Рішення № 109224079, 30.12.2022, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/5786/22

Провадження № 2-а/359/107/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 грудня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5804972 від 26 серпня 2022 року, винесену інспектором батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області старшим лейтенантом Максютенком А.В., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 ; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 496, 20 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 26 серпня 2022 року інспектором БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ст. лейтенантом Максютенко А.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопору-шення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу марки «BMW», н.з. НОМЕР_1 в м. Бориспіль Київської області по вул. Київський Шлях, 2, користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 д ПДР України. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним і необґрунтованим, а складання постанови вчинено з порушенням норм закону. Позивач зазначає, що дійсно 26 серпня 2022 року, керуючи автомобілем марки «BMW», н.з. НОМЕР_1 , він рухався в м. Бориспіль Київської області по вул. Київський Шлях, 2, очікував на проїзд в зоні блок-посту, встановленого внаслідок запровадження на території України воєнного стану, в потоці транспортних засобів, які рухались в попутному напрямку. Дійсно в руках позивач тримав мобільний телефон з наміром пред`явити інспекторам поліції документ, що посвідчує його особу, а саме паспорт громадянина України за допомогою мобільного додатку «Дія». Тобто, позивач стверджує, що він не спілкувався по мобільному телефону під час руху. Жодних доказів, які б вказували на вчинення ним адміністративного правопорушення інспектором поліції надано не було.

Ухвалою суду від 06 вересня 2022 року по справі відкрито спрощене позовне провадження Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї додатків.

28 вересня 2022 року від представника відповідача Милової Р.С. надійшов відзив на позовну заяву, яким просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та долучити до матеріалів провадження диск з відеозаписами з нагрудних відео реєстраторів інспекторів поліції. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери інспектора, позивач під час зупинки транспортного засобу користувався засобами зв`язку, а саме мобільним телефоном, тримаючи його в руці. Крім того, на записі зафіксовано під час спілкування з інспектором пояснення позивача, який зазначив, що розмовляв по мобільному телефону, а саме : « Пацани , це така маячня на сьогоднішній день, розмовляти по телефону, я говорив не за якісь фантики, не за якусь єрунду». Крім того, на записі зафіксовано, як інспектор роз`яснює позивачу його права, як особи, що притягається до адміністративної відпові-дальності. Відсутність підпису позивача у постанові зумовлена особистим небажанням ОСОБА_1 засвідчувати підписом факт його ознайомлення інспектором поліції за змістом ст. 268 та 289 КУпАП.

06 жовтня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач на позові наполягає та просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАР №5804972 про адміністративне правопорушення від 26 серпня 2022 року, а провадження по справі закрити. Позивач стверджує, що у відзиві представник відповідача не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Так, в обґрунтування своїх заперечень проти пред`явленого позову представник відповідача також підтвердив ту обставину, що позивач тримав в руці мобільний телефон під час зупинки транспортного засобу, тобто при цьому автомобіль не перебував в русі. Відео запис з нагрудної камери інспектора поліції є неналежним та недопустимим доказом, оскільки на вказаному відеозаписі не відображений та не зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Крім того, роз`яснення прав позивачу здійснено інспектором поліції після винесення та вручен-ня постанови, що свідчить про порушення інспектором порядку розгляду адміністративної справи.

28 жовтня 2022 року від представника відповідача Милової Р.С. надійшли заперечення, згідно яких вважає, що викладені у відповіді на відзив відомості є такими, що не відповідають дійсності, спотворюють фактичні дані, що містяться в матеріалах справи. На записі з нагрудного відео реєстратора інспектора поліції зафіксований не сам факт визнання позивачем факту користування засобами зв`язку, тримаючи його в руці, а спроби позивача виправдатися та уникнути адміністративної відповідальності.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306.

Відповідно п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезен-ня спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом ч. 2 ст. 122 КУпАП, Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 5 статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні право-порушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 статті 258 КУпАП).

Згідно ч. 4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (ст. 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.

За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного право-порушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями ст. 245, 251, 252, КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обстави-ни, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом встановлено, що 26 серпня 2022 року інспектором БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ст. лейтенантом Максютенко А.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністра-тивне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно оскаржуваної постанови, 26 серпня 2022 року о 10 год. 04 хв. ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу марки «BMW», н.з. НОМЕР_1 в м. Бориспіль Київської області по вул. Київський Шлях, 2, користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 д) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно п. 2.9 д) ПДР України водієві забороняється : під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач, керуючи транспортним засобом, допустив вищевказане адміністративне правопорушення, тоді як саме на нього законом покладено обов`язок доказування вини позивача у скоєні правопорушення.

Наданий до відзиву оптичний носій з відео файлами не містить доказів вчинення позивачем оспорюваного правопорушення, а саме спілкування позивача по мобільному телефону безпосередньо під час руху транспортного засобу, а лише вбачається як ОСОБА_1 зупинився і тримав в руках телефон, подальше спілкування інспектора з позивачем в процесі якого складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Тому, що в даному випадку відповідачем не надано фото чи відео докази вчинення позивачем порушення, передбаченого ст. 122 КУпАП, та не доведено, що взагалі існував склад правопорушення.

Слід зазначити, що відповідно вимог ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. А питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Оскільки в межах даного провадження не існує жодних доказів, як то фотографій чи відеозапису, на яких зафіксована подія вчинення позивачем адміністративного правопорушення чи обставин, що її обумовили, то і підстав вважати доведеною позицію апелянта також немає.

Резюмуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на виконання вимог чинного законодавства, зокрема, вищезазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року, в матеріалах справи не міститься жодного належного і достатнього доказу вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, висновки інспектора про порушення ОСОБА_1 п. 2.9 д) ПДР не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб`єктивному висновку посадової особи, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись в передбачений законодавством спосіб належними доказами.

Відповідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доказів щодо правомірного притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідно вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕАР №5804972 від 26 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідаль-ності є незаконною та підлягає скасуванню.

Суд, згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року N15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Вказані обставини та наведені у сукупності факти свідчать про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд вважає за можливе позов задовольнити та скасувати постанову серії ЕАР № 5804972 від 26 серпня 2022 року, а провадження у справі закрити.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп. Наведене підтверджується квитанцією №5470-1716-0947-7257 від 01 вересня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позов задоволено, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 496 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 122, 222, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позову заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5804972 від 26 серпня 2022 року, винесену інспектором батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області старшим лейтенантом Максютенком А.В., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за п. 1 ст. 27 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ : 40108646, місцезнаходження : 93948, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , проживає за адресою : АДРЕСА_1 , понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд Бориспільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 03 січня 2023 року.

Суддя Яковлєва Л.В.