Рішення № 10922140, 20.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2010 р. Справа № 45/312-09

вх. № 8372/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лисенко Г.О., довіреність від 16.06.2010 р.

відповідача – Святець І.В., довіреність від 11.12.2009 р.

розглянувши справу за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ

до ПФ "Кібела", м. Мерефа

про стягнення 35164932,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, згідно збільшення позовних вимог, прийнятих ухвалою суду від 12 липня 2010 року, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 19-к/08 від 26.06.2008 р. у сумі 35164932,32 грн., у тому числі: прострочену заборгованість за кредитом у сумі 20000000,00 грн.; прострочену заборгованість за відсотками у сумі 6581917,85 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 5157260,27 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1293941,90 грн., інфляційні збитки за кредитом у сумі 1801758,34 грн.; інфляційні збитки за відсотками у сумі 330053,96 грн., та судові витрати по справі, мотивуючи невиконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами кредитного договору № 19-К/08 від 26.06.2008 року.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2009 року про порушення провадження у справі № 45/312-09 розгляд справи призначено на 02 листопада 2009 року о 12:25 год.

В судове засідання 02 листопада 2009 року представник позивача не з’явився, докази по справі витребувані ухвалою від 19 жовтня 2009 року суду не надав, про причини неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення із датою отримання.

Відповідач в призначене судове засідання не з’явився, витребуваних судом доказів по справі не надав, натомість, через канцелярію суду наддав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість бути присутнім в судовому засіданні у зв’язку з відрядженням в м. Києві, та клопотання про витребування у позивача додаткових документів.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки до суду не надано доказів в його обґрунтування (неможливості прибуття представника відповідача). Розгляд клопотання про витребування у позивача додаткових документів перенесено на наступне судове засідання.

          Ухвалю суду від 02 листопада 2009 розгляд справи було відкладено на 11 листопада 2009 року.

В судовому засіданні 11 листопада 2009 року представник позивача з’явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на непідготовленість представника до судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти клопотання представника позивача не заперечував, підтримав раніше заявлене клопотання про витребування у позивача додаткових документів.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання представника позивача про відкладення розгляду справі, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про отримання позивачем копії ухвали про порушення провадження у справі ще 23 жовтня 2009 року.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про витребування у позивача додаткових документів, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки документи, які відповідач просить витребувати у позивача не мають відношення до суті спору між сторонами.

          Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 23 листопада 2009 року.

          В судове засідання 23 листопада 2009 року представник позивача з’явився, представник відповідача в засідання суду 23 листопада 2009 року не з’явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про зупинення розгляду справи у зв’язку з поданням останнім касаційної скарги на ухвалу суду від 11.11.2009 року по даній справі.

          23 листопада 2009 року провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача на ухвалу суду від 11.11.2009 року по даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду від 18 грудня 2009 року відмовлено відповідачу у прийнятті касаційної скарги на ухвалу суду від 11.11.2009 року. Ухвалою Верховного суду України від 04 березня 2010 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 18.12.2009 р. у справі № 45/312-09.

За вищезазначених обставин 02 червня 2010 року провадження у справі № 45/312-09 було поновлено, розгляд справи призначено на 16 червня 2010 року о 12:20 год.

В судове засідання 16 червня 2010 року представник позивача не з’явився, проте через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю прийняття участі в іншому процесі представника позивача, також подав клопотання про зміну назви банку у зв’язку з набуттям чинності Закону України „Про акціонерні товариства”, зміною найменування банку на Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський Акціонерний Банк”.

Представник відповідача в призначене судове засідання з’явився та заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ВАТ „Ольга” посилаючись на укладення договору поруки від 20.02.2009 року між ВАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк”, ПФ „Кібела” та ВАТ „Ольга”. Проти клопотання позивача відповідач не заперечує.

          Ухвалою суду від 16 червня 2010 року задоволено клопотання позивача, відкладено розгляд справи на 30 червня 2010 року.

          В судове засідання 30 червня 2010 року представник позивача з’явився, свої позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив їх задовольнити; надав суду довідку держстатистики щодо відповідача та заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи ВАТ „Ольга”.

Відповідач в призначене судове засідання не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування представника у відрядження у м. Луцьк.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи ВАТ „Ольга” та про відкладення розгляду справи, враховуючи заперечення позивача, визнав клопотання такими, що не підлягає задоволенню. Ухвалою від 30 червня 2010 року розгляд справи відкладено на 12 липня 2010 року.

08 липня 2010 року до матеріалів справи надійшла заява ВАТ „Ольга” про її вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та позовна заява ВАТ „Ольга” про визнання недійсним договору поруки.

Позивачем, в призначеному судовому засіданні 12 липня 2010 року, було подано клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого останній просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 19-к/08 від 26.06.2008 р. у сумі 35164932,32 грн., у тому числі: прострочену заборгованість за кредитом у сумі 20000000,00 грн.; прострочену заборгованість за відсотками у сумі 6581917,85 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 5157260,27 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1293941,90 грн. , інфляційні збитки за кредитом у сумі 1801758,34 грн.; інфляційні збитки за відсотками у сумі 330053,96 грн., та судові витрати по справі. Представник позивача заперечив проти залучення ВАТ „Ольга” у якості третьої особи та проти прийняття її позовної заяви до розгляду по справі.

