врегульовані діючим договором постави № 200972 від 20.09.2006 року, у розділі 6 якого постачальник та покупець визначили об'єм, розмір, строки та межи їх майнової відповідальності за неналежне виконання або невиконання взятих на себе зобов'язань, завдані збитки. У розділі 6 відсутні штрафні санкції, які б передбачали відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у строки, визначені у п.4.3. договору. Таким чином, договір поставки від 20.09.2006 року не містить у собі узгодженої відповідальності у вигляді нарахування пені покупцю за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару або прострочення оплати. Відповідний розділ договору (розділ 6) не містить даних про початок нарахування пені, строк її нарахування, прив'язаність до плаваючої величини облікової ставки НБУ та інших суттєвих даних щодо порядку , підстав, методики нарахування цієї штрафної санкції. Оскільки правовідносини сторін спливають саме з договірних зобов'язань, то нарахування штрафної санкції у вигляді пені, яка не визначена у договорі, є протиправним, а тому позов в цій частині не може бути задоволений за відсутністю правових підстав.

Що стосується судових витрат, то вони підлягають стягненню з відповідача згідно до положень ст.49 ГПК України, з вини якого спір доведено до судового розгляду, пропорційно розміру задоволених вимог від ціни позову (91,42%).

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Херсон", 73000 м.Херсон, вул.Дорофеєва, 30, код ЄДРПОУ 33511599, р/р.26003301000531 в ХФ АКБ "Форум" МФО 342252 на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1, р/р.НОМЕР_2 в "Райффайзен Банк-Аваль" МФО 380805 - 19529,54 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять грн. 54 коп.) - основного боргу, 568,22 грн. (п'ятсот шістдесят вісім грн. 22 коп.) 3% річних, 1620,92 грн. (одна тисяча шістсот двадцять грн. 92 коп.) збитків від інфляції, 217,18 грн. (двісті сімнадцять грн. 18 коп.) сплати державного мита та 215,75 грн. (двісті п'ятнадцять грн. 75 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Суддя С.В.Скобєлкін

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.08.2010р.