Рішення № 10921995, 19.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2010 р. Справа № 63/190-10

вх. № 6306/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - Рашевський Б.В., довіреність від 25.09.2009 року,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", м. Керч

до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод", м. Ізюм

про стягнення 4000000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 4000000,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 05/01-08/083, укладеного між сторонами 05.08.2008 року. Позов обґрунтований статтями 526, 692 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

16.08.2010 року до господарського суду від позивача надійшов лист, в якому позивач, в зв'язку з неможливістю спрямування представника для розгляду справи, просить суд розгляд справи 19.08.2010 року провести без участі представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як обґрунтованого та такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

19.08.2010 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2009 року по справі № Б-39/02-09 порушено провадження про визнання відповідача банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього документи, долучає їх до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до листа відповідача № 100/631 від 31.07.2008 року між сторонами 05.08.2008 року був укладений договір поставки № 05/01-08/083 (надалі - договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу магістральний тепловоз марки 2ТЕ116.

Факт поставки підтверджується актом прийому-передачі, підписаним між сторонами 05.08.2008 року.

Відповідно до пункту 4.2 договору загальна ціна товару складає 4000000,00 грн. з урахуванням ПДВ та сплата за товар, включаю ПДВ здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі (пункту 5.2 договору).

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору щодо повної та своєчасної оплати не виконав, внаслідок чого станом на 13.07.2010 року утворилась заборгованість у розмірі 4000000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 4000000,00 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (64300, Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, 1, п/р 26000302760011 у філії АК ПІБ в м. Ізюм, МФО 351492, код ЄДРПОУ 01056356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (98306, м. Керч, вул. В. Бєлик, 12, р/р 2600931 у відділенні в м. Керч Філії ЗАТ "ПУМБ" м. Севастополь, МФО 308092, код ЄДРПОУ 31929136) - 4000000,00 грн. заборгованості, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 19 серпня 2010 року