Відповідач в судове засідання з’явився, проти прийняті до розгляду збільшення позовних вимог позивача не заперечив, проте заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 13419 від 12.07.2010 р.). Представник відповідача не заперечував проти залучення ВАТ „Ольга” у якості третьої особи та проти прийняття судом її позовної заяви до розгляду по справі.

Судом, в судовому засіданні 12 липня 2010 року, було розглянуте вищезазначене клопотання ВАТ „Ольга”, і відмовлено у його задоволенні, оскільки предметом даного провадження є кредитний договір № 19-к/08 від 26.06.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем, і позивач пред’явив вимоги саме до відповідача, позовна заява ВАТ „Ольга” була повернута останньому. Уточнені позовні вимоги позивача були прийняті судом до розгляду.

Також сторонами, у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України, було подано до суду узгоджене клопотання про вирішення спору в більш тривалий строк, яке було задоволено судом, розгляд справи було відкладено на 20 серпня 2010 року.

Позивач в засіданні суду 20 серпня 2010 року позов з врахуванням уточнень підтримує.

Відповідач в засіданні суду 20 серпня 2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи та надав суду заперечення на збільшення позовних вимог позивача.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у його задоволенні виходячи з того, що клопотання про відкладення розгляду справи є спробою відповідача затягнути процес, за весь час розгляду справи в суді судом надавались сторонами належні рівні умови щодо надання доказів.

Розглянувши матеріали справи та надані позивачем докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:

26 червня 2008 року між Приватною фірмою „Кібела” та Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський Акціонерний Банк” було укладено кредитний договір № 19-К/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачеві у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину договору.

Кредит виданий відповідачу в сумі 20000000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема копією меморіального ордеру № 325734 від 26.06.2008 р., копією меморіального ордеру № 325933 від 26.06.2008 р., та виписками по особовим рахункам відповідача, і не заперечується відповідачем.

Термін остаточного повернення кредиту 25 червня 2009 року включно.

Повернення кредиту, відповідно до п. 2.3 кредитного договору, відповідач повинен був здійснити 25 червня 2009 року.

Однак, в порушення умов п. 2.3 кредитного договору відповідач не виконав зобов’язання по поверненню кредиту.

Станом на 06.07.2010 р. прострочена заборгованість за кредитним договором становить 20000 000,00 грн.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

В силу ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного Кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по кредиту у сумі 20000000,00 грн.

Згідно умов договору позивач за користування кредитом нараховує проценти за користування кредитними коштами у відповідності до п. 2.7 Кредитного договору, які відповідач, згідно до п. 2.8 Кредитного договору, зобов’язаний сплачувати не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Пунктом 1.1.3 кредитного договору встановлена процента ставка за користування кредитом у розмірі 21,5 % річних. Додатковою угодою № 2 від 26 листопада 2008 р. до Кредитного договору встановлена процента ставка за користування кредитом розміром 26 % річних.

В порушення умов кредитного договору, відповідач не сплачує нараховані відсотки починаючи з травня 2009 року, внаслідок чого станом на 06.07.2010 р. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) прострочена заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом згідно поданого розрахунку становить 6581917,85 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов’язань встановлених договором.

Умовами кредитного договору передбачена сплата відповідачем пені за несвоєчасне виконання перед позивачем грошових зобов’язань.

Отже, порушення відповідачем строків сплати кредиту, процентів, передбачених умовами кредитного договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Так, відповідно до п. 4.3 Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

Статтею ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за грошовими зобов’язаннями розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла.

Враховуючи приписи ГК України (ч. 2 ст. 343) та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд визнав правомірно заявлені вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2009315,06 грн. за несвоєчасне погашення кредиту; 502861,14 грн. за несвоєчасну сплату відсотків. В решті сум пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків, з підстав вказаних вище, суд вважає за необхідне позивачу відмовити.

Судом встановлено факти порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та встановлено порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно до п. 4.6 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов’язання за цим Договором, він зобов’язується на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідачу за весь час прострочення були нараховані інфляційні збитки за основною заборгованістю на суму 1801758,34 грн. та інфляційні збитки за відсотками в сумі 330053,96 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення 20000000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 6581917,85 грн. простроченої заборгованості за відсотками; 2009315,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 502861,14 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1801758,34 грн. інфляційних збитків за кредитом; 330053,96 грн. інфляційних збитків за відсотками, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно заборгованості за кредитним договором, яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись 25, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми „Кібела”, 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 283 (код ЄДРПОУ 30035446) на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк", 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 (на р/р 37392880002, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором № 19/к-08 від 26.06.2008 р. у тому числі: 20000000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 6581917,85 грн. простроченої заборгованості за відсотками; 2009315,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 502861,14 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1801758,34 грн. інфляційних збитків за кредитом; 330053,96 грн. інфляційних збитків за відсотками, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Повне рішення по справі № 45/312-09 складено та підписано 25 серпня 2010 року